Глосарій 1 страница

Абсолютне значення одного процента приросту – показник, що визначається шляхом ділення абсолютного приросту на відповідний темп приросту, виражений у процентах. Розрахунок цього показника має економічний зміст тільки на ланцюговій основі.

Абсолютний приріст – показник, що характеризує абсолютну швидкість зростання (зниження) рівнів ряду динаміки. Величина його є різницею між даним рівнем і рівнем, з яким проводиться зіставлення. Абсолютний приріст показує, на скільки одиниць підвищився або зменшився рівень ряду порівняно з базисним рівнем.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – сукупність інструментальних засобів кінцевого користувача, яка включає технічне та організаційно-методичне забезпечення розв’язання завдань його професійної діяльності на основі ЕОМ, установленій на його робочому місці, яка працює автономно або у складі обчислювальної мережі.

Автоматизовані інформаційні системи – системи для пошуку, збирання, зберігання, накопичення, обробки, передачі інформації за допомогою використання обчислювальної техніки, засобів і каналів зв’язку, комп’ютерних інформаційних мереж.

Активи платника податків – кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Аналіз (грец. analyzis – розділення, розчленування) – спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові частини й вивченні їх у всьому різноманітті зв’язків та залежностей. Залежно від мети, методів і прийомів проведення, галузі застосування, використаного інструментарію його розглядають з декількох боків: розчленування об’єкта (подумки або насправді) на складові елементи; всебічне розбирання, розглядання, наприклад, творів мистецтва, процесів, рішень; уточнення логічної форми (структури) міркування у формальній логіці; як синонім наукового дослідження взагалі або метод вивчення об’єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей, складових; визначення складу речовини.

Аналіз багатовимірний – вид аналізу, сутність якого полягає в комплексній оцінці економічних явищ і процесів з використанням системи показників.

Аналіз вертикальний (структурний) – вид одновимірного аналізу, що має на меті дослідження складу і структури досліджуваного економічного явища за допомогою розкладання на окремі складові елементи, визначення їх частки та співвідношень, а також вивчення впливу факторів на загальний результативний показник за рахунок його порівняння до і після зміни конкретного чинника.

Аналіз вибірковий – аналіз, що ґрунтується на вивченні не всіх, а лише певної частини об’єктів, відібраних у випадковому порядку. Випадковість відбору гарантує незалежність вибірки від суб’єктивізму, упереджує умисність, тенденційність виконавців.

Аналіз виробничий – аналіз, що охоплює сферу виробництва, реалізації продукції, робіт, послуг і призначений для пошуку невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

Аналіз внутрішній – здійснюється за ініціативою і на матеріалах самого підприємства з метою використання його результатів у плануванні, складанні виробничої програми, розробленні стратегії господарської діяльності та в управлінні.

Аналіз внутрішньогосподарський – здійснюється на рівні підприємства і його структурних одиниць – виробничих підрозділів, а саме відділень, цехів, бригад.

Аналіз горизонтальний – вид одновимірного аналізу, який використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваної ознаки, показників від базового.

Аналіз господарської діяльності – економічний аналіз результатів діяльності підприємства, при якому комплексно оцінюється її відповідність поставленим меті та завданням.

Аналіз дисперсійний – статистичний метод, призначений для встановлення структури зв’язку між результативною й факторними ознаками. Він дає змогу визначити вплив одного або кількох факторів на результативний показник. Дисперсійний аналіз може застосовуватися при обмеженій кількості одиниць спостереження. Він ефективний в умовах, коли результативна ознака суттєво змінюється під одночасною дією кількох факторів з неоднаковою силою впливу. Дисперсійний метод аналізу відіграє велику роль в економічних дослідженнях. Завдяки цьому методу розв’язуються такі завдання: кількісне вимірювання сили впливу факторних ознак і їх сполучень на результативну величину; оцінка вірогідності впливу та його довірчих меж; аналіз окремих середніх і статистична оцінка їх різниці.

Аналіз економіко-екологічний ставить своїм завданням вивчення взаємозв’язків і взаємозалежностей економічних та екологічних явищ і процесів для пошуку резервів, а також розроблення заходів щодо поліпшення навколишнього середовища, раціонального використання ресурсів. Здійснюється економічною службою підприємств, органами охорони навколишнього середовища.

Аналіз економічний – система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

Аналіз загальноекономічний спрямований на вивчення узагальнюючих вартісних показників господарської діяльності й здійснюється за даними періодичної звітності.

Аналіз зовнішній – може проводитися безпосередньо зовнішніми користувачами або на їх замовлення. У ролі останніх можуть виступати представники вищестоящої організації, фінансових, податкових органів, громадських організацій, незалежні аудитори, акціонери, потенційні інвестори.

Аналіз інвестиційний вивчає операції із вкладення майнових, інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або соціального ефекту, виявляє можливості залучення капіталу, інвестиційну привабливість підприємств, видів економічної діяльності, регіонів, а також інвестиційний клімат, розробляє і дає оцінку інвестиційним програмам підприємства. Аналіз здійснюється експертами-аналітиками економічної служби.

Аналіз індексний за факторами – аналіз, мета якого полягає в оцінці ізольованого впливу окремих факторів на результат.

Аналіз кластерний – метод багатовимірного статистичного дослідження, в яке входить збір даних, що містять інформацію про вибіркові об’єкти, та впорядкування їх в порівняно однорідні, схожі між собою групи. Сутність кластерного аналізу полягає у здійсненні класифікації об’єктів дослідження за допомогою численних обчислювальних процедур. У результаті цього утворюються кластери, або групи, дуже схожих об’єктів. На відміну від інших методів цей вид аналізу дає можливість класифікувати об’єкти не за однією ознакою, а за кількома одночасно. Для цього вводяться відповідні показники, що характеризують певну міру близькості за всіма класифікаційними параметрами. Мета кластерного аналізу полягає в пошуку наявних структур, що виражається в утворенні груп схожих між собою об’єктів – кластерів. Основними завданнями кластерного аналізу є: розроблення типології або класифікації досліджуваних об’єктів; дослідження та визначення прийнятних концептуальних схем групування об’єктів; висунення гіпотез на підставі результатів дослідження даних; перевірка гіпотез, чи справді типи (групи), які були виділені певним чином, мають місце в наявних даних.

Аналіз комплексний (загальний) – аналіз, мета якого полягає у всебічному, комплексному вивченні господарської діяльності підприємства як єдиного комплексу.

Аналіз кореляційний (кореляційний метод) – метод дослідження взаємозалежності ознак у генеральній сукупності, які є випадковими величинами з нормальним характером розподілу. Основними вимогами до застосування кореляційного аналізу є достатня кількість спостережень, сукупності факторних і результативних показників, а також їх кількісний вимір і відображення в інформаційних джерелах. Застосування кореляційного аналізу тісно пов’язане з регресійним аналізом, тому його часто називають кореляційно-регресійним. Головними завданнями кореляційного аналізу є: визначення форми зв’язку; вимірювання щільності (сили) зв’язку; виявлення впливу факторів на результативну ознаку.

Аналіз маржинальний – метод фінансового аналізу, який досліджує взаємозв’язок витрат виробництва (з розподілом їх на постійні й змінні) та прибутку. Призначений для обґрунтування і прийняття зважених управлінських рішень щодо обсягу виробництва, реалізації окремих видів продукції, робіт, послуг, їх собівартості та ціни.

Аналіз маркетинговий – спрямований на дослідження ринків збуту продукції, зокрема на кон’юнктуру ринку продукції, сировини і матеріалів, на вивчення попиту, пропозиції, рівня конкурентоспроможності виробленої продукції, можливостей її збуту, комерційного ризику тощо. Цей аналіз здійснює служба маркетингу (на великих підприємствах) або окремі працівники (на малих підприємствах).

Аналіз міжгосподарський – охоплює кілька підприємств, що дає змогу визначити середні дані, зробити узагальнення, порівняння, групування показників господарської діяльності підприємств, організацій на територіальному рівні (район, область, країна) та за видами економічної діяльності.

Аналіз на основі множинної регресії (англ. multiple regression analysis) – вид регресійного аналізу, який базується на використанні в рівнянні регресії більше ніж однієї незалежної змінної. Його застосовують при прогнозуванні попиту. Спочатку ідентифікуються фактори, що визначають попит, потім установлюються наявні між ними взаємозв’язки та прогнозуються їхні ймовірні майбутні значення. На основі отриманих даних виводиться прогнозне значення попиту.

Аналіз одновимірний – порівняння кількох досліджуваних об’єктів за одним показником або одного об’єкта за одним або кількома параметрами. Види одновимірного порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

Аналіз оперативний – аналіз поточної діяльності підприємства, в межах якого відбувається контроль цієї діяльності. Здійснюється повсякденно і не потребує застосування складних методів дослідження. Основною вимогою до нього є оперативність.

Аналіз перспективний – виходить із потреби планування чи прогнозування господарських операцій у майбутньому. Проводиться ще до здійснення вказаних операцій.

Аналіз порівняльний – полягає у зіставленні узагальнених та часткових економічних і техніко-виробничих показників видів економічної діяльності, підприємств, організацій та їхніх внутрішніх підрозділів з метою виявлення найкращих результатів і поширення передового досвіду. При порівняльному аналізі зіставляються фактичні показники з плановими, з показниками відповідних періодів минулих років, інших підприємств, з нормативними даними. В результаті виявляються відхилення цих показників і встановлюються їхні причини.

Аналіз порівняльний горизонтальний – вид одномірного аналізу, мета якого полягає у визначенні абсолютних (абсолютний приріст) і відносних відхилень (темп зростання, темп приросту) фактичних показників від базових (планові, за минулі роки, середні по галузі, досягнення передових підприємств тощо).

Аналіз ретроспективний – пов’язаний з вивченням господарських процесів, діяльності, що вже відбулися, тобто він спрямований у минуле і вивчає факти та результати за операціями, процесами, які вже здійснилися.

Аналіз системний – сукупність методів і способів дослідження складних об’єктів, процесів, багаторівневих та багатокомпонентних систем, що спираються на комплексний підхід, урахування взаємозв’язків і взаємодії між елементами системи як усередині системи, так і поза її межами. Цей аналіз відіграє головну роль у плануванні, управлінні виробництвом, прийнятті ефективних управлінських рішень.

Аналіз ситуаційний полягає в оцінюванні можливих змін у діяльності підприємства з урахуванням пливу діючих зовнішніх факторів, тобто таких, на які підприємство вплинути практично не може. Мета ситуаційного аналізу – виявлення проблем і можливостей, які можуть виникнути у майбутній діяльності підприємства.

Аналіз соціально-економічний полягає у вивченні взаємозв’язку й взаємозалежності соціальних та економічних явищ і процесів, у визначені впливу соціальних факторів на результати господарювання. Цей аналіз можуть робити фахівці економічної та соціологічної служб, статистичних органів.

Аналіз статистико-економічний здійснюється статистичними органами для дослідження масових суспільних економічних явищ і процесів на різних рівнях: підприємство – район – область – країна або підприємство – вид економічної діяльності – сектор економіки.

Аналіз стратегічний – аналіз господарської діяльності підприємства на довгострокову перспективу. Проводиться в умовах високого рівня невизначеності відносно кількісних і якісних характеристик майбутньої діяльності підприємства й потребує врахування великої кількості ризиків, які можуть виникнути на його шляху. Основне завдання його – надання результатів дослідження для вибору стратегії та обґрунтування політики залучення й ефективного розміщення ресурсів підприємства.

Аналіз суцільний – аналіз, при якому дослідженням охоплюються всі без винятку об’єкти, в результаті чого визначаються резерви, формулюються висновки і пропозиції щодо підвищення ефективності господарювання.

Аналіз тактичний – аналіз господарської діяльності підприємства на короткострокову перспективу. Він менш детальний, ніж оперативний аналіз, і підпорядкований конкретизації поставлених завдань через систему планів та їх ресурсного забезпечення за різними напрямами: затрати часу, матеріально-технічних, трудових, інформаційних ресурсів тощо.

Аналіз тематичний – охоплює тільки окремі напрями діяльності підприємства або розв’язання спеціальних завдань, здебільшого ті, які найбільш проблемні і важливі в конкретний період часу.

Аналіз техніко-економічний – поглиблює загальноекономічний аналіз, допомагаючи детально вивчати й оцінювати технічний рівень підприємства і його вплив на економічні показники. До проведення цього аналізу залучаються, крім працівників економічної служби, представники технічного підрозділу служби підприємства (інженери, технологи та ін.).

Аналіз трендовий – вид одновимірного аналізу, що використовується при дослідженні рядів динаміки і допомагає визначити тенденцію зміни показників за декілька років (середній темп зростання, темп приросту та ін.).

Аналіз факторний – розділ математичної статистики, який використовується в багатовимірному аналізі для виявлення впливу різноманітних факторів на зміну показника, який вивчається. При цьому кількісно оцінюється сила та достовірність цього впливу.

Аналіз фінансово-економічний – призначений для вивчення фінансових результатів діяльності, фінансового стану суб’єктів господарювання з метою пошуку резервів їх поліпшення. Цей аналіз виконує фінансова служба підприємства, фінансово-кредитні організації.

Аналіз функціонально-вартісний (ФВА) – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об’єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімальних затратах. Особливістю мети цього аналізу є не саме вдосконалення конкретного досліджуваного об’єкта, а насамперед пошук альтернативних варіантів виконання його функцій та вибір серед них найбільш економічної, яка забезпечувала б оптимальне співвідношення між споживчими властивостями і витратами на їхню реалізацію. Надзвичайно важливим є те, що ФВА дає змогу розв’язувати, на перший погляд, два взаємовиключні завдання – скорочення витрат та підвищення якості виробу. Основними завданнями ФВА є: підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках; зниження витрат на виробництво; вдосконалення технології виробництва; обґрунтування управлінських рішень.

Аналіз чутливості – передбачає дослідження залежності результативного показника (найчастіше чистої теперішньої вартості та внутрішньої норми дохідності) від варіації значень показників, що беруть участь у його визначенні (ключових перемінних). Він дає змогу визначити силу реакції результативного фактора на зміну факторних ознак і відповісти на питання, що буде з результативним показником, якщо зміниться значення деякої вихідної величини? Виходячи з цього, його ще називають аналізом «що буде, якщо». В основу аналізу чутливості покладено поетапну зміну вихідного показника при незмінності інших показників.

Аналітична служба – один із центральних підрозділів, який відповідає за підготовку та обґрунтування основних стратегічних рішень та відслідковує загальну картину бізнесу суб’єкта господарювання (підприємства, фірми, організації).

Аналітичне вирівнювання – ефективний спосіб обробки ряду динаміки з метою виявлення основної тенденції розвитку явища. Сутність його полягає у вирівнюванні фактичних даних динамічного ряду способом найменших квадратів, що передбачає знаходження такої прямої або кривої, ординати точок якої були б найбільш близькі до значень фактичного ряду динаміки.

Аналітичність інформації – забезпечення надходження даних з тією деталізацію, яка необхідна для управління.

Антагоністична гра, або гра з нульовою сумою, в теорії ігор – така гра, у якій виграш одного гравця дорівнює програшу іншого.

Арифметичний (лічильний) контроль – полягає у перевірці різних арифметичних розрахунків, підсумків, визначення процентів, середніх величин шляхом прямих або непрямих перерахунків.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Банк даних – система спеціальним чином організованих даних (баз даних), програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, призначених для забезпечення централізованого накопичення і колективного багатоцільового використання цих даних.

Виконавці економічного аналізу – спеціалісти галузей і керівники виробничих підрозділів, які можуть забезпечити найбільшу його ефективність. Очолюють цю роботу керівник підприємства й головний (старший) економіст. Якщо ж підприємство мале, то аналітична робота покладається на бухгалтера.

Використання інформації – задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Вилучення з обороту і знищення даних – ліквідація використаної та непотрібної в подальшому інформації.

Відносні показники виконання договірних зобов’язань – показують рівень виконання суб’єктом господарювання зобов’язань, передбачених у договорах. Вони розраховуються шляхом співвідношення обсягу фактично виконаних зобов’язань (обсяг фактичної поставки товарів, наданих послуг) і обсягу зобов’язань, передбачених в угоді (обсяг поставки товарів, надання послуг згідно з укладеною угодою) та подаються у формі коефіцієнтів, процентів.

Відносні показники інтенсивності – відображають ступінь поширення явища, яке вивчається, в тому чи іншому середовищі за допомогою різнойменних, але взаємопов’язаних абсолютних показників. Відносні показники інтенсивності показують, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. Вони розраховуються шляхом ділення абсолютної величини досліджуваного явища на абсолютну величину, що характеризує обсяг середовища, де розвивається або поширюється це явище. Виражаються завжди іменованими числами і включають у назву найменування вимірювання обох порівнювальних ознак. Так, часто на 10 000 населення розраховуються такі відносні величини інтенсивності: чисельність лікарів, лікарняних ліжок, число підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування, число посадкових місць у них. Серед відносних показників інтенсивності можна назвати також щільність населення на 1 км² території, щільність поголів’я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, виробництво різних видів продукції на одну особу та ін.

Відносні показники координації – характеризують співвідношення між окремими частинами сукупності. При цьому одну частину сукупності беруть за основу (базу) порівняння і знаходять відношення до неї всіх інших частин. Показники координації показують, у скільки разів порівнювана величина більша (менша), ніж величина, взята за базу порівняння.

Відносні показники порівнянь характеризують кількісні співвідношення однойменних величин, що стосуються різних об’єктів, територій, але представлені за один і той самий період. Вони виражаються в коефіцієнтах або процентах.

Відносні показники структури характеризують склад суспільного явища і показують, яку частку займають окремі частини в усьому явищі. Вони визначаються шляхом відношення абсолютної величини кожної частини сукупності до абсолютної величини всієї сукупності й виражаються, як правило, у відсотках (база порівняння береться за 100) або у частках одиниці (база порівняння дорівнює 1).

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність – спеціальна звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку і призначена для задоволення потреб в інформації внутрішніх користувачів – органів управління підприємства.

Графік – форма наочного подання статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них.

Графіки крапкові – графіки, в яких обсяг сукупності виражається або однією крапкою, або нагромадженням крапок. Одна крапка може означати один випадок або декілька (наприклад, один завод, 500 працівників).

Графіки лінійні – графіки, які складаються з одних ліній: відрізків прямої, ламаних, ступінчастих, плавних кривих (здебільшого для передавання динаміки сукупності). Часто відрізки прямої заміняють смужками однакової ширини, які виступають також як графічні знаки але з одним виміром (довжиною). У таких випадках графіки називають стовпчиковими, якщо смужки розміщені вертикально, або стрічковими, якщо смужки лежать горизонтально.

Графіки об’ємні – трьохвимірні графіки, які використовуються рідко, оскільки вони менш виразні порівняно з лінійними і площинними.

Графіки площинні – графіки двох вимірів у вигляді площин різних геометричних форм. Виходячи з цього, вони можуть бути квадратними, круговими, секторними, круговими. Ці графіки доцільно використовувати для порівняння явищ, представлених абсолютними і відносними величинами.

Графіки художні (образотворчі, умовні) – графіки з умовними графічними знаками, які відображають сукупності або її окремі значення у вигляді фігур людей, контурів тварин, схематичних рисунків предметів тощо.

Графічний образ – сукупність різноманітних символічних знаків, за допомогою яких відображаються статистичні дані. Ці знаки можуть мати різні форми: лінії, крапки, геометричні, графічні, а інколи негеометричні фігури.

Групування – процес утворення однорідних груп на основі розподілу сукупності на окремі частини або об’єднання досліджуваних одиниць у часткові сукупності за суттєвими для них ознаками.

Групування аналітичні – групування, які використовуються для дослідження взаємозв’язку між явищами та їх різноманітними ознаками. При побудові аналітичних групувань важливо правильно визначити факторні й результативні ознаки.

Групування комбіновані – групування, які будуються за двома й більше ознаками у взаємозв’язку (комбінації) таким чином, що групи, утворені за однією ознакою, поділяються на підгрупи за іншою ознакою і т. п.

Групування прості – такі групування, які здійснюються за однією ознакою.

Групування структурні – групування, які характеризують склад досліджуваної сукупності, структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів.

Групування типологічні – групування, завдання яких полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів, тобто окремих груп, які відрізняються між собою в якісному відношенні.

Дані – відомості про стан об’єкта (підприємства, машини, людини, економіки, землі й ін.), представлені у вигляді змістової сукупності знаків. Вони однаковою мірою фіксують стан великих систем та їх елементарних часток. Дані можуть бути представлені у різних формах: числові, описові, схематичні, рисункові, накреслені.

Дедукція (лат. deductio – виведення) – спосіб міркувань від загальних положень до часткових висновків.

Державна таємниця (також – секретна інформація) – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Дестимулятори – показники, які спричиняють погіршення оцінювання роботи (собівартість, рекламації, брак, штрафи). Для приведення їх до однієї основи, однозначної характеристики показники-дестимулятори обчислюються як обернена величина (продукція без рекламацій та ін.) або їх значення беруть із знаком мінус.

Джерела інформації облікового характеру – всі дані, що містяться в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також у звітності всіх видів, у первинній обліковій документації.

Дисперсія (лат. dispersio – розсіювання) – означає ступінь розсіювання навколо середнього значення випадкової величини. У статистичному розумінні дисперсія є середнім арифметичним із квадратів відхилень величин від їх середнього арифметичного. На практиці при проведенні аналізу економічного стану підприємства чи галузі часто необхідно оцінити розсіювання можливих значень випадкової величини навколо її середнього значення, а також виявити та виміряти силу зв’язку між факторними та результативною ознаками.

Діаграма – графічне вираження обсягів та особливостей однієї чи декількох сукупностей за допомогою кількісних графічних знаків (геометричних, художніх, фонових, суто умовних).

Діаграма балансова – двостороння стрічкова діаграма, стрічки якої розгалужуються у два боки на більш вузькі смужки, що своєю шириною виражають відповідні величини статей доходів і витрат, статей активу і пасиву тощо.

Діаграма лінійна – один із найбільш поширених видів графіків, який служить для зображення динаміки досліджуваних явищ. Для його побудови використовується прямокутна система координат. На осі абсцис відкладають рівні відрізки – періоди часу (дні, місяці, роки і т. п.), а на осі ординат – прийнятий масштаб, що характеризує одиниці вимірювання. На координатному полі наносять точки, які дорівнюють величині показника на цей період. Потім усі точки з’єднують прямими лініями, в результаті чого отримують ламану лінію, яка характеризує зміну досліджуваного явища за певний період часу.

Діаграма стрічкова, або поточна, – діаграма, яка застосовується для схематичного вираження обсягу і складу вантажопотоків між двома пунктами в одному та іншому напрямах.

Діаграми секторні (або колові діаграми) – діаграми, призначені для відображення структури досліджуваних явищ і процесів. Це коло, поділене на сектори, величини яких відповідають розмірам зображуваних явищ.

Діаграми стовпчикові – графіки, в яких статистичні дані зображаються у вигляді прямокутників однакової ширини, розміщених вертикально по горизонтальній прямій. Висота стовпчиків має відповідати величині зображених явищ.

Діаграми стрічкові – графіки, в яких статистичні дані зображаються у вигляді прямокутників однакової ширини, розміщених горизонтально.

Діяльність господарська (англ. ekonomic activity) – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність. Податкове законодавство трактує господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, спрямовану на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Діяльність звичайна (англ. usual activity) – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують, або виникають у результаті здійснення такої діяльності. У комерційних підприємствах звичайною діяльністю вважається виробництво і реалізація продукції, необоротних та оборотних активів, надання послуг, виконання робіт, а в некомерційних (неприбуткових) – надання благодійної допомоги, інформаційних, освітніх, культурних, наукових послуг тощо.

Дата добавления: 2015-05-23