Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки

Історичні віхи соціально-економічного прогресу: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й соціалістична, економічні формації як глобальні показники розширеного відтворення та економічного розвитку.

Взаємозалежні

Фондів тісно зв’язані між собою і

власні

позичені

Основою існування людського суспільства є спосіб виробництва матеріальних благ. Причому цей спосіб не є раз і назавжди даним. Він постійно вдосконалюється, розвивається. Рушійним мотивом цього розвитку є постійне зростання потреб людей, а засобом – розвиток продуктивних сил.

Розвиток людського суспільства – це процес поступального переходу від однієї соціально-економічної формації до іншої. Вирішальну роль у розвитку формації мають продуктивні сили і виробничі відносини, які утворюють спосіб виробництва або матеріальний базис суспільства.

Продуктивні сили – це найбільш рухливий елемент способу виробництва. Вони знаходяться в постійному русі – розвиваються й вдосконалюються.

Виробничі відносини – відносно стабільний елемент способу виробництва.

Тому суперечності між виробничими відносинами й продуктивними силами є неминучими.

Історичні віхи розвитку формації.

	Первіснообщинна
рабовласницька		феодальна
капіталістична	соціалістична

Основу виробничих відносин первіснообщинного ладу складала спільна власність на засоби виробництва. Основним економічним законом первіснообщинного ладу був закон забезпечення життєво необхідних засобів існування для членів общини шляхом колективної праці. Це зумовило колективізм відносин первісних людей. Відсутність додаткового продукту зумовили відсутність експлуатації людини людиною.

Феодалізм – друга суспільно-економічна формація, заснована на експлуатації людини людиною, основою виробничих відносин феодального ладу була крупна феодальна власність на землю і особиста залежність селян від феодалів. Основний економічний закон феодалізму полягав у виробництві прибуткового продукту для феодалів у формі феодальної земельної ренти шляхом експлуатації залежних селян.

Капіталізм являє собою суспільний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва. Капіталістичне виробництво є в постійній конкурентній боротьбі між капіталістами за одержання найбільшого прибутку. Капіталістичне виробництво є найвищим типом товарного виробництва, заснованого на приватній власності на засоби виробництва та найманій праці.

Соціалізм передбачав найбільш сприятливим середовищем для зростання продуктивної праці лише суспільну власність на засоби виробництва, яка відкривала простір для розвитку продуктивних сил, бо давала можливість свідомо підтримувати відповідність між виробничими відносинами і продуктивними силами. Проте переважаючий розвиток І підрозділу суспільного відтворення при соціалізмі привів до такої структури народного господарства, коли переважають галузі господарства, які створюють засоби виробництва. Це обумовило суцільний дефіцит сировини і продовольчих ресурсів та занепад соціальної сфери і погіршення стану трудящих.

Таким чином, основними рушійними силами економічного прогресу є економічний закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил суспільства.

Одним з найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично уявити неможливо, а практично вони просто не можуть існувати. Конкуренція в сучасній економічній теорії і практичній діяльності господарюючих суб’єктів завжди знаходиться поруч з монополією, породжує монополію. Все це викликає необхідність розширити деякі уявлення про конкуренцію і монополію.

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію, тим більш конкурентним вважається ринок.

Конкуренція (від лат.конкурс – зіткнення) – це форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво на найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару.

Суть конкуренції проявляється в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання товарів, а продавець – для їх реалізації. З іншого боку, в обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище інтересу партнера.

Необхідною умовою конкуренції є незалежність суб’єктів ринкових відносин від певних “вищих і зовнішніх” сил. Ця незалежність проявляється, по-перше, в можливості самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг, по-друге, у свободі вибору ринкових партнерів. У процесі конкуренції господарюючі суб’єкти як би взаємно контролюють один одного, причому здійснюють це переважно краще найретельнішого державного органу. Конкуренція також є важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.

Конкуренція має свої позитивні і негативні наслідки. До позитивних наслідків належать такі:

- сприяє розвитку НТП;

- примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін;

- веде до покращення якості продукції й обслуговування споживачів;

- вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Негативні наслідки конкуренції такі:

- створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців;

- веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу;

- сприяє виникненню економічних криз;

- виступає важливим фактором монополізації економіки.

Конкуруючі суб’єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних умов і тих завдань, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-23