Пояснювальна записка 1 страница. 1 .Соціологія культури як предмет

План

План

План

План

1.Соціологія культури як предмет.

2.Функції та основні категорії культури.

3. Предмет та завдання соціології науки.

4. Наука та її вплив на суспільний розвиток.

1.Соціологія культури як предмет.

Соціологія культури - спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві. Сам термін культура з'явився у Стародавньому Римі і означав для римлян не що інше як обробку землі, вирощування.

У сучасних концепціях соціальні зміни одержують в основному культурну мотивацію. Це вже не тільки пасивне віддзеркалення соціальної реальності, скільки активна її форма, індивіди свідомо використовують культуру для організації і нормалізації власної діяльності. Тепер культура стає логічно і фактично попереду того що відбувається в суспільстві. Як влучно сформулював німецький соціолог Г. Берлінг: "Там, де раніше було "суспільство" стала "культура".

Американські соціологи А. Кребер і К. Клакхон у своїй книзі "Культура" розділили всі зібрані ними визначення культури на шість основних типів:

• описові визначення, культура складається в цілому із знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв і деяких здібностей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства;

• історичні визначення, в яких акцентуються процеси соціального наслідування, традиція;

• нормативні визначення. Ці визначення діляться на дві групи. Перша з них - визначення, які орієнтуються на ідею способу життя. За визначенням, яке дає К. Уіслер, "спосіб життя, якого дотримується община або племя, вважається культурою". Друга група - визначення, які орієнтуються на уявлення про ідеали і цінності.

• психологічні визначення, в яких наголос робиться або на процес адаптації до середовища, або на процес навчання, або на формування звичаїв;

• структурні визначення, в яких увага акцентується на структурній організації культури. Тут характерні такі визначення: а) культура - це в кінцевому рахунку не більш, ніж організовані повторювальні реакції членів суспільства і б) культура - це поєднання навченої поведінки і поведінкових результатів, компоненти яких розділяються і передаються за спадщиною членам даного суспільства;

• генетичні визначення, в яких культура визначається з позицій її виник нення. Ці визначення поділяються на чотири групи:

1) перша розглядає культуру як продукт або артефакт. В найширшому розумінні слова культура означає сукупність всього, що створено або модифіковано діяльністю двох або більше індивідів, які взаємодіють одни з одним (П. Сорокін);

2) друга наголос робить на ідеях. "Культура - це відносно постійний нематеріальний зміст, який передається в суспільстві за допомогою процесів усуспільнення" (Г. Беккер);

3) третя підкреслює роль символів. "Культура - це ім'я для особливого порядку або класу феноменів, а саме: таких речей, явищ, які залежать від реалізації розумової здібності, специфічної для людського роду, яку ми називаємо "символізацією" (Л. Уайт);

4) четверта визначає культуру як щось, що виникає з того, що не є культурою. "Те, що відрізняє людину від тварини, ми називаємо культурою" (В. Оствальд).

Акумулюючи ці значення, під культурою можна розуміти одночасно і об'єкт зі своїми структурно-функціональними особливостями, і процес зі своїми етапами і законами розвитку. Культура являє собою не лише художньо-творчий процес (мистецтво), а перш за все звичаї, цінності, погляди, норми, які панують в суспільстві. Отже, культура уособлює в собі як сукупність духовних і матеріальних цінностей, так і живу людську діяльність щодо їх створення, розповсюдження і збереження.

2.Функції та основні категорії культури.

В соціології виділяються такі основні функції культури:

• гуманістична (людинотворча), тобто розвиток творчого потенціалу людини, у всіх формах її життєдіяльності (головна функція);

• пізнавальна (гносеологічна), бо культура є засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної групи і окремої людини;

• інформаційна - функція трансляції соціального досвіду, яка забезпечує зв'язок поколінь всіх часів;

• комунікативна - функція соціального спілкування, яка забезпечує адекватність взаєморозуміння;

• ціннісно-орієнтаційна, тобто культура задає певну систему координат, своєрідну "картку життєвих цінностей", в яких існує і на які орієнтується людина;

• нормативно-регулююча (управлінська), яка проявляється в тому, що культура виступає засобом соціального контролю за поведінкою людини.

Крім розглянутих вище категорій "культура", "функції культури", "матеріальна культура ", "духовна культура ", "народна культура ", "професійна культуро та ін. в систему основних понять, якими оперує соціологія культури, входять: культурні універсали, культурний етноцентризм, культурний релятивізм, культурні дослідження, культурний капітал, закономірності розвитку культу ри, масова культура або популярна культура, індустрія культури, субкультура, контркультура.

Культурний етноцентризм означає прагнення оцінювати інші культури з позиції своєї власної культури. Етноцентризм зв'язаний з ксенофобією - страві і неприязню до чужих поглядів і звичаїв.

Культурним релятивізмом називається точка зору, згідно якої культуру можна зрозуміти лише на основі аналізу її власних цінностей, в її власному контексті (У. Самнер) і як єдине ціле (Р. Бенедикт). Культурний релятивізм сприяє розумінню тонких відмінностей між близькими культурами. Наприклад, у Німеччині двері в установах завжди щільно зачинені, щоб роз'єднати людей. Німці вважають, що інакше службовці відволікаються від роботи. Навпаки, в США двері кабінетів зазвичай відчинені. Американці, які працювали в Німеччині, часто жалілися, що закриті двері викликали у них відчуття неприязні і почуття відчуження.

Культурні дослідження - це галузь досліджень на перетині соціології і інших соціальних і гуманітарних наук (культурології, філософії культури, історії, мистецтвознавства, етнографії, антропології та ін.). їй не притаманна яка-небудь єдність, є еклектичною як на рівні теорії, так і відносно свого предмета. Інтерес культурних досліджень спрямований на різні сфери від економіки індустрій культури до літературно-критичного аналізу телевізійних програм.

Культурний капітал - це міра засвоєння індивідами пануючої культури в суспільстві в процесі освіти і самоосвіти.

Індустрії культури - термін, який недостатньо визначений за своїм обсягом і шій зазвичай використовується для описування організацій, які беруть участь у виробництві популярної культури, тобто телебачення, радіо, книг, журналів і газет, популярної музики тощо.

Масова культура - це культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється з метою споживання, для розваг. Вона є масовою за обсягом, тобто за охопленням аудиторії, і за часом, тобто виробляється постійно, кожного дня.

Субкультура - система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилей певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. свідомості, як форма відображення світу у свідомості, як елемент духовної культури, як засіб суспільно-практичного перетворення світу.

Наука не виникла раптово. Вихідною умовою її появи (або переднауки) була праця, ті аспекти духовної діяльності людини, які були тісно пов'язані з працею, постійно, найбезпосереднішим чином брали в ній участь. Це - інформаційно-пізнавальна та ідеально-конструктивна діяльність, тобто та сторона духовної діяльності, яка слугувала історичною попередницею і сферою розвитку науки, була переднаукою.

Під поняттям "наука", яка є основною категорією в соціології науки, треба мати на увазі всі наукові дисципліни, взяті в органічній єдності: суспільні, природничі, теоретичні, загальні, технічні. Причому ця цілісність системи наук" розглядається у своєму найрозвинутішому вигляді. Поняття "наука" не можна зводити лише до системи знань, ототожнювати з наявними теоріями, матемз тичними формулами, проектами, тобто з готовим науковим знанням. Знаня не є ще наукою, оскільки людина, яка багато знає ще не є вченою. Лише створюючи нове знання, людина наближається і залучається до "Олімпу науки".

Знання - це продукт, сирий матеріал науки, який знову вводиться в наукову діяльність, подібно продукту і сирому матеріалу матеріального виробництва. Тому знання можна розглядати як елемент науки, її невід'ємну частину. Однак зводити науку тільки до знання не можна.

Соціологія науки, як вже згадувалося, займається вивченням соціологічних аспектів техніки, аналізом зв'язків і взаємовідносин її з наукою. Проте соціологія науки не замикається лише на техніці, вона націлена і на людину, виступаючи в якості науки, зорієнтованої на особистість, на розвиток її інтелекту, культури мислення. Зв'язуючим ланцюгом між наукою і людиною виступає система освіти, виробниче навчання. Проте, структурні ланки системи "наука -людина" менш розвинуті, ніж структурні ланки системи "наука - техніка".

Ще одним важливим аспектом предмета соціології науки є аналіз взаємодії науки і виробництва. Йдеться про аналіз того, як взаємодіє з матеріальним виробництвом і технікою на різних етапах свого розвитку не "наука взагалі", а ті чи інші її структурні ланки. Соціологія науки має своїм предметом і виявлення взаємодії науки і суспільства. Наука впливає на суспільство насамперед через свої технічні втілення. Техніка може розглядатися як в системі продуктивних сил, так і в більш ширшій - соціально-економічній системі. В першому випадку має місце технологічний аспект її розгляду, у другому - соціально-економічний.

Взаємодія техніки із соціальними інститутами має складний і неоднозначний характер. Техніка впливає на суспільство різними шляхами, в різних формах. Цей вплив може посилюватися або послаблюватися в залежності від соціально-економічних умов застосування техніки. Розвиток техніки зазнає великого впливу з боку економічних, політичних та інших інститутів суспільства, які можуть або стимулювати науково-технічний прогрес, або гальмувати його.

Вплив техніки на суспільство відбувається в наш час не лише через сферу матеріального виробництва. Система освіти, мистецтва, культури, побуту значною мірою перетворюється під безпосереднім впливом "своєї" техніки, іка програмованого навчання, наприклад, обумовлює переворот в методахвикладання. Кіно, телебачення, радіо, магнітофон, грамзапис покликали до жи_т тя нові види мистецтва, форми дозвілля, здійснили глибокий вплив на всю людсь ку культуру, зробивши її надбанням всіх. Техніка революціонізує й умови по. буту, впливає на світогляд людини, її психологію, інженерне мислення і т. д.

Наукові досягнення в галузі військової техніки безпосередньо впливають на світову політику. Наявність у ряді країн ядерної зброї, можливість застосу. вання якої загрожує існуванню всього людства на землі, вимагає особливої обережності у розв'язанні міжнародних та регіональних конфліктів.

3. Предмет та завдання соціології науки.

Соціологія науки - галузь соціології, яка досліджує закономірності виникнєн-яі функціонування й розвитку науки, взаємодії її як соціального явища із сус-уьством та різними соціальними інститутами. Це нова галузь і водночас ста-_а оскільки її предмет сам по собі не є новим. Проте, лише у зв'язку з бурхливою науково-технічною революцією виникла нагальна потреба у спеціальному ^вченні соціологічних проблем її розвитку. Наука нині вступила в стадію ірілості, перетворюється у розвинену й цілісну систему, в якій основні соціальні тенденції і закономірності проявляються досить чітко.

Предметом соціології науки є також різного роду механізми і процеси, які забезпечують: інтеграцію індивідів або колективів, що беруть участь у виробництві знань, тобто формування наукових співтовариств, різні форми включення їх до системи матеріального виробництва, освіти і соціального управління; взаємодію науки з соціальними процесами; диференціацію та інтеграцію наукових дисциплін тощо.

Багатоманітність концепцій у соціології науки можна оцінити як наслідок суперечностей між об'єктивною необхідністю теоретичного осмислення змін, що відбуваються в процесах виробництва наукового знання, та ускладненням взаємодій між наукою і суспільством в сучасних умовах.

Соціологічні проблеми науки характеризуються інтегральним, комплексним підходом до явищ, що вивчаються. Вони виникають на стику таких дисциплін, як філософія, історія науки і техніки, наукознавства, логіки і психології наукової творчості. Останні користуються даними цілого ряду точних наук, прийомами математичного і статистичного аналізу.

Основні завдання соціології науки полягають у вивченні законів розвитку і Функціонування науки як цілісної системи, що входить до більш широкої соціальної системи. її практичною метою є розробка теоретичних основ організації й управління наукою, тобто системи заходів, які спираються на об'єктивну логіку розвитку науки і забезпечують оптимальні темпи її розвитку й підвищення ефективності наукових досліджень.

Соціологія науки зовсім не зводиться лише до емпіричних і науковометричних досліджень, хоча певною мірою й грунтується на них. Вона є передусім теоретичною дисципліною високого рівня узагальнень, основується на всьому попередньому розвитку людської думки. Вчені-соціологи прагнуть показати науку як соціальне явище, подивитись на наукову діяльність як на своєрідне виробництво, розглянути, в якому історичному і логічному відношенні вона знаходиться з виробництвом матеріальних благ, які відносини складаються впроцесі духовного виробництва між людьми, які вимоги ставляться до систем освіти, виховання людини.

Одна з особливостей вивчення соціологічних проблем розвитку науки полягає в тому, що їх не можна розглядати відірвано від процесу розвитку техніки Це явища однопорядкові, а соціологічні проблеми розвитку техніки і науки є по суті справи, галузями єдиної теорії. Наука не може бути пізнана поза техні кою, поза дослідженнями власних засобів її розвитку. Так само і техніка, буду, чи опредмеченою силою знання, може бути правильно пізнана лише у зв'язку наукою. Якщо ж бути точним, то історично техніка є попередницею науки, логічно ж наука як розвинута система включає в себе техніку як підсистему.

4. Наука та її вплив на суспіл ьнийрозвиток.

Нині у світі існують два підходи в оцінці наукових досягнень: оптимістичний і песимістичний. Але з якого б боку ми не підходили до оцінки науки - оптимістичного чи песимістичного, ясно одне - науці, більше ніж будь-якій сфері людської діяльності, належить визначати образ майбутнього людства.

Наука - багатогранне суспільне явище, її можна розглядати під різним кутом зору: вона виступає як сукупність знань про світ, основа світогляду, як форма суспільної

Лекція №10

Тема: Методологія конкретно-соціологічних досліджень.

План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види.

2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка.

3. Методи збору соціологічної інформації.

1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види.

Під КСД зазвичай розрізняють систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих одній меті: отримати точні об 'єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається.

Соціологічне дослідження треба відрізняти від соціального дослідження. Останнє ширше першого. Соціологічні дослідження складають "ядро" більш широких соціальних досліджень -суспільствознавчих досліджень. Соціальними є дослідження, які проводяться і в інших суспільних науках - в економічній науці, в політології... Конкретно-соціологічне дослідження мас ряд етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності. Етапи конкретно-соціологічного дослідження:

1.Розробка програми і робочого плана: визначення предмета і задач дослідження, робочої гіпотези методів дослідження, виконавців і строків.

2.Підготовка до збору інформації: розробка документів програмового збору інформації, пілотажне дослідження. 3.Збір інформації: спостереження, опитування, експеримент, вивчення документів.

4. Обробка інформації: перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання таблиць

5. Оцінка результатів: інтерпретація даних, формулювання висновків, оформлення звіту про дослідження, розробка пропозицій

Розрізняють такі основні види конкретно-соціологічного дослідження: *за метою їх проведення - теоретичні і емпіричні;

*за частотою проведення - разове, повторне (когортним, панельним і моніторинговим); *за глибиною вивчення проблеми - розвідувальні, описові, аналітичні; *за способом забезпечення репрезентативності - суцільне, локальне, вибіркове: *за масштабом проведення - міжнародне, загальнонаціональне, регіональне, галузеве.

За умов суцільного дослідження об'єктом є вся сукупність респондентів, яка належить до якоїсь спільноти, або групи. Монографічним є дослідження, спрямоване на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. При вибірковому дослідженні описується лише репрезентативна група. *Теоретичні дослідження спрямовані на глибоке узагальнення зібраного фактичного матеріалу та отримання на цій основі новою знання про об'єкт пізнання. *Емпіричні дослідження спрямовані на розв'язання конкретної соціальної проблеми. *Розвідувальне дослідження -найпростіший вид соціологічного аналізу, який дозволяє розв'язувати обмежені завдання. Програма такого дослідження спрощена, як і інструментарій. Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення проблеми. Найвагомішим видом соціологічного є аналітичне дослідження. Воно не лише описує елементи явища або процеса, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, що лежать в його основ.

Описове дослідження - з його допомогою отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається. В залежності від того чи вивчається соціальне явище в статиці або в динаміці, виділяють два види соціологічного дослідження: разове і повторне.

*Разове дослідження дає інформацію про стан об'єкта аналіза, таку інформацію називають статичною, оскільки віддзеркалює нібито моментальний "зріз" характеристик об'єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його змін в часі.

*Повторне дослідження - це дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводяться декілька разів, через певні проміжки часу. Головне в повторних дослідженнях -співставленість досліджень. Повторні дослідження також: діляться на: когортні, панельні ілонгітюдні. Об'єктом когортного дослідження є певна вікова група (когорта), яка залишається постійною в часі повторних досліджень. За умов панельного дослідження обстежуються одні й ті ж люди через однакові часові інтервали. Лонгітюдним називають дослідження, момент повторення якого визначається з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Новою і перспективною формою організації соціальної інформації є Соціальний моніторинг. Під останнім розуміють цілісну систему, яка дозволяє фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному пункті, регіоні, країні в цілому. Як правило, в системі моніторинга виділяють дві підсистеми: Соціологічний моніторинг являє собою цілісну систему визначення змін в суспільстві на основі аналізу масових уявлень про них. Для цього проводяться щомісячні і щоквартальні експрес-опитування з найбільш актуальних проблем. Статистичний моніторинг - це система одержання кількісних характеристик - статистичних показників і коефіцієнтів про різні сфери суспільного життя. Основні правила проведення соціального моніторингу ^проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на одних і тих же територіях або адміністративних одиницях;

*узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних даних; Одноманітність висхідних форм для одержання даних;

*відпрацювання критеріїв кореляції соціологічних і статистичних даних; *наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації.

Зазначимо, що в Україні з 1996 р. центром „Соціальний моніторинг" при Українському інституті соціальних досліджень видається інформаційний бюлетень, в якому публікуються дані моніторингу громадської думки населення країни.

2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка.

Під програмою КСД розуміють документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації.

Програма КСД складається з двох частин: методологічної та процедурної.

Методологічна частина починається з опису проблемної ситуації, де відбивається важливе завдання складання програми - визначення об'єкта та предмета дослідження. Потім формуються цілі та завдання дослідження. З метою використання єдиного понятійного апарату в програмі визначаються основні поняття, їх емпірична інтерпретація та операціоналізація тобто, відбувається їх теоретичне уточнення, знаходження їх аналогів в соціальній дійсності. Важливе місце в розробці програми дослідження займає формулювання гіпотез, які конкретизують ціль дослідження та є його головним методологічним інструментом. А тепер зупинимось більш детально на окремих структурних елементах цього розділу.

^Проблема і проблемна ситуація. Проблемна ситуація може розглядатися в межах однієї проблеми, але може бути вужчою або ширшою за неї. Розрізняють проблеми соціальні і наукові. Соціальна проблема - життєве суспільне протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій на його усунення. Наукова проблема - це стан "знання про незнання", коли фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів і засобів здійснення цих дій. Програма конкретно-соціологічного дослідження

1. Теоретико-методологічний розділ: обґрунтування проблеми, визначення об'єкту та предмету дослідження; визначення мети дослідження; логічний аналіз основних понять дослідження; формулювання робочих гіпотез та постановка задач дослідження.

2. Процедурний розділ: обгрунтування системи одиниць обстеження, побудова вибірки; обгрунтування методів збору первинної соціологічної інформації; розробка логічних схем обробки та аналізу інформації.

Формулювання, розробка соціальної проблеми вимагає міждисциплінарного підходу, здійснення логічного аналізу проблеми. Лише після логічного аналізу проблеми дослідник може сформулювати проблемну ситуацію.

Елементи теоретико-методологічного розділу програми КСД

Проблема — це реальна життєва ситуація, що містить соціальне протиріччя, яке вимагає усунення.

Об'єкт дослідження. Під об'єктом в соціологічному дослідженні розуміються люди, об'єднані в

різні спільності, групи, організації.

Предмет дослідження - найбільш суттєві сторони об'єкта дослідження, які характеризують

протиріччя, що в ньому виникли; ті або інші ідеї, властивості, характеристики об'єкта, пізнання

яких необхідно для розв'язання проблемної ситуації.

Мета і завдання дослідження. - це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий

результат. Завдання дослідження - це сукупність конкретних цільових установок в яких

формулюються вимоги до аналізу і розв'язання проблеми, це свого роду сходинки для сходження

до мети.

Гіпотези дослідження. Гіпотеза в соціологічному дослідженні - це науково обгрунтована уява

про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про

механізм їх функціонування і розвитку.

За своїм змістом про уяву щодо досліджуваного об'єкта розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези - це уявлення про структурні і функціональні зв'язки досліджуваного об'єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експериментальної перевірки.

Логічний аналіз основних понять. Логічний аналіз понять вимагає глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивостей дає досліднику реальну уяву про стан соціологічного явища, що досліджується.

Робочий план дослідження

В узагальнюючій формі молена сказати, що в робочому плані визначаються основні етапи і підетапи всієї роботи, характеризується розстановка виконавців, здійснюється ув'язка в часі різних дій, які здійснюються членами дослідницької групи і визначається елементарний сітковий графік руху всієї роботи. Робочий план перетворюється, по суті, у важливий, як і програма, документ дослідження. Робочий план КСД

Перший розділ - підготовчий: розробка програми дослідження; підготовка інструментарію дослідження; формування групи збору первинної інформації; проведення пілотажного дослідження.

Другий розділ - організаційно-методичний: що треба зробити? де? коли? в які терміни? Третій розділ — обробка отриманої соціологічної інформації: вибракування анкет, в яких немає відповідей на ключові питання; кодування запитань; введення інформації в ЕОМ; обробка інформації, що дозволяє отримати звідні таблиці, що містять висновки, практичні рекомендації щодо розв 'язання проблеми.

Четвертий розділ - аналітичний: підготовка звітів за результатами дослідження, що містять висновки, практичні рекомендації щодо розв 'язання проблеми.

Вибірка

При підготовці дослідження важливо так сформувати вибірку, щоб вона була і економічною, і презентативною, тобто вона має правильно відбивати всі характеристики генеральної сукупності, із якої вона походить. Репрезентативність забезпечується дизайном вибірки (стратегією і процедурами її формування) і розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність результатів. Економічність (ефективність) вибірки пов'я­зується з вартістю вибіркового дослідження.

Генеральною сукупністю називають об'єкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу. Генеральш сукупності ділять на кінцеву і безкінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні і неоднорідні.

Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної сукупності, відібрані за суворо заданим правилом. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т. п.), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв'юванню) називають одиницями аналізу. Ними можуть виступати окремі люди, їх групи, трудові колективи.

В соціологічній практиці застосовуються різноманітні способи вибірки:

Простий випадковий відбір передбачає, що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку. Багатоступеневий відбір застосовують стосовно великих генеральних сукупностей із складною структурою.

Дата добавления: 2015-05-23