До питання розуміння субсидіарного застосування норм законодавства до цивільних та суміжних з ним відносин

Правильність вирішення цивільних спорів забезпечує точне і адекватне застосування норм законодавства. Але як показує практика існує чимало випадків коли відносини не врегульовані актами законодавства. Оскільки цивільне законодавство не здатне та й не призначене встановлювати норми на всі випадки життя [1, с. 85], і цивільне право має диспозитивний метод правового регулювання та наділяє суб’єктів на широку свободу дій, то прогальність є явищем достатньо поширеним. Прогалини в законодавстві завжди були і будуть в будь-яких правових системах, навіть в найстабільніших, тому що, неможливо передбачити всі життєві ситуації які виникнуть і в майбутньому вимагатимуть правого регулювання.

Засобом подолання прогалин без внесення змін до цивільного законодавства, яка виступає або як різновидом аналогії закону або як самостійним інститутом, є субсидіарне застосування норм законодавства.

Типовим прикладом органу який використовує субсидіарне застосування норм законодавства щодо цивільних та суміжних з ним відносин є суд будь якого рівня. Тому що, під час судового процесу перед будь яким суддею може постати питання пошуку засобів подолання прогалин, які б забезпечували законність під час вирішення справи, оскільки в ч. 9 ст. 8 Цивільний процесуальний кодекс України забороняє відмову у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Також необхідні критерії субсидіарного застосування норм законодавства, які б вказували за яких умов суддя може застосовувати даний вид подолання прогалин в законодавстві, але для початку необхідно встановити, що ж слід розуміти під субсидіарним застосування норм законодавства.

Радянське законодавство передбачаючи в деяких галузях можливість застосування аналогії права не знає поняття субсидіарного застосування норм права (законодавства). Поняття це виникло в правозастосовній практиці і в науці як різновид аналогії закону. Так С.С. Алексєєв вважав субсидіарне застосування норм виявленням взаємодії між суміжними галузями права [2, с.12]. Такої ж думки дотримується і В.І. Лєушин [3, с. 52].

Скакун О.Ф. зазначає, що у галузі цивільного, сімейного, трудового законодавства прогалини переборюється такими способами: аналогією закону; аналогія права; субсидіарне застосування норм (міжгалузева аналогія) і це поняття розглядає як додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права [4, c.403]. Тобто вона виділяє субсидіарне застосування норм як самостійний інститут, окремий від аналогії закону.

На думку, Є.О. Харитонова субсидіарне застосування норм права полягає, в тому, що орган, який застосовую право, використовує конкретні приписи суміжного правового інституту або суміжної (спорідненої) галузі права [1, c. 88].

В.І. Борисова вважає субсидіарне (додаткове) застосування актів цивільного законодавства до відносин, подібних за змістом до цивільних відносин близьким до аналогії закону, але не тотожне йому. На її думку подібність вказаних прийомів полягає у тому, що як при аналогії закону, так і при субсидіарному застосуванні норми права прогалина у праві долається шляхом застосування юридичних приписів до ситуацій, які ними не передбачені, але мають схожість з тими, що ними врегульовані. Однак між зазначеними прийомами існують відмінності, які не дозволяють їх ототожнювати. Основна з них полягає у тому, що субсидіарне застосування вводиться для подолання прогалин у праві шляхом звернення до схожої норми із суміжної галузі права [5, c.56].

Субсидіарне застосування норм права розглядають також як застосування до конкретних відносин додатково норми права іншого інституту або галузі, що регулюють найбільш подібні відносини та мають схожість у правовому регулюванні [6 c. 124].

Субсидіарне застосування норм законодавства до цивільних та суміжних з ним відносин, як правило, закріплене в законі. Так, законодавець в ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року зазначає, що положення цього Кодексу (саме ЦК України) застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Цивільне та сімейне право знаходяться в тісному зв’язку один з одним завдяки подібності регулюючих суспільних відносин та методу їх регулювання. В ст. 8 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року вказано: якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані цим Кодексом (саме СК України), вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Також в ст. 12 Сімейного кодексу України закріплено, що строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, на мою думку, що субсидіарне застосування норм законодавства потрібно розуміти як спосіб законодавчої техніки який дозволяє розвантажувати законодавство від нераціонального дублювання тотожних та аналогічних норм і понять у суміжних галузях права. І не важливо як ми будемо розглядати субсидіарне застосування норм законодавства до цивільних та суміжних з ним відносин, чи як різновид аналогії закону чи як самостійний інститут, воно у кожному випадку залишиться важливим та необхідним інструментом для судді, оскільки надає йому реалізувати право кожного на справедливе, добросовісне та розумне правосуддя.

Література:

1. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 3, перероб. і доп. – К.: Істина, 2013.- 808 с.

2. Алексеев С.С. Об отраслях права // Советское государство и право. – 1972. - № 3. - С. 10-15.

3. Леушин В. И. Способы применения права при пробелах в советском законодательстве / В. И. Леу- шин // В кн.: Проблемы применения советского права. — Свердловск, 1973. — С. 42-59.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2008. – 656 с.

5. Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Бєгова Т. І. та ін. Цивільне право України: підручник: у 2 т. /за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

6. Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легуша С. М. Теорія держави та права: посібник для підготовки до іспитів. — 3-тє вид., стер. — К.: Видавець Паливода А.В., 2007. — 176с.

Фолошня Діана Іванівна,

здобувач кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Сафончик О.І.

Дата добавления: 2015-05-23