Світська політична думка Нового часу. Питання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Що таке епоха Відродження?

2. Кого з відомих мислителів епохи Відродження Ви можете назвати?

3. Охарактеризуйте погляди Н. Макіавеллі.

4. Розкрийте погляди діячів епохи Відродження.

Особливості розвитку:

- Виділення політики, держави, політичної діяльності в окрему самостійну групу питань дослідження;

- Звільнення від середньовічної схоластики, богослов'я;

- Відродження класичного методу узагальнень на основі співставлення різних форм політичного життя;

- Несприйняття абстрактних політичних ідеалів;

- Якісно новий рівень раціонально – критичного ставлення до політичної діяльності і обгрунтування ідеалів;

- Витлумачення розуму як єдиного джерела досягнень і поразок;

- Культивування неупередженого дослідження суспільства;

- Соціальний оптимізм (впевненість, що головне – зрозуміти, пояснити, знайти витоки незгод, бід, а потім зректися старого і братися за реалізацію проектів);

- Формування (з епохи Просвітництва) основ ідеологій та виділення (ХІХ ст.) таких з них, як лібералізм, консерватизм, соціалізм.

Великий вплив на політичну практику і подальший розвиток політичної думки мали: Т. Гоббс (1588 – 1679 рр.), Дж. Локк (1632 – 1704 рр.), Ж. – Ж.Руссо (1712 – 1778 рр.), Б. Констан (1769 – 1830 рр.), Ш. Монтеск'є (1689 – 1755 рр.), Дж. Медисон (1751 – 1836 рр.).

Основні ідеї: держава – результат суспільного договору. Вона отримує всі права в ім'я безпеки громадян; авторитарна, жорстока влада – результат важкої необхідності (Т. Гоббс); держава – гарант свободи особистості і її прав, які ніким не можуть відчужуватися; критика всевладдя (Д.Локк).

Завдяки соціалістичній теорії (Ш. Фур'є, А. Сен – Симон, Р. Оуен, К. Маркс, Ф. Енгельс) і капіталістичній практиці у ХІХ ст. стала очевидною обмеженість ліберального підходу до розуміння прав людини і з'ясувалось, що держава нездатна до захисту неімущих.

Формування політичного консерватизму і його протистояння революційному марксизму (Е. Берк, Г. Лессінг, Ф. Шіллер, Й. Гетте).

Виділення історичною школою права (Ф. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта) проблеми єдності держави і суспільства, національного самоуправління, публічного правового порядку, орієнтацій на традиції, розуміння духу нації, ідей еволюціонізму, реформізму, конституціоналізму (І. Кант, Л. Гумплович, Е.Бернштейн).

Значення

Відхід від революційних утопій, перехід на рейки соціального реформування. Обгрунтування первинної форми політичного плюралізму – розподілу влади в державі. Вироблення основних політичних цінностей. Ліберальний нормативно – ціннісний підхід при аналізі політичних процесів став стійким загальноцивілізаційним завоюванням.

Концепцію правової держави і громадянського суспільства ґрунтовно розробили І. Кант і Г. В. Ф. Гегель. Суть правової держави, за І. Кантом, у її відповідності праву, а не піклуванні про соціальні потреби людей. Громадянське суспільство, за Г. В. Ф. Гегелем, - це система суспільних інститутів, що в рамках правових відносин захищають інтереси особи і груп на державному рівні.

Марксистська концепція політики, що була противагою ліберальним концепціям, розглядала державу як інструмент влади панівного класу і передбачала її відмирання в комуністичному суспільстві. Марксисти заперечували парламентську демократію як таку, що створює ілюзію народного представництва, відстоювали революційне насильство і диктатури пролетаріату на перехідному від капіталізму до соціалізму етапі.

Великий вплив на розвиток світової політичної думки мав соціологічний напрям – «позитивізм», основи якого заклали О. Конт, Е. Дюркгейм і Г.Спенсер. У рамках цього напряму виділяються класичний позитивізм, соціологія розуміння і елітарні концепції політики. Представники класичного позитивізму розробили нову методологію дослідження суспільних явищ, яка ґрунтувалася на звільненні соціології від метафізичних і етичних проблем і перенесенні методів дослідження природознавства на вчення про суспільство. Крім цього, О. Конт розкрив трансформацію форм держави залежно від етапів суспільного розвитку, а Г. Спенсер обґрунтував органічну концепцію держави, розкрив механізм відносин між державою і людиною в руслі лібералізму.

Соціологія розуміння, представником якої був М. Вебер, розкрила природу політики, держави і бюрократії. М. Вебер розглянув політику, як участь у здійсненні влади, а державу – як спільноту людей, що володіє в межах певної території монополією на законний примус. Він обґрунтував парадигму легітимності як основи довіри підданих або громадян до влади, розробив концепцію бюрократії як спеціалізованого апарату управління, необхідного в умовах капіталістичної раціоналізації суспільства.

Представники елітарних концепцій в політології В. Парето, Г. Моска та Р.Міхельс сформулювали такі положення:

- Рушійною силою суспільства є боротьба еліт за владу;

- Еліти існують на будь – якому рівні суспільної організації;

- Маси є завжди об’єктом маніпуляції з боку еліт в управлінні суспільством;

- В суспільстві діє закон циркуляції еліт, згідно з яким авторитетні еліти змінюються демократичними і навпаки.

У повоєнні роки політологія отримала статус самостійної науки. Домінуючим напрямом, у рамках якого розвивалися політологічні течії, був біхевіоризм. Він акцентував увагу на вивченні поведінки політичних суб’єктів, яка піддається спостереженню і аналізові з допомогою математичних і статистичних процедур. У рамках цього напряму виділяються концепція масових комунікацій Г. Лассеула та концепція плюралізму еліт Р. Даля. Г.Лассуел вивчав питання про те, як з допомогою засобів масової комунікації формується громадська думка, як вона впливає на процес прийняття політичних рішень. Р. Даль довів, що в суспільстві панує конкуренція еліт, що призводить до розпорошення влади між ними.

Д. Істон заснував напрям системного аналізу політики, в якому намагався поєднати теорію з емпіризмом.

У працях відомих політологів Х. Аренд, Р. Арон, З. Бжезінського сформульовано концепції тоталітаризму.

Вони зводяться до таких висновків:

- зв'язок ідеології і терору;

- недопустимість будь – якої опозиції;

- тоталітарні режими існували в комуністичних і фашистських країнах;

- основою тоталітаризму є масове, атомізоване суспільство;

- тоталітаризм передбачає монополію однієї партії і однієї ідеології.

Представники концепції політичної модернізації Л. Пай і Г. Алмонд акцентували увагу на таких критеріях модернізованого режиму, як структурна диференційованість, прагнення до постійного оновлення і створення умов для участі мас у політичному житті.

З. Бжезінський розробив концепцію трансформації посткомуністичного суспільства в сучасне демократичне суспільство, розкрив стадії та рушійні чинники цього процесу.

Дата добавления: 2015-05-23