Методичні вказівки до вивчення тем курсу 1 страница

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ

ЧАСТИНА 3

Тема 1. Предмет і види економічного аналізу

Основні питання:

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки та функція управління
2. Предмет економічного аналізу
3. Фактори, резерви виробництва, їх класифікація
4. Завдання економічного аналізу
5. Види економічного аналізу

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки та функція управління.

Термін “аналіз” запозичений з грецької мови, що в перекладі означає “розподіляю”, “відділяю”. Тобто в вузькому розумінні економічний аналіз означає розподіл чогось єдиного на складові частини і розглядається як загальнонауковий метод дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів.

Потреба в економічному аналізі виникла через потребу прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз є функцією системи управління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємстві приймаються за результатами і задля продовження господарської діяльності, то об’єктом аналізу є саме господарська діяльність підприємства.

Економічний аналіз передує рішенням і діям, обгрунтовує їх. Він є основою наукового управління виробництвом і забезпечує його ефективність. Тобто економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує наукове обгрунтування рішень, тому що будь-який керівник може прийняти правильне управлінське рішення тільки за умови доброго знання стану справ на керованому об’єкті, що досягається через аналіз економічних процесів.

Аналіз є не тільки засобом обгрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже у ході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюють дотримання всіх вихідних умов.

Особлива роль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва. За його результатами розробляються шляхи більш економного використання ресурсів, попереджаються надлишкові витрати та інші недоліки в роботі підприємства.

Аналітична робота підприємства спрямована на те, щоб обгрунтовано, спираючись на попит ринку, визначати конкретну поточну і, головним чином, довготермінову (стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток.

Становлення і розвиток економічного аналізу визначили його місце в системі наук і зв’язок з ними. Він тісно пов’язаний з філософією та економічною теорією. Філософія для аналізу, як і для інших наук, створює методологічну основу, що забезпечує діалектичний підхід у дослідженнях.

Економічна теорія, вивчаючи економічні закони та механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін, в тому числі й аналізу. У свою чергу, економічний аналіз сприяє розвитку економічної теорії. Численні аналітичні дослідження накопичують відомості щодо прояву економічних законів, вивчення яких дозволяє формулювати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки.

Тісним є зв’язок економічного аналізу з менеджментом. Останній дозволяє визначити місце, роль, завдання та організацію аналізу в його підсистемі управління, вимоги до вдосконалення функцій аналізу.

Економічний аналіз тісно пов’язаний з економічним прогнозуванням. Передбачення ходу економічних процесів, складання планів та програм розвитку неможливе без широкого використання результатів економічного аналізу. Він створює інформаційну базу для вибору найбільш доцільних рішень.

Двостороннім є зв’зок економічного аналізу з бухгалтерським обліком. Дані обліку є головним джерелом інформації для аналізу. Разом з цим, аналіз дає інформацію щодо недоліків обліку та напрямків його вдосконалення.

Тісний зв’язок економічного аналізу з математикою та статистикою. З їх допомогою кількісно вимірюються причинно-наслідкові зв’язки.

1. Предмет економічного аналізу

Викладене вказує на те, що економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємств і об’єднань з метою оцінювання її результатів і виявлення наявних резервів. Отже, предмет економічного аналізу – господарська діяльність підприємств і об’єднань у всій її багатогранності вираження через систему економічних показників, а також інших джерел інформації.

Об’єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності, а також інші процеси, пов’язані з нею, і стан засобів підприємства. Конкретні об’єкти і зміст економічного аналізу залежать від досліджуваних питань, глибини вивчення резервів.

Вивчення економічних явищ і процесів діяльності підприємств і їх об’єднань базується на визначених принципах. Це пов’язано з тим, що аналітичні дослідження та їх результати використовуються в управлінні виробництвом, а отже вони повинні відповідати загальним вимогам.

Основними принципами економічного аналізу є: державний підхід, науковість, об’єктивність, системність та комплексність, оперативність, дієвість, ефективність.

Оцінюючи економічні процеси, явища та результати господарювання, необхідно забезпечити державний підхід, тобто оцінити деякі прояви економічного життя на відповідність законодавству та соціально-економічній політиці.

Принцип науковості означає, що методологія економічного аналізу повинна базуватися на положеннях діалектики та економічної теорії. Аналіз повинен проводитися з урахуванням вимог об’єктивних економічних законів. Цей принцип реалізується шляхом удосконалення теорії аналізу і галузевих методик, широкого впровадження сучасних економіко-математичних методів і ЕОМ.

Принцип об’єкттвності передбачає дослідження реальних економічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків, використовуючи достовірну перевірену інформацію. Дані аналізу повинні бути документально підтвердженими, точно відображати майновий стан, результати діяльності та резерви. Усі висновки повинні обгрунтовуватися аналітичними розрахунками.

Принцип системності та комплексності вимагає вивчати кожен суб’єкт як сукупність взаємопов’язаних та взаємопідпорядкованих елементів, з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Усі сторони господарської діяльності повинні розглядатися не ізольовано, а у взаємозв’язку. Економіка підприємства має аналізуватися як цілісна система.

Принцип оперативності означає швидкість і чіткість проведення аналізу, прийняття управлінських рішень та їх виконання. Оперативність аналізу полягає в своєчасному виявленні та попередженні причин негативних явищ, закріпленні та посиленні дії позитивних.

Дієвість аналізу проявляється в активному впливі на хід господарських процесів та їх результати. Шляхом аналізу повинні своєчасно виявлятися недоліки й прорахунки. Інформація про це повинна надаватися керівництву підприємства для використання матеріалів аналізу при розробці конкретних заходів, обгрунтуванні та коригуванні програм або планів розвитку.

Принцип ефективності аналізу означає, що витрати на виконання аналітичних робіт повинні давати у багато разів більший ефект.

Економічний аналіз поділяється на макроекономічний або загальнотеоретичний і мікроекономічний або конкретно-економічний. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища й процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях.

Мікроаналіз застосовується для вивчення економічних процесів підприємства.

1. Фактори, резерви виробництва, їх класифікація

В економічному аналізі одне з центральних місць посідають такі терміни, як “фактори” і “резерви”.

Фактори – це об’єктивно діючі сили, що викликають позитивну чи негативну зміну показника.

Фактори класифікуються за наступними ознаками:

1. За природою – природно-кліматичні; соціально-економічні; виробничо-економічні.
2. За ступенем впливу на результати – основі; другорядні.
3. Залежно від волі людини – об’єктивні; суб’єктивні.
4. За місцем виникнення – внутрішні; зовнішні.
5. За ступенем розповсюдження – загальні; специфічні.
6. За часом дії – постійні; змінні.
7. За фактором дії – інтенсивні; екстенсивні.
8. За якостями явищ – кількісні; якісні.
9. За складом – прості; складні.
10. За можливістю виміру впливу – вимірювані; невимірювані.
11. За ієрархією – першого порядку; другого порядку й т.д.

Резерви – це невикористані можливості кращого використання матеріально-технічних і трудових ресурсів через удосконалення техніки, технологій та організації виробництва, праці й управління.

Резерви класифікуються за наступними ознаками:

1. За місцем утворення – внутрішньовиробничі; галузеві; регіональні; народногосподарські.

Внутрішньовиробничі резерви – це резерви, що виникають всередині підприємства. Вони поділяються на резерви, що виникають на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах, виробничих одиницях, об’єднаннях.

Галузеві резерви з’являються при поглибленні спеціалізації та посиленні зовнішньої кооперації.

Регіональні резерви пов’язані з виробничим кооперуванням підприємств різних відомств, розташованих у регіоні.

Народногосподарські резерви виникають при раціональному розміщенні продуктивних сил, міжгалузевій спеціалізації виробництва і т.і.

1. За простими моментами процесів праці – поліпшення використання трудових ресурсів; поліпшення використання засобів праці; поліпшення використання предметів праці.

До резервів поліпшення використання трудових ресурсів належать:

- поліпшення структури кадрів;

- підвищення кваліфікації працівників;

- поліпшення використання робочого часу;

- запобігання непродуктивним витратам часу;

- зниження трудоміскості продукції.

До резервів поліпшення використання засобів праці належать:

- підвищення питомої ваги активної частини основних фондів;

- поліпшення використання фонду машинного часу;

- запобігання непродуктивним витратам машинного часу;

- збільшення продуктивності на одиницю часу.

До резервів поліпшення використання предметів праці належать:

- зменшення чистої маси виробів;

- зменшення браку, відходів і їх повторне використання;

- впровадження повноцінних замінників.

1. За способом виявлення – явні; приховані.
2. За напрямками мобілізації на базі вдосконалення – якості продукції на стадії проектування і виготовлення; підготовки виробництва; техніки виробництва; технології виробництва; організації виробництва і праці; організації управління; госпрозрахунку та економічного стимулювання.
3. За термінами використання – поточні й перспективні.
4. За стадіями процесу відтворення – у сфері обігу; у сфері виробництва.
5. За стадіями життєвого циклу виробів – на передвиробничій стадії; на стадії виробництва; на стадії експлуатації; на стадії утилізації виробів.

1. Завдання економічного аналізу

Зміст економічного аналізу включає такі елементи, які в упорядкованій сукупності забезпечують виконання аналізом його функцій та вирішення основних завдань. Тобто його зміст може бути виражений через відповідні функції.

Однією з функцій економічного аналізу є вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів в умовах підприємства. Дослідження характеру причинно-наслідкових звязків та умов, що їх породжують, спрямовується перш за все на виявлення й чітке кількісне розмежування чинників на такі, що залежать, і такі, що не залежать від роботи підприємства. Це дозволяє виокремити об’єктивні процеси в конкретних умовах виробництва, розробити шляхи впливу на них.

Вивчення причинно-наслідкових зв’язків об’єкта повинно включати побудову його факторної системи. На економічні результати впливає багато факторів. Основою посилення чи послаблення їх дії є пізнання та ступінь дотримання вимог об’єктивних законів суспіьного виробництва.

Детальному дослідженню підлягають також умови, що породжують фактори, посилюють чи послаблюють їх дію на зміну результативного показника. Результатом такої розробки є програма конкретних дій. Тобто, наступною важливою функцією економічного аналізу є наукове обгрунтування планів і програм розвитку.

Будь-який аналіз проводиться не тільки з метою констатації фактів та оцінки досягнутих результатів. Його метою є також виявлення недоліків, помилок та оперативний вплив на процес господарювання. Тому аналізу притаманна функція контролю за виконанням планів та управлінських рішень, за економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Враховуючи те, що будь-який процес управління спрямований на досягнення найвищого результату діяльності, центральною функцією аналізу і його основними завданнями є пошук резервів підвищення ефективності виробництва та розробка рекомендацій щодо використання цих резервів.

Після закінчення терміну розробленої програми дій необхідно оцінити результати діяльності підприємства та використання всіх резервів і можливостей. Останнє також є функцією економічного аналізу.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що економічний аналіз – це система спеціальних знань з дослідження причинно-наслідкових зв’язків і тенденцій в господарському розвитку.

Основними завданнями економічного аналізу є:

1. Підвищення науково-економічної обгрунтованності бізнес-планів і нормативів в процесі їх розробки.
2. Об’єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів і дотримання норм.
3. Визначення економічної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
4. Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку.
5. Виявлення і вимірювання внутрішніх резервів.
6. Випробування оптимальних управлінських рішень.

Перше завдання досягається через проведення ретельного ретроспективного аналізу господарської діяльності. Тобто виявлення закономірностей господарського розвитку, впливу найважливіших факторів і т.п. Такий аналіз завершується перспективним (прогнозним) аналізом, що дає прямий вихід на планово-передбачувані показники.

Друге завдання передбачає обєктивне і всебічне вивчення за даними обліку і звітності виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів за кількістю, структурою, якістю з усіх основних показників діяльності.

Третє завдання передбачає визначення економічної ефективності окремо і за сукупністю трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, окремих їх видів.

Четверте завдання передбачає здійснення контролю й оцінку кінцевих фінансових результатів.

П’яте завдання – це виявлення й вимірювання внутрішніх резервів на усіх стадіях виробничо-господарського процесу.

Шосте завдання полягає в розробці і обгрунтуванні альтернативних варіантів управлінських рішень, їх випробуванні.

1. Види економічного аналізу

Класифікувати аналіз на окремі види можна за багатьма ознаками. Основними з них є:

- види стстем управління господарською діяльністю та виробництвом;

- об’єкти управління, що є об’єктами економічного аналізу;

- рівні та масштаби управління господарською діяльністю;

- методика вивчення об’єктів;

- суб’єкти;

- охоплення об’єктів вивчення;

- зміст програми аналізу.

За ознакою видів стстем управління господарською діяльністю та виробництвом розрізняють оперативний, поточний та перспективний аналіз.

Оперативний аналіз здійснюється в оперативній або короткостроковій системі управління (за декаду, тиждень, добу, зміну). Він спрямований на вивчення первинних короткострокових причинно-наслідкових зв’язків в об’єкті управління, результати яких відображаються в основному оперативним обліком. Цей вид аналізу покликаний давати об’єктивну оцінку господарським ситуаціям, що складаються, своєчасно виявляти та вимірювати вплив вирішальних факторів на відхидення від програм розвитку, вивчати причини, що їх обумовлюють, та резерви з метою прийняття оптимальних оперативних управлінських рішень щодо виконання програм розвитку.

Поточний аналіз застосовується в поточній або середньостроковій системі управління. Осноdним його завданням є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців, кварталів). Метою цього аналізу є виявлення та усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети.

Перспективний аналіз здійснюється у перспtктивній або довгострокові системі управління. Він покликаний забезпечити обгрунтування прогнозованих результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах розвитку на 5, 10, 15 і більше років, давати оцінку очікуваного і фактичного виконання цих програм.

Залежно від об’єктів управління, розрізняють техніко-еконмічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий види аналізу.

Техніко-економічний аналіз – це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з’ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства.

Фінансово-економічний аналіз – це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку, рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану і платоспроможності.

Соціально-економічний аналіз – це вивчення взаємопов’язаних соціальних і економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності.

Економіко-статистичний аналіз – це вивчення масових сусупільних явищ на різних рівнях управління.

Економіко-екологічний аналіз – це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов’язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.

Маркетинговицй аналіз – це вивчення ринків сировини й готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовиша і т. ін.

Залежно від рівня та масштабів управління існують наступні види аналізу: внутрішньогосподарський, галузевий, міжгалузевий, народногосподарський.

Внутрішньогосподарський аналіз включає аналіз роботи об’єднання, підприємства, цеху, бригади. Галузевий аналіз вивчає діяльність галузей і підгалузей. Регіональний досліджує функціонування комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні. Народногосподарський вивчає господарську діяльність в країні в цілому.

За методикою вивчення об’єктів розрізняють аналіз порівняльний, факторний, маржинальний, економіко-математичний, стохастичний, функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз – це просто порівгяння звітних показників з показниками плану поточного року або звітними даними минулих періодів.

Факторний аналіз спрямований на розрахунок величини впливу окремих факторів на величину результативних показників.

Маржинальний аналіз – це метод обгрунтування управлінських рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим шляхом варіанту рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності господарювання за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.

Функціонально-вартісний аналіз призначений для виявлення та попередження надлишкових витрат. З його допомогою знаходять кращі варіанти створення конкретних продуктів праці за формою, структурою, надійністю та іншими параметрами.

Залежно від суб’єктів розрізняють аналіз внутрішній і зовнішній. Внутрішній проводиться силами самого підприємства або аудиторськими фірмами на замовлення підприємства для задоволення власних потреб управління економічною діяльністю Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківськими установами, акціонерами, інвесторами.

За ступенем охоплення об’єктів вивчення аналіз поділяється на суцільний (щодо всіх без виключення об’єктів) та вибірковий (щодо частини об’єктів). Залежно від змісту програми аналіз може бути комплексним (тобто повністю охоплювати діяльність підприємства) і тематичним (тобто охоплювати лише окремі сторони діяльності підприємства).

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу

Основні питання:

1. Метод економічного аналізу, його основні риси
2. Прийоми економічного аналізу

1. Метод економічного аналізу, його основні риси

Під методом економічного аналізу розуміють диалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їхньому розвитку, а також взаємопов’язане вивчення результатів діяльності підприємства з метою об’єктивної оцінки роботи і виявлення резервів.

Методом вивчення в еконмічному аналізі є матеріалістична діалектика, економічна теорія. Це означає, що в процесі проведення економічного аналізу використовуються категорії та закони діалектики, закони економічної теорії. Тобто, усі явища і процеси вивчаються в історичній та логічній послідовності, виявляються кількісні та якісні зміни в них, резерви, явища вивчаються у взаємозв’язку і взаємозалежності.

Основними категоріями економічного аналізу є аналіз та синтез, індукція та дедукція.

Аналіз – це розкладення цілого на складові елементи.

Синтез – це об’єднання окремих елементів в єдине ціле.

Індукція – це прийом руху від окремого до загального.

Дедукція – це прийом руху від загального до окремого.

Використання економічної теорії в економічному аналізі полягає в тому, що цифрова характеристика результатів набуває сенсу тільки тоді, коли розкрита економічна природа показника.

Основні риси економічного аналізу:

1. Використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства.
2. Вивчення результатів діяльності в розвитку
3. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків і виявлення впливу факторів на результативний показник
4. Розбивка загальних показників на складові елементи, їх деталізація за місцем і часом
5. Узагальнення підсумків аналізу в розробці проектів управлінських рішень

1. Система показників, за допомогою яких характеризуються

результати економічного аналізу є постійною і змінюється залежно від завдань, що стоять перед народним господарством.

2. Проводячи аналіз будь-якого показника, його розглядають не за

окремо взятий термін, а як мінімум за два періоди. А щоб одержати досить повну характеристику будують часові ряди за 5-10-15 років, які вивчають за допомогою спеціальних засобів.

3. Вивчити причини зміни показників можна тільки тоді. Коли

виявлені взаємозв’язки між ними, на підставі чого встановлюються чинники, що формують виявлені зміни.

4. Аналіз будь-якого явища починається, як правило, з оцінки

загального показника або групи показників. Проте йього буває недостатньо, оскільки загальні показники, за звичаєм, відбивають хід явища і не показують відхилень у відповідних підрозділах. Тому економічний аналіз передбачає деталізацію загальних показників за складовими елементами.

5. Після детального вивчення окремих сторін явища правильний

висновок можна зробити після узагальнення підсумків аналізу. Це здійснюється складенням аналітичних таблиць, записок, кон’юнктурних оглядів, підготовкою проектів управлінських рішень, тобто плану оргнізаційно-технічних заходів, економічного обгрунтування найбільш доцільного варіанту та ін.

1. Прийоми економічного аналізу

Комплексний підхід до дослідження чинників формування показників роботи підприємства базується на прийомах аналізу, які забезпечують виявлення і вимір реальних зв’язків і можуть бути застосовані до вивчення різних сторін роботи підприємства і результатів його діяльності.

Засоби і прийоми аналізу класифікуються на три групи:

1. Економіко-статистичні прийоми дослідження, за допомогою яких констатуються факти зміни показників (абсолютні, відносні, середні величини; порівняння тощо);
2. Економіко-статистичні прийоми дослідження, за допомогою яких встановлюються зв’язки та залежності між показниками і розраховується міра впливу чинників на результати діяльності (групування, балансовий метод, індексний метод, прийом елімінування, прийом дольової участі, графічний метод);
3. Економіко-математичні методи, за допомогою яких вивчається вплив факторів, встановлюються зв’язки між показниками, обираються оптимальні варіанти рішень, прогнозуються показники (математичне програмування, математична теорія ігор, теорія масового обслуговування і т.і.).

Економіко-статистичні прийоми дослідження, за допомогою яких констатуються факти зміни показнгиків:

Абсолютні величини характеризують розміри, рівні економічних явищ в певних умовах місця і часу. Вони можуть бути представлені натуральними, вартісними, умовно-натуральними показниками.

Часто при вивченні абсолютних величин використовуються відності величини, які відображаються в коефіцієнтах, відсотках, промілях.

За призначенням в аналізі можуть використовуватися наступні види відносних величин:

- відносна величина виконання плану, динаміки;

- відносна величина структури;

- відносна величина інтенсивності;

- відносна величина порівняння.

В економічному аналізі для узагальнення показників, виявлення закономірностй тощо використовуються середні велични. Найчастіше використовують такі види середніх: середня арифметична проста й виважена, середня гармонійна, середня хронологічна, середня геометрична.

Найбільш простим і поширеним способом аналізу є порівняння, яке дає широкі можливості для всебічного вивчення господарських процесів, їхньої характеристики, вивчення факторів, що впливають на економічні результати.

Порівняння – це такий метод дослідження, за допомогою якого явище, що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними явищами.

В економічному аналізі поширенні порівняння з планом, в результаті якого встановлюється ступінь виконання плану, його реальність, якість планування; порівняння з минулим, що дає можливість встановити показники динаміки; порівняння з кращим, з середнім, що дає можливість виявити резерви.

Обов’язковою умовою застосування прийому порівняння є однорідність показників за економічним змістом, виміром, оцінкою, структурою.

Наприклад, якщо в аналізованому періоді відбулися зміни в складській чи торговельній мережі, то для порівняння береться та складська мережа, яка діяла в попередньому періоді.

Якщо відбулися зміни цін, то проводиться індексний перерахунок у порівняльні ціни:

Рс.ц. = Рз.п. / Іц,

де Рс.ц. – реалізація в співставимих цінах;

Рз.п. – реалізація звітного періоду;

Іц – індекс цін.

Найчастіше прийом порівняння використовується при вивченні ряду динаміки.

Ряд динаміки – це розташовані за часом показники, які відображають в своїх змінах хід розвитку. Основними статистичними характеристиками ряду динаміки є: абсолютні зміни рівнів ряду, темпи зростання, темпи приросту, абсолютний зміст 1% приросту, середньозважені показники.

Важливим при аналізі ряду динаміки є встановлення основної закономірності ряду.

Закономірністю називається плавна і стійка зміна показника за часом, яка більш-менш вільна від випадкових коливань.

Для вивчення основної закономірності ряду динаміки використовують методи збільшення інтервалів, влаваючої середньої, графічний, аналітичного вирівнювання.

Проводячи аналіз ряду динаміки, розраховують характер взаємозв’язку. Тіснота взаємозв’язку характеризується за допомогою коефіцієнта кореляції. Його значення оцінюється за шкалою Чедока:

0.1 – 0.3 – зв’язок слабкий;

0.2 – 0.5 - зв’язок помітний;

0.5 – 0.7 - зв’язок тісний;

0.7 – 0.99 - зв’язок дуже тісний.

Коефіцієнт детермінації характеризує відсоток закономірності, тобто вказує, як показник залежить від фактора часу.

Вивчаючи ряд динаміки, проводять аналіз рівномірності рівнів ряду. Це здійснюється декількома способами:

1. За статистичними показниками (середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, коефіцієнт рівномірності).
2. За найменшим рівнем ряду:

К нерів. = Уmin / Усер.

1. За найбільшим значенням рівня ряду

К нерів. = Уmax / Усер.

1. Графічно
2. За показниками питомої ваги.

Далі проводиться аналіз ритмічності. Під ритмічністю розуміють ступінь відповідності фактичних значень заданим.

Для характеристики ритмічності також використовують декілька способів:

1. Порівняльний метод. Розраховується відсоток виконання плану з номенклатурних найменувань, за періодами тощо і відхилення від 100%, нявність яких свідчить про неритмічність виконання плану.
2. Графічно
3. За показниками ритмічності:

Критм = кількість перодів, у які план виконано / загальна кількість періодів

Дата добавления: 2015-05-24