Популяція як одиниця експлуатації, охорони та моніторингу

Популяція як одиниця управління

Популяція:

Елементарна еволюційна одиниця

Елементарна біосистема – організм.

Екосистема може підтримувати свій стаціонарний стан (одні види, переробляють ретарданти інших, утворюючи ресурси).

Функціональні групи:

· Продуценти

· Консументи

· Редуценти

Зміна генетичної структури популяції може вести до зміни якості ретардантів, що виділяє популяція.

Управління включає:

· Експлуатація

· Знання популяційної структури господарського виду вимагає інформації про структурні характеристики. Середня та індивідуальна плодючість самок популяції, щоб знати скільки молоді можна зібрати.

· Знати просторовий розподіл:

· Якщо забрати з певної території, там залишаться ресурси – може вселитись новий вид

· Підтримання чисельності

· Знання як генеративної так і вікової структури

· Охорона

· Для збереження біорізноманіття як умови існування людської цивілізації

Популяція як одиниця охорони:

Раніше – охорона генофонду (по суті – охорона видів, в заповідниках для збереження локальних популяцій тварин або рослин)

Охоронятися мають місця існування. Стратегія охорони генофондів змінилась на стратегію охорони екосистем і ландшафтів.

Моніторинг

Популяція як індикатор стану певних екосистем

Для біоіндикації використовують підходи

· Малочисельні стенобіонти (незначні зміни екосистеми призводять до вимирання виду)

За структурою популяцій видів домінантів

Ареал – область поширення: 1) систематичної групи живих організмів (виду, роду і т.д.); 2) певного типу угрупувань; 3)подібних умов; подібних об’єктів(населених міст і т.д.).
Біосфера - природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і літосферу.
Біотоп - ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом тощо).
Біоциноз - термін, впроваджений Карлом Мебіусом в 1877 році для опису всіх організмів, що населяють деяку територію (біотоп), та їхніх взаємовідносин.
Демекологія - розділ загальної екології, що вивчає динаміку чисельності популяцій, внутрішньопопуляційні угрупування і їх взаємовідносини.
Екологічна піраміда - графічне подання зміни кількості біомаси або біопродуктивності на кожному трофічному рівні деякої екосистеми.
Екосистема - оловна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.
Заповідник - територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс.
Літосфера - верхня тверда оболонка земної кулі.
Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у ході розвитку якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування.
Охорона навколишнього середовища - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.
Середовище – усі тіла і явища(природні і антропогенні), з якими організм перебуває у прямих і не прямих зв’язках.
Синекологія - це наука, що аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів данного угрупування організмів.
Урбоекологія – наука, що досліджує взаємодію міста, його жителів з навколишнім середовищем.
Фактор екологічний – будь-який елемент середовища, який здатний виявити прямий чи опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їх розвитку.

Для нормального існування організму необхідний певний набір факторів. Якщо хоч один із життєво необхідних фак­торів відсутній або дія його недостатня, організм не може існу­вати, нормально розвиватись і давати потомство. Це явище називають законом мінімуму, або законом Лібіха, а фактор, дії якого недостатньо для нормального життя – лімітуючим.

Екологічні фактори діють на організм різними шляхами. У найпростішому випадку має місце прямий вплив. Так, сонячне проміння освітлює ящірку, яка лежить нерухомо, і тіло її нагрівається. З іншого боку, дуже часто екологічні факто­ри впливають на організм опосередковано, через безліч про­міжних ланок. Наприклад, поєднання високої температури повітря з низькою вологістю і відсутністю дощів призводить до посухи, іноді це набуває катастрофічного характеру (виго­ряє рослинність, травоїдні мігрують або гинуть).

Біотичні фактори. Це форми впливу живих організмів один на одного. Основною формою такого впливу в більшості випадків є харчові зв'язки, на базі яких формуються складні ланцюги і ланки харчування. Крім харчових зв'язків, в угру­пованнях рослинних і тваринних організмів виникають про­сторові зв'язки. Все це є підставою для формування біотич­них комплексів. Виділяють різні форми біотичних відносин, які можуть бути найрізноманітнішими – від дуже сприят­ливих до різко негативних.

Між представниками різних видів організмів, що населя­ють екосистему, крім нейтральних, можуть існувати такі види зв'язків:

конкуренція – боротьба між представниками різних видів за їжу, повітря, воду, світло, життєвий простір; боротьба тим жорстокіша, чим більш споріднені й близькі за вимогами до умов середовища види організмів, що конкурують;

мутуалізм – представники двох видів організмів своєю життєдіяльністю сприяють один одному, наприклад комахи, збираючи нектар, запилюють квіти; мурашки, опікаючи по­пелиць, живляться їхніми солодкими виділеннями;

коменсалізм – коли від співжиття представників двох видів виграє один вид, не завдаючи шкоди іншому, напри­клад, рибка-прилипайко знаходить захист і живиться біля акул (мутуалізм і коменсалізм називають ще симбіозом);

паразитизм – одні істоти живляться за рахунок спожи­вання живої тканини господарів, наприклад, кліщі, блощиці, воші, глисти, омела, деякі гриби тощо;

хижацтво – одні організми вбивають інших і живлять­ся ними;

алелопатія – одні організми виділяють речовини, шкідливі для інших, наприклад, фітонциди, що виділяються деякими вищими рослинами, пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів; токсини, що виділяються під час "цвітіння" води у водоймищах, отруйні для риби та інших тварин.

Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, пилив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним і випадковим. Користуючись знанням законів розвитку при­роди, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин, породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові природні комплекси. Процес взаємодії людини з природою почався з моменту появи людини на Землі і весь час зростає.

У 1958 р. A.C. Мончадський запропонував класифікацію факторів за характером їхньої дії.

Стабільні фактори – ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне тяжіння, сонячна стала, склад атмо­сфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосувальні властивості організмів, визначають належність їх до меш­канців певного середовища планети Земля.

Змінні фактори, які, у свою чергу, поділяються на зако­номірно змінні та випадково змінні. До закономірно змінних належить періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції, сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми). Випадково ЗМІННІ фактори об'єднують біо­тичні, абіотичні та антропогенні фактори, дія яких повто­рюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).

Дата добавления: 2015-05-23