Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Форми державного устрою. 1 страница




 

Державний устрій - це політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних оди­ниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому. Не менш поширена класифікація держави за формою державного устрою. Адміністративно-територіальний устрій держави, що включає механізм взаємовідносин між державою та її складовими частинами, центральними й місцевими органами влади, є й формою державного устрою: унітарною чи федеративною.

-Унітарна — це така форма державного устрою, коли в країні функціонують єдині вищі органи влади й управління, а держава поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці (Іта­лія, Польща та ін.).

-Федеративна — це така форма устрою держави (як правило, багатонаціональної), коли відбувається добровільне об'єднання державних утворень, що мають високу політико-правову само­стійність і власний адміністративно-територіальний поділ.

У федерації (союзній державі) діють спільні для всієї країни вищі органи влади та управління, але водночас у кожній державі, що входить у федерацію, зберігаються власні вищі органи (США, ФРН та ін.),

Іноді держави об'єднуються в тимчасовий союз для вирішення певних, конкретних завдань. Такий союз держав заведено називати конфедерацією. Конфедерація на відміну від федерації, що є союзною державою, є лише союзом держав, практично міждержавним об’єднанням. Історичний досвід показує, що найчастіше конфедерації розпадаються, утворюючи федерації.

 

13. Типологічні ознаки сучасної української держави.

 

Україна є суверенною, демократичною, правовою, соціальною унітарною державою з республіканською формою правління (парламентсько-президентська республіка).

Ознаками суверенної держави є верховенство державної влади на території У., територіальна цілісність, єдиний конституційний простір, єдине громадянство, офіційний статус державної мови, власні грошово-кредитна система та Збройні Сили, міжнародна правосуб’єктність, державні символи

Ознаками демократичної держави є реальна представницька демократія (обрання ВРУ, Президента та органів місцевого самоврядування на основі принипів виборчого права), поділ влади (ст.6 к), ідеологічний та конституційний плюралізм (ст.15К.), визнання та гарантованість місцевого самоврядування

Ознаками правової держави є визначені К. верховенство права, панування закону, поділ влади, пріоритет та правовий захист прав і свобод людини, незалежність суду, законність управління,

Ознаками соціальної держави є закріплення законом принципів соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності, підтримка державою незахищених верств населення, соціальна спрямованість економіки, охорона праці здоровя, сімї дитинства, соціальний захист громадян,

Як унітарна держава (ст. 2 К) Україна є складною (у складі якої АР Крим) та відносно децентралізованою (держ-адміністрації на рівні області та районів та органи місцевого самоврядування на низових територіальних рівнях)

Ознаками парламентсько - президентської республіки (ст.5 К) є обрання Президента та ВРУ на загальних виборах 5 років, формування КМУ парламентом, участь Президента у формуванні КМУ, відповідальність Уряду перед ВРУ та Президентом, підконтрольність та підзвітність КМУ перед ВРУ, можливість розпуску ВРУ Президентом, право законодавчої ініціативи та право вето Президента.

 

14. Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки.

 

Громадянське суспільство = сукупність самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних потреб та інтересів індивідів і колективів = система правових інститутів, яка забезпечує самоорганізацію, структурування і амо творення населення держави в цілісній і повновладний суб’єкт – народ (націю)

Основні ознаки громадянського суспільства:

-пріоритет суспільства і особистості над державою

-визнання людини її життя, честі недоторканості, безпеки–найвищою соціальною цінністю

-гарантування і забезпечення прав і свобод людини

-економічна свобода громадян (недоторканість та різноманітність форм власності)

-ефективний соціальний захист громадян

-ідеологічна і політична свобода особистості (відкритість громад. суспільства: інформаційна свобода, свобода думки та слова, освіти та виховання, пересування в межах країни та можливість виїзду за кордон)

-врахування і взаємоузгодження різноманітних інтересів усіх соціальних суб’єктів

-плюралізм (багатоманітність) в усіх сферах суспільного життя: наявність різних соціальн. груп, вільна конкуренція між політичними силами та партіями

-самоуправління громадянського суспільства

-наявність демократичної правової держави

Г.С. охоплює: = соціально-економічні відносини й інститути (форми власно­сті, підприємництво, праця); = організацію і діяльність об'єднань громадян (громадських організацій, політичних партій, профспілок, творчих спі­лок, релігійних організ. тощо); = сім'ю та сферу виховання, освіти, науки і культури; = систему засобів масової інформації; = етичні норми поведінки людей та інші сфери.

Г.С. забезпечує необхідний і раціональ­ний спосіб існування людей, заснований на розумі, свободі, праві та демократії. (на думку Арістотеля - це суспільство вільних людей, що виникає на певному етапі розвитку).

 

15. Умови формування і функціонування громадянського суспільства.

 

Громадянське суспільство = суспільство, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права

Особливості його формування:

= держава є формою організації ГС, яке виникає коли його громадяни і держава виступають як вільні і рівноправні партнери

= правова держава сприяє створенню ГС, вона слугує йому, є гарантом функціонування ГС

= прав. держава закріплює ГС законами

= чим сильніше ГС тим менш помітна роль держави, недорозвинуте ГС веде до домінування держави

Умовами його формування та функціонування є = розподіл влади = ринкова економіка, багатоманітність та рівність усіх форм власності, = свобода підприємництва = забезпечення та гарантування прав громадян = ідеологічний плюралізм (множинність політичних сил і партій) = вільний доступ до інформації = вільна особистість з почуттям власної гідності = розвинуте самоврядування

за 3 етапи формування громад. суспільства пройшли істотні зміни екон. відносин, суспільного і державного ладу, розвитку свідомості особи і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:

I (XVI—XVII ст.ст.): визрівали передумови (економ., політ., ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;

II (кінець XVII — кінець XIX ст.ст.): формування громад. суспільства в розвинутих буржуазних країнах на засадах юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.

III (рубіж XIX — XX ст.ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей.

 

16.Становлення громадянського суспільства в Україні.

 

Процеси створення в У. громадянського суспільс­тва відбуваються паралельно із створенням незалежної, демократичної, соціальної та право­вої держави. Їх прискоренню сприяє політична реформа, оновлення політико-правової бази.

1. Зародження перших елементів формування громадянського суспільс­тва в У.: 1– надання великих повноважень народному зібранню громадян (- рабовласницькі міста-держави, Київська Русь з її основні державні інститути (князь, князівська рада та народне віче) 2 – боротьбі за волю й незале­жну, суверенну державу ( в епоху феодалізму селяни об'єднувалися в сіль­ські общини, обирали атаманів, старшин, козацтво боролося за незалежну У.) 3-станов­лення демократичних засад та ідеї громадянського суспільства в конституції Пилипа Орлика 1710р.

2. Розвиток поняття громадянина, що виник як термін після Французької революції XVIII ст., та набув широкого вжитку в усіх європейських країнах і в Україні зокрема.

3. Декларація про дер­жавний суверенітет України 1990 р.., визначала верховенство, самостійність, по­вноту і неподільність влади республіки в межах її території, не­залежність і рівноправність у зовнішніх стосунках. Передбачала народовладдя, утвердження громадянства. Визначала український народ як громадян всіх національностей, що жи­вуть в Україні.

4. Консти­туція У. 1996 року. Визначила, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, багатопартійності, розвитку са­моврядування. З усвідомлення людиною думки про свою самоцінність, спроможність і можливість своєю працею по­будувати достойне життя власній родині та суспільству в цілому розпочинається процес становлення громадянського суспільства

К. закріплено громад.права – забезпечують відносно вільне та незалежне від суспільства та держави існування особи шляхом встановлення меж втручання у сферу особистого життя людини.

 

 

17.Основні відмінності громадянського суспільства від держави.

 

Уперше на чіткі відмінності між громадянським суспільством і державою вказав видатний німецький філософ Гегель1.

До тих часів панувало уявлення, згідно з яким не розрізнялись І громадські і політичні засади суспільного устрою, все спільне й вважалось одержавленим і, відповідно, державне — суспільним, а тому й ототожнювалися поняття «держава» і поняття «суспільство». Логічним завершенням підходу до структури суспільного устрою, заснованого на абстрактній тотожності інтересів кожного, члена держави і суспільства в цілому, в якому немає місця ні свободі індивіда, ні автономії об’єднань індивідів, стала в XX столітті конструкція тоталітарної державності. Намагання практично’реалізувати тоталітарну модель у різних країнах, призвело, як про це свідчить історичний досвід, до знецінення людської особистості, відвертого нехтування основними правами та свободами Ї людей.

Натомість поступальний розвиток соціальних форм життє-’ діяльності приводить до їх диференціації, виокремлення сфери управління як окремої галузі суспільної діяльності. Держава поступово передає, а інститути громадянського суспільства відповідно перебирають на себе повноваження щодо контролю над певними галузями соціальної життєдіяльності. Насамперед державного втручання позбавляється сфера виробництва, що відтепер засновується на приватній власності і комерційних інтересах.

Громадянське суспільство й держава в її інституціо-нальному розумінні являють собою дві невід’ємні складові частини одного явища — сучасного суспільства, які не можуть реально існувати одна без одної і про які окремо може йтися тільки в науці. Держава з часу своєї появи на історичній арені за будь-яких умов і в різноманітних формах здійснювала вплив на суспільство, і в цьому розумінні його існування поза межами державної форми організації неможливе. У сучасному суспільстві інституції громадянського суспільства і державно-владні інститути розглядаються як такі, що спрямовані на забезпечення прав та свобод людини, одні з яких можуть реалізовуватися у формі громадського спілкування, а здійснення інших вимагає додаткових зусиль з боку державної влади.

 

ТЕМА 5. Політичні режими

1. Дайте визначення політичного режиму. Які існують типи політичних режимів? Чим вони розрізняються між собою?

Політичний режим (з латинського порядок управління) = сукупність методів, прийомів і засобів здійснення політичної влади певної керівної еліти (політ., соціальні та класові відносини, засоби та методи реалізації влади, стосунки між держ.владою та суспільством, панівні форм ідеології, політ.культура)

У різних країнах існують 3 основні типи політ.режимів: демократичний, авторитарний, тоталітарний, які характеризується та відрізняється один від одного наступними ознаками: = способом формування органів держ. влади =співвідношенням гілок влади та органів місцевого самоврядування = значенням громадських організацій, партій у політ. системі суспільства, існуванням політ. опозиції = політико-правовим статусом особи, фактичним захистом її прав та свобод = ступенем гласності та свободи слова = застосуванням переконань, примушень чи відкритого насилля здіснення влади

- Демократичний – найбільш прогресивний політ.порядок, в якому народ є основою демократичного правління - джерелом влади (дотримання демократичної конституції, принципу розподілу влади, рівної участі громадян, організацій, партій в управлінні державою. Вільний розвиток особистості. (консервативний, радикальний, ліберальний)

- Авторитарний – спосіб правління на безумовному підпорядкуванні сильній виконавчій владі (субординація, сильний центр, концентрація влади в руках однієї особі, партії, класу чи елітної групи, що здійснює нормотворення).Має елементи демократ та тоталітар. (революційний, стабілізаційний, вождізм.

- Тоталітарний:найбільш реакційний режимом - насильницьке панування політичної еліти над суспільством та особою (повний контроль та сувора регламентація з боку держави над всіма сферами життєдіяльності суспільства та життям кожної людини переважно силовими засобами, зокрема збройного насильства). Особистість підкорена владі. (расизм, апартеїд, фашизм, військова-диктатура)

 

2. Демократія: сутність, її види та форми, гарантії.

 

Демократія (від грецьк. «народ», «влада») форма організації суспільства, його державно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут кожної особи

Виникла разом з появою держави і як форма держави можлива в країнах з демократичним режимом, її суб’єкти: громадяни і народ.

О сновні форми демократії: Безпосередня демократія – форма народовладдя, при якому влада здійснюється через безпосереднє волевиявлення населення (вибори, референдуми, звернення, обговорення…) Представницька демократія - форма народовладдя, при якому влада здійснюється делегуванням частини повноважень представникам народу (Президентові, депутатам парламенту та органів місцевого самоврядування)

Види демократій консервативна, радикальна, ліберальна, плебісцитна, тоталітарна, елітарна, соціальна.

Гарантії демократії закріплені в конституціях демократичних країн.

 

3. Визначте спільні риси й відмінності у функціонуванні тоталітарного та авторитарного політичних режимів.

 

-Авторитарний – спосіб правління що базується на безумовному підпорядкуванні сильній виконавчій владі (субординація, сильний центр, концентрація влади в руках однієї особі, партії, класу чи елітної групи, що здійснює нормотворення).Має елементи демократизму та тоталітаризму. (революційний, стабілізаційний, вождізм.

-Тоталітарний:найбільш реакційний режим - насильницьке панування політичної еліти над суспільством та особою (повний контроль та сувора регламентація з боку держави над всіма сферами життєдіяльності суспільства та життям кожної людини переважно силовими засобами, зокрема збройного насильства). (расизм, апартеїд, фашизм, військова-диктатура -Гітлер, Сталін)

Як при авторитарному так і тоталітарному режимах:

= особистість підкорена владі, яка не обмежується законом (чи сама приймає ці закони)

= обмеженість громадянських прав

= існує контроль засобів масової інформації

= нетерпимість до інакомислення

= відсутність легальної опозиції

= при тоталітаризмі застосовується насильство чи примус, які також можливі при авторитаризмі

Відмінності:

Ø = Т. має єдину ідеологію, = при А. вона відсутня

Ø =Т. має єдину, добре зорганізовану масову партію, відсутній плюралізм; = при А. можлива багатопартійність, допускає обмежений плюралізм (без реальної боротьби за владу в усіх сферах життя)

Ø влада = при Т. спирається на терор і репресії, = при А. - силу, при можливому застосуванні репресій

Ø = при Т. командна економіка, при А. - як командна так і ринкова економіка

=при Т. „активна” несвобода особи (держава примушує діяти лояльно до режиму), при А ”пасивна” несвобода (вимагається лише не участь в опозиційних рухах та акціях)

 

4. Чи є неминучим встановлення авторитарного режиму у процесі модернізації тоталітарного суспільства?

 

Авторитарний – спосіб правління що базується на сильній виконавчій владі. Тоталітарний: на пануванні політичної еліти над суспільством та особою) переважно силовими засобами, збройним насильством).

Залежно від цілей виокремлюють різні види авторитаризму: Стабілізаційний - забезпечує збереження існуючого ладу Революційний – спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку.

Авторитарний режим є не настільки різким у реакційних проявах як тоталітарний. Він поєднує риси як тоталітарного так і демократичного режимі, тому може бути перехідним. Найчастіше у процесі модернізації тоталітарного суспільства встановлюють авторитарний режим, так як держави намагаються створити передумови для демократизації суспільства не встигають одразу відпрацювати механізми демократичної влади. Ліквідація тоталітарного режиму може здійснюватися „зверху” сильною авторитарною владою, яка поступово впроваджує основні демократичні засади: ринкову економіку, багатопартійність, плюралізм в усіх сферах життя, реальний розподіл влади. Навіть при встановлені та використанні демократичних методів управління можуть зберігатися елементи авторитаризму.

Цей період розвитку держави називають перехідним періодом, наприклад, він притаманний військовим політ.режимам де внаслідок переворотів, влада перейшла до військових, їх чиновників, а також для країн, що утворилися після розпаду СРСР. Разом з тим, політологи вважають, що У. від тоталітаризму відразу переходила до демократії мінуючи авторитарний режим. Хоча, на мою думку, більше авторитаризмом був період після незалежності У. (особливо „кучмізму”) - до прийняття К.1996 р. (що проголосила демократичні засади) та Помаранчевої революції. Саме авторитарна влада започатковувала перетворення, які тривають і сьогодні: демократ., економічні (лише на початку 2006 отримано статус ринкової економіки), конституційну, політичну, адміністр.-територіальну.

 

5. Чим відрізняється сучасна демократія від античної?

Термін демократія - „влада народу” відомий з Давньої Греції і у той час означав певну форму самоврядування громадян у містах-полісах (від грецьк. «народ», «влада»). Кожна історична епоха вносила свої ознаки в поняття демократії, і сьогодні С.Д. демократія значно відрізняється від А.Д., яка визначає перевагу особистих прав над суспільними, плюралізм в усіх сферах та неминучість конфлікту інтерсів, зокрема:

Ø щодо форм Д. = А.д. – лише безпосередня пряма Д. (участь у прийнятті рішень на міських зборах, та у здійсненні правосуддя чи роботі державних установ – шляхом жеребкування. Можна було зайняти одну і ту ж посаду лише на 1 рік 1 раз протягом життя); = С.д. – пряма (референдуми) та представницька (народ делегує повноваження обраним, що виражають його інтереси та приймають рiшення вiд його імені);

Ø щодо масштабів Д. = А.д. – маломасштабна поширюється тiльки на даний поліс «мiсто-державу»; =С.д. поширюється на складнi i необмеженi за розмiрами нацiональні чи багатонацiональнi держави;

Ø щодо інтересів = А. д. – моністичне уявлення що суспiльний інтepec поєднаний з iнтересами особи; = С.д. – визначає множинність інтересів i можливість виникнення конфлiктiв як норми суспiльного життя;

Ø щодо плюралізму = А.д. –вимога одностайності при прийнятті рішень, вольнодумство, фракційність засуджувалися та каралися остракiзмом - відлученням від громади, в Афінах на 10 років = С. д. – полiтичний плюралiзм i поєднання пра­ва бiльшостi на прийняття рiшень iз за­хистом права меншостi та окремого iн­дивiда на власну позицію;

Ø щодо особистих прав = А.д.– Особа «розчиняється» в громадi, її свобода ототожнюється з членством у громадi. С. д. – визнає автономність особи i захист її персональних прав

щодо громадянства = А. д. – вузьке, засноване на принципі ексклюзивності – лише корінне населення чоловічої статі даного полісу = С.д. існують різні принципи набуття громадянства (за народженням, внаслідок репатріації, натуралізації, оптації)

 

6. Тоталітаризм як історичний і політичний феномен. Ознаки тоталітарного політичного режиму.

 

Тоталітаризм = насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче) –=політ. режим, в якому здійснюються повний контроль і сувора регламентація з боку держави над суспільством і особами переважно силовими засобами. Особистість цілком підкорено владі. Перші погляди Т. є в теорії Геракліта, Платона, Гегеля, Ж.Руссо. Термін запровадив Мусоліні для визначення фашизму в Італії.

Ознаки тоталіт. режиму:

- Концентрація влади в руках одного лідера чи партії, усунення народу від прийняття політичних рішень

- одна партія, що підтримує тоталітарну владу та партійний апарат і переплітається з державним апаратом

- управління за допомогою репресивних заходів, насильництва та терору

- одна офіційна загальнообов’язкова ідеологія, що доводить необхідність Т. режиму, заборона плюралізму

- підпорядкування владі інформаційного простору (лише за її дозволом), тотальний контроль за ЗМІ, встановлення цензури

- жорстке переслідування будь-якого супротиву та особистих думок, виправдовування будь якого насильства

- держава у власних інтересах розвиває культуру, мистецтво, освіту, контролює релігію, приватне життя людей

- обмежено свободу пересування, вибір професії тощо

- правові норми і закони приймаються на користь правлячої верхівки, хоча формально декларуються як призначені для народу; (заборонено все крім прямо дозволеного законом)

- відсутня правова захищеність людей, можуть застосовуватися насильство, примушення та навіть терор;

- економічною основою держави є велика власність – державна, суспільна, монополістична

не допускається самоврядування на місцях, відсутні елементи громадянського суспільства

 

7. Які існують причини виникнення тоталітаризму?

Виникнення тоталітарних режимів 20-го століття було обумовлено рядом таких обставин:

1. Наростання могутності ідеологій. Тоталітаризм передбачає встановлення в якості обов'язкової однієї, єдиної ідеології. У ситуації запеклої боротьби політичних доктрин на початку 20-го століття, перемога однієї з них збільшувала ймовірність встановлення ідеологічної монополії.

2. Ломка структури традиційних і мінливих товариств. Тоталітаризм виникає на руїнах колишнього соціального укладу. Нової інтегрує силою, при цьому, стає тотальна ідеологія. Звалилися склепіння царської Росії і кайзерівської Німеччини дозволили на випаленої хаосом землі збудувати цитаделі страхітливою сили, яких не знала Історія - радянський і нацистський тоталітаризм.

3. Криза релігії, науки. Реконструкція суспільства (що є метою тоталітаризму) передбачає, передусім, реконструкцію свідомості людини. Однак народженню нових стереотипів поведінки і сприйняття повинно передувати очищення свідомості людей від старих орієнтацій - від їхніх духовних "точок опори". Нігілізм, скепсис, атеїзм блискуче впоралися з цим завданням. Феномен вождізму (непорушний атрибут тоталітарного суспільства) також пов'язаний - через посилення ефекту натовпу - з втратою традиційної системи самообмеження і самодисципліни.

4. Загальна мілітаризація міжнародних відносин. Після першої світової війни - здавалася тоді апофеозом механізованого винищення народів - кожна держава вважало за необхідне перетворити себе у фортецю, нащетинилися всіма доступними засобами знищення. Однак адекватна рівню тодішніх загроз військова мобілізація суспільства вимагала принципових змін в організації продуктивних сил. Найкращим чином із цим завданням впоралися СРСР з його тотальною централізацією економіки і нац.Германія з олігархічною напіввійськової організацією економічної сфери

 

8. Позитивні та негативні характеристики демократії.

Демократія — правління народу, обране народом, для народу.

Основними ознаками демократичного політичного ре­жиму є наявність конституції, яка закріплює повнова­ження органів влади й управління, механізм їх форму­вання; визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них. Для демокра­тії характерними є вільна діяльність політичних і гро­мадських організацій, обов'язкова виборність органів влади, розмежування державної сфери та сфери грома­дянського суспільства, економічний та політичний, ідео­логічний плюралізм.

За демократії політичні рішення завжди альтернатив­ні, законодавча процедура чітка й збалансована, а владні функції є допоміжними. Демократії властива зміна лідерів. Лідерство може бути як індивідуальним, так і ко­лективним, але завжди має раціональний характер. Демо­кратичний режим характеризують високий рівень сус­пільного самоврядування, переважаючий консенсус у від­носинах між владою й суспільством. Одним із головних принципів демократії є багатопартійність. У політичному процесі завжди бере участь і опозиція, яка виробляє аль­тернативні політичні програми й рішення, висуває своїх претендентів на роль лідера.

За демократії держава функ­ціонує заради громадян, а не навпаки, існують умови для подальшого розвитку громадянського суспільства. Демо­кратія і в політичному, і в загальнолюдському розумінні є магістральним шляхом, своєрідним ідеалом майбутньо­го розвитку суспільства та людської цивілізації загалом.

 

9. Політичні режими в Україні протягом ХХ століття.

Тоталітарний режим виникає в кризових ситуаціях, породжених необхідністю форсувати модернізацію суспільства, де існує, з одного боку, значна частина знедоленого населення й інтелектуалівмаргіналів, з іншого — могутні владні, технічні, психологічні можливості мобілізації мас для виходу з даної ситуації.

Для тоталітарного режиму характерні такі ознаки: тотальний контроль держави над усіма сферами суспільства; монополізація влади в руках однієї партії, котра цілкомпідпорядкована вождеві; повне панування однієї ідеології, терористичний поліцейський контроль; мілітаризація суспільного життя і знищення громадянського суспільства; проголошення принципу органічної єдності держави і народу; панування воєнної або планової економіки.

 

10. Умови та напрямки трансформації недемократичних політичних режимів в демократичні.

 

Умови трансформації залежать від міри підготовки суспільства до політичних, економічних та ідеологічних змін, а саме:

Ø Тривалості недемократичних режимів і ступенем знищення проявів приватної власності та громадянського суспільства

Ø Рівня політичного та економічного лібералізму

Ø Рівня догматизму еліти та її відданості старому режиму, чисельності нової еліти, та наявності у неї політичної волі до здійснення рішучого переходу до демократії

Ø Міри консолідації суспільства навколо ідеї трансформації

Ø Доступності ресурсів, фінансово-економічним становищем країни

Ø Характеру відносин з міжнародною спільнотою

Науковці виділяють напрями трансформації:

= 1-5 р. – політичне перетворення та економічна стабілізація ( закладення основ демократії, вільна преса, політичний плюралізм, кінець поліцейської системи, усунення невиправданого держконтролю, лібералізація цін і припинення дотацій, стабілізація грошової одиниці)

= 3-10 р.- політична стабілізація та економічні перетворенн я (нові К. та виборчі закони, демократичні вибори, децентралізація управління регіонами, стала демократична коаліція, законодавча база власності та підприємництва, мала та середня приватизація, демонополізація, становлення банківської системи, поява нового класу власників і підприємців, торговельні преференції та доступ до ринків, іноземні інвестиції)

= 5-15 р. – закріплення політичних перетворень та стабільне економічне піднесен ня (стабільні політичні партії, політична та правова культура, незалежні суди, велика приватизація, сформоване капіталістичне лорбі, культура підприємництва, значні іноземні інвестиції, вступ до провідних міжнародних організацій.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 1219; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.09 сек.