І питання: Техніка встановлення якорів

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ

II питання: Техніки регулювання глибини трансу.

Ознаки того, що людина розслаблена та її увага спрямована всередину себе:

1) розширення зіниць;

2) фіксація погляду;

3) сповільнення темпу кліпання;

4) сповільнення рефлекторного сковування слини;

5) непорушна поза;

6) розслабленість м'язів обличчя;

7) сповільнення дихання;

8) діафрагмальне, ритмічне дихання;

9) зниження частоти серцебиття та пульсу;

10) розгладжуються складки на чолі, щоках;

11) губи стають розслабленими, повнішими і яскравішими;

12) зниження реакції на зовнішні шуми;

13) змінюється колір обличчя;

14) загальмованість моторних реакцій;

15) поява спонтанних ідеомоторних реакцій: тремтіння рук, тремтіння повік, посмикування різних частин тіла, здригання.

Коли ми працюємо з клієнтом за методом ерексонівського гіпнозу, ми інтуїтивно встановлюємо необхідну глибину гіпнозу, інколи клієнт заходить у транс недостатньо глибоко, тоді транс необхідно поглибити, методом приєднання до психологічних реакцій і провідної модальності, та подальшого ведення. Інколи навпаки, — транс є занадто глибоким і існує небезпека нашкодити клієнту, тоді треба зменшити глибину трансу. Для цього, щоб орієнтуватися в ситуації необхідно навчитися відслідковувати ознаки глибини трансу.

Вправа 2:

1. Поділіться на пари.

2. Сформуйте транс у свого партнера і спостерігайте за ознаками його глибини. Спочатку свідомо допустіться якоїсь помилки і подивіться як зміняться ознаки. Потім, спробуйте поглибити глибину трансу. Зробіть так кілька разів.

3. Поміняйтеся ролями.

Висновки до 2-го питання: Глибину трасового стану можна контролювати за допомогою зовнішніх фізіологічних реакцій.

Висновки до практичного заняття:

Отже, до початку формування трансу за методом еріксонівського гіпнозу необхідно провести калібрування. Глибину трасового стану можна контролювати за допомогою зовнішніх фізіологічних реакцій.

Ми вже навчилися формувати трансовий стан, відслідковувати його глибину, калібрувати невербальні реакції клієнта та невербально зчитувати відповіді «так», «ні». Сьогодні ми навчимося якорити певні ситуації та знімати надлишковий емоційний заряд із спогадів про стресову ситуацію.

Засновники методу нейролінгвістичного програмування Д. Гріндер та Р. Бендлер у своїй книжках наголошують на тому, що закони роботи свідомості і закони, за якими працює підсвідоме не співпадають. Наприклад, якщо свідомо ми зустрічаємо зелене яблуко з червоточиною і скуштувавши його відчуваємо кислуватий смак, то свідомість запам'ятовує наступне - яблука бувають зеленими, бувають кислуватими, і навіть тоді їх можуть їсти хробаки. Для підсвідомості ж спогад про цю ситуацію матиме приблизно такий вигляд: яблуко — це те ж саме, що і зелене, теж саме, що і кругле, те ж саме, що і кислувате, те ж саме, що і хробак. І зустріч із будь якою із цих ознак — чи то зелений колір, чи кругла форма, чи кислуватий смак, чи зустріч з хробаком, або думка про щось із переліченого, «витягує» весь спогад про згадану ситуацію, у всій її повноті. Весь наступний досвід про кожну із ознак ситуації, сумується з уже перерахованим. Тому, якщо б ми свідомо, пригадуючи певну ситуацію штучно вводимо у неї додатковий конкретний елемент, наприклад — дотик. То потім, за допомогою цього дотику, ми можемо витягувати з підсвідомості всі відчуття, всі фізіологічні вияви, котрі супроводжували згадану ситуацію. Таке свідоме введення у спогад про ситуацію чітко фіксованого додаткового елементу і називають якорінням.

Процес якоріння використовують перш за все для забезпечення легкого контакту з ресурсними, тобто позитивними ситуаціями.

Для того, щоб заякорити позитивну ситуацію, необхідно:

· за допомогою легкого трасового стану навіяти клієнту спогад про цю ситуацію;

· контролюючи глибину стану зміненої свідомості, з метою створити максимально можливу яскравість спогаду, накласти на провідну модальність всі інші аспекти спогаду у решті модальностей;

· довести переживання цієї ситуації до максимуму і на максимумі приєднати спеціальний дотик;

· повернути клієнта у стан «тут і тепер» і перевірити дію «якоря».

Вправа 1:

1. Поділіться на пари.

2. Заякоріть одне одному еталонний стан.

Висновки до 1-го питання: Отже, з метою спростити доступ клієнта до позитивний почуттів, відчуттів та фізіологічних реакцій у нейролінгвістичному програмуванні використовують техніку якоріння.

Дата добавления: 2015-05-23