Яке значення для розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин відіграє група розвинених країн G-10?

Яка основах діяльності Паризького клубу кредиторів? Як він виник?

Історія виникнення Паризького клубу бере початок з 1956 р., коли французький уряд на прохання Аргентини організував багатосторонню зустріч, щоб врегулювати державні борги цієї країни одночасно зі всіма країнами-кредиторами.

Після того, як і інші країни-боржники послідували цьому прикладу, такі зустрічі стали регулярними, розглядаються як корисні для всіх учасників. Ці зустрічі дозволяють поставити в рівноправне становище всі країни-кредитори, оскільки при переговорах на двосторонній основі країна-боржник може нехтувати інтересами будь-яких інших держав-кредиторів.

Французький уряд надає в розпорядження клубу приміщення, забезпечує секретарські послуги і головує під час зустрічей. Доступ до таких переговорів відкритий в принципі всім країнам-кредиторам. На практиці звичайно з боку кредиторів присутні індустріально розвинені країни і лише в окремих випадках — країни, що розвиваються.

На засіданнях присутні представники МВФ, які знайомлять учасників з своїм баченням ситуації в країні-позичальника. МВФ стежить також за тим, щоб новоприйняті в клубі правила реструктуризації заборгованості не розходилися з угодами самого фонду. Таким чином, можна вважати, що Паризький клуб є допоміжним для МВФ органом для вирішення проблем міжнародної заборгованості.

Результати переговорів відображаються в протоколах, які, не дивлячись на свій рекомендаційний характер, обов’язкові для сторін. Річ у тому, що на основі цих протоколів на двосторонній основі укладаються угоди про переоформлення заборгованості між країнами-кредиторами та країнами-позичальниками.

Група G-10 — неформальне об’єднання десяти найважливіших індустріальних країн. Вона виникла в 1962 р., при укладенні Генеральної угоди (General Credit Agreement) між МВФ і цими країнами. До угоди спочатку приєдналися країни, які розташовані у порядку наданих ними обсягів кредитних обіцянок: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія, Швеція. Швейцарія уклала в 1964 р. з МВФ аналогічну угоду і стала асоційованим членом G-10, а з 1984 р. — її повноправним членом. Крім того, з 1983 р. асоційованим членом G-10 стала Саудівська Аравія.

Хоча спочатку група G-10 оформилася як об’єднання країн-кредиторів, надалі вона розширила свої функції. На зустрічах лідерів групи стали обговорювати економічні проблеми розвитку країн-учасниць, а також загальносвітові проблеми.

Саме в рамках групи G-10 була проведена підготовча робота із створення міжнародної валютної одиниці SDR, яка повинна була замінити золото як основний резервний і платіжний засіб. Група G-10 здійснює контроль за валютними резервами країн-учасниць.

З часом, зустрічі в групі G-10 перетворилися на ключовий Форум, на якому висувалися багато ініціатив, які були зорієнтовані на забезпечення міжнародної фінансової стабільності, зокрема, у сфері моніторингу та аналізу фінансових і валютних ринків, нагляду за банками, банківських платежів і систем розрахунку.

У 80-х рр. групі G-10 належала важлива роль в розробці стратегії подолання боргової кризи країн, що розвиваються. В рамках групи президенти центральних банків створили спеціальний комітет, який займається розробкою питань координації діяльності цих банків.

Дата добавления: 2015-05-24