Значення і теоретичні засади фінансового аналізу

Вступ

Методичні вказівки до вивчення дисципліни та самостійної роботи призначені для надання методичної допомоги з освоєння теоретичного матеріалу та набуття практичних навичок з розв’язання фінансово-господарських ситуацій.

Метою вивчення дисципліни є засвоєння знань щодо системного оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємств, виявлення ризиків і можливостей, сильних і слабких сторін у формуванні і використанні фінансових ресурсів, підпорядкованого стратегічному розвитку підприємств, нарощуванню їх конкурентних переваг, стабілізації соціального розвитку, поліпшенню довкілля.

Вивчивши дисципліну студенти повинні вміти:

- організовувати і проводити фінансовий аналіз;

- обґрунтовувати фінансові джерела, використання яких забезпечило б реалізацію стратегії підприємства, спрямованої на нарощування його економічного потенціалу і підвищення конкурентоспроможності, ріст добробуту членів колективу, зменшення антропогенного тиску на довкілля;

- оцінювати економічний потенціал підприємства з позицій його виживання у конкурентній боротьбі, уникнення банкрутства та значних фінансових ризиків;

- розробляти аналітичні таблиці і показники, які б адекватно характеризували фінансово-господарські процеси;

- систематизовувати причини і фактори для найповнішого вивчення механізму зміни величини показників та створення передумов для цілеспрямованої їх зміни;

- формувати базу даних, яка б найповніше і максимально об’єктивно відображала фінансово-господарські ситуації, давала б змогу реально та своєчасно оцінювати їх параметри і передбачати можливі (доцільні) зміни;

- підбирати методи і прийоми, які давали змогу з найменшими затратами часу і коштів високоякісно вивчати і прогнозувати фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку аналізованого об’єкта.

1. Методичні вказівки до вивчення дисципліни „Фінансовий аналіз”

При вивченні курсу „Фінансовий аналіз” необхідно керуватися робочою програмою, складеною на основі освітньо-професійної програми (ОПП). Основними темами дисципліни є: значення і теоретичні засади фінансового аналізу, інформаційне забезпечення фінансового аналізу, аналіз фінансового стану підприємства, аналіз банкрутства, комплексне оцінювання фінансового стану, прогнозування фінансового стану підприємства, аналітичне обґрунтування управлінських рішень щодо ефективності інвестицій.

Послідовність вивчення курсу „Фінансовий аналіз” передбачає:

1. Вивчення рекомендованої літератури і складання короткого конспекту.

2. З метою самоперевірки засвоєння матеріалу відповісти на запитання з кожної теми.

3. Виконати завдання, запропоновані для самостійної роботи. Оформити результати розрахунків (побудувати таблиці, графіки, діаграми тощо), проаналізувати отримані результати, зробити висновки.

При самостійному вивченні літератури важливо зрозуміти зміст основних теоретичних положень кожної теми, оскільки це допомагає зрозуміти зміст наступних тем. Тому курс треба вивчати послідовно і системно.

Особливу увагу треба приділити вивченню відповідних способів і прийомів аналізу, перевіривши уміння їх застосування за матеріалами, наведеними в підручниках. За результатами конкретних обчислень завжди потрібно робити короткі висновки, співставляючи їх з висновками, які роблять автори підручника. Такий підхід допоможе навчитися змістовно оцінювати фінансово-господарські ситуації, виявляти першопричини їх виникнення та розробляти заходи вирішення ситуацій тобто своєчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення.

2. Зміст дисципліни

При вивченні цієї теми необхідно виходити з того, що метою фінансового аналізу є кількісно-якісна оцінка фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання, виявлення першопричин зміни параметрів об’єкта аналізу (діагностика) та розробка заходів поліпшення фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку аналізованого підприємства (прогноз).

Фінансовий аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням і оцінкою фінансово-господарських процесів і результатів діяльності підприємства, виявленням чинників, що впливають на їх відхилення від запланованих (доцільних, можливих) параметрів та обґрунтуванням пропозицій з оптимізації тенденцій і величини змін.

Об’єктом фінансового аналізу як і всіх економічних дисциплін є фінансово-господарська діяльність суб’єктів господарювання, яка характеризується взаємодією чинників економічного відтворення і є діалектичною єдністю матеріально-трудових та фінансових потоків.

Предметом фінансового аналізу є кількісно-якісні параметри і ознаки аналізу та його складових, виражені системою фінансово-економічних показників, що найповніше відображають їх стан, динаміку, функціональні та структурні співвідношення.

Якість результатів фінансового аналізу великою мірою залежить від правильного застосування його методу, який, ґрунтуючись на загально-теоретичних діалектичних способах пізнання і використовуючи різні прикладні способи та методичні прийоми, дозволяє оцінювати стан і динаміку параметрів об’єкта аналізу в першу чергу рівень фінансового забезпечення, виявляти і персоніфікувати першопричини зміни аналізованих показників, що є передумовою прийняття управлінських рішень з усунення фінансових ризиків, уникнення банкрутства, стабілізації і нарощування фінансового забезпечення, підвищення окупності фінансових вкладень. Однак, треба пам’ятати, що поряд з використанням загальноприйнятих способів і прийомів економічного аналізу, автори підручників з фінансового аналізу виділяють такі основні методичні прийоми: горизонтальний (часовий) аналіз – вивчення динаміки зміни аналізованих показників; вертикальний (структурний) аналіз – оцінка структури взаємопов’язаних фінансових показників та її впливу на зміну базового показника; трендовий аналіз – визначення та оцінка стійких тенденцій зміни аналізованих показників; коефіцієнтний аналіз – визначення і оцінка співвідношень між окремими позиціями (елементами) фінансової звітності; порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський і міжгосподарський; маржинальний аналіз – оцінка і прогноз фінансового результату діяльності підприємства від обсягу реалізації, ціни продаж і витрат на виробництво і реалізацію продукції; чинниковий аналіз взаємозв’язків: функціональних – елімінування, стохастичних – групування, кореляційно-регресійний аналіз, факторний аналіз, дисперсійний аналіз, кластерний аналіз, спектральний аналіз, нейроні мережі тощо.

У міжнародній практиці фінансового аналізу можна виділити п’ять підходів:

- школа емпіричних прагматиків – ґрунтується на визначенні питань кредитоспроможності компаній;

- школа статистичного фінансового аналізу – ґрунтується на визначенні критеріїв аналітичних коефіцієнтів;

- школа мультиваріантних аналітиків – ґрунтується на побудові системи взаємопов’язаних показників;

- школа аналітиків-прогнозистів, що передбачають можливість банкрутства компаній;

- школа учасників фондового ринку – ґрунтується на аналізі цінності фінансової звітності, за якою приймають рішення щодо ефективності та ризиковості інвестування в цінні папери.

При вивченні методики фінансового аналізу слід враховувати широке використання різних моделей, які поділяють на дескриптивні-описові; предикативні-прогнозні, нормативні-порівняння фактичних показників з розрахунковими; детерміновані (при функціональному зв’язку) – адитивні (результат є алгебраїчною сумою факторних ознак), мультиплікативні (результат є добутком декількох факторів), кратні (результат є часткою від ділення двох факторів, комбіновані (поєднання адитивних, мультиплікативних і кратних моделей в різних комбінаціях); стохастичні (при неповному, випадковому, імовірнісному характері зв’язку).

Дата добавления: 2015-05-24