Дослід 3. Кількісне визначення вмісту білка у сечі за методом Робертса-Стольнікова-Брандберга

Дослід 2. Виявлення білку в сечі.

Принцип методу. Для виявлення білку в сечі найчастіше застосовують реакцію осадження за допомогою сульфосаліцилової кислоти.

Матеріальне забезпечення: сеча, що містить білок (патологічна) і нормальна сеча, 20 % розчин сульфосаліцилової кислоти, пробірки, піпетки.

Хід роботи: У першу пробірку наливають 2 мл нормальної сечі, у другу пробірку – 2 мл патологічної. У обидві пробірки добавляють по 5 крапель 20 % розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка у сечі утворюється білий осад або муть.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Принцип методу. Метод базується на реакції осадження білків концентрованою нітратною кислотою (осад не розчинюється в надлишку кислоти), яка дає позитивний результат при наявності у сечі не менш як 0,033 г/л сечі білка (проба Геллера).

Матеріальне забезпечення: нормальна сеча і патологічна сеча, 50 % розчин нітратної кислоти (або розбавлена водою концентрована нітратна кислота 1:1), піпетки, пробірки.

Хід роботи: В 6 пробірок наливають по 2 мл води. В першу добавляють 2 мл сечі, рідину перемішують і 2 мл її переносять у другу пробірку. Із другої пробірки 2 мл суміші переносять у третю пробірку і т.д. Із останньої (шостої) 2 мл суміші виливають. Таким чином одержують розбавлення сечі в 2, 4, 8, 16, 32, 64 рази. У 6 інших пробірок наливають по 1 мл 50 % нітратної кислоти. Потім піпеткою нашаровують (додають по стінках нахиленої пробірки, щоб не перемішувалась рідина) 1 мл розбавленої сечі із першої пробірки в пробірку з нітратною кислотою. Визначають час появи кільця. Аналогічно проводять дослід з наступними пробірками з розбавленою сечею. Проба, в якій біле кільце з’являється між другою і третьою хвилинами, містить 0,033 г/л білка. Показник розбавлення множать на 0,033 г/л і дістають показник кількості білка в сечі. Наприклад, при розбавленні сечі у 4 рази концентрація білка складає 0,132 г/л (0,033 × 4 = 0,132).

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Сеча здорової людини практично не містить білка (звичайними хімічними реакціями він не виявляється).

Розрізняють спражню альбумінурію і несправжню. При справжній або нирковій протеїнурії білки сироватки крові проникають в сечу через нирки при порушенні фільтраційної мембрани. Несправжня протеїнурія спостерігається при попаданні в сечу слизі, крові, гною не з нирок, а з сечовивідних шляхів.

Білок появляється у сечі також при серцевій декомпенсації, інколи при вагітності, гіпертонії та інфекційних захворюваннях, тощо.

Дослід 4. Виявлення цукру у сечі.

Принцип методу. Усі моно- і дисахариди, які мають у своєму складі вільний напівацетальний гідроксил, здатні в лужному (проба Фелінга) і в кислому (проба Барфуда) середовищах відновлювати катіони металів (купрум, аргентум тощо).

Хід роботи: Реакції проводять після видалення білку з сечі, тому що вони заважають (мають редукуючі властивості) визначенню цукру. Для цього до 10-15 мл сечі додають 5-6 крапель 10 % ацетатної кислоти і кип’ятять, а потім осад відфільтровують. У фільтраті сечі може бути в основному глюкоза або лактоза. Ці вуглеводи відновлюють оксиди важких металів в лужному середовищі, а в слабокислому середовищі відновлює тільки глюкоза. Розрізнити їх можна за здатністю до бродіння: глюкоза бродить, лактоза не бродить.

а) Проба Фелінга

У пробірку вносять по 10 крапель розчинів Фелінга І (сульфату міді) і ІІ (лужний розчин сегнетової солі), перемішують, додають 20 крапель сечі, нагрівають до кипіння. При наявності глюкози в сечі випадає жовтий або червоний осад.

б) Проба Барфуда

До 2 мл сечі добавляють 1 мл реактиву Барфуда (ацетат міді розчинений в оцтовій кислоті) і нагрівають на водяній бані 5 хв. При наявності глюкози з’являється осад закису міді.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Ця окисно-відновна реакція відрізняється від інших (Троммера, Ніландера, Фелінга, Бенедикта, срібного дзеркала) тим, що окиснення моносахаридів відбувається не в лужному середовищі, а в близькому до нейтрального. У цих умовах дисахариди, що мають також відновні властивості, на відміну від моносахаридів, не окиснюються, завдяки чому їх можна відрізнити. Проба Барфуда з лактозою негативна.

Дослід 5. Кількісне визначення глюкози в сечі (експрес метод за допомогою глюкотеста).

Принцип методу. В основі цього ензиматичного методу є специфічне окиснення глюкози ферментом глюкозоксидазою до глюконової кислоти у присутності молекулярного кисню. У результаті реакції утворюється пероксид водню, який розкладається пероксидазою, а виділений кисень окиснює барвник орто–толідин, що забарвлює тест–папір у синій колір.

Хід роботи: У сечу занурюють смужку глюкотеста так, щоб жовта смужка була повністю змочена. Швидко витягають папір із сечі і кладуть змоченим кінцем на пластмасову пластинку і витримують її дві хвилини. Якщо в сечі є глюкоза, тоді жовта смужка забарвлюється у різні відтінки зеленого кольору в залежності від концентрації глюкози; при відсутності глюкози колір смужки не змінюється. Точно через дві хвилини порівнюють забарвлення смужки із забарвленням кольорової шкали: 0,1 %, 0,5 %, 2 % розчин глюкози і вище.

Завдяки високій специфічності і чутливості цього методу, простоті та швидкості виконання його широко застосовують як попередній біохімічний тест при масовому обстеженні хворих, а також для самоконтролю хворими в процесі лікуваня.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Глюкозурія настає тоді, коли рівень цукру в крові піднімається вище від “цукрового порогу”. Вона буває при цукровому діабеті, аліментарній гіперглікемії, збудженні ЦНС, ураженні нирок, гіпертиреозі, акромегалії,синдромі Іщенко-Кушинга, тощо.

У вагітних і матерів, що годують немовлят, в сечі може з’явитися лактоза (лактозурія).

Дослід 6. Виявлення крові в сечі (Бензидинова проба).

Принцип методу. Реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондиіміну киснем, який утворюється внаслідок розкладу гідрогену пероксиду за присутності крові.

Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин бензидину в ацетатній кислоті, 3 % розчин гідрогену пероксиду, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 3 мл сечі добавляють 2-3 краплі 3 % пероксиду водню і 2 – 3 краплі свіжоприготовленого розчину бензидину в оцтовій кислоті. При наявності крові в сечі з’являється синьо-зелене забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Сеча при гематурії каламутна і має червоний відтінок, інтенсивність якого залежить від кількості форменних елементів крові. В осаді під мікроскопом виявляються еритроцити і лейкоцити. Гемоглобінурія спостерігається при захворюваннях, пов’язаних з гемолізом (розпадом) еритроцитів. Сеча при цьому буває червоного або кофейно-бурого кольору. У випадку гематурії і гемоглобінурії в сечі міститься білок.

Дослід 7. Виявлення жовчних кислот (Проба Петтенкофера).

Принцип методу. Метод базується на здатності жовчних кислот давати яскраво-червоне забарвлення з оксиметилфурфуролом, який утворюється при дії концентрованої сульфатної кислоти на сахарозу.

Матеріальне забезпечення: концентрована сульфатна кислота, 10 % розчин сахарози, пробірки, піпетки.

Хід роботи: У пробірку наливають 2-3 мл сечі, додають 1-2 краплі 10 % розчину сахарози, суміш струшують. Потім обережно по стінці пробірки нашаровують 1-2 мл концентрованої сульфатної кислоти. При наявності жовчних кислот з’являється яскраво-червоне забарвлення на межі двох рідин.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. При механічній жовтяниці внаслідок закупорки загальної жовчної протоки каменем або пухлиною жовчні капіляри переповнюються жовчю. Внаслідок цього печінкові клітини стискаються і жовч проникає у кров. У цих випадках відбувається посилене виділення жовчних пігментів (білірубін, білівердин) і жовчних кислот з сечею.

Дослід 8. Виявлення кетонових тіл (проба Герхарда).

Принцип методу. Визначеннягрунтується на здатності ацетоацетату утворювати з феруму хлоридом (ІІІ) сполуки, забарвленої у червоний колір.

Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин феруму хлориду (ІІІ), пробірки.

Хід роботи: До 5 мл сечі додають по краплях 10% розчин феруму хлориду (ІІІ); випадає в осад фосфатів заліза FePO₄; При наявності ацетоацетату після додавання лишньої краплі хлориду заліза (ІІІ) з’являється червоне забарвлення (реакція на еноли), яке поступово зникає в результаті самовільного декарбоксилювання ацетоацетатної кислоти:

СН₃–СОСН₂ СООН СН₃–СО-СН₃ + СО₂

ацетон

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. У нормі за добу виділяється 20 – 40 мг кетонових тіл.Збільшення кількості кетонових тіл в крові (кетонемія) і сечі (кетонурія) спостерігається при цукровому діабеті, дефіциті вуглеводів у харчуванні (вуглеводне голодування), тиреотоксикозі, ураженні печінки, важких інтоксикаціях.

Дослід 9. Виявлення жовчних пігментів у сечі (реакція Гмеліна).

Принцип методу. Жовчні пігменти здатні окислюватися концентрованою нітратною кислотою з утворенням забарвлених у різні кольори продуктів окиснення: білівердину (зелений колір), біліціаніну (синій колір), холелетину (жовтий колір) тощо.

Матеріальне забезпечення: сеча, концентрована нітратна кислота з домішком нітритної, штатив із пробірками, лійки, піпетки, предметне скло, фільтрувальний папір, скляні палички.

Хід роботи: 1. Проба у пробірці. У пробірку наливають 1-2 мл концентрованої нітратної кислоти. Обережно по стінці нашаровують рівний об’єм сечі, яку досліджують. За наявністі в сечі жовчних пігментів на межі рідин з’являються кольорові кільця. Наявність зеленого, фіолетового, червоного і жовтого кілець у вказаній послідовності відповідає різним ступеням окиснення пігменту.

2. Проба на фільтрувальному папері (проба Розенбаха). 2 мл сечі, яку досліджують, кілька разів фільтрують через невеликий фільтр. За наявності жовчних пігментів у сечі вони частково затримуються на фільтрі. У центр фільтру, розгорнутого на предметному склі й злегка підсушеного, скляною паличкою наносять краплю концентрованої нітратної кислоти. З’являються характерні кольорові кільця; зелене кільце розташоване ззовні.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти – білірубін, білівердин і уробілін – з’являються у сечі лише при патології. Поява білірубіну (прямого) в сечі має назву білірубінурії. Жовчні пігменти з’являються у сечі лише у випадку, коли кількість їх у крові перевищить нирковий поріг білірубіну. У нормі в здорових людей у крові міститься від 8,5 до 20,5 мкмоль/л білірубіну. Білірубінурія спостерігається при ураженнях печінки і жовчних шляхів. Таке явище найчастіше спостерігається при паренхіматозній (хвороба Боткіна) та механічній жовтяниці і є ознакою тяжкого органічного ураження паренхіми печінки (гепатити, цирози), гемолітичних станах та захворюваннях кишки (ентерити, кишкова непрохідність, схильність до закрепів). Сеча за наявності жовчних пігментів набуває темного жовто-зеленого кольору. Піна такої сечі забарвлена в жовтий колір, а краплі сечі, що потрапляють на білизну, залишають на ній характерні темно–жовті плями.Виявлення жовчних пігментів у сечі має таке ж діагностичне значення, як і виявлення їх у сироватці крові, однак у сечі вони з’являються при більш вираженій жовтяниці. Проба Гмелінга дає можливість визначити вміст білірубіну в розведенні 1:80 000.

Дослід 10. Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова).

Принцип методу. Уробілін здатний утворювати з купруму сульфатом забарвлені у рожево-червоний або мідно-червоний колір продукти реакції, добре розчинні у хлороформі.

Матеріальне забезпечення: сеча, насичений водний розчин купруму сульфату, концентрована хлоридна кислота, хлороформ, штатив із пробірками, піпетки, крапельниці.

Хід роботи: У пробірку наливають 2-3 мл сечі, яку досліджують, додають 0,5 мл насиченого розчину купруму сульфату. Якщо при цьому суміш мутніє внаслідок утворення купруму гідроксиду, додають 1 краплю концентрованої хлоридної кислоти для освітлення розчину. Через 5 хв додають 0,5 мл хлороформу й обережно струшують пробірку декілька разів. За наявності уробіліну хлороформ (у нижній частині пробірки) набуває рожево-червоного або мідно-червоного кольору залежно від кількості уробіліну.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки (гепатит, цироз, отруєння тощо), гемолітичних станах (гемолітична жовтяниця, гемоглобінурія, розсмоктування великих крововиливів, обширні інфаркти міокарда тощо), кишкових захворюваннях, пов’язаних із посиленою реабсорбцією стеркобіліногену кишкою (ентероколіт, закреп), лихоманках, що супроводжуються токсичним ураженням печінки.

Повна відсутність уробіліну в сечі вказує на обтураційну жовтяницю.

Дата добавления: 2015-05-24