Влада як системоутворюючий чинник політичної системи. Питання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні ідеї української політичної думки ХІХ - початку ХХ ст.

2. Охарактеризуйте ідеологічні і методологічні напрями у політичні думці ХІХ – початку ХХ ст.

Проблема влади в політології є центральною, оскільки зрештою всі інші проблеми в своєму імперативному значенні виходять на неї як на свій найпотужніший практично – політичний важіль.

Влада – це можливість, здатність одних соціальних суб’єктів здійснювати свою волю, впливати на інших з допомогою примусу, права, авторитету.

Основними елементами влади є її суб’єкт, об’єкт, а також засоби влади.

Влада – це завжди відносини двох сторін, взаємодія суб’єкта і об’єкта. Влада неможлива без підкорення об’єкта.

Будь-яка система має системоутворюючий компонент. Для політичної системи ним є політична влада. Вона інтегрує всі елементи системи, навколо неї точиться політична боротьба, вона — джерело соціального управління, яке, в свою чергу, є засобом здійснення влади. Отже, влада є необхідним регулятором життєдіяльності суспільства, його розвитку та єдності.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об´єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Більшість вчених вважає, що джерелом влади є політичне панування, яке постає як панування інтересу, має багато форм, основною з яких влада. У політичній практиці інколи помилково тлумачать навпаки, що влада — джерело панування. Автори таких тлумачень не враховують, що для завоювання влади необхідно спершу стати реальною політичною панівною силою і завоювати владу, а далі — закріпити своє панування.

Поняття «політична влада» ширше від поняття «державна влада».

Державна влада — вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов´язкових для всього населення.

Державна влада функціонує за політико-територіальним принципом. Державна влада — суверенна, тобто верховна, самостійна, повна і неподільна в межах державних кордонів та незалежна і рівноправна в зовнішніх зносинах.

Загалом проблема теоретичного аналізу політичної влади полягає у з´ясуванні трьох питань: сутність влади (кому вона служить?); зміст влади (у чиїх руках перебуває?); форма влади (як вона організована, якими є апарат і методи її здійснення).

Характеристика політичної влади потребує розгляду питання про її суб´єкт і об´єкт.

Суб´єктом політичної влади є джерело активної предметно-практичної політичної діяльності, спрямованої на об´єкт. Існує думка, що поняття «суб´єкт влади» і «носій влади» нетотожні. Суб´єкт влади — це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади — державні та інші політичні організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політичне домінуючих соціальних груп. Такий поділ є відносним. Побутує й інша класифікація владних суб´єктів. Згідно з нею суб´єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:

1. Первинним суб´єктом за республіканського, демократичного правління є народ — носій суверенітету і єдине джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

2. Вторинні суб´єкти носіїв влади — малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо.

Об´єктом політичної влади є явища і процеси політичної сфери, на які спрямована дія суб´єктів політики. До об´єктів політичної влади відносять усі сфери суспільного життя — економічну, духовну, соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

Дата добавления: 2015-05-23