Розділ 6. Памятки історії та культури в історико – краєзнавчих дослідженнях

Отже, мережа музейних установ України і нашого краю, тематична спрямованість їх експозицій та форми роботи мають значний науково-освітній потенціал і відіграють важливу роль у розвитку історичного краєзнавства як складової частини історичної науки і дієвого засобу громадянсько-патріотичного виховання підростаючого покоління.

В процесі історичного розвитку одні цивілізації поступаючись місцем новим, більш прогресивним, не зникають безслідно у глибині століть, а залишають певні сліди свого існування, що фіксуються у конкретних предметах матеріальної та духовної культури, несуть на собі відбиток людської діяльності й характеризують історичний рівень її розвитку. Ці пам’ятки виступають у різних формах – як власне предметно-речових, так і у вигдяді знакових систем (наукова і художня література, живопис, музика та ін.), що мають культурну значущість.

Отже, пам’ятки історії і культури – це матеріальні об’єкти або їх комплекси, створені людиною чи природою, які відображають певні етапи в розвитку історії та культури суспільства, мають цінність з точки зору історії мистецтва або науки.

Історико-культурні пам’ятки– унікальні творіння матеріальної і духовної культури українського народу, свідчення його суспільно-політичного, економічного, науково-технічного і культурного розвитку. Пам’ятки є нерукотворними книгами народної мудрості, які з глибин віків, притаманною лише їм мовою доносять до нас інформацію про різні періоди історії, видатних діячів, події, що відбувалися в краї. Саме тому їх дослідження, збереження і використання у виховному процесі складає важливий напрямок краєзнавчої роботи.

Класифікація пам’яток історії і культури. Пам’ятки історії і культури поділяються на такі основні види: 1) археології; 2) історії; 3) містобудування та архітектури; 4) монументального мистецтва; 5) документальні пам’ятки. Дослідження цих історико-культурних пам’яток грунтуються на науковій основі, носять неупереджений, вільний від ідеологічних штампів і суб’єктивних уподобань характер.

Археологічні пам’ятки – матеріальні залишки людської діяльності, що збереглися на поверхні землі, під землею чи під водою і є предметом археологічних досліджень з метою відтворення історії людського суспільства.

Пам’ятки історії – це будинки, споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з найважливішими подіями в житті народу, національно-визвольними та соціальними рухами, розвитком суспільства і держави, виробництва і техніки, науки і культури. Сюди також відносяться об’єкти, пов’язані з життям і діяльністю видатних політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва.

На відміну від інших видів пам’яток, пам’ятки історії можуть включати об’єкти, що за зовнішніми ознаками формально можуть відноситись до інших видів пам’яток– архітектурних, мистецьких та ін.

Пам’ятки містобудування та архітектури відображають розвиток проектування і будівництва споруд та їх комплексів, планування та забудови населених пунктів. Такими пам’ятками є площі, вулиці, парки, укріплення, культова, промислова архітектура, монументальні твори та ін.

Пам’ятки мистецтва – це твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва.

Якісно вирізняються документальні пам’ятки – акти державної влади і управління, стародавні рукописи і архіви, записи фольклору та музики, стародруки, інші письмові і графічні документи. Сюди ж відносяться кіно-, фото-, аудіо- і відеоматеріали, а нині – і електронні носії.

В дослідницькій роботі значну увагу привертають недостатньо вивчені пам’ятки дорадянської доби. В першу чергу, це стосується подій і фактів, пов’язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу, його прагненням до самостійності і державності. З огляду на це актуальним є виявлення і дослідження пам’яток, пов’язанихз процесом виникнення національно-державних утворень, життям і діяльністю державних і громадських діячів, багато з яких були несправедливо забуті.

Особливої уваги потребує дослідження пам’яток ХХ ст., які відбивають усю складність і багатовимірність історичниї процесів і багатьох подій, що відбувалися в Україні і на території краю. Зокрема, це стосується подій 1917 – 1920 рр., пам’ять про які зберігають меморіальні приміщення та інші об’єкти, в яких перебували установи часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, проводилися зібрання, з’їзди, жили і працювали відомі діячі тієї епохи.

Широке поле діяльності відкриває дослідження пам’яток явищ і подій науки і культури. Пов’язані з життям та діяльністю вчених, письменників, педагогів, художників, акторів, вони засвідчують невичерпний духовний потенціал українського народу. Серед значної кількості цих пам’яток важливе і, на жаль, недостатньо вивчене, місце посідають навчальні заклади, яким принесли славу їх викладачі та випускники.

При дослідженні пам’яток Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. необхідно більше уваги приділяти початковому і найбільш трагічному періоду війни, що не знайшов достатнього висвітлення. Активнішою має бути робота по виявленню пам’яток і пам’ятних місць боїв частин Червоної Армії, що потрапили в оточення, поховань воїнів, які загинули в полоні, увічненню в населених пунктах пам’яті земляків – воїнів, партизан і підпільників, полеглих в боротьбі з ворогом.

Історія твориться на наших очах. Її останні сторінки відображають проголошення в 1991 році незалежності Української держави, з історичним поступом якої пов’язано немало конкретних об’єктів і місць, які вже набули ознак істоприко-культурних пам’яток, зайнявши своє місце у новітній історії нашої держави. Вони складають важливий напрямок краєзнавчих досліджень.

“Звід пам’яток історії та культури України”. Понад 15 років вчені і краєзнавці України працюють над підготовкою і виданням багатотомного “Зводу пам’яток історії та культури України”. Ведеться паспортизація усіх наявних об’єктів, виявлення нових. На основі широкого кола джерел здійснюється перевірка і уточнення даних про кожний об’єкт.

В даний час в Україні нараховується близько 160 тисяч пам’яток, в тому числі близько 7 тисяч пам’яток містобудування і архітектури, понад 53 тисячі пам’яток історії, 8242 пам’яток мистецтва.

Вперше в історії України на порядок денний поставлене завдання не лише узагальнити інформацію про історико-культурну спадщину України, а й дати її науковий аналіз. “Звід”, який складатиметься з 28 об’ємних томів, буде першим фундаментальним виданням про нерухомі пам’ятки – археології, історії, архітектури, монументального мистецтва, які мають історичну, наукову або художню цінність. Він стане науковою базою для складання нового Державного реєстра пам’яток України.

Широкомасштабну роботу над “Зводом” координує Головна редакційна колегія, а в областях – обласні (в Криму – республіканська, Києві і Севастополі – міські) редколегії. Науково-методичне керавництво підготовкою багатотомної праці здійснюють інститути гуманітарного профілю НАН України та Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування у Києві. Базовою структурою підготовки томів визначено відділ історико-краєзнавчих досліджень Інституту історії України НАН України.

Серед чотирьох видів пам’яток, що увійдуть до “Зводу” (археології, історії, містобудування і архітектури, монументального мистецтва) пріорітетне місце посідають пам’ятки історії. Вони найчисельніші – понад 53 тисячі і нерідко складають до половини обсягів томів.

Основним критерієм відбору пам’яток для цього унікального видання є їх значення для розкриття вирішальних етапів історичного, соціально-економічного та культурного розвитку України, процесу її становлення як незалежної держави. Застосування таких критеріїв дасть змогу не лише значно розширити коло зафіксованих пам’яток (оскільки “Звід” включатиме як відомі пам’ятки, так і виявлені і дослідженні в ході підготовки видання), але й позбутися штучно створених.

У 1999 році побачила світ перша частина, а згодом і весь том “Київ”. Вихід у світ тому “Київ” із видання “Зводу пам’яток історії та культури України” – значна подія не тільки в науково-культурному житті столиці, але й всієї держави, оскільки нею покладено початок практичної реалізації проекту державної ваги.

Пам’ятки історії і культури Черкащини. Наш край багатий пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва. Вони розкривають найвидатніші події в історії Черкащини. Їх на державному обліку, в тому числі:

Серед пам’яток археології – пізньопалеолітичне поселення мисливців на мамонтів в селі Межиріч Канівського району, яке датується 20-15 тис. років до н.е. Тут виявлені житла, збудовані із кісток мамонтів. Великий науковий інтерес представляють пам’ятки трипільської культури, виявлені в західній частині області: група пам’яток типу Веселий Кут (IV тис. до н.е.), поселення – гіганти Майданецьке, Доброводи, Тальянки та інші, в яких проживало по кілька тисяч жителів.

На археологічній карті краю ми зустрічаємо пам’ятки й інших періодів: Пастирське городище у Смілянському районі (VII ст. до н.е.-VIII ст.н.е.), могильник черняхівської культури у Черкасах (IV ст.н.е.), Мотронинське скіфське городище (VII-V ст.до н.е.) та багато інших. В Чигирині ведуться археологічні дослідження фортеці та козацького цвинтаря XVII ст.

Значну групу складають пам’ятки архітектури та містобудування, більшість із яких одночасно є і пам’ятками історії.

Пам’ятки громадської архітектури на Черкащині представлені житловими будинками, садибами, хатами тощо. Серед найвизначніших: 1) ландшафтний парк XVIII-ХІХ ст. в селі Козацькому Звенигородського району з системою розташованих на різних рівнях ставків та будинку – пам’ятки архітектури початку ХІХ ст. Садиба пов’язана з ім’ям відомого російського письменника І.А.Крилова, який жив тут у 1798-1800 рр.; 2) садиба Давидових у Кам’янці датується XVIII-ХІХ ст. є складовою частиною ландшафтного парку над Тясмином, на території якого знаходяться пам’ятки архітектури – Зелений будинок, млин, грот. Пам’ятки пов’язані з іменами П.І.Чайковського, О.С.Пушкіна, декабристів; 3) садиба Лопухіних у Корсунь-Шевченківському представлена садибно-парковим комплексом на площі 97 га. Палац на одному з островів на річці Рось побудовано у 1787 році. Оригінальні архітектурні об’єкти – флігель, Швейцарський будиночок; 4) торгові ряди 1780 року в Умані; 5) мисливський замок у Тальному (1896-1903 рр.) – рідкісний твір архітектури модерна; 6) палац середини ХІХ ст. у Шполі належить до творів пізнього класицизму; 7) корчма другої половини XVIII ст. в селі Роги Маньківського району.

Окрему групу пам’яток громадської архітектури місцевого значення складають об’єкти Черкас: 1) будинок по вул.Вишневецького (Байди), 217 належав черкаським купцям Цибульським (споруджений у 1852 році і перебудований на початку ХХ ст.) В цьому будинку в 1859 році перебував Т.Г.Шевченко; 2) приміщення громадського банку (побудоване у 1914 році) по вул.Хрещатик, 251 (нині – редакція “Черкаського краю”); 3) на розі вулиць Хрещатик і Дашковича стоїть відреставрована споруда колишнього готелю “Слов’янський” (нині – філія Укрсоцбанку); 4) Палац одруження – колишня садиба підприємця – грабаря Щербини. Зберігся тільки особняк 1907-1912 рр.; 5) будинок колишньої чоловічої гімназії (“перша міністерська школа”) збудований у 1892 році (нині в ньому розміщене музичне училище); 6) колишня жіноча гімназія на вул. Смілянській, споруджена у 1902-1906 рр. за проектом відомого архітектора В.В.Городецького; 7) будинок підприємця – грабаря Майбороди на бульварі Шевченка, 287 споруджений в 1905-1910 рр. (нині – міська санепідемстанція).

Пам’ятки культової архітектури на Черкащині представлені багатьма об’єктами, серед яких найбільш значними є: 1) Преображенська церква Красногірського монастиря в Золотоніському районі. Побудована у 1767-1771 рр. за проектом архітектора І.Г.Григоровича-Барського в стилі українського бароко; 2) Георгієвський (Успенський) собор в Каневі згадується в літописах під 1144 роком. Пам’ятка належить до нечисленної групи споруд київської школи першої половини ХІІ ст.; 3) Успенський костьол в Умані (1827 р.) побудований в стилі пізнього класицизму; 4) Михайлівська церква в Городищі (1844 р.) належить до творів архітектури провінціальної неоготики; 5) Петропавлівська церква в Мойсівці Драбівського району (1808 р.) є рідкісним твором архітектури романтизму; 6) рідкісним твором народної дерев’яної архітектури з елементами романтизму є Успенська церква в Жаботині Кам’янського району (1851 р.); 7) Олександрівська церква в Лебедівці Кам’янського району (1843 р.) побудована в стилі пізнього класицизму; 8) Преображенська церква в Мошнах Черкаського району (1830-1840 рр.) зведена за проектом Торічеллі в стилі романтизму з використанням елементів тюдорівської готики і є твором незвичного поєднання стильових особливостей; 9) Троїцька церква Мотронинського монастиря в Чигиринському районі побудована в 1800 році на місці дерев’яної, але в 1802 році була розібрана і заново збудована у 1804 році. Є одним з яскравих зразків стилю бароко; 10) Ільїнська церква в Суботові Чигиринського району побудована у 1653 році на замовлення гетьмана Б.Хмельницького як родинна церква – усипальниця в стилі раннього українського бароко; 11) Преображенська церква в Лебедині Шполянського району (1826 р.) відноситься до рідкісних творів пізнього класицизму.

Серед найвизначніших пам’яток садово-паркової архітектури – всесвітньовідомий дендропарк “Софіївка” в Умані. Парк з комплексом паркових споруд (1796 р.) створений на замовлення магната С.Потоцького інженером Л.Метцелем. Розташований на площі близько 150 га в північній частині Умані. За своєю художньою завершеністю та гармонійним поєднанням в єдиному ансамблі зелених насаджень, рельєфу, водних споруд, архітектурних і скульптурних форм парк “Софіївка” є видатним твором садово-паркового мистецтва романтичного стилю.

У середині ХІХ ст. на західній околиці села Синиці Христинівського району кріпаками поміщика Карфа був закладений парк, що зараз відноситься до дендропарків ландшафтного типу. Займає площу 42,3 га, має штучну водойму, арочний міст. Збереглися господарські будівлі колишнього маєтку і будинок управителя.

Пам’ятками садово-паркового мистецтва на Черкащині також є Тальнівський, Козацький, Корсунь-Шевченківський, Соснівський, Парк Декабристів (Кам’янка).

Пам’ятки промислової та військової архітектури на Черкащині представлені об’єктами місцевого значення. Зокрема, до пам’яток промислової архітектури, крім давніх підприємств (переважно цукрозаводів), відносяться також мости, греблі, електростанції тощо. Привертає увагу унікальний об’єкт – останній із побудованих в Україні заклепковий міст через Дніпро в напрямку Черкаси – Золотоноша. Та й сама дамба на Кременчуцькому водосховищі, по якій проходить ця магістраль, є пам’яткою промислової архітектури.

В Черкасах збереглися такі пам’ятки промислової архітектури як споруди цукро-рафінадного заводу (1901 р.), винного складу (1905 р.) – нині політехнікум, пожежного депо (початок ХХ ст.), тютюнової фабрики (1927 р.) та інші.

Військова архітектура на Черкащині представлена пам’ятками різних історичних періодів. Найдавнішими об’єктами можна вважати залишки так званих “Змієвих валів” у Тальнівському районі, які датуються приблизно І тис.до н.е. – І тис. н.е. Залишки фортеці на Богдановій горі у Чигирині датуються XVI-XVII ст.

* * *

Дата добавления: 2015-05-23