Аналітичне обґрунтування управлінських рішень щодо ефективності інвестицій

Всі підприємства в тій чи іншій мірі зв’язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття управлінських рішень щодо інвестування ускладнюється різними факторами: вид інвестиції; вартість інвестиційного проекту; велика кількість доступних проектів; обмеженість фінансових ресурсів, необхідних для інвестування; ризик, пов’язаний з прийняттям відповідних управлінських рішень по інвестуванню та інше.

Причини, які обумовлюють необхідність інвестування, можуть бути різними, однак в цілому їх можна розділити на три напрямки: оновлення існуючої матеріально-технічної бази, нарощення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття управлінських рішень щодо інвестицій в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо йдеться про оновлення виробничих потужностей, рішення може бути прийняте без особливих проблем, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється, якщо йдеться про інвестиції, пов’язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни становища господарства на ринках товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків та інше.

В основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягів пропонованих інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівняння показників відносяться до різних часових відрізків, ключовою проблемою тут є їх співставність. Сприймати їх можна по-різному в залежності від існуючих об’єктивних і суб’єктивних умов: темпів інфляції, величини інвестицій та генеруючих умов, горизонту прогнозування, рівня кваліфікації аналітиків тощо.

Передінвестиційні дослідження – справа досить трудомістка і дорога. З цієї причини ефективність об’єкта інвестицій слід визначати у два етапи. На першому етапі дається орієнтовна оцінка, мета якої – визначити доцільність виконання передінвестиційних досліджень у повному обсязі. Для орієнтовної оцінки використовують той же аналітичний апарат, що і для повномасштабних досліджень, однак при цьому застосовують обмежене коло перевіреної інформації, а ряд проміжних показників для наступних розрахунків одержують експертним шляхом. На другому етапі аналіз проводять за даними вже розробленого проекту.

Оцінка ефективності проектів проводиться за системою показників, які враховують як окупність, прибутковість інвестицій, так і терміни здійснення вкладень та одержання вигід, зміну цінності грошей в часі. Серед них виділяють прості показники і показники, в основу розрахунку яких кладуться продисконтовані грошові потоки. Останні назвемо дисконтованими показниками.

Прості показники. У складі простих показників при оцінці ефективності проектів частіше застосовують період окупності інвестицій і просту норму прибутку.

Під періодом окупності інвестицій розуміють очікуваний період заміщення первинних вкладень у капітал чистими надходженнями від використання проекту. Розрахунок показника проводиться поступово: від загального обсягу первинних вкладень у капітал віднімається сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань першого і кожного наступного інтервалу планування доти, поки від’ємне і від’ємники не врівноважаться. Кількість інтервалів планування, показники чистих надходжень яких було використано в розрахунках, і буде становити період окупності інвестицій. Для одержання точніших значень періоду окупності, показники чистих надходжень останнього у використанні дії інтервалу планування приймаються з помісячною розбивкою.

Проста норма прибутку розраховується відношенням чистого прибутку за інтервал планування до величини первинних вкладень у капітал. Даний показник відображує, яка частина інвестицій в капітал заміщується прибутком протягом одного інтервалу планування і виражається у відсотках.

Прості показники відзначаються простотою розрахунків, але мають і недоліки. За ними можна дати певну оцінку проектів, маючи нормативні значення показників, вибір яких може бути суб’єктивним. Крім того, ці показники не враховують доходності за весь життєвий цикл проекту. Тому вони не можуть бути використані для оцінки проектів із однаковими періодами окупності, нормою прибутку, але різним життєвим періодом. Та найбільшим їх недоліком є те, що вони не враховують зміни цінності грошей в часі. Тому застосування даних показників при оцінці проектів є дуже обмеженим. Вони скоріше служать не критерієм вибору варіантів, а використовуються як обмеження при прийнятті рішень про доцільність подальшого аналізу даного проекту. Застосування простих показників є доцільнішим при оцінці ефективності короткотермінових планів.

Дисконтовані показники. Аналіз ефективності проектів можливий при використанні показників, які враховують зміну цінності грошей в часі, інакше – за дисконтованими показниками. Системне вивчення їх дозволяє схвалити, змінити чи відхилити проект. У практиці аналізу проектів найчастіше використовують такі дисконтовані показники: чиста теперішня вартість, індекс прибутковості, коефіцієнт вигоди/витрати, внутрішня норма дохідності, період окупності.

Чиста теперішня вартість (Net Present Value – NPV) – один із широковживаних у проектному аналізі показників. У літературі він також відомий під назвами: чиста теперішня цінність, чиста приведена вартість, чистий дисконтований дохід.

Розрахунок показника проводять за формулою (7):

, (7)

де – вигоди проекту на рік , включаючи ліквідаційну вартість основних засобів;

– витрати на проект на рік (інвестиції, операційні витрати без амортизації, податки);

– дисконтна ставка;

– термін життя проекту.

У практиці для визначення показника NPV частіше використовують таку формулу(8):

, (8)

де – операційні витрати (без амортизації) на рік ;

– сума інвестицій в рік .

Величина () у розрахунку може бути прийнята як сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в рік .

Оскільки ставка дисконту означає нормативний рівень дохідності проекту, то за величиною NPV можна зробити судження про доцільність його використання, якщо NPV величина більша чи дорівнює нулю – проект може бути прийнятим до виконання, а якщо менша нуля – його, як правило, відхиляють. Величина NPV менша нуля означає, що при виконанні проекту не забезпечуватиметься дохідність на рівні ставки дисконту, використаної в розрахунках, яка виступає як альтернативна ціна капіталу.

Індекс прибутковості (Profitability Index – PI) відображає відносну прибутковість проекту. Обчислюється відношенням суми наведених ефектів (різниця дисконтованих вигід і операційних витрат без амортизаційних відрахувань) до наведеної величини інвестицій (формула (9)):

, (9)

Значення PI певною мірою узгоджується із NPV. Якщо за деякої норми дисконту PI = 1, то це означатиме, що наведені доходи дорівнюють наведеним інвестиціям і NPV = 0. При NPV менше нуля PI буде меншим одиниці, або навпаки. Тому значення індексу прибутковості менше одиниці свідчить про неефективність проекту. Однак при оцінці різних проектів слід зважати на те, що більшому значенню NPV не завжди відповідає вищий рівень PI.

В практиці часто прослідковується, що дорожчі проекти порівняно з дешевими мають більшу NPV при нижчому PI. Зрозуміло, що проекти з вищим рівнем прибутковості є стійкішими.

Коефіцієнт вигоди/витрати (Benefits to Costs Ratio – BCR) визначається відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат і розраховується за формулою (10):

, (10)

На перший погляд може здатись, що наведена формула згідно з правилами математики може бути спрощена до такого вигляду (формула (11)):

, (11)

Тобто, що дисконтування вигід і витрат є недоречним. У дійсності, така недоречність можлива лише теоретично: коли здійснення витрат і одержання вигід за термінами збігається і їх величини протягом життєвого циклу проекту не змінюються. Зрозуміло, що в практиці інвестування проектів такого не буває хоч би тому, що освоєння інвестицій проводиться в перший період життєвого циклу проекту, а одержання вигід відбувається пізніше – з часу введення його в експлуатацію, – і тому в окремі роки дисконтуванню підлягають різні за величиною і суттю показники, причому, за різними коефіцієнтами.

Внутрішня норма дохідності (прибутковості, рентабельності) – (Internal Rate of Return – IRR) дорівнює ставці дисконту, при якій наведені доходи дорівнюють наведеним витратам і, отже, NPV проекту дорівнює нулю.

IRR відображує максимальну відсоткову ставку при якій NPV буде дорівнювати нулю. Даний критерій дозволяє інвестору проекту оцінити доцільність вкладення в нього своїх коштів. Якщо банківська ставка вища за IRR, то розмістивши гроші в банку, інвестор зможе одержати більший дохід. Перевищення ставки дисконту над величиною IRR характеризує ефект підприємницької діяльності. Таким чином, шляхом порівняння внутрішньої норми дохідності і ставки дисконту встановлюють прибутковість чи збитковість проекту. Якщо IRR перевищує ставку дисконту, то вкладення інвестицій в проект визнається ефективним і, навпаки, якщо IRR менша за ставку дисконту, то інвестиційна діяльність по даному проекту вважається збитковою чи недостатньо прибутковою порівняно із альтернативним використанням капіталу.

Визначити величину IRR можна шляхом проведення ряду розрахунків, в яких при поступовому підвищенні ставки дисконту, врешті, має бути одержане значення NPV рівне нулю. При цьому буде забезпечуватись така рівність (формула (12,13)):

, (12)

або:

. (13)

Дисконтна ставка, прийнята в таких рівностях, і є IRR.

На практиці визначення IRR проводиться за формулою (14):

(14)

де d₁ – ставка дисконту, за якою NPV позитивна;

d₂ – ставка дисконту за якою NPV – від’ємна;

NPV₁ – величина позитивної NPV за ставки дисконту d₁;

NPV₂ – величина від’ємної NPV за ставки дисконту d₂.

Слід зауважити, що точність розрахунків обернено пропорційна довжині інтервалу (d₁,d₂), тобто необхідно прагнути, щоб d₁ і d₂ були найближчими значеннями коефіцієнта дисконтування, за якими NPV змінює знак з “+” на “-“ або навпаки.

Точність розрахунку обернена до величини інтервалу (d₁,d₂). Тому найкращий результат буде в тому випадку, коли інтервал між величинами d₁ і d₂ становитиме величину одного відсотка.

Показники NPV, IRR і PI є різними версіями однієї і тієї ж концепції, тому їх результати певним чином взаємопов’язані. За окремим проектом можуть відмічатися такі співвідношення показників:

Якщо NPV > 0, то PI >1, IRR > d;

Якщо NPV < 0, то PI <1, IRR < d;

Якщо NPV=0, то PI =1, IRR = d.

Проте NPV залежить від масштабу проекту, тоді, як IRR і PI незалежні від нього. Показники PI і IRR зручні при порівнянні проектів, що мають різний ступінь ризику. Ризиковіші проекти повинні мати вищу прибутковість і внутрішню норму дохідності.

Період окупності – (Payback Period – PBP) – показник, під яким розуміють тривалість періоду часу, протягом якого сума чистих надходжень від проекту замістить суму інвестицій. Розрахунок даного показника аналогічний розрахунку відповідного показника простим способом (див. «прості показники»), але проводиться за дисконтованими грошовими потоками. Чим менший період окупності, заміщення інвестицій чистими надходженнями, тим менший ризик втрати інвестором доходів на вкладений в проект капітал.

Проте цей показник, як і розрахований простим способом, не враховує прибутковості проекту за межею періоду окупності. Іншими словами, на нього не впливають доходи, що можуть бути одержані після періоду окупності до закінчення життєвого циклу проекту. Отже, застосування цього показника при оцінці проектів націлює на важливість відшкодування інвестицій в найкоротший термін (що цілком виправдано) і не надає переваг проектам, які дають великі вигоди лише згодом.

Оцінка альтернативних проектів. Прийняття рішень про здійснення інвестицій базується на оцінці альтернативних проектів. В інвестиційній діяльності дане питання є одним із найскладніших. Ранжування проектів за окремими показниками оцінки їх ефективності не завжди дозволяє досягти поставленої мети оскільки між ними (показниками) можуть виникати протиріччя, а отже, і рекомендації по здійсненню проекту можуть виявитись суперечливими.

Цю обставину потрібно враховувати тому, що між окремими інвестиційними проектами може виникати конкуренція. Вони можуть конкурувати внаслідок того, що є взаємовиключними, і що на реалізацію не взаємовиключних проектів із позитивними оцінками не вистачає коштів. Це спонукає інвестора на прийняття єдиного виваженого рішення.

Показники ефективності проектів, як відображення певного виду діяльності, ґрунтуються на відповідних передумовах. Наприклад, IRR передбачає, що грошові надходження в період функціонування проекту можуть бути реінвестовані за ставкою, що дорівнює IRR, а NPV і PI передбачають, що проміжні грошові надходження реінвестуються по діючих витратах на капітал. Отже, між NPV, IRR і PI можуть виникати конфлікти, частіше вони зумовлюються невідповідністю:

- у часі грошових надходжень, що генеруються в результаті здійснення проектів;

- обсягів грошових відтоків, необхідних для реалізації альтернативних проектів.

На практиці врахування альтернативної вартості досягається шляхом зрівнювання життєвого циклу проектів. Для цього використовують показник ануїтетної чистої теперішньої вартості (ANPV). Його визначають як частку від ділення NPV даного проекту на значення ануїтету, що відповідає числу років використання проекту і прийнятій для розрахунку NPV дисконтній ставці, тобто за формулою (15):

, (15)

де – коефіцієнт ануїтету.

Коефіцієнт ануїтету в свою чергу обчислюється в такий спосіб (формула (16)):

, (16)

Не торкаючись походження виразу, слід зазначити, що являє собою суму коефіцієнтів дисконтування по проекту за період його використання (). Тому показники ANPV виражають усереднену величину чистої теперішньої вартості, приведену до єдиного відрізку часу використання проектів. З їх допомогою і проводять ранжування проектів.

З попереднього випливає, що кожен із зазначених показників відображає окремий бік ефективності проекту. Тому при прийнятті ефективних управлінських рішень щодо інвестування, потрібно проводити комплексне вивчення всіх показників, які характеризують майбутній проект.

3. Запитання для самоконтролю засвоєння матеріалу і завдання для набуття практичних навичок.

1. Суть, значення і завдання фінансового аналізу?

2. Об’єкт і предмет фінансового аналізу?

3. Способи і прийоми, використовувані у фінансовому аналізі?

4. Методи, використовувані у фінансовому аналізі?

5. Роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю підприємства?

6. Основні джерела даних для проведення фінансового аналізу?

7. Що передбачає підготовка фінансової звітності до аналізу?

8. Суть і методика експрес-аналізу?

9. Як оцінюють майновий стан підприємства?

10. Як аналізують ліквідність і платоспроможність підприємства?

11. Методика оцінки фінансової стійкості підприємства?

12. Як оцінюють ділову активність підприємства?

13. Методика оцінки фінансової результативності?

14. За якими показниками аналізують ринкову активність підприємства?

15. Які результати аналізу виробничо-комерційної діяльності використовують для оцінки фінансового стану підприємства?

16. Методика інтегрованої оцінки фінансового стану підприємства?

17. Як визначають ймовірність банкрутства підприємства?

18. Як спрогнозувати фінансовий стан на перспективу?

19. Методика обґрунтування інвестиційного проекту?

20. Прості та дисконтовані показники оцінки ефективності проектів?

21. Оцінка альтернативних проектів?

З використанням даних конкретного підприємства виконати наступні завдання:

− зробити попередню оцінку фінансового стану підприємства (експрес-аналіз);

− оцінити майновий стан підприємства;

− проаналізувати платоспроможність підприємства;

− оцінити фінансову стійкість;

− оцінити використання виробничих ресурсів;

− оцінити оборотність оборотних засобів;

− проаналізувати прибуток і рентабельність;

− оцінити ринкову активність підприємства;

− оцінити кредитоспроможність підприємства;

− оцінити інвестиційну привабливість підприємства;

− оцінити ефективність інвестиційного проекту;

− зпрогнозувати фінансовий стан підприємства на перспективу.

Дата добавления: 2015-05-24