Е. Аміноацидурію

D. Алкаптонурію

Контроль виконання лабораторної роботи

1. Сеча хворого на подагру при нанесенні на індикаторний папірець „Ріфан” показує сильно кислу реакцію? Про наявність якого складника сечі це свідчить?

А. Гомогентизинової кислоти

В. Параамінобензойної кислоти

С. δ–Амінолевуленової кислоти

D. Пангамової кислоти

Е. Сечової кислоти

2. З сечею немовляти провели реакцію з FeCl₃ і отримали позитивну реакцію. Яке захворювання можна припустити?

А. Фенілкетонурію

В. Тирозиноз

С. Галактоземію

3. Для діагностики захворювання мутну сечу, що має лужну реакцію, підкислили і підігріли. При цьому осад зник. Чим зумовлена каламуть сечі?

А. Слизом із сечовидільних шляхів

В. Мікрофлорою, що розкладає сечовину з утворенням NН₃

С. Гноєм з уретри

D. Білком ниркового походження

Е. Кальцій та магній фосфатами та уратами

4. У хворого закупорка загальної жовчної протоки. Як це впливатиме на хімічний склад сечі? Спрогнозуйте можливі наслідки такого стану.

5. У харчовому раціоні людини переважають білки і практично виключені вуглеводи. Як це впливатиме на фізико–хімічні властивості та хімічний склад сечі?

6. Дайте фізико-хімічну характеристику показників сечі (кількість, колір, запах, прозорість, реакція, густина), методи визначення та їх клініко–діагностичне значення.

7. Як хімічно розрізнити організований осад від неорганізованого? Клініко–діагностичне значення.

8. Яким методом можна виявити та кількісно визначити білок в сечі? Клініко–діагностичне значення цих методів.

9. Якими якісними реакціями можна виявити моно–і дисахариди в сечі? Поясніть принципи методів та їх клініко–діагностичне значення.

10. На чому базується принцип визначення глюкози з допомогою глюкотеста?

11. Якою пробою можна виявити кров у сечі? Клініко-діагностичне значення.

12. Який принцип методу виявлення жовчних кислот (проба Петтенкофера)? Клініко-діагностичне значення.

13. Які складники сечі можна виявити реакцією Гмеліна? Клініко-діагностичне значення.

14. Який складник сечі можна виявити реакцією Богомолова? Клініко-діагностичне значення.

15. Якою пробою можна виявити кетонові тіла у сечі? Клініко-діагностичне значення.

Приклади тестів „ Крок – 1”

1. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлено наявність глюкози в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

2. Чоловік 65 років, який хворіє на подагру, скаржиться на болі в області нирок. При УЗД обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. Підвищення концентрації в сечі якої речовини є найбільш ймовірною причиною утворення каменів у даному випадку?

А. Білірубіну

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цистину

E. Холестерину

3. Хворий скаржиться на поліурію (5 л сечі на добу) і спрагу. Біохімічні показники: вміст глюкози в крові 5,1 ммоль/л, питома густина сечі 1,01. Глюкоза та кетонні тіла відсутні. Яка можлива причина такого стану?

А. Мікседема

B. Стероїдний діабет

C. Цукровий діабет

D. Тиреотоксикоз

E. Нецукровий діабет

4. Під час обстеження хворого виявлено, що вміст глюкози в сечі становить 0,9 %. Дані клінічного обстеження без патології. Вміст глюкози в крові становить 4,2 ммоль/л. Анамнез без особливостей. Яка можлива причина появи глюкози в сечі?

А. Ниркова глюкозурія

В. Цукровий діабет

С. Нецукровий діабет

D. Аліментарна гіперглікемія

Е. Гіпоглікемія

5. У сечі новонародженої дитини виявлено цитрулін та підвищення концентрації аміаку. Утворення якої речовини найімовірніше порушене при цьому?

А. Аміаку

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цитрату

E. Креатину

6. У хворого на алкаптонурію хлопчика віком 2 роки сеча набуває чорного забарвлення після відстоювання. Інші ознаки захворювання не спостерігаються. Ця хвороба є спадковим порушенням…

А. Обміну аланіну

B. Синтезу сечовини

C. Синтезу сечової кислоти

D. Обміну тирозину

E. Обміну цистеїну

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Патобіохімія нирок. Клініко–біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій та хронічній нирковій недостатності.

Література

Основна:

1. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

2. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2004. – 191 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

4. Клінічна біохімія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних медичних закладів / За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів, 2004. – 295 с.

5. Обмін вуглеводів: Біохімічні та клінічні аспекти. / Скляров О.Я., Сергієнко О.О., Фартушок Н.В. та ін. – Львів: Світ, 2004. – 113 с.

6. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. М.: Медицина, 1998. – С. 608-624.

3. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 206 – 213, 302 – 306.

4. Дядик О.І. Роль дослідження сечового синдрому у клінічній практиці // Лаб. діагностика. – 2002. – № 2. – С. 61 – 68.

5. Ракова Н.Г. Патогенез и лабораторная диагностика диабетической нефропатии // Клин. лабораторная диагностика. – 1998. – № 5. – С. 3 – 9.

6. Клінічна біохімія. Навчальний посібник / За ред. проф. О.П. Тимошенко. – Київ: Професіонал, 2005. – 292 с.

Дата добавления: 2015-05-24