Поняття „генетична структура популяцій”. Генофонд популяції як сукупність генотипів

Генетична структура популяцій – це співвідношення різних генотипів і алельних генів.
Всі члени популяції несуть частини її єдиного генофонду, тобто генофонд – це сукупність генотипів популяції.

Генотип – набір генів, які зумовлюють певні фенотипні ознаки.
Генів – одиниць спадковості матеріалу - завжди менше, ніж генотипів.
Фенотип – прояв певного генотипу в даних умовах існування.

Природні популяції при відносній фенотиповій однорідності несуть в собі різнорідну генетичну структуру і насичені численними мутаціями, які утворюють резерв спадкової мінливості (за І.І. Шмальгаузеном).

Кожна популяція характеризується специфічним генофондом з властивим тільки їй співвідношенням частот зустріваності різних алелів та з різним характером мінливості.

Генофонд – сукупність усіх генів особин однієї популяції, у межах якої вони характеризуються певною частотою.

За законами генетики в популяції підтримується рівновага генетичного фонду. За ідеальних умов (велика популяція, відсутність мутацій, міграцій і добору) частоти генотипів АА – гомогених домінантних алелей, Аа - гетерогенних, аа – гомогенних рецесивних в популяції залишаються однаковими з покоління в покоління (закон Харді-Вайнберга).

Однак, у природі діють різні фактори, які порушують таку рівновагу і генофонд природних популяцій змінюється. До них належать мутаційні процеси, за рахунок яких створюється резерв спадкової мінливості.

Фактори, що впливають на ступінь генетичної мінливості в популяції:
Джерела генетичної мінливості:
- поява нових генетичних факторів (мутації, потік генів з інших популяцій через недостатню ізоляцію);
- рекомбінвація;
- дрейф генів (різка зміна концентрації окремих генів завдяки випадковій зміні чисельності популяції);
- поява нових генотипів у результаті гібридизації (процес отримання гібридів, в основі якого лежить об’єднання генетичного матеріалу різних клітин в одній клітині).

Фактори, що зменшують мінливість:
- природній добір – процес виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів, здатних залишити чисельне потомство;
- випадкові впливи.

Розрізняють:

Домінантні мутації – мають змінений продукт гену, який діє антагонічно до алелю дикого типу, тобто такого, який зустрічається у природі як типова форма. Домінантні мутації виникають рідко, виявляються вже у першому поколінні і зазнають добору.

Більшість мутацій – рецесивні, або мутації втрати, приводять до виробу гена, що має зменшену або не має ніякої функції (аморфна мутація) – і у гетерозиготних особин фенотипово не проявляються, але при схрещуванні генофонд насичується рецесивними генами, іноді небезпечними і небажаними для популяції.

Перевагою збереження генетичної мінливості в тому, що більше число різних генотипів в одній популяції тим більша вірогідність того, що в ній знайдуться такі, які забезпечать виживання організмів в умовах різких навколишніх змін.

Дата добавления: 2015-05-23