Основні положення координіційної теорії Вернера. Класифікація координаційних сполук

Будь-яка взаємодія між атомами, іонами, молекулами, іонами і молекулами і т.д. супроводжується певним просторовим розташуванням частинок відносно один одного або координацією. Найпростішим прикладом є утворення гідратної оболонки у катіонів металів при розчиненні солі у воді. При взаємодії СоСl3 з аміаком утворюються помаранчеві кристали, відповідні складом СоСl 6 NНз-Це вказує на утворення міцного зв'язку іона Со + з молекулами аміаку. В обох випадках ми маємо справу з комплексоутворення. Комплексні сполуки являють собою найбільш великий і різноманітний клас хімічних сполук, а оскільки до їх складу можуть входити як неорганічні, так і органічні молекули або іони, то комплексні сполуки пов'язують воєдино неорганічну і органічну хімію. Для пояснення будовами властивостей комплексних сполук Вернер висунув ідею про координацію, тобто про просторовому оточенні іона металу аніонами або нейтральними молекулами. Координаційна теорія стала в основу сучасних уявлень про комплексних з'єднаннях.

Існує кілька класифікацій комплексних сполук в основу яких покладені різні принципи.
По заряду комплексу
1) Катіонні комплекси утворені в результаті координації навколо позитивного іона нейтральних молекул (H2O, NH3 та ін.)
[(Zn (NH3) 4)] Cl2 - хлорид тетрааммінцінка (II)
[Co (NH3) 6] Cl2 - хлорид гексааммінкобальта (II)
2) Аніонні комплекси: в ролі комплексообразователя виступає атом з позитивною ступенем окислення, а лігандами є прості або складні аніони.
K2 [BeF4] - тетрафтороберіллат (II) калію
Li [AlH4] - тетрагідрідоалюмінат (III) літію
K3 [Fe (CN) 6] - гексаціаноферрат (III) калію
3) Нейтральні комплекси утворюються при координації молекул навколо нейтрального атома, а також при одночасній координації навколо позитивного іона - комплексообразователя негативних іонів і молекул.
[Ni (CO) 4] - тетракарбонілнікель
[Pt (NH3) 2Cl2] - діхлородіаммінплатіна (II)
За кількістю місць, займаних лігандами в координаційній сфері
1) монодентатно ліганди. Такі ліганди бувають нейтральними (молекули Н2О, NH3, CO, NO і ін) і зарядженими (іони CN-, F-, Cl-, OH-, SCN-, S2O32-та ін.)
2) бідентатно ліганди. Прикладами служать ліганди: іон аминоуксусной кислоти H2N - CH2 - COO-, оксалатних іон-O - CO - CO - O-, карбонат-іон СО32-, сульфат-іон SO42-.
3) полідентатними ліганди. Наприклад, комплексони - органічні ліганди, що містять у своєму складі кілька груп-С ≡ N або-COOH (етилендіамінтетраоцтової кислота - ЕДТА). Циклічні комплекси, утворені деякими полідентатними лігандами, відносять до хелатним (гемоглобін та ін.)
За природою ліганда
1) Аміакати - комплекси, в яких лігандами служать молекули аміаку, наприклад: [Cu (NH3) 4] SO4, [Co (NH3) 6] Cl3, [Pt (NH3) 6] Cl4 та ін
2) аквакомплексу - в яких лігандом виступає вода: [Co (H2O) 6] Cl2, [Al (H2O) 6] Cl3 та ін
3) Карбоніли - комплексні сполуки, в яких лігандами є молекули оксиду вуглецю (II): [Fe (CO) 5], [Ni (CO) 4].
4) ацидокомплексів - комплекси, в яких лігандами є кислотні залишки. До них відносяться комплексні солі: K2 [PtCl4], комплексні кислоти: H2 [CoCl4], H2 [SiF6].
5) гидроксокомплекс - комплексні сполуки, в яких в якості лігандів виступають гідроксид-іони: Na2 [Zn (OH) 4], Na2 [Sn (OH) 6] та ін

Дата добавления: 2015-05-23