Основні принципи виборів (на прикладі України)

Вибори як форма волевиявлення народу здійснюються за певними принципами. Загальновизнаними основними принципами виборів є принципи загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Ці принципи одержали закріплення в Конституції України, що робить їх обов’язковими для всіх видів виборів.

Поряд з цими принципами виборів у законах про окремі види виборів закріплюються і можуть закріплюватись й інші принципи, які не суперечать названим принципам, зокрема, принципи вільного і рівноправного висування кандидатів у народні депутати; гласності та відкритості; свободи агітації; рівної можливості для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, органів місцевого самоврядування.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно встановлюється по-різному. Так, народним депутатом України маже бути обраний громадянин, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення навмисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята.

Президентом України може бути обраний громадянин віком від 35 років, який має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 10 років та володіє державною мовою.

Депутатом сільської, селищної та міської Ради може бути обраний громадянин, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.

Принцип рівного виборчого права означає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права полягає в тому, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається. Це досягається тим, що кожен виборець голосує особисто, голосування за інших осіб законом не допускається.

Принцип рівного і рівноправного висування кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які наділені правом голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їх виборчі блоки і колективи. Це є важливим правом громадян, оскільки дозволяє їм брати участь не лише у самому процесі голосування, але впливати на формування списку тих осіб, за яких вони потім будуть віддавати свої голоси.

Гласність і відкритість виборчого права означають, що підготовка і проведення виборів завжди здійснюються відкрито і гласно. Крім того, гласність передбачає можливість доступу представників громадськості, ЗМІ та різних політичних сил до спостереження за підрахунком голосів, а також обов’язкове оприлюднення результатів виборів.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії розуміється так, що усім кандидатам з часу їх офіційної реєстрації надається можливість брати участь у виборчій кампанії на рівних засадах. Вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них є рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їх об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно і безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їх особисті якості, а також програми партій, виборчих блоків партій. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата у всіх засобах масової інформації.

79. Назвіть об'єкти і суб'єкти національної політики держави. -Національні відносини разом з націями, народностями та іншими етнічними спільностями є об’єктами національної політики. А її суб’єктами стають держава, ОДВ, політичні партії, громадські організації тощо.

Суб’єктами національної політики є держава (її органи), політичні партії, громадські організації тощо. Об’єктами національної політики є нації, етнаціональні групи, міжнаціональні відносини. Головна мета національної політики: узгодження етнонаціональних стосунків, демократичне розв’язання міжнаціональних суперчностей і конфліктів.

80. Види виборів. –

За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до ВРУ, вибори ПУ;

2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких ОМС (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За об’єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

1) вибори парламенту — вибори до Верховної Ради України;

2) вибори на посаду глави д-ви;

3) вибори представницького органу територіальної автономії — вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули.

5) вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

1) загальними (основними), коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави;

2) частковими (додатковими), коли, н-д, поповнюється склад ВРУ, місцевих рад в разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

1) дійсні — це вибори, проведені у порядку, визначеному конституцією д-ви і відповідному виборчому законі;

2) недійсні — вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

81. Дайте визначення поняття "політичний конфлікт". Що є причиною конфлікту? -це зіткнення, протиборство різних соц.-політичних сил в їх прагнені реаліз свої інтереси пов’язані з боротьбою за взяття, утримання, використання влади. Політичний конфлікт – це конфлікт з приводу панування і утримання.

Причини конфлікту: Несоціальні конфлікти будуються на певних рисах агресивн люд, на відчуттях паніки, страху; Соціальні – це конфл з участю сусп. груп (револ, де монстр, страйки); Комбіновані – притаманні риси обох. Причини: егоїстичні люди, боротьба за краще місце в сусп..

82. Які основні напрями державної політики України у сфері міжнародних відносин? -Україна здійснює активну, гнучку і збалансовану держ політику на таких головних напрямах:

1. розвиток двосторонніх міждержавних відносин.

2. розширення участі в європейському регіональному співробітництві.

3. співробітництво в рамках СНД.

4. членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів, які зумовлюються національними інтересами України та її прагненням сприяти підтриманню регіонального і загального миру, забезпеченню міжнародної безпеки, вирішенню глобальних проблем людства.

Лекція с. 110

83. Розкрийте зміст поняття "виборча система". Дайте характеристику основних типів виборчої системи.

Виборча система – це сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Мажоритарна система (фр. majогіtе – більшість) – система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Мажоритарні системи можуть бути:

а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу);

б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії);

в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ¾). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.

Пропорційна система (лат. proportіo – спів розмірність) – система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи: а) з жорстокими списками; б) з префенціями; в) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстоких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетні вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль, Україна). Система префенцій (лат. praeferre – перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди). Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).

Змішана система – система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.

Дата добавления: 2015-05-23