Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження:сутність, різновиди

Б. Кістяківський та його проект соціології.

Білет 20

Проект «наукової соціології» Б.Кістяківського є поштовхом до створення та розробки основних концептуальних параметрів та ознак сучасного ціннісно-оцінкового пізнання, він уможливлює бачення базових компонентів цього пізнання та є важливим чинником подальшого вдосконалення теорії ціннісного пізнання в соціології.

Загальний механізм ціннісно-оцінкового пізнання в соціологічній концепції Б.Кістяківського має певну структуру, до якої входять суб’єкт та об’єкт пізнання, між якими в процесі оцінювання виникає ціннісне відношення. Усвідомлення даного процесу вченим відбувається через основну ідею його концепції – ідею плюралізму. Цю ідею він конкретизує через опорні принципи, а саме: принцип детермінізму, принцип суб’єктивності, принцип об’єктивності, принцип необхідності, принцип належного, принцип ідеального та принцип історизму. Дані принципи конкретизуються й реалізуються ним через категорії «необхідне», «належне», «причинне» та «ідеальне». Теоретичний механізм ціннінсо-оцінкового пізнання Кістяківського є дещо обмеженим, адже вичерпується лише рівнем теоретико-методологічних засад, не є доведеним до рівня методики здійснення ціннісно-оцінкового пізнання.

Богдан Кістяківський дійшов висновку, що надто широке використання природничо-наукових принципів обмежує можливості соціального пізнання. Реальність, яку має вивчати соціологія, включає не тільки економічні відносини, а й дії людей, зумов­лені соціальною дійсністю та її культурними формами.

Саме такий підхід до визначення предмета соціологічного ви-
вчення сприяв здобуттю соціологією статусу самостійної науки, остаточному її відокремленню як від природничих, так і від інших суспільних наук.

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання нового знання.

Соціологічний експеримент – це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності та поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників.

Етапи соціологічного експерименту: збирання емпіричних даних; визначення вихідного стану досліджуваного об’єкта; виявлення тенденцій його розвитку; розробка теоретичних концепцій та умов експериментування; створення експериментальної ситуації; контроль і спостереження за перебігом експериментальної ситуації; визначення й аналіз підсумків експерименту; впровадження висновків експерименту в життя.

Різновиди експерименту. За умовами проведення. Польові – коли соціальний об’єкт перебуває у природних умовах свого функціонування. Лабораторні – коли експериментальна ситуація і сам об’єкт формуються штучно.

За специфікою завдання. Науково-дослідні – в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові елементи наукового знання. Практичні – мають на меті затвердження корисної новизни в масових масштабах.

За специфікою доведення гіпотез. Паралельні – у яких існує як експериментальна, так і контрольна група, і доведення висунутих гіпотез здійснюється на підставі порівняння стану двох об’єктів (експериментального і контрольованого) в один і той же час. Послідовні – у яких контрольована група як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об’єкт, відсутня.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути: контрольований; неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експериментального фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ре­тельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

3. Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.

Шлюб — це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов’язки один до одного, до дітей та рідних.

Залежно від вибору партнера виділяють ендогамні та екзогамні шлюби

Ендогамний шлюб — це союз між особами, які належать до одної суспільної групи (рід, плем’я, каста). У сучасному суспільстві така форма шлюбу збереглася переважно в деяких соціально-етнічних групах.

Норми екзогамного шлюбу навпаки приписують вибирати шлюбного партнера за межами своєї спільноти, забороняють шлюби між людьми одної спорідненої групи.

Подекуди існують звичаї, за яких можливі лише левіратні шлюби, коли вдова має право виходити заміж тільки за братів свого чоловіка.

Залежно від кількості партнерів, що вступають у сімейно-родинні відносини, розрізняють моногамні — між одним чоловіком і однією жінкою — і полігамні шлюби (між кількома партнерами — одним чоловіком і кількома жінками чи однією жінкою і кількома чоловіками).

Зважаючи на роль і права кожного з подружжя, виділяють такі типи шлюбу: патріархальний — чоловік відіграє домінуючу роль у сімейному житті; матріархальний — коли домінує жінка; егалітарний (демократичний) — коли чоловік і жінка мають рівні права. За юридичним оформленням розрізняють громадянські (вільні, юридично не засвідчені) і офіційні (оформлені відповідними документами) шлюби.

Найскладнішою соціальною проблемою майже в усіх сучасних суспільствах є проблема розлучення. Основні мотиви розлучень:

· мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів: незадоволеність житловими і побутовими умовами; матеріальний розрахунок під час заключення шлюбу; засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий час; часті відрідження чоловіка або дружини і т.д.;

· мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами: відмінність в потребах, інтересах, цілях; орієнтація подружжя; несхожість характерів; втручання третіх осіб; скупість, грубість, сварливість; необґрунтовані ревнощі; нова любов і зрада;

· мотиви соціально-біологічного характеру: пияцтво і алкоголізм; подружня нерівність; хвороби, психічне захворювання; дійсна і уявна сексуальна несумісність; нездатність або небажання одного із подружжя мати дітей; велика різниця у віці.

Розлучення з будь-яких мотивів – явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено: підвищується рівень повторних шлюбів, збільшується кількість сімей з нерідним батьком або мачухою,більш поширеним явищем стають неповні сім’ї (переважно сім’ї з однією матір’ю).

Дата добавления: 2015-05-23