Питання для самоперевірки. 1. Як би Ви визначили поняття «політична течія»?

1. Як би Ви визначили поняття «політична течія»?

2. Що таке лібералізм і які його основні принципи та цілі?

3. Порівняйте консерватизм та неоконсерватизм.

4. Розкрийте суть соціалізму та соціал – демократизму.

5. Що таке фашизм? Назвіть риси та концептуальні засади фашизму.

Тема 5. Політична система суспільства

Мета: охарактеризувати основні теорії політичної системи: теорія політичної системи Д. Істона; теорія політичної системи Г. Алмонда; теорія політичної системи К. Дойча.

Зміст самостійної роботи

1. Основні теорії політичної системи: теорія політичної системи Д. Істона; теорія політичної системи Г. Алмонда; теорія політичної системи К. Дойча

Література

Базова:

1. Ганслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К., 1996

2. Основы политологии (наука о политике): Учеб. для вузов / Под ред. А.Боднара. — К., 2010

3. Политические учения: история и современность. Домарксистская политическая мысль. — М., 1991

4. Потульницький В. Теорія української політології — К., 2000

5. Політологія: Курс лекцій / За ред. І.С.Дзюбко. — К., 2010

6. Політологія: Підручник / За ред. О.І.Семківа. 2-е вид. — Львів, 1994

7. Санистебан Л.С. Основы политической науки. — М., 1992

8. Политология: Курс лекций / Под ред. В.В.Миронова. — М., 2000

9. Демидов В.И., Федосеев А.А. Основы политологии: Учеб. пособие. — М., 1995

10. Короткий політологічний словник. — К., 1991

11. Бебик В.М. Політологія. Теорія. Методологія. Практика. — К., 1997

12. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. — М., 1997

13. Гаджиев К.С. Политическая наука. — М., 1998

14. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. — К., 2011

15. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. — К., 2012

16. Основи політології / За ред. Ф.М.Кирилюка. — К., 2012

17. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. — К., 1997

18. Брегеда А.Ю. Основи політології. — К., 2012

Допоміжна:

19. Дзюбко І.С., Циганков П.А. До питання про предмет політології // Український історичний журнал. — 1991. — № 7

20. История политических и правовых учений: Учеб. пособие / Под ред. В.С.Нерсесянца. — 2-е изд. — М., 1988

21. Каверин С.В. Потребность власти. — М.,1991

22. Луковская И.Д. Политические и правовые учения: Историко-теорети-ческий аспект. — Л., 2000

23. Михальченко М., Цимбалюк П. Політична ситуація в Україні. Перспективи розвитку // Розбудова держави. — 1993. — №1

24. Молчанов М. Ідеологія влади: віхи історії // Політичні читання. — 1992. — Вип. 2. — С.144—160

25. Шевченко В.Ф. Філософія поступу і стратегія України // Віче. — 1993. — №1. — С. 35—45

26. Шинкарук В. Громадське суспільство, держава, ідеологія // Розбудова держави. — 1993. — №5. — С. 51—54

27. http://politics.ellib.org.ua/pages-cat-71.html

28. http://the-law.at.ua/_ld/2/268_MyX.pdf

29. http://books.br.com.ua/themes/272/357

Методичні рекомендації

1. Основні теорії політичної системи: теорія політичної системи Д.Істона; теорія політичної системи Г. Алмонда; теорія політичної системи К. Дойча

Людське супільство знаходиться в процесі постійних змін, що відбуваються під впливом різних факторів. Ускладнюються соціальні взаємозв'язки між людьми, з'являються нові потреби і відповідно види діяльності, що задовольняють їх. Крім цього, змінюються природне середовище, енергетичні ресурси, міжнародні умови існування сучасних держав. Тому питання про те, як суспільство пристосовується до вимог, постійно змінює внутрішнє і зовнішнє середовище, завжди представлялося актуальним.

Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою.

Завдяки діяльності політичних структур та інститутів, а також виконанню людьми політичних ролей керуючого і керованого, політична система впливає на різні боки життя суспільства.

Політична система суспільства - цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, ідей, норм і традицій, спрямованих на здійснення політичної влади, керування та регулювання суспільно - політичних процесів.

Термін «політична система» був введений у політологію в 50-60-і роки XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. До цього для опису владних відносин звичайно використовувалося поняття «тип правління», а трохи пізніше «система правління». Але їхнє вживання зводило політику до діяльності державних структур.

Поняття «систем» увів у науковий обіг німецький біолог Л. фон Берталанфі в 20-х роках ХХ ст. для позначення процесів обміну клітини із зовнішнім середовищем. Він розглядав систему як сукупність взаємозалежних елементів, як цілісність, що складається з «елементів, що знаходяться у взаємодії».

Поняття «системи» на розгляд суспільства переніс Т. Парсонс, що представив суспільство як взаємодію чотирьох підсистем, що знаходяться у відносинах взаємозалежності й взаємообміну: економічної, політичної, соціальної та духовної. Кожна з підсистем виконує певні функції, реагує на вимоги, що надходять зсередини або ззовні, а разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

Засновником системного підходу в політичній науці прийнято вважати американського політолога Д. Істона, що визначав політику як "вольовий розподіл цінностей". У цьому контексті політична система являє собою механізм формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів і цінностей.

Системний підхід дозволив більш чітко визначити місце політики в житті суспільства і виявити механізм соціальних змін у ньому. З одного боку, політика з'являється як відносно самостійна сфера, основне призначення якої –розподіл ресурсів і спонукання до сприйняття цього розподілу, в якості обов'язкового для більшості суспільств.

З іншого боку, політика є частиною найбільш широкої цілісності –суспільства. Вона повинна реагувати на імпульси, що надходять у систему, запобігати конфліктам, що виникають з приводу розподілу цінностей між індивідами, групами.

Отже, вважав Д Істон, системний аналіз політичного життя базується на понятті системи, що занурена в середовище і підлягає впливу з його боку...Такий аналіз припускає, що система, щоб вижити, повинна мати здатність реагувати. Постійно підтримуючи зв'язок із зовнішнім середовищем, політична система за допомогою регулюючих механізмів виробляє відповідні реакції на імпульси, що надходять, пристосовуючись до зовнішніх умов функціонування.

Г. Алмонд вважав, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність, залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інститутів, що виступають як сукупність взаємозалежних елементів. Кожен елемент цілісності (держава, партії, еліти, право) виконує життєво важливу для всієї системи функцію. Отже, система може розглядатися не тільки в термінах «збереження», «зміни» і «адаптація», але і як "взаємодія" структур, здійснюючих певні функції. Усі разом вони забезпечують задоволення основних потреб системи.

Виходячи з цього, він визначив політичну систему як сукупність ролей і їхню взаємодію між собою, здійснюваних не тільки урядовими інститутами, але і всіма структурами суспільства з політичних питаннь.

Г. Алмонд і Д. Пауелл встановили, що політична система повинна ефективно здійснювати три групи функцій:

а) функції взаємодії із зовнішнім середовищем,

б) функції взаємозв'язку всередині політичної сфери,

в) функції, що забезпечують збереження й адаптацію системи.

К. Дойч розглядав політичну систему в контексті «комунікаційного підходу», за яким політика розумілася як процес керування і координації зусиль людей по досягненню поставлених цілей. Формулювання цілей і їхня корекція здійснюються політичною системою на основі інформації про стан суспільства і його ставлення до даних цілей, про відстань, що залишилася до мети; про результати попередніх дій.

Отже, функціонування політичної системи залежить від якості постійного потоку інформації, що надходить із зовнішнього середовища, і інформації про її власний рух. На основі двох потоків інформації приймаються політичні рішення, що мають на увазі подальші дії на шляху до відшукуваної мети.

Дата добавления: 2015-05-23