Яка передісторія виникнення Європейського центрального банку?

Яку роль виконує в світовій фінансовій системі група G-7?

Група G-7 бере свій початок з 1967 р. Регулярного характеру зустрічі цієї групи набули з 1973 р., після остаточного руйнування Бреттон-Вудської системи. До групи входять глави наступних країн: США, Японії, Німеччини, Франції, Італії, Великобританії і Канади, тобто найбільших індустріальних країн світу. Зустрічі лідерів цих країн проходять щонайменше один раз в рік на саммітах. Крім того, достатньо регулярно проходять спільні засідання міністрів фінансів і президентів центральних банків цих країн, на яких обговорюються найактуальніші проблеми розвитку світової економіки. Як і у випадку з групою G-10, зустрічі проходять перед засіданнями Тимчасового комітету МВФ.

Найвідомішим внеском групи G-7 у розвиток світової валютної системи є угода Plaza в 1985 р. в період різкого зростання курсу долара США. Країни групи домовилися про спільні інтервенції в цілях зниження курсу долара США. Аналогічну роль група G-7 відіграла в 1995 р., але вже по підвищенню курсу долара США, який знизився в результаті боргової кризи в Мексиці і „торгової війни” між Японією і США.

Останніми роками на засіданнях групи G-7 обговорюються проблеми подолання наслідків світових і регіональних фінансових криз, які виникають особливо часто з 1998 р. Проте слід зазначити, що група вирішує в основному політичні, а не економічні питання

Починаючи з 1978 р., в Європейському Економічному Співтоваристві (ЕЕС) активно протікали процеси валютно-фінансової інтеграції. Це знайшло своє відображення у виробленні та проведенні принципів єдиної грошово-кредитної політики, а також створенні єдиних органів валютно-фінансового регулювання і контролю.

У 70-х рр. був заснований Європейський Фонд Валютного Співробітництва (ЄФВС), який і став відповідальним за розробку та здійснення єдиної грошово-кредитної політики. Центральні банки країн-учасниць перерахували йому 20 % своїх золотовалютних резервів, які стали матеріальною основою для створення єдиної грошової одиниці — ECU. Ця одиниця багато в чому була аналогічна SDR, зокрема мала обмежений характер обігу (використання, в основному, в офіційних відносинах країн-членів Співтовариства), безготівкову форму, метод корзини розрахунку курсу.

В той же час емісія ECU здійснювалася частіше і у великих масштабах, а головне полягало у тому, що ця грошова одиниця використовувалася як основа механізму валютного регулювання в рамках ЄЕС. ЄФВС визначав центральні курси валют країн-членів по відношенню до ECU, а через них розраховували офіційні курси валют. Таким чином, ECU виконувала роль міри вартості валют країн ЄЕС.

Основними елементами єдиного грошово-кредитного механізму в ЄЕС (а з 1993 р. — ЄС), розробленого в ЄФВС, виступали: встановлення і підтримка через механізм валютних інтервенцій валютного коридору (до 1993 р. курсові коливання ринкових курсів щодо центральних підтримувалися в межах ±2,25 %, а до 1999 р. — ±15 %); надання країнами-членами взаємної кредитної допомоги на короткостроковій основі, зокрема для підтримки валютного коридору.

У 1992 р. на конференції в Маастріхті (Голландія) ЄФВС був перетворений в Європейський валютний інститут (ЄВІ). Задачею цього інституту стала розробка валютної політики ЄС в умовах переходу до єдиної валюти — євро, вироблення критеріїв для відбору країн-кандидатів на вступ до зони євро, а також організаційна підготовка для введення єдиної валюти. Після вирішення цих задач ЄВІ був перетворений в Європейський Центральний банк (ЄЦБ).

Дата добавления: 2015-05-24