Продукти домашнього господарства

Проаналізувавши хід вирощування продуктів моєю сім’єю та врахувавши опитування сільських жителів (додаток М) роблю висновок, що майже на кожному етапі росту рослин нам довелось звертатись по допомогу до хімічних речовин. Такими засобами були: мінеральні добрива, пестициди, стимулятори росту тощо. Сьогодні при догляді за присадибною ділянкою господареві складно обійтися без хімічних засобів. Проте в природі завжди існує альтернатива. Варто згадати про біологічні методи захисту плодових, ягідних та овочевих культур (корисні комахи, рослини, ссавці, птахи, препарати на основі грибів, бактеріальні препарати). Потрібні відповідні знання. Екологічно-чисте ведення сільського господарства – це ціла наука, опанувати яку потрібно всім жителям села. Тільки тоді ми будемо впевнені в безпечності натуральних продуктів та навколишньому середовищі, наше покоління, діти та онуки будуть здоровими і щасливими.

Я вважаю, що продукти, вирощені моєю сім’єю, перерахованими вище методами не можна віднести до натуральних, тому що були використанні хімічні засоби. Але я думаю, що вони є безпечними для здоров’я моєї сім’ї. При їх вирощувані ми дотримувалися інструкцій з використання відповідних препаратів, застосовували їх в крайніх випадках в мінімальних дозах. Купували необхідні хімічні речовини тільки в оригінальній упаковці від перевірених виробників, які гарантують ефективність і безпечність даних сполук для людини і навколишнього середовища.

3.2. Нетрадиційні методи ведення сільського господарства

Нині старі технології себе вичерпали або безнадійно застаріли. Ми живемо в динамічному світі, де все постійно змінюється. Потрібні нові підходи й технології.

Сьогодні моя сім’я знаходиться в пошуках нових або призабутих ефективних методів. Хочу згадати про вермикультуру і пермакультуру.

Вермикультура - наука про черв’яків, котрих вирощують на дешевій кормовій базі для потреб птахівництва, рибництва.

Альтернативою хімічним засобам є безвідходна технологія одержання но­вого, екологічно чистого добрива — біогумусу (вермикомпосту) і біологічної маси вермикультури (маса черв’яків). Він містить усі потрібні для рослин елементи живлення, а також речовини, що стимулюють їхній розвиток. З однієї тонни органічних відходів черв’як "виробляє" за рік 600 кг біогумусу (продукт переробки) і до 100 кг біомаси власного тіла.

Кормом для черв'яків можуть слугувати будь-які гниючі органічні речовини: гній, солома, трава, опале листя, гілки дерев, тирса, гичка, падалиця яблук, харчові відходи, папір, картон тощо.

Проте органічні речовини спочатку необхідно відповідно підготувати: скласти в купи, періодично поливати водою, і деякий час витримувати, щоб відбувся процес ферментації, який супроводжується нагріванням, і щоб знизилися температура та вміст аміаку, які згубно впливають на життєдіяльність черв’яків. Бажано обпудрювати компостні купи крейдою, гашеним вапном, тому що вони не люблять кис­лого середовища.

Продукт переробки черв’яків — біогумус — поліпшує родючість ґрунту та його структуру. Він містить в собі 9 хімічних елементів у добре збалансованій і легко­засвоюваній для рослин формі, а також знижує кислотність ґрунту. Надлишок біомаси черв’яків можна згодовувати як високобілкову добавку до кормів до­машньої птиці і риби. Згодиться він і для рибалок.

Оптимальні дози внесення біогумусу — 3—4 тонни на гектар площі.

Отже, той, хто бажає збільшити врожайність сільськогосподарських культур, ма­ти екологічно чисті продукти харчування, повинен займатися вермикультурою, яка доступна всім: городникам, садівникам і фермерам.

З метою покращення структури грунту на городі, в саду ми плануємо у майбутньому поселити якомога більше дощових черв’яків. Вони сприятимуть кращому засвоєнню грунтом вологи, збільшать родючість грунту за рахунок гармонійного процесу утилізації листя, залишків плодів, або просто побутового сміття, що складається з паперу, або навіть тирси нехвойних порід дерев.

«Пермакультура» – підхід до проектування навколишнього простору людини, а також система ведення сільського господарства, заснована на взаємозв’язках, спостережуваних в природних екосистемах.[8]

Вона почала формуватися в 2-ій половині 20 століття через недовіру сучасним методам ведення сільського господарства (таким як використання хімічних добрив, активне застосування хімічних засобів, обов’язкової оранки землі тощо) у багатьох представників агрономічної і біологічної науки, а також фермерів-практиків по всьому світу. Основою пермакультури є грамотний дизайн компонентів, з яких будується конкретна система (город, присадибна ділянка і так далі). Такий дизайн визначається достатнім знанням про властивості і особливості кожного елементу (плодові дерева, господарські споруди, зелені огорожі, ставки і так далі) і умінням встановити зв’язки між ними так, щоб підвищити ефективність їх обслуговування людиною, відповідно зменшити трудовитрати на обслуговування.

Кожен елемент ретельно досліджується: навіщо він потрібний, його властивості та користь. Наприклад, курчата – їм потрібна вода, помірний мікроклімат і їжа, вони дають м’ясо, яйця, пір’я і гній, добриво для твердого грунту.

Елементи дизайну потім зв’язують один з одним так, щоб продукти одного елементу були корисні для іншого. Спільна діяльність дає мінімізацію витрат і людської праці. Дизайн за своєю структурою дуже складна система, яка поєднує традиційне і нове.

Взаємозв’язок всіх компонентів пермакультури дозволить створити господарство-автаркію, де відходи однієї частини системи служать добривом для іншої. Перевага у створенні системи, яка забезпечує людські потреби, шляхом використання безлічі натуральних компонентів і природних екосфер.

Основним завданням для моєї сім’ї продумати пермадизайн так, щоб будинок, огорожа, домашні тварини, город та, створена ними система, функціонувала з максимальною ефективністю. Знайти та оптимально використати взаємозв’язки між всіма елементами дизайну. Намагатися зрозуміти такі правила пермакультуриста: не полоти – бур’яни в допустимих кількостях захищають город від шкідників і засухи; не протруювати – рослини садять за принципом сумісності: часник захищає капусту, цибуля – моркву тощо; не спушувати – після збору урожаю город засівають гірчицею або злаковими, їх корені «скопають» площу; не поливати – щоб зберегти вологу, землю вкривають, наприклад, скошеною травою.

Головний секрет пермакультури розумне землеробство. Особливо цікавим, на мою думку, є пошук сумісних рослин, захисників один одного.

Запропоновані вище способи ведення сільського господарства дадуть можливість, не витрачаючи зайвих зусиль покращити екологічну обстановку в місцевості села та підвищити урожайність.

ВИСНОВКИ

Людство припустило величезну помилку, побажавши вирішити свої про­довольчі проблеми лише за допомогою хімічних засобів. Неправильне їх зас­тосування нагромаджує проблеми, які виріши­ти дуже складно або неможливо, якщо хоча б частково не зменшити їхнє використання. Забруднення навколишнього середовища, а отже, і продуктів харчування загрожує здоров’ю людини.

В селі для вирішення різноманітних проблем, зокрема, і в боротьбі за урожай кожен господар часто або постійно звертається до хімічних препаратів, навіть там, де можна обійтися біологічними методами.

Зараз особливо актуально проводити просвітницьку роботу серед односельчан з питань культури землеробства. Пропагувати пошук нових, а скоріше забутих давніх шляхів вирощування безпечних натуральних продуктів.

Дата добавления: 2015-05-23