Глосарій 3 страница

Метод деталізації – полягає в розчленуванні показників, що характеризують досліджуваний об’єкт, на складові з метою їх ретельного вивчення, аналізу і синтезу. Потреба в цьому методі викликана тим, що загальні показники можуть нівелювати, згладжувати окремі позитивні та негативні відхилення, оскільки вони представлені здебільшого у вигляді сум, добутків, середніх, відносних величин.

Метод елімінування (лат. eliminate – виключати, усувати) – метод, який полягає у послідовному визначенні впливу кожного фактора на результативний показник за умови незмінності інших факторів та абстрагування їх взаємного впливу.

Метод інтегральний – метод, який полягає у розкладанні абсолютного відхилення (приросту) результативного показника на окремі показники-фактори з урахуванням взаємозв’язку між ними. Інтегральний метод достатньо точний та придатний для застосування як для мультиплікативних, так і для кратних і комбінованих моделей. Способи розрахунку відповідних показників залежать від типу факторної моделі.

Метод коефіцієнтів – метод, що передбачає визначення загального інтегрального показника у вигляді добутку відповідних часткових коефіцієнтів, які показують відносну зміну досліджуваних показників.

Метод комісії – полягає у вироблені експертами кращого варіанта досягнення поставленої мети з урахуванням усіх висловлених на нараді пропозицій і ідей. Позитивною ознакою цього методу є можливість залучення для експертизи фахівців з широким діапазоном знань із суміжних областей науки та практики. Негативним є можливий суб’єктивізм, наявні стереотипи мислення, що склалися в експертів, їх схильність до компромісу.

Метод контрольних запитань – метод, призначений для активізації творчого процесу для розв’язання поставленого завдання шляхом надання відповідей на запитання згідно з попередньо складеним їх списком. Це сприяє всебічному розгляду проблеми та пошуку нових нетрадиційних підходів до її розв’язання. Універсальність цього методу полягає в тому, що аналітик може ставити запитання собі й знаходити на них відповіді, а також у процесі колективних обговорень, зокрема при мозковому штурмі, конференції ідей тощо.

Метод логарифмування – застосовується у детермінованому факторному аналізі мультиплікативних моделей типу: . Сутність його полягає у пропорційному розподілі між окремими факторами їх сукупного впливу на результативний показник. Перевагою цього методу є простота в розрахунках, незалежність результатів щодо впливу факторів від порядку їх розміщення в аналітичній моделі, а також вища точність порівняно з іншими методами детермінованого факторного аналізу. При логарифмуванні в розрахунках використовуються не абсолютні, а відносні показники (індекси), що характеризують зміни факторних і результативних ознак.

Метод Монте-Карло – чисельний метод, основу якого становить одержання великого числа реалізацій випадкового процесу, який формується так, щоб імовірнісні характеристики (математичні очікування, ймовірність деяких подій, імовірність попадання траєкторії процесу в деяку область тощо) дорівнювали певним величинам задачі, яка розв’язується. Метод ґрунтується на імітації масового процесу шляхом вирахування його ходу, в якому випадкові коливання визначаються за допомогою жеребка або таблиці випадкових чисел. Економічний експеримент може замінюватися статистичними випробуваннями моделі економічного процесу. Побудова цієї моделі може ґрунтуватися на розподілі випадкових величин у досліджуваному процесі. Сутність методу Монте-Карло полягає в тому, що замість аналітичного опису системи масового обслуговування здійснюється «розіграш» випадкового процесу, який відбувається в системі масового обслуговування, шляхом спеціально організованої процедури. В результаті такого «розіграшу» здійснюється кожного разу нова, відмінна від інших, реалізація випадкового процесу. Цю множину реалізацій можна використати як деякий штучно отриманий статистичний матеріал, що обробляється звичайними методами математичної статистики. Після такої обробки можуть бути отримані майже будь-які характеристики обслуговування.

Метод морфологічного аналізу – метод, призначений для генерації нових неупереджених ідей щодо можливості й шляхів розв’язання проблеми. Використовуючи цей метод, поставлене аналітичне завдання описують та аналізують як сукупність усіх можливих морфологічних (тобто структурних) зв’язків і відношень між складовими елементами. Аналіз вимагає попереднього складання морфологічних таблиць або графіків.

Метод пайової (часткової) участі, участі на паях – метод, який застосовується в детермінованому факторному аналізі для визначення впливу зміни факторів на динаміку результативного показника здебільшого у комбінованих моделях.

Метод порівняння – найпоширеніший метод економічного аналізу, що полягає у зіставленні явищ, процесів та показників, які їх характеризують для виявлення спільних рис і відмінностей між ними.

Метод сальдовий – різновид балансового методу, який часто використовується в економічному, зокрема факторному, аналізі. За його допомогою можна розрахувати значення останнього фактора за умови, що вже визначений сумарний вплив усіх інших факторів (не враховуючи останній) і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доцільно використовувати в тих випадках, коли прямий метод розрахунку впливу факторів надто трудомісткий та складний.

Метод сум – полягає у розрахунку загального інтегрального показника як суми його фактичних значень, виражених в абсолютних або відносних величинах. Метод сум використовується тоді, коли має місце односпрямованість досліджуваних показників (стимулятори або дестимулятори).

Метод суми місць – полягає у попередньому розподілі кожного показника досліджуваних об’єктів за місцями серед інших однойменних показників з наступним їх додаванням для визначення кращих об’єктів. Для цього застосовують ранжування визначеної суми місць. Критерій оцінювання найкращого об’єкта – мінімальна сума місць, бо чим менша сума місць, тим кращі результати роботи.

Метод сценаріїв – метод, призначений для вивчення чутливості, який дає змогу поєднувати дослідження чутливості результативного показника з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень. Проведення аналізу чутливості за методом сценаріїв передбачає проходження таких етапів: визначення кількох варіантів змін ключових перемінних (песимістичний, найбільш імовірний та оптимістичний); надання ймовірної оцінки кожному варіанту змін; розрахунок імовірного значення вибраного критерію та оцінка його відхилень від середнього рівня для кожного варіанта; аналіз імовірного розподілу одержаних результатів. Той проект чи варіант, який має найменші стандартні відхилення, вважається менш ризиковим.

Метод фокальних об’єктів – перенесення на об’єкт, що потребує вдосконалення, ознак випадково вибраних об’єктів. Такий підхід дає змогу відкрити цілком нові нетрадиційні способи розв’язання проблеми, насамперед у випадках модифікації відомих пристроїв, модернізації механізмів, виробничих процесів тощо.

Методи асоціацій та аналогій – методи, які полягають в активізації та використанні асоціативного мислення людини для генерування нових ідей і пропозицій шляхом зіставлення досліджуваного явища, процесу, об’єкта з іншими більш-менш подібними. Велика роль при цьому відводиться розвитку уяви, фантазії людини.

Методи евристичні – спеціальні методи аналізу, що базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення. Евристичні методи поділяються на експертні та психологічні.

Методи експертного оцінювання – спосіб прогнозування та оцінювання майбутніх результатів дій на основі передбачень фахівців. При застосуванні методу експертного оцінювання проводиться опитування спеціальної групи експертів (5–7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінювання досліджуваного питання. До складу експертів слід уключати людей з різними типами мислення – образним і словесно-логічним, що сприяє успішному розв’язанню проблеми.

Методи експертні – комплекс логічних та математичних прийомів і процедур дослідження, в результаті яких від фахівців-експертів одержують інформацію, необхідну для прийняття зважених раціональних управлінських рішень.

Методи колективні експертні – методи, які забезпечують формування єдиної спільної думки в результаті взаємодії залучених фахівців-експертів. Серед колективних методів експертного оцінювання виділяють: метод комісії (у тому числі проведення виробничих нарад, конференцій, семінарів, дискусій за «круглим столом»), методи Дельфі, відстороненого оцінювання, конференція ідей та ін.

Методи психологічні – сукупність правил і процедур, які забезпечують розв’язання проблем та розв’язання творчих завдань.

Методи стохастичного факторного аналізу – методи, які, на відміну від жорстко регламентованих методів детермінованого аналізу, основаних на функціональній залежності результативного показника від факторних, дають змогу врахувати вплив сукупності факторів, що мають імовірнісний, невизначений характер. До методів стохастичного факторного аналізу належать: дисперсійний, регресійний, кореляційний, компонентний, багатовимірний та інші види аналізу.

Методика економічного аналізу – сукупність методів, способів, прийомів і правил економічного дослідження, включаючи техніку й операції з досліджуваними матеріалами.

Методика економічного аналізу загальна – методика, яка має універсальний характер і прийнятна для аналізу будь-яких об’єктів різних видів економічної діяльності.

Методики економічного аналізу часткові – призначені для проведення аналітичних досліджень певних видів або груп об’єктів (тип виробництва, вид ресурсу, витрат тощо) конкретних сфер економіки.

Моделювання – метод дослідження явищ, процесів, систем в економіці шляхом створення та аналізу їх моделей.

Модель (лат. modulus – міра, зразок) – абстрактний образ, який відтворює основні ознаки описуваного явища. Оскільки модель відтворює сутність відповідного об’єкта, вона відтворює й об’єкт, відволікаючись при цьому від другорядних властивостей, які реально властиві досліджуваному об’єкту. Тому модель ніколи повністю не є адекватною об’єкту і передбачає використання процедур абстрагування та ідеалізації. Терміном «модель» позначають також аналог досліджуваного процесу, предмета чи явища, що відображає суттєві функції й характеристики об’єкта, який моделюється, з огляду на мету дослідження.

Модель економіко-математична – математичний опис досліджуваного економічного процесу чи об’єкта. Математична модель будь-якого процесу в економіці здебільшого характеризується за допомогою системи рівностей та нерівностей, які включають певний набір параметрів і змінних величин. Процедура економіко-математичного моделювання замінює дорогі та трудомісткі натуральні експерименти розрахунками.

Можливість перевірки (англ. verifiability) інформації – передбачає, що оцінювання даних, проведене різними експертами, повинно привести до однакових результатів.

Незалежні аналітики – спеціалісти, які займаються аналізом і не перебувають у штаті підприємства (працівники різних аудиторських фірм, центрів аналітичних досліджень, груп аналітиків тощо). Їх наймають для здійснення кваліфікованого об’єктивного, неупередженого аналізу, експертизи, оцінки окремих сторін діяльності чи фінансового стану підприємства, для визначення його місця на ринку тощо.

Нейтралізація впливу вартісного фактора – виключення впливу цього чинника (ціни, собівартості та ін.) на зміну результативного показника. Для цього необхідно здійснити перерахунок вказаного загального показника, виходячи з базового (планового) значення вартісного і фактичного значення кількісного показника. Після цього фактичні дані порівнюють з перерахованими.

Нейтралізація впливу об’ємного (кількісного) фактора – усунення його впливу на зміну загального результативного показника. Це досягається завдяки перерахунку загального показника шляхом заміни планового значення об’ємного кількісного показника, який перебуває у функціональній залежності, у фактичний обсяг, тобто за рівнем звітного періоду. Потім показник звітного періоду порівнюють з аналогічним, отриманим у результаті перерахунку і роблять висновок.

Нейтралізація впливу структурного фактора – виключення впливу цього чинника шляхом перерахунку результативного показника на структуру базисного (планового) періоду.

Нейтралізація впливу якісного фактора – усунення впливу якісного чинника за рахунок перерахунку результативного показника (обсяг виробництва продукції) відповідно до встановлених стандартів якості (сортність, жирність тощо).

Нейтральність (англ. neutrality) інформації – характеризується її безпристрасністю щодо різних груп користувачів, вона не націлена на отримання завчасно заданого результату.

Неправомірне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, – добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Об’єкт економічного аналізу – господарська діяльність країни, регіону, району, міста, села чи окремого підприємства, структурного підрозділу, підприємця.

Облікові джерела інформації – документи бухгалтерського, статистичного обліку та звітності.

Одержання інформації – набуття, придбання, нагромадження відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Одиниці вимірювання вартісні (грошові) – грошові одиниці – гривні, долари, євро, франки та ін. У грошовому вираженні визначають вартість виробленої й реалізованої продукції, вартість основних засобів, розмір витрат, прибутку тощо.

Одиниці вимірювання натуральні – відповідають природним або споживчим якостям досліджуваного об’єкта й виражаються у фізичних одиницях (кількості, ваги, довжини, площі, об’єму та ін.). В економічному аналізі натуральні одиниці вимірювання характеризують результати господарської діяльності, виробництва і споживання домогосподарств, підприємств, держави.

Одиниці вимірювання трудові – комбіновані одиниці, які виражають затрати робочого часу: людино-година, людино-день, людино-рік.

Одиниці вимірювання умовно натуральні – ті, які використовують для вимірювання об’ємів однорідних, але неоднакових явищ. Їх отримують шляхом приведення різних натуральних одиниць до однієї, прийнятої за основу, еталон.

Організація економічного аналізу – система заходів із забезпечення ефективності, організованості, планомірності, обдуманого впорядкування дослідження об’єкта, а також дотримання внутрішньої дисципліни.

Організація робочого місця аналітика – передбачає створення належних умов для його продуктивної праці з дотриманням ергономічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних, трудових, технічних, юридичних та інших, як правило, законодавчо встановлених норм. Вимогою сьогодення є також забезпечення працівників сучасними засобами обробки, оформлення та передачі інформації – комп’ютерами, калькуляторами, принтерами, факсами, телефонами тощо.

Пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платників податків у зв’язку з невчасним погашенням податкового зобов’язання.

Первинні документи – достовірні джерела первинної інформації певної форми, які встановлюють факт здійснення господарської операції, служать для аналітичного обліку. На їх основі бухгалтерія веде первинний облік.

Переважання економічного змісту за формою (англ. substance over form) інформації означає відображення даних з погляду економічної сутності господарської операції, а не юридичної форми.

Підмет таблиці – відображає явище, про яке йдеться у таблиці. Він може бути представленим у вигляді одиниць сукупності, груп і підгруп, що характеризуються показниками.

План аналізу – це заздалегідь намічена система методологічних та організаційних заходів, яка передбачає порядок, послідовність і строки проведення аналітичного дослідження.

Планові джерела інформації – документи з планування, наприклад плани, нормативи, технологічні карти виконання робіт, кошториси витрат, проектні, госпрозрахункові завдання тощо.

Платники податків – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу, на котрих згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Податкова декларація (розрахунок) – документ, що подається платником податків до контролюючого органу в строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (обов’язкового платежу).

Податкова звітність – звітність, яку складають усі суб’єкти господарювання – платники податків – і яка призначена для надання інформації органам державної податкової адміністрації щодо стану розрахунків з державою за податками.

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом чи іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Позаоблікові джерела – документи, які регулюють господарську діяльність: регламентовані – законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції), а також нерегламентовані – матеріали засобів масової інформації, наукових конференцій, прес-конференцій, нарад, виступів, матеріали спеціальних обстежень тощо.

Показник – чисельний параметр, критерій якої-небудь властивості, якості економічного об’єкта, явища, процесу чи рішення.

Показники абсолютні – іменовані числа з певною розмірністю й одиницями виміру, які відображають розміри (рівні, обсяги) соціально-економічних явищ і процесів (обсяг промислової й сільськогосподарської продукції, розмір потреби в сировині та матеріалах, робочій силі тощо).

Показники відносні – показники, які відображають кількісні співвідношення двох величин. Як правило, це відношення середніх або отриманих раніше відносних показників до абсолютних. Відносний показник розраховується як частка від ділення однієї величини, яка здебільшого називається поточною або звітною, на іншу, базисну величину, взяту за базу порівняння (основа відносної величини).

Показники відносні динаміки – характеризують зміну суспільних явищ і процесів у часі, виявляють напрям та вимірюють інтенсивність розвитку. Розрізняють відносні показники динаміки з постійною базою порівняння (базисні показники), коли показники ряду порівнюють з однією і тією ж величиною (базисною), а зі змінною базою, коли показники кожного періоду відносять до показника попереднього періоду (ланцюгові показники). Відносні показники динаміки представляють у вигляді коефіцієнтів, темпів зростання та інших показників динаміки.

Показники індивідуальні – ті, що характеризують розмір кількісних ознак окремих одиниць, наприклад, рівень заробітної плати одного працівника.

Показники інтервальні – показники, які характеризують розвиток явищ у часі.

Показники моментні – ті, які відображають розвиток явищ на конкретну дату.

Показники об’ємні (кількісні) – виражаються в числовому вимірі. Як правило, для них характерні фізичні (одиниці міри ваги, об’єму, довжини, площі) або грошові одиниці.

Показники результативні – показники, що формуються під дією на них інших показників (факторних) і виступають основним об’єктом дослідження.

Показники узагальнені – відображають розмір кількісної ознаки певної сукупності одиниць, наприклад фонд заробітної плати на підприємстві. Ці показники отримують здебільшого шляхом додавання індивідуальних абсолютних показників, а в деяких випадках – шляхом множення або розрахунків.

Показники факторні – такі показники, які впливають на інші показники і спричиняють їх зміну.

Показники якісні – характеризують відношення величини двох показників (без урахування їх однорідності). Вони зазвичай відображають ефективність економічних рішень суб’єктів, а також частку і темпи змін економічних величин.

Поле графіка – простір, на якому розміщуються геометричні та інші знаки, що виражають графічне зображення.

Постійні (умовно постійні) величини, або константи, – величини, які не змінюються протягом якогось періоду часу (місяця, кварталу, року тощо). До них відносять: різні норми, нормативи, ставки оподаткування, ціни, розцінки за виконані роботи та ін. Постійні дані використовуються багаторазово й обновляються періодично. Вони слугують основою для проведення розрахунків, аналізу, планування і прогнозування, а також для контролю різних перемінних показників.

Поширення інформації – розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Правдивість (англ. faithfulness) інформації – основна вимога до економічної інформації, яка означає те, що інформація повинна об’єктивно та повною мірою відображати сутність предмета чи явища, процесу, які вивчаються.

Предмет економічного аналізу – результати діяльності та причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів, що виникають у процесі господарської діяльності, які є головними, визначальними для вивчення й досягнення поставленої конкретної мети аналізу.

Прийом абсолютних (арифметичних) різниць – модифікація прийому ланцюгових підстановок. Він може застосовуватися при визначенні впливу факторних показників на результативний у мультиплікативних та змішаних моделях. Проте цей метод недоцільно використовувати для кратних моделей. Для визначення впливу зміни двох факторів (кількісного та якісного) на динаміку результативного показника за допомогою прийому абсолютних різниць необхідно: для розрахунку впливу об’ємного фактора – відхилення фактичного від базисного рівня кількісного показника перемножити на базисне значення якісного показника; для розрахунку впливу якісного фактора відхилення фактичного від базисного рівня якісного показника слід помножити на фактичне значення кількісного показника.

Прийом відносних (процентних) різниць – різновид прийому ланцюгових підстановок, який використовується в мультиплікативних моделях, коли вихідні дані представлено у відносних величинах. Визначення впливу факторів за допомогою прийому відносних різниць передбачає виконання таких послідовних дій: для визначення впливу першого фактора слід базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення (темп приросту) першого показника, взятого у процентах, і поділити на 100; для розрахунку впливу другого та подальших факторів необхідно суму базисного значення результативного показника й величину впливу попередніх факторів помножити на відносне відхилення аналізованого фактора-показника, виражене у відсотках, і поділити на 100.

Прийом ланцюгових підстановок – основний прийом елімінування, який використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для вимірювання впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших. Для цього послідовно замінюються базисні значення кожного фактора (планові, минулого періоду) на фактичні його дані (звітні). Отримані результати почергової заміни кожного фактора-показника порівнюються. Різниця між кожним наступним та попереднім показниками характеризуватиме вплив фактора за умови усунення впливу всіх інших чинників. При застосуванні прийому ланцюгових підстановок слід дотримуватися чіткого порядку заміни факторів: у першу чергу замінюються об’ємні (кількісні) показники, у другу – структурні, у третю чергу – якісні. У випадках, коли в аналітичній моделі є декілька кількісних чи якісних показників, тоді серед них теж установлюють черговість – спочатку замінюють основні, первинні (загальні) показники, а потім – вторинні, похідні (часткові).

Прийом особистої аналогії – прийом, який часто використовується на практиці й передбачає ототожнення себе з аналізованим об’єктом, що дає змогу аналітику глибше зрозуміти поставлене перед ним завдання. До методів асоціацій і аналогій належать метод фокальних об’єктів, синектика, метод низки випадковостей та асоціацій.

Прийом особистої аналогії (емпатії) – прийом аналізу, який часто використовується на синектичних засіданнях для розв’язання особливо складних проблем. Сутність його полягає в тому, що людина подумки втілюється в образ об’єкта, який досліджується, аналізує відчуття, що виникають при цьому, і знаходить ефективне розв’язання проблеми.

Прийом стандартизації – прийом, який використовується для перерахунку всіх показників до однієї основи шляхом приведення їх у єдину стандартну форму з подальшим об’єднанням в інтегральний показник. При цьому індивідуальні значення показників замінюються на відносні величини, ранги, бали, стандартні відхилення та ін.

Примітки до фінансової звітності – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Примусове стягнення – звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження його з таким платником податків.

Принципи економічного аналізу. Державний підхід – у процесі проведення економічного аналізу необхідно керуватися законодавчими актами, нормами, положеннями сучасної державної політики. Науковість – використання в аналізі наукових розроблень спеціальних методик, загальновизнаних методів і прийомів аналізу. Комплексність (усебічність) – повне вивчення економічних явищ чи процесів для забезпечення їх об’єктивної оцінки. Системність – така форма організації аналізу, при якій дотримується єдність та послідовність дослідження економічних явищ як цілісної системи у певному порядку – за етапами та у взаємозв’язку, а не відокремлено. Об’єктивність – правильність, реальність даних, відображення ними справжнього стану господарювання шляхом критичного й безстороннього, що не залежить від будь-чиєї волі, можливостей, дослідження економічних явищ, формулювання обґрунтованих висновків і рекомендацій. Конкретність – економічний аналіз має ґрунтуватися на конкретних, реально існуючих, достатньо точних показниках, що мають матеріальну основу й повинні бути кількісно виражені. Точність – висновки аналізу мають випливати із результатів застосування методів, насамперед, точних наук, наприклад математичних, та ґрунтуватися на чітких розрахунках. Дієвість – створення таких умов, за яких результати аналізу можуть активно впливати на господарську діяльність. Безперервність – потребує постійного, регулярного проведення аналізу, що виключає його випадковий характер. Ефективність, або економічність:

– очікуваний економічний ефект у результаті проведення аналізу має бути значно вищим, ніж затрати на його проведення. Порівнянність – зіставність даних і результатів аналізу за об’ємними, вартісними, якісними, структурними параметрами, вихідними умовами виробництва тощо. Оперативність:

– швидке проведення аналітичного дослідження, формування чітких висновків, рекомендацій, що слугують основою для вчасного прийняття відповідних управлінських рішень, а також контролю за їх виконанням. Демократичність – стверджує, що до проведення аналізу необхідно залучити широке коло працівників підприємства, не обмежуючись посадами, які вони займають. Доступність – має на увазі забезпечення достатньої гласності даних, висновків, рекомендацій, що сформульовані після завершення економічного аналізу. Гласність:

Дата добавления: 2015-05-23