Комплексне оцінювання фінансового стану

Необхідність комплексної оцінки зумовлена тим, що вектори змін окремих показників, за якими оцінюють фінансовий стан можуть бути досить різними або навіть суперечливими. Комплексна оцінка передбачає розрахунок одного інтегрованого показника, що спрощує прийняття висновків про фінансовий стан підприємства. Зауважимо, що вищеописані моделі також забезпечують однозначну оцінку фінансового стану аналізованого підприємства. Крім того існують інші підходи до такої оцінки зокрема підбір обмеженого кола показників (наприклад, методика ДПА), різні методики рейтингового оцінювання фінансового стану підприємства – позичальника тощо.

Найпростішою методикою є поділ підприємств – позичальників на три класи, сформовані за величиною основних показників ліквідності та показника фінансової автономії (табл.1).

Підприємство I класу за сумою балів 100-150; II – 151-250; III – більше 250. Суму балів визначають як сума добутку вагового значення окремих показників на клас підприємства. Для підприємств I класу кредит можна давати під мінімальні відсотки, а то й, як виключення, бланковий тобто без застави; підприємства II класу – на загальних засадах; III класу – отримати кредит нереально.

Таблиця 1

Критерії розподілу підприємств – позичальників за класами

Коефіцієнт	Вагове значення, %	Клас позичальника
I-й	II-й	III-й
Абсолютної ліквідності		> 0,20	0,15-0,20	> 0,15
Ліквідності балансу		> 0,8	0,5-0,8	> 0,5
Покриття балансу		> 2,0	1,0-2,0	> 1,0
Автономії		> 0,6	0,4-0,6	> 0,4

Більш розширена методика рейтингової оцінки фінансового стану підприємств передбачає:

1. Вихідні дані наводяться у вигляді матриці |aij|, де по рядках записані номери показників (i = 1,2,…n), а по стовпчиках – номери підприємств або роки аналізованого підприємства (j = 1,2… m).

2. По кожному показнику знаходиться максимальне значення і заноситься у стовпчик умовного еталонного підприємства (х року (m+1).

3. Вихідні показники матриці |aij| стандартизуються по відношенню відповідного показника еталонного підприємства/року за формулою (4):

xij = aij/max aij, (4)

де хij – стандартизовані показники фінансового стану

j – го підприємства (року).

4. Для кожного аналізованого підприємства (року) значення його рейтингової оцінки (Rj) визначають за формулою (5):

, (5)

де x1j, x2j,...xnj – стандартизовані показники j-го підприємства (року).

5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) в порядку зменшення рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство (рік) з мінімальним значенням Rj.

При використанні даної методики кількість показників, підприємств (років) не обмежується. Однак, прийнятніші результати з рейтингового оцінювання можна отримати якщо підприємства близькі за виробничим напрямом, у розрахунок, по можливості, не включаються дублюючі показники, враховується векторність показників тощо.

Багаточисельними є методики оцінки позичальника з врахуванням об’єкта кредитування, термінів надання і величини кредиту, поточного фінансового стану, досвіду роботи з позичальником (чи була затримка з погашенням раніше отриманого кредиту, чи своєчасно надавалась необхідна документація), якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання і т.п.), кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи керівника); тривалість функціонування підприємства, наявність бізнес-плану тощо. Існують ще багато методик оцінювання фінансового стану. Однак, не має підстав надати перевагу жодній із них. Тому остаточний висновок залишається за аналітиком, який, використовуючи результати оцінки фінансового стану за різними методиками, робить остаточний висновок, від якого часто залежить не тільки надходження інвестицій чи одержання кредитів, а й, часто майбутнє підприємства.

Дата добавления: 2015-05-24