Програма з хімії. (2 год на тиждень, усього 70 годин з них 5 год – резервних) К-ть год Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до загальноосвітньої підготовки

(2 год на тиждень, усього 70 годин з них 5 год – резервних)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів
	Повторення основних відомостей про органічні сполуки Склад, властивості, застосування найважливіших органічних сполук.	Учень (учениця) характеризує: - властивості органічних речовин на основі складу їхніх молекул; - застосування органічних речовин на основі їхніх властивостей.
	Тема 1. Теорія будови органічних сполук. Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хімічної будови органічних сполук О. Бутлерова. Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Ізомерія. Розвиток і значення теорії будови органічних сполук. Життя і діяльність О. Бутлерова.	Учень (учениця) наводить приклади: - структурних формул ізомерів органічних сполук; - залежності властивостей речовин від їхніх складу і будови; формулює: - означення ізомерії; - основні положення теорії будови органічних сполук; характеризує - сутність сучасної теорії будови органічних сполук, її значення; висловлює судження - про роль теорії в системі наукових знань.
	Тема 2. Вуглеводні Класифікація вуглеводнів. Утворення ковалентних карбон-карбонових зв’язків у органічних сполуках. Види гібридизації електронних орбіталей атома Карбону. Одинарний, подвійний і потрійний зв’язки. Основні характеристики ковалентного зв’язку: довжина, енергія, полярність, просторова напрямленість. Алкани(парафіни). Загальна формула алканів. Структурна ізомерія. Фізичні властивості алканів. Поняття про конформації. Систематична номенклатура. Хімічні властивості алканів: повне і часткове окиснення, хлорування, термічний розклад, ізомеризація. Механізм реакції заміщення. Добування, застосування алканів. Поняття про циклоалкани (циклопарафіни).Алкени. Гомологічний ряд етену, загальна формула алкенів. Структурна і просторова (цис-, транс-) ізомерія алкенів, номенклатура. Хімічні властивості алкенів: повне і часткове окиснення, приєднання водню, галогенів, гідроген галогенідів, води, полімеризація. Правило В. Марковникова. Механізм реакції приєднання за подвійним зв’язком. Добування, застосування алкенів. Алкіни. Гомологічний ряд етину, загальна формула алкінів. Структурна ізомерія, номенклатура алкінів. Хімічні властивості: повне і часткове окиснення, заміщення, приєднання водню, галогенів, гідроген галогенідів. Добування, застосування алкінів. Бензеняк представник ароматичних вуглеводнів, його склад, хімічна, електронна, просторова будова молекули, фізичні властивості. Хімічні властивості бензену: повне і часткове окиснення, приєднання, заміщення. Добування, застосування бензену. Поняття про хімічні засоби захисту рослин, їхній вплив на довкілля. Взаємозв’язок між вуглеводнями.	Учень (учениця) називає: - вуглеводні за систематичною номенклатурою; - загальні формули вуглеводнів; наводить приклади: - насичених, ненасичених, ароматичних вуглеводнів; розрізняє - вуглеводні різних груп, їхні ізомери; складає: - молекулярні, структурні та електронні формули вуглеводнів; - моделі молекул вуглеводнів; характеризує: - ковалентні зв’язки за основним параметрами; - фізичні та хімічні властивості вуглеводнів; ілюструє рівняннями відповідних хімічних реакцій - хімічні властивості вуглеводнів; пояснює: - структурні й електронні формули вуглеводнів; - утворення одинарного, подвійного, потрійного карбон-карбонових зв’язків; - сутність структурної, цис-, транс- ізомерії вуглеводнів, конформацій; - механізми реакцій заміщення та приєднання; - правило В. Марковникова; - електронну сутність взаємного впливу атомів у молекулі; - взаємозв’язок між вуглеводнями; порівнює - будову і властивості вуглеводнів різних груп; встановлює - причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями вуглеводнів; обґрунтовує - застосування вуглеводнів їхніми властивостями; складає і використовує - прилади для виконання дослідів; визначає: - молекулярну формулу газуватої речовини на основі її густини, відносної густини за воднем або за повітрям і масовою часткою елементів, а також за масою, об’ємом або кількістю речовин – продуктів її згоряння; - ненасичені вуглеводні за характерними реакціями; оцінює: - пожежну небезпечність вуглеводнів; - вплив засобів захисту рослин на здоров’я людей та довкілля при їх неправильному використанні; висловлює судження - про значення засобів захисту рослин; робить висновки: - про властивості, виходячи з будови молекул речовин; - про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей; дотримується правил безпечного поводження з вуглеводнями, засобами захисту рослин та іншими продуктами синтетичної органічної хімії.
Розрахункові задачі: 1.Виведення молекулярної формули газуватої речовини. Демонстрації: 1. Визначення якісного складу метану за продуктами згоряння. 2. Моделі молекул вуглеводнів. 3. Відношення насичених вуглеводнів до розчину калій перманганату, лугів, кислот. 4. Добування етену. 5. Горіння етену, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату. 6. Добування етину карбідним способом. 7. Горіння етину, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату. 8. Бензен як розчинник. 9. Відношення бензену до розчину калій перманганату. 10. Горіння бензену. 11.Відношення бензену до бромної води. Лабораторні досліди: 1. Виготовлення моделей молекул вуглеводнів (ізомерів, конформацій). Практичні роботи: № 1. Виявлення Карбону, Гідрогену, Хлору в органічних речовинах.
	Тема 3. Природні джерела вуглеводнів та їх переробка Природний і супутній нафтовий гази, їх склад, використання. Нафта. Склад, властивості нафти. Основні процеси переробки: перегонка, крекінг. Застосування нафтопродуктів. Детонаційна стійкість бензину. Кам’яне вугілля, продукти коксування кам’яного вугілля, їх застосування. Охорона довкілля від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів переробки.	Учень (учениця) називає - основні продукти переробки нафти і кам’яного вугілля; описує: - склад і властивості нафти, природного газу, кам’яного вугілля; - застосування продуктів переробки нафти і кам’яного вугілля; характеризує - природну вуглеводневу сировину як джерело добування органічних сполук; пояснює: - сутність процесів переробки нафти; - детонаційну стійкість бензину; обґрунтовує - значення продуктів природної сировини в суспільному господарстві; оцінює - вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини на довкілля та значення охоронних заходів.
Демонстрації: 12. Модель нафтоперегінної установки. Лабораторні досліди: 2. Ознайомлення зі зразками нафтопродуктів і продуктів коксування кам’яного вугілля (колекція). 3. Ознайомлення з різними видами палива (колекція).
	Тема 4. Оксигеновмісні сполуки Спирти.Насичені одноатомні спирти. Ізомерія, номенклатура насичених одноатомних спиртів. Водневий зв’язок, його вплив на фізичні властивості спиртів. Хімічні властивості спиртів: повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними металами, гідроген галогенідами. Етиленгліколь, гліцерол. Добування та застосування спиртів. Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм людини. Фенол, його склад, будова. Фізичні властивості фенолу. Хімічні властивості: взаємодія з натрієм, розчином лугу, бромною водою, ферум(Ш) хлоридом. Взаємний вплив атомів у молекулі фенолу. Застосування фенолу. Охорона довкілля від промислових відходів, що містять фенол. Альдегіди.Склад, будова альдегідів. Функціональна альдегідна група. Ізомерія, номенклатура альдегідів. Фізичні властивості. Хімічні властивості альдегідів. Реакції окиснення і відновлення. Добування етаналю. Застосування метаналю й етаналю. Карбонові кислоти.Насичені одноосновні карбонові кислоти. Фізичні властивості. Номенклатура. Хімічні властивості: електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями, спиртами. Кислотність карбонових кислот, її залежність від складу і будови. Взаємний вплив карбоксильної і вуглеводневої груп. Багатоманітність карбонових кислот. Добування та застосування карбонових кислот. Естери. Жири. Мило. Реакція естерифікації. Склад, хімічна будова естерів. Гідроліз естерів. Застосування естерів. Жири, їх склад, хімічна будова. Гідроліз, гідрування жирів. Біологічна роль жирів. Мило, його мийна дія. Відомості про синтетичні мийні засоби, їх значення. Захист природи від забруднення синтетичними мийними засобами. Поняття про спектральні методи встановлення структури органічних сполук. Вуглеводи.Глюкоза. Будова глюкози як альдегідоспирту. Циклічна форма глюкози. Хімічні властивості глюкози: повне і часткове окиснення, відновлення, взаємодія з гідроксидами металічних елементів, бродіння (спиртове і молочнокисле), естерифікація. Короткі відомості про фруктозу, рибозу та дезоксирибозу. Сахароза, її склад, будова. Хімічні властивості: гідроліз, утворення сахаратів. Крохмаль. Будова крохмалю. Хімічні властивості: гідроліз (кислотний, ферментативний), реакція з йодом. Целюлоза. Будова целюлози. Хімічні властивості: окиснення, гідроліз, естерифікація, термічний розклад. Поняття про штучні волокна на прикладі ацетатного волокна. Біологічне значення вуглеводів.	Учень (учениця) називає - оксигеновмісні сполуки за систематичною номенклатурою; наводить приклади: - спиртів, альдегідів, карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів, їхні тривіальні назви; розрізняє: - одно- і багатоатомні спирти; - спирти і феноли; - натуральні і штучні жири; - натуральні та штучні волокна; формулює - означення функціональної групи; класифікує - оксигеновмісні сполуки за функціональними групами; складає - загальні, молекулярні, структурні та електронні формули оксигеновмісних сполук; характеризує: - водневі зв’язки та їхній вплив на фізичні властивості сполук; - полісахариди як полімерні сполуки; - хімічні властивості оксигеновмісних сполук; ілюструє рівняннями відповідних хімічних реакцій - хімічні властивості оксигеновмісних сполук; пояснює: - структурні й електронні формули сполук; - сутність структурної ізомерії сполук; - електронну сутність взаємного впливу атомів у молекулах спиртів, фенолу, карбонових кислот; - сутність спектральних методів дослідження органічних сполук; порівнює: - будову і властивості сполук з різними функціональними групами; - мило і синтетичні мийні засоби; встановлює: - причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями оксигеновмісних сполук; - генетичні зв’язки між оксигеновмісними сполуками; обґрунтовує - застосування речовин їхніми властивостями; складає і використовує - прилади для виконання дослідів; визначає - дослідним шляхом гліцерол, альдегіди, карбонові кислоти, глюкозу, крохмаль; оцінює: - згубну дію алкоголю на здоров’я людини; - дію засобів побутової хімії на довкілля; висловлює судження: - про біологічне значення жирів і вуглеводів їх роль у харчуванні людини; - значення процесів бродіння і гідролізу; робить висновки: - про властивості, виходячи з будови молекул речовин; - про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей; дотримується правил безпечного поводження з синтетичними мийними засобами, розчинниками.
Демонстрації: 13. Порівняння властивостей спиртів у гомологічному ряді (розчинність у воді, горіння). 14. Взаємодія етанолу з натрієм. 15. Взаємодія етанолу з гідроген бромідом. 16. Розчинність фенолу у воді за кімнатної температури та нагрівання. 17. Добування натрій феноляту. 18. Витіснення фенолу з натрій феноляту дією карбон(IV) оксиду. 19. Взаємодія фенолу з ферум(ІІІ) хлоридом. 20. Властивості етанової кислоти. 21. Добування естеру. 22. Ознайомлення зі зразками естерів. 23. Взаємодія глюкози з аргентум(Ι) оксидом. 24. Гідроліз сахарози. 25. Гідроліз крохмалю (целюлози). Лабораторні досліди: 4. Взаємодія гліцеролу з купрум(ІІ) гідроксидом. 5. Окиснення метаналю (етаналю) аргентум(I) оксидом. 6. Окиснення метаналю (етаналю) купрум(ІІ) гідроксидом. 7. Окиснення спирту до альдегіду. 8. Дія етанової кислоти на індикатори. 9. Взаємодія етанової кислоти з магнієм. 10. Взаємодія етанової кислоти з лугом. 11. Розчинність жирів. 12. Доведення ненасиченого характеру рідких жирів. 13. Порівняння властивостей мила і синтетичних мийних засобів. 14. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом. 15. Відношення крохмалю до води. 16. Взаємодія крохмалю з йодом. Практичні роботи. № 2. Властивості етанової кислоти. № 3. Розв’язування експериментальних задач.
	Тема 5. Нітрогеновмісні сполуки Аміни, їх склад, будова, фізичні властивості. Аміни як органічні основи. Взаємодія амінів з водою і кислотами, горіння. Анілін, його склад, будова молекули, фізичні властивості. Хімічні властивості аніліну: взаємодія з неорганічними кислотами, бромною водою. Взаємний вплив атомів у молекулі аніліну. Добування аніліну. Амінокислоти. Ізомерія амінокислот. Особливості хімічних властивостей амінокислот, зумовлені поєднанням аміно- і карбоксильної груп. Біполярний йон. Пептиди. Пептидний зв’язок. Білки як високомолекулярні сполуки. Основні амінокислоти, що беруть участь в утворенні білків. Рівні структурної організації білків. Властивості білків: гідроліз, денатурація, кольорові реакції. Успіхи у вивченні та синтезі білків. Поняття про біотехнологію. Біологічне значення амінокислот і білків. Нуклеїнові кислоти. Склад нуклеїнових кислот. Будова подвійної спіралі ДНК. Роль нуклеїнових кислот у життєдіяльності організмів.	Учень (учениця) називає - нітрогеновмісні сполуки за систематичною номенклатурою; наводить приклади - амінів, амінокислот; розрізняє: - первинні, вторинні і третинні аміни; - аміни жирного ряду й ароматичні; - амінокислоти і карбонові кислоти; класифікує - нітрогеновмісні сполуки за функціональними групами; складає - молекулярні, структурні та електронні формули амінів, амінокислот; характеризує: - рівні організації білків; - будову подвійної спіралі ДНК; - біологічну роль амінокислот, білків, нуклеїнових кислот; - причини багатоманітності органічних сполук; ілюструє рівняннями хімічних реакцій - хімічні властивості нітрогеновмісних сполук; пояснює: - структурні й електронні формули сполук; - структурну ізомерію сполук; - електронну сутність взаємовпливу атомів у молекулі аніліну; - утворення біполярного йона; - амфотерність амінокислот; - зміст понять: функціональна аміногрупа, пептидний зв’язок, поліпептид; порівнює - синтетичні й біотехнологічні методи добування речовин; аналізує - основний хімічний склад харчових продуктів; встановлює: - причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями нітрогеновмісних сполук; - генетичні зв’язки між органічними речовинами; обґрунтовує - застосування речовин їхніми властивостями; складає і використовує - прилади для виконання дослідів; визначає - дослідним шляхом білки; оцінює: - досягнення біотехнології; - роль біополімерів у функціонуванні організмів; висловлює судження - про вплив вивчених сполук на організм людини; робить висновки: - про властивості, виходячи з будови молекул речовин; - про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей; дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами.
Демонстрації: 26. Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою. 27.Взаємодія аніліну з бромною водою. 28. Доведення наявності функціональних груп в амінокислотах. 29. Розчинення й денатурація білків. Лабораторні досліди: 17.Кольорові реакції білків.
	Тема 6. Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їхній основі Залежність властивостей полімерів від їхньої будови. Термопластичні й термореактивні полімери. Поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол, поліметилметакрилат, фенолоформальдегідні смоли. Склад, властивості, застосування пластмас на їх основі. Синтетичні каучуки. Склад, властивості, застосування. Синтетичні волокна. Поліестерні та поліамідні волокна, їх склад, властивості, застосування. Багатоманітність та взаємозв’язок органічних речовин.	Учень (учениця) називає - найпоширеніші полімери; наводить приклади - органічних речовин різних класів; - полімерних сполук та матеріалів на їхній основі; - синтетичних високомолекулярних речовин і полімерних матеріалів на їх основі; описує - властивості полімерних матеріалів; складає - молекулярні і структурні формули найпоширеніших полімерів; характеризує - застосування полімерів; пояснює - причини багатоманітності органічних речовин; - застосування фізичних методів в органічній хімії; порівнює: - природні, штучні і синтетичні волокна; - пластмаси і каучуки; - термопластичні й термореактивні полімери; - каучук і гуму; встановлює - причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів; обґрунтовує - значення органічних речовин у створенні нових матеріалів; висловлює судження - про значення синтетичних методів добування органічних речовин; дотримується правил безпечного поводження із синтетичними матеріалами.
Демонстрації: 30. Зразки пластмас, синтетичних волокон, каучуків. Лабораторні досліди: 18. Порівняння властивостей термопластичних і термореактивних полімерів. 19. Відношення синтетичних волокон до нагрівання, розчинів кислот і лугів. 20. Порівняння властивостей каучуку і гуми.
	Тема 7. Роль хімії в житті суспільства Роль хімії в сучасному матеріальному виробництві. Біо-, нанотехнології. Роль хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної, продовольчої, екологічної проблем. Найважливіші хімічні виробництва в Україні. Хімія і здоров’я людини. Шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння на здоров’я людини. Роль хімії у розв’язанні проблеми ВІЛ/СНІДу та інших захворювань. Хімія у побуті. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Хімія та екологія. Планетарна роль хімічних процесів. Місце хімії серед інших наук про природу, її значення для розуміння наукової картини світу.	Учень (учениця) називає: - найважливіші галузі і сучасні напрями розвитку хімічної науки; - загальні правила поводження з побутовими хімікатами; наводить приклади - найважливіших хімічних виробництв у світі та в Україні (зокрема, місцевих); описує - новітні хімічні технології, властивості нових матеріалів; характеризує - роль хімії в сучасному матеріальному виробництві, медицині, побуті, розв’язанні глобальних проблем; пояснює - явища повсякденного життя, пов’язані з хімією, застосовуючи предметні знання; складає - узагальнювальні схеми, таблиці на основі вивченого матеріалу; аналізує - інформацію, закладену в маркуванні споживчих продуктів, оцінює їхній хімічний склад; експериментально визначає: - наявність у складі деяких споживчих продуктів неорганічних і органічних речовин вивчених класів; оцінює - значення продуктів хімічного виробництва у підвищенні добробуту людей; висловлює судження: - про значення хімії для розуміння наукової картини світу; - про шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння на здоров’я людини; дотримується правил безпечного поводження з речовинами
Демонстрації: 31. Матеріальні і віртуальні моделі фулеренів, нанотрубок тощо. 32. Зразки* природних і синтетичних полімерів. 33. Зразки* сировини, традиційних і новітніх матеріалів, виробів з них. 34. Зразки* видів палива. 35. Зразки* лікарських засобів. 36. Зразки* мінеральних добрив, засобів захисту рослин, харчових продуктів і добавок. 37. Зразки* засобів для прання, миття, чищення, дезінфікування, парфумерно-косметичних препаратів, автокосметики, розчинників, фарб та інших побутових хімікатів. 38. Визначення наявності нітратів у харчових продуктах. Лабораторні досліди: 21. Аналіз змісту маркування деяких ужиткових продуктів (харчових продуктів, тари й упаковки, засобів гігієни і косметики, лікарських засобів, побутових хімікатів). 32. Виявлення деяких неорганічних і органічних речовин у складі ужиткових продуктів.