Пластика і художні вироби

Скульптура кіммерійців. У І тис. до н.е. мистецтво скульптури розвивається на своєрідному підґрунті. Строкатості суспільних систем і державних укладів відповідає різнохарактерність мистецтва пластики.

Постійні кочові міграції призводили до того, що скульптури степових етносів часто видозмінювали форми внаслідок інспірації існуючими у різних географічних регіонах пам’ятками культових пластик. Кіммерійські стели-обеліски своєрідні за вирішенням, хоча їх форма суто геометрична. Вони безголові, сприймаються як абстраговані символи людської постаті.

Кам’яної скульптури кіммерійців збереглось мало. Існує також різновид статуй особливо спрощених. Вони нагадують циліндричні стовпи, завершені кулястими формами, подібні до людських постатей чи інших такого виду антропоморфних витворів. Цих скульптур не настільки багато, як антропоморфних стел, але вони становлять певний етап нашої степової меморіальної пластики.

2.4. Золотарство скіфів. Крім кам’яної пластики, феноменом світового мистецтва є скіфські вироби із золота, бронзи та інших металів, що становили предмети культу, предмети розкоші з побуту скіфської знаті, предмети декоративних прикрас одягу, зброї, елементи кінської збруї.

Окремі зразки численної культурної спадщини скіфів стали відомими шедеврами світового мистецтва. Серед них – дзеркало із Келермеського кургану, Чортомлицька ваза-амфора, вази із кургану Куль-Оба, ваза із Гайманової могили, золотий гребінь, срібні чаша і посудина із кургану Солоха, пектораль із Товстої Могили, деякі високомистецькі золоті сагайдаки.

Однак предметно на скіфських кам’яних стелах збережені мечі-акинаки чи сагайдаки, оригінали яких зустрічаємо при похованнях, бойові сокири, луки тощо. Характерною ознакою цього мистецтва є звіриний стиль. Тобто мотиви тваринного світу з фантастичними зображеннями сфінкса, грифонів, які нерозривно пов’язані із формою самих предметів, що переходять в орнаментику або становлять її інтегральну частину.

До світових шедеврів, виявлених серед скарбів Келермеських курганів, належить срібне дзеркало (діаметр 0,17 м), тильна сторона якого суцільно обрамлена надзвичайно тонкою золотою бляхою, де чітко відтиснутий увесь ритований рельєф зворотної сторони предмета.

Вся тильна циркульно-кругла сторона дзеркала радіально розділена на вісім секторів, що в свою чергу розділені подвійним шнурковим орнаментом. Гострі кути секторів, заповнені листочками, що разом утворюють у центрі розетку. Поля всіх секторів зайняті зображеннями міфологічного змісту чи тварин.

Гребінь має висоту 0,123 м, ширину 0,102 м. Верхня частина гребеня прикрашена чітко розташованими фігурками лежачих левів, які утворили немовби ажурний фриз елементів з лев’ячих фігурок і порожнину між ними, відділяють функціональну частину від декоративного завершення. Верхня частина гребеня становить скульптурну пластику із двостороннього рельєфу, що зображає динамічну батальну сцену, прекрасно закомпоновану в навкругову композицію. Батальна група – зображення трьох воїнів.

Чортомлицъка ваза-амфора (висота – близько 0,70 м, діаметр – 0,65 м) виконана зі срібла, місцями покритого позолотою, оздоблена високохудожніми рельєфами. У нижній її частині – три крани-отвори. Два з них оформлені у вигляді лев’ячих голівок, один – у формі голови коня. Поверхню амфори покривають три смуги зображень, орнаментально-фантастичні, розкішні за формою рослини, що пагінцями рівномірно заповнюють майже всю амфору. На верхній вертикальній частині вази-амфори фризовою смугою виділено зображення скіфів, які приборкують диких коней, а на верхній пологій частині – дві сцени роздирання оленів грифонами.

Потрійний поділ масиву вази на три різні за шириною зображувальні регістри відтворює традиційні космогонічні уявлення індоєвропейських народів про будову всесвіту. Об’ємна яйцеподібна форма амфори дала змогу розвинути зображення не тільки у площині, а й просторовому вирішенні. Центральним на амфорі є монументальне зображення великої рослини – пальмети, на пагінцях якої квіти і ягідки, а серед них степові птахи: внизу такі, що здіймаються до лету, зверху – сідають на гілки рослини. Сама рослина за семантикою зображає “дерево життя”. В уявленні скіфів – це іпостась Великої Богині, основного божества скіфського пантеону. Зверху “дерева життя” – фризова полоса, де, починаючи зі задньої сторони амфори, події розвиваються у часі. Тут зображені коні, що спокійно пасуться у степу. Зображена подія розвивається на дві сторони – показ сцен із приборкуванням коня завершується принесенням його богам у жертву на передній стороні амфори, де фризовий пояс стикується. Рельєфи характеризує високий мистецький рівень, глибоке знання побуту скіфів, опоетизованість життєвих реалій. У верхньому регістрі амфори події також розвиваються в часі: на задньому плані – два грифони, що роздирають оленя, який намагається вирватись, на передньому зображений олень.

У загальній композиції амфори закладені концепція динаміки і статики, концепція часу і вічності, концепція життєвої повсякденності та боротьби, які циклічно повторюються, отже, – концепція постійності й непорушності космосу і водночас існування всесильного божества.

Неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є золота пектораль з Товстої Могили (Дніпропетровська область). На ній розміщено зображення трьома ярусами, розділеними товстими витими золотими джгутами. На нижньому ярусі символічно-образно показано уявлення скіфів про потойбічний світ. Панування хаосу і сил смерті передано боротьбою тварин. У центрі – три сцени, де зображено коня і грифонів, які напали на нього; лева й леопарда, що нападають на оленя і на кабана; собаку, що женеться за зайцем, а на кінці композиції – коників.

Верхній ярус – світ людей, “космос”, що протистоїть хаосу. Середній ярус із чудового сплетіння рослинного орнаменту символізує світове дерево, що поєднує два несхожих світи. У центральній частині верхнього фризу представлено ритуальне дійство – шиття одягу з овечої шкури (золоте руно). Цьому ритуалу багато стародавніх народів приписували магічну здатність забезпечити багатство, зокрема приплід тварин.

Отже, мистецтво скіфського періоду пропонує свій спосіб осмислення світу і є досить універсальним для культури, яка базується на міфологічному мисленні. Не маючи раніше зображувального еквіваленту, вона позичила його в сусідів, але трансформувала у своєрідну міфологічно-мистецьку систему.

У ІІ ст. до н.е. скіфи були витіснені сарматами в Крим та на смугу західного узбережжя Північного Причорномор’я. Сармати, як і скіфи, в мистецтві розвинули звіриний стиль з властивими їм особливостями. Сарматська кераміка зроблена без допомоги гончарного круга.

Існувало ковальське, шкіряне, деревообробне, бронзоливарне виробництво, але рівня ремесел вони ще не досягли. Культура сарматських племен, які мешкали в ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е. на території сучасної України, - невід’ємна складова стародавньої культури нашої Батьківщини.

Зброя сарматів відрізняється від скіфської. Їхні мечі довгі, пристосовані для рубання з коня – сармати були переважно кінними воїнами. Про одяг сарматів та їх зовнішній вигляд можна судити за боспорськими надгробками і зображеннями в розписних пантікапейських склепах. Знатний сармат носив коротку сорочку, пояс, м’які чоботи і плащ, який на плечі застібувався фібулою.

Скіфи й сармати зробили величезний внесок у розвиток світської культури. Завдяки їхній близькості до античної цивілізації в писемних джерелах залишилось багато відомостей про духовне життя цих народів. У скіфів та сарматів збереглася основна частина рис поховального обряду, які утворилися ще в епоху бронзи: два призначення поховального обряду (одне – для знаті, друге – для простолюду), астральна й космічна символіка, яка забезпечувала перенесення душ на небо, антропоморфні скульптури тощо. Найважливіше значення духовної культури скіфів і сарматів полягало в тому, що вона стала своєрідним містком між Азією та Європою, між давниною й сучасністю, зберігши частину рис ранньозалізного віку.

Дата добавления: 2015-05-23