Обливості вщтворення робочої сили на сучасному етапі

Новим аспектом відтворення робочої сили є й те, що воно спирається на потужну інфраструктуру, а також на гігантські ор­ганізаційні структури, які охоплюють не тільки економіку, але й численні державні, громадські й приватні інститути, включаючи національну систему освіти, установи культури, охорони здо­ров'я, некомерційні соціальні організації, інститут сім'ї.

Важливо й те, що видатки на розвиток трудових ресурсів, які здійснюються за рахунок державного бюджету, підприємств, окремих підприємців, не оподатковуються, не мають особливих економічних, виробничих оцінок і не ставлять трудящого у зв'язку з цим в юридичну чи фактичну залежність від підприємств, держа­ви, суспільства в цілому. Ні держава, ні приватний капітал не пред'являють трудящим рахунки у будь-якій формі за вкладені в робочу силу кошти, не вимагають їх компенсації. Здійснюється, таким чином, свого роду безоплатне фінансування розвитку ро­бочої сили до використання її як елемента продуктивних сил. При цьому ні держава, ні капітал не є ні з самого початку, ні будь-коли власниками робочої сили, ні повними, ні частковими власниками створеного за їх участю суб'єктивного товару на ринку праіці.

Елементами відтворення робочої сили в сучасних умовах є:

1) дошкільне, шкільне виховання і навчання, середня спеціальна, вища і наукова освіта (приблизно 80—90 % за рахунок держави, приватного капіталу і громадських організацій);

2) заробітна плата, яка відповідає рівню освіти і кваліфікації, як правило, вище прожиткового рівня;

3) субсидування початкової підготовки і перепідготовки робочої сили (у середньому на 90 % за рахунок держави);

4) допомоги по безробіттю і різні види соціальної допомоги (на 75—80 % за рахунок держави);

5) пенсійне забезпечення, в основному вище прожиткового мінімуму (на 90—і00 % за рахунок держави і приватного капіталу);

6) фінансування на відновлення і зміцнення здоров'я і культурний розвиток (на 70—80 % за рахунок держави, приватного капіталу і громадських організацій).

Отже, можна зробити висновок, що розширене відтворення сукупної робочої сили суспільства — це зростання ЇЇ чисельнос­ті в органічному зв 'язку з підвищенням рівня кваліфікації, зрос­танням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

Проблеми політики зайнятості в Україні. В Україні в другій половині 90-х рр. XX ст. фактично не відбувалося розширеного від­творення робочої сили. Об'єктивними показниками цього явища є: поступове зменшення чисельності населення і робочої сили; різке Іпиження реальної заробітної плати; скорочення державних видат­ків на розвиток освіти, охорони здоров'я, житлового будівництва тощо. Різке погіршання умов для відтворення робочої сили негатив­но впливає на демографічні процеси в країні, які характеризують тип відтворення робочої сили — звужене відтворення.

Кількість робочої сили і трудових ресурсів у кінцевому підсум­ку визначається чисельністю, статево-віковою структурою, народжуваністю і тривалістю життя населення, тобто демографіч­ними процесами.

Працездатний вік згідно з українським законодавством — від і6 до 60 років для чоловіків та і6—55 для жінок, що значно мен­ше ніж у країнах з більш розвинутою системою соціального за­безпечення (порівняно зі Швецією - - на і0 років). Однак в Україні традиційно зберігається високий рівень трудової актив­ності пенсіонерів, особливо жінок, але водночас багато чоловіків

(шахтарі, металурги та ін.) мають право на більш ранню пен­сію. Тому питома вага жінок у складі трудових ресурсів пере­вищує 5і %.

В Україні відбувається звуже­не відтворення природного базису трудових ресурсів — населен­ня.

Природний рух населення, характер його відтворення визна­чається не тільки рівнем економічного розвитку країни, а й ін­шими факторами: соціальними умовами, традиціями культури і побуту, конкретними історичними факторами.

Досвід показує, що держава може позитивно впливати на розширене природне відтворення населення своєю демографіч­ною політикою, яка є складовою частиною загальної соціально-економічної політики суспільства.

Елементами цієї політики є покращання житлових умов з ура­хуванням демографічного фактора, надання відчутної допомоги на дітей, забезпечення населених пунктів дитячими установами, збільшення відпусток у зв'язку з вагітністю, пологами і післяпо­логовим вихованням, зміцнення сім'ї, зростання реальних дохо­дів сімей. Винятково важливе значення має розвиток системи охорони здоров'я в країні, системи безплатного лікування, медич­ного страхування, охорони материнства.

Суть у тому, що дієздатна політика зайнятості в теперішніх умовах повинна мати довгостроковий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що гальмує зростан­ня безробіття і скорочення зайнятості населення.

1. Прискорений розвиток дрібного підприємництва. В темах 5 і і2, на прикладі Палестини показано його надзвичайно високу активність. Так, продуктивність праці у дрібному палестинсько­му виробництві в 3,2-—4 рази вища ніж у великому українському виробництві. Щоб розвивати дрібне виробництво, потрібно неба­гато: внести доповнення в закони України «Про підприємницт­во», «Про підприємство в Україні», «Про зайнятість». Необхідно спростити процедуру переходу робітників, селян, інженерно-технічних працівників, спеціалістів з менеджменту, маркетингу, банківської справи, торгівлі тощо на самостійну підприємницьку діяльність. Тільки в промисловості України можна на основі по-детальної і поопераційної спеціалізації створити 200—300 тис. дрібних індивідуальних і сімейних високопродуктивних підпри­ємств, тобто з рівнем продуктивності в розмірі 4—6 тис. дол. СіііА доданої вартості.

Такі самі процеси повинні бути форсовані в усіх галузях на­родного господарства.

Ясна річ, організація власної справи потребує коштів, часто 4—5 тис. дол. США. Таких коштів у 90 % нашого населення не­має. Справа може бути вирішена за рахунок кредитів спеціалізованих банків (чи банку), а також за рахунок левної частки державного бюджету.

2. Активізація державних інвестицій у соціальну і виробничу
структуру, особливо в такі сфери, які не орієнтуються на одержання прибутку (будівництво і утримання дитячих садків, розширення мережі інтернатів, лікарень, поліклінік, будівництво і ремонт автомобільних шляхів сполучення тощо).

3. Розширення обсягів фінансування на розвиток служб з перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.

4. Кардинальне підвищення державних витрат на підтримку
молодих матерів, сімей з дітьми до і6 років, допомоги на кожну новороджену дитину.

5. Прискорене зростання реальної заробітної плати, яка зараз у
З—4 рази нижча від рівня 1990 р.

6. Швидке запровадження більш прогресивних законів з опо­даткування доходів підприємств, деяке зниження ставки податків з тим, щоб стимулювати підприємства України приватного і дер­жавного секторів на прискорений розвиток. Розширене відтворення первинних ланок — це запорука підвищення обсягів сукупного попиту на роботу ринку в національному масштабі.

7. Подолання аномального характеру розподілу доходів серед населення і домогосподарств.

Різка диференціація доходів, як доведено наукою, негативно впливає на відтворення робочої сили бідних верств населення.

Дата добавления: 2015-05-23