Економічне зростання та соціально-економічний розвиток

Закономірності та особливості розвитку перехідних економік

Соціалістична економічна система

Економічна система сучасного капіталізму.

Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки

Історичні віхи соціально-економічного прогресу: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й соціалістична, економічні формації як глобальні показники розширеного відтворення та економічного розвитку

Кругообіг доходу, ресурсів і продукту в процесі відтворення.

Економічне зростання та соціально-економічний розвиток

Запитання для повторення

Тема 5: Розвиток сучасних соціально-економічних систем і економічне зростання.

План

а) суть і види економічного відтворення: просте і розширене

б) форми суспільного продукту в процесі відтворення

в) методи обчислення суспільного продукту

г) основні форми суспільного продукту

а) розширене відтворення всіх елементів економічної системи: продуктивних сил, національного доходу, економічних відносин, товарного виробництва та ринку,

а) економічна система монополістичного капіталізму

б) капіталістичні монополії і їх форми

в) фінансова олігархія

а) приватний акціонерний і державний сектори економіки

б) державне регулювання економіки

а) соціалізм і адміністративно-командна економіка

б) державна власність

в) централізоване управління

г) загальна криза і розпад світової системи соціалізму

а ) риси й типи перехідної економіки

б) змішана економіка та соціально-економічні перетворення в постсоціалістичних країнах

в) проблеми формування в Україні, соціально-орієнтованої системи

Економічною основою життя людського суспільства є виробництво засобів існування або матеріальних благ. Щоб жити, треба споживати матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт, тобто відтворювати його. Відтворення – це безперервність, повторюваність виробництва.

Процес відтворення включає відтворення: а) сукупного суспільного продукту; б) робочої сили; в) виробничих відносин; г) природних ресурсів. У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.

Відрізняють два види суспільного відтворення: просте й розширене.

Просте відтворення: розміри виробництва, а отже і величина виробленого продукту залишаються незмінними. Такий варіант може бути тоді, коли протягом певного періоду виробництво не зазнає кількісних і якісних перетворень, тобто по суті залишається незмінним. За цих умов додатковий продукт, якщо він виробляється, використовується лише на потреби особистого споживання. Просте відтворення було найбільш характерним для докапіталістичних формацій.

Розширене відтворення означає, що розміри виробленого продукту в кожному із наступних циклів виробництва збільшуються. Матеріальною основою такого зростання є частка додаткового продукту (додаткової річної праці), що йде на виготовлення додаткових засобів виробництва і життєвих благ, надлишкових, порівняно з їх кількістю, яка потрібна лише для відшкодування капіталу.

Процес розширеного відтворення в умовах ринкової економіки має свої особливості:

по – перше, він відбувається на основі різноманітних форм власності;

по-друге, визначається дією всієї системи об’єктивних економічних законів, передусім законів ринкової економіки;

по-третє, підпорядкування економічним інтересом товаровиробників;

по-четверте, базується на органічному поєднанні ринкових відносин і планомірного розвитку господарства.

Суспільне відтворення має такі структурні елементи:

- відтворення матеріального виробництва і духовних цінностей;

- відтворення засобів виробництва, робочої сили і виробничих відносин

- відтворення предметів споживання

- відтворення окремих груп товарів і послуг

- відтворення окремих галузей економіки

- відтворення окремих виробничих комплексів, економіко-географічних зон і територій.

Відтворення сукупного суспільного продукту включає чотири стадії його руху (власне виробництво, обмін і кінцеве споживання).

Сукупний суспільний продукт являє собою всю суму матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу, як правило за рік. До складу сукупного суспільного продукту входять різноманітні матеріали і нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва.

Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення сукупного суспільного продукту, що означає його зростання за обсягом, поліпшення структури та якості. (Табл.)

Суть відтворення сукупного суспільного продукту полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і за натуральною формою.

При використанні сукупного суспільного продукту ринок регулює пропорції його складових частин, забезпечує оптимальне поєднання нагромадження і споживання. Держава бере участь у реалізації народногосподарських пріоритетів, принципів соціальної справедливості.

Суспільне виробництво складається з двох підрозділів виробництва засобів виробництва (І) і виробництва предметів споживання (ІІ). За вартістю сукупний суспільний продукт включає перенесену вартість (Пв), необхідний продукт (Нп) і додатковий продукт (Дп).

У процесі реалізації сукупного суспільного продукту частина продукції І підрозділу використовується на відновлення спожитих засобів виробництва і на збільшення основних і оборотних фондів у І підрозділі (Вф), а також на утворення резервного фонду (Рф). Це здійснюється за рахунок додаткового продукту І підрозділу.

У ІІ підрозділі частина його продукції використовується на забезпечення необхідного продукту (життєвих засобів для працівників цього підрозділу) і на необхідний продукт для щойно залучених працівників.

Далі відбувається обмін продукцією між І і ІІ підрозділами.

І підрозділ реалізує ІІ підрозділу засоби виробництва для відновлення спожитих (Пв) і для розширеного виробництва, а також для створення резервного фонду (Рф). ІІ підрозділ реалізує І підрозділу предмети споживання для працівників, які брали участь у виробництві (Нп), і для додатково залучених працівників (Рф).

Частина продукції І і ІІ підрозділів використовується на утримання сфери нематеріального виробництва. Умовою розширеного відтворення є таке співвідношення:

І (Нп + Дп) > Пв

Ця формула показує, що в І підрозділі створені додаткові засоби виробництва, які необхідні для розширеного відтворення.

Практика довела, що в реалізації суспільного продукту в умовах адміністративно-командної системи відбувалися значні порушення. Продукція І підрозділу, що повинна була використовуватися на відновлення спожитих засобів виробництва, часто-густо спрямовувалася на створення нового виробництва. Це призвело до того, що наприкінці 90-х років на багатьох підприємствах засоби праці досягли майже повного зношення.

Суть відтворення робочої сили полягає у безперервному відновленні й підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. При цьому відбувається постійне відновлення і підвищення трудової кваліфікації людей, зростання їх загальноосвітнього і професійного рівня. У процесі відтворення головної продуктивної сили суспільства виникає ряд проблем, які вимагають постійної уваги. Це природний рух населення як основи відтворення робочої сили, залучення працівників до виробництва, розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями підприємствами, регіонами, досягнення високої зайнятості населення.

Природний рух населення відображає передусім його приріст на основі обліку народжуваності й смертності. У кожній країні свої особливості природного руху населення. На нього впливають такі фактори, як рівень індустріального розвитку й урбанізації, соціальні умови, традиції культури й побуту, конкретно-історичні фактори, тривалість життя та ін.

В Україні спостерігається тенденція зниження природного приросту населення. Основною причиною цього є скорочення народжуваності. До того ж, збільшилась дитяча смертність. Тому в Україні повинна здійснюватися активна демографічна політика як складова частина загальної соціально-економічної політики суспільства. Вона включає сукупність соціально-економічних, правових, морально-психологічних і медико-демографічних заходів, які впливають на демографічний процес.

Відтворення виробничих відносин охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище класів, спільних груп, трудових колективів і окремих працівників, організаційно-економічні зв’язки.

Відтворення виробничих відносин не слід розглядати як просте, звичайне їх відновлення. На сучасному етапі воно має забезпечити перехід до ринкових відносин. Це передбачає вдосконалення виробничих відносин, що виявляється у таких напрямах:

поглиблення розвитку товарно-грошових відносин за умов існування різноманітних форм власності, їх рівноправності і змагальності, формування управління структур на міжгалузевому, регіональному й локальному рівнях

розгортання товарно-грошових відносин, перехід підприємств (об’єднань) на самоуправління й повне самофінансування, розвиток оренди, акціонерних та інших товариств

упровадження економічних методів управління, основаних на пізнанні та використанні економічних законів

розвиток кооперації не тільки в аграрному секторі, а й в інших сферах господарської діяльності, створення умов для розвитку трудових селянських господарств, особистого підсобного господарств, індивідуальної трудової діяльності

подолання відчуження працівників і трудових колективів від засобів виробництва.

У процесі відтворення виробничих відносин зберігаються важливі елементи державного регулювання (розробка і реалізація державних цільових комплексних програм, регулювання формування коштів, які призначені на соціальний захист громадян, а також податків, грошової маси, використання державних товарних резервів для стабілізації ринку тощо).

Поряд з державою на виробничі відносини впливатимуть недержавні економічні структури й демократичні суспільні інститути: асоціації виробників, товариства споживачів, економічні, науково-технічні та інші суспільні організації.

У процесі розвитку економіки здійснюється відтворення природних ресурсів, тобто відновлення їх у попередньому або кращому стані. Відтворення природних ресурсів передбачає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів та ін.), збереження й облагороджування середовища проживання людини. Це і становить еколого-економічний процес відтворення.

Охорона, раціональне використання природних ресурсів, їхнє відтворення є обов’язковою умовою розвитку ринкової економіки.

Процес відтворення природних ресурсів потребує централізованого регулювання. Держава щорічно виділяє для цього значні кошти. Особлива увага звертається на відтворення земельних, водних і лісових ресурсів. Здійснюється велика робота щодо збереження сільськогосподарських угідь, боротьби з ерозією грунту, підвищення темпів роботи робіт з рекультивації земель.

В Україні важливу роль у процесі відтворення відіграє Довгострокова державна програма охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Вона охоплює широке коло заходів технологічного, економічного і соціального характеру. Використовується принципово новий підхід до поліпшення екологічної обстановки в країні як до проблеми, що має величезне міжнародне значення і тому вимагає тісного співробітництва із зарубіжними країнами, використання світового досвіду у цій галузі.

Існують два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний. Перший передбачає зростання виробництва на незмінній технічній основі, за рахунок залучення додаткових ресурсів – трудових, матеріальних і фінансових, другий – зростання виробництва шляхом підвищення його ефективності.

Тривалий час у нашій країні переважав екстенсивний тип відтворення. сьогодні його можливості вичерпані. Для оздоровлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу відтворення. А це означає необхідність підвищення ефективності суспільного виробництва, поліпшення якості продукції і послуг в усіх галузях народного господарства на основі його всебічної інтенсифікації.

СУТЬ І ВИДИ ВІДТВОРЕНЬ

ВИРОБНИЦТВО МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ, ВЗЯТЕ НЕ ЯК ОКРЕМИХ, ОДИННИЧНИЙ АКТ, А ЯК БЕЗПЕРЕРВНИЙ, ПОСТІЙНО ОНОВЛЮВАНИЙ ПРОЦЕС НАЗИВАЮТЬ ВІДТВОРЕННЯМ

ПРОСТЕ ВІДТВОРЕННЯ

ЗВУЖЕНЕ ВІЖТВОРЕННЯ

РОЗШИРЕНЕ ВІДТВОРЕННЯ

ЕКСТЕНСИВНЕ

ІНТЕНСИВНЕ

Підвищення ефективності виробництва знаходить свій вираз у збільшенні економічних результатів на кожну одиницю затрат, що досягається передусім через прискорення науково-технічного прогресу, глибоку технічну реконструкцію народного господарства.

Існують чотири форми інтенсивного відтворення, які характеризуються різними поєднаннями ресурсів, пріоритетами їх використання: фондоємна, фондозберігаюча, нейтральна та всебічна. В усіх формах забезпечується підвищення продуктивності суспільної праці, але різними способами.

За фондоємної форми підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат виробничих фондів на одиницю продукції. Підвищенню органічної будови фондів не протидіє економія основних і оборотних фонді, і фонди зростають швидше за суспільний продукт і національний доход.

За фондозберігаючої форми підвищення продуктивності праці супроводжується економією виробничих фондів на одиницю продукції. Масштаби і темпи економії живої праці в окремі періоди неоднакові. Тому можна визначити дві стадії цього процесу. На першій – економія живої праці переважає над економією праці, яка уречевлена у виробничих фондах і матеріальних затратах, на другій стадії – розміри й темпи економії уречевленої праці перевищують економію живої праці.

Нейтральна форма інтенсивного типу відтворення характеризується тим, що підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат уречевленої праці. Але водночас здійснюється економія засобів виробництва, яка компенсує додаткові затрати уречевленої праці. Тому виробничі фонди зростають тими є темпами, що й суспільний продукт і національний доход.

Всебічна форма інтенсивного типу відтворення означає, що продуктивність праці досягається шляхом підвищення ефективності всіх ресурсних факторів: засобів і предметів праці, робочої сили. Це – по суті форма всебічного ресурсозабезпечення у виробництві кожної одиниці продукції.

Для ринкової економіки характерним є переважно інтенсивна форма розширеного відтворення, перехід від часткової до всебічної інтенсифікації виробництва, що базується на економії всіх елементів виробництва.

Сьогодні в інтенсифікації виробництва головне – забезпечити нову якість економічного зростання, яка характеризується насамперед посиленням його соціальної справедливості. А це вимагає пріоритетного використання результатів розвитку господарства для задоволення соціальних потреб суспільства: забезпечення населення повноцінними продуктами харчування і промисловими товарами, реалізація програми житлового будівництва, перебудови охорони здоров’я і народної освіти тощо.

Нова якість економічного зростання характеризується переходом від часткової до всебічної інтенсифікації виробництва.

Раніше інтенсифікація відбувалася за рахунок підвищення продуктивності праці. Але вона “з’їдалася” зниженням фондовіддач. Дуже повільно зменшувалася матеріалоємність. Сьогодні стоїть завдання забезпечити поліпшення використання всіх факторів зростання: здійснювати економію живої праці, підвищувати фондовіддачу, знижувати матеріалоємність.

Нова якість економічного зростання передбачає постійне оновлення виробничого апарату і продукції, що випускається. На основі досягнень науково-технічного прогресу відбувається оновлення основних виробничих фондів. Здійснюється нова інвестиційна політика, націлена на докорінну технічну реконструкцію.

Для розширеного відтворення необхідне нагромадження – використання частини національного доходу на збільшення основних і оборотних фондів, а також страхових запасів.

Розширене та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва являє собою виробниче нагромадження.

Розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, навчальних закладів, об’єктів культури, спорту, науки – це невиробниче нагромадження.

Підвищення життєвого рівня населення об’єктивно обумовлює зростання обсягу та якості національного багатства на основі нагромадження. Це причинно-наслідковий зв’язок має постійний характер і являє собою економічний закон нагромадження. Формами його прояву є взаємозв’язок величини виробничого нагромадження і розмірів споживання населенням, безперервне зростання й удосконалення функціональних виробничих фондів, збільшення кількості зайнятих працівників і вдосконалення структури сукупного робітника, примноження національного багатства, підвищення життєвого рівня населення.

Фонд нагромадження – це частина національного доходу, що використовується для приросту виробничих основних і невиробничих основних фондів, а також оборотних засобів і резервів.

Структура фонду нагромадження визначається співвідношенням між фондом виробничого нагромадження і фондом невиробничого нагромадження. Барометром нормального розвитку економіки є активна інвестиційна політика, що спрямовується на постійне оновлення й нарощування виробничого потенціалу і розв’язку соціальних завдань.

В умовах адміністративно-командної системи недооцінювалось невиробниче нагромадження. Щодо виділення ресурсів на соціальні об’єкти діяв “залишковий принцип”. Частка так званої невиробничої сфери у капітальних вкладеннях постійно зменшувалась. Сформувалась “теорія”, згідно з якою головним є виробниче споживання, а невиробниче має другорядне значення. Тимчасом, як доводить світовий досвід, вкладення в соціальну інфраструктуру досить ефективні. Це – умова розвитку самого виробництва. І занедбаність соціальної інфраструктури у нашій країні була однією з істотних причин зменшення темпів розвитку економіки.

Соціально-економічна ефективність нагромадження (ЕФН) визначається співвідношенням між зростанням фонду нагромадження (ФН) і зростанням реальних доходів населення (РД) і може бути представлена такою формулою:

ЕФН=

По суті ця формула показує кількісний вираз закону нагромадження. Перехід до ринкових відносин вимагає впровадження спеціальних заходів щодо підвищення ефективності нагромадження. Насамперед передбачено послідовний перехід до ринку будівельної продукції.

У процесі відтворення сукупного суспільного продукту відбувається відшкодування всіх затрат і водночас формуються три фонди: відшкодування (кошти, що направляються на заміщення спожитих засобів виробництва), споживання (предмети особистого споживання), нагромадження (засоби, що направляються на розширення виробництва). Співвідношення між цими фондами в загальному вигляді відбиває структуру суспільного продукту в матеріальному виробництв.

Дата добавления: 2015-05-23