Методичні вказівки до вивчення тем курсу 5 страница

Для контролю за виконанням договорів-контрактів та поставок матеріалів на підприємстві ведеться відповідна первинна та підсумкова документація, на основі якої складається відповідна аналітична таблиця. Аналіз виконання договорів постачання ведеться за видами сировини й матеріалів, договорами й передбачає співставлення обсягів поставок за договором і фактично, виявлення відхилень і їх причин. Слід також розібратися, які заходи вживалися в разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Аналізуючи рівень виконання договорів закупівлі сировини та постачання матеріальних цінностей, доцільно порівнювати фактичну та намічену періодичність надходження найважливіших матеріальних цінностей.

Про неритмічність постачання свідчать простої через відсутність сировини та зменшення фактичного розміру запасу окремих видів сировини і матеріалів порівняно з нормативним. Отже, складовою частиною аналізу є оцінка забезпеченості сировиною й матеріалами в одиницях виміру та днях.

3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних

запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріалоємності або зворотного показника до нього матеріаловіддачі. Ці показники можна розраховувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та в порівнянні з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості витрат. І нарешті, концентрують увагу на пошуку причин зміни цих показників і можливих резервів економії. В процесі аналізу використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Показник матеріалоємності визначається як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів до кількості або вартості виробленої продукції. Цей показник вказує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виробленої продукції.

Показник матеріаловіддачі визначається відношенням вартості продукції, що виробляється, до вартості витрачених матеріальних ресурсів. Цей показник характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається діленням суми фактичних матеріальних витрат на суму матеріальних витрат, розраховану виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску й асортименту продукції. Цей показник відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм видатку матеріалів.

На рівень цих показників впливає система чинників, серед яких доцільно виділити структурні зрушення в складі продукції, матеріалоємність окремих видів продукції, прогресивність технології, дотримання технологічної дисципліни, стан нормування матеріальних витрат, кваліфікацію працівників, рівень транспортно-заготівельних витрат, стан обліку і контролю тощо.

Аналізуючи матеріаломісткість необхідно усунути вплив на неї цінових факторів. З цією метою матеріали і продукцію необхідно оцінити в незмінних цінах за весь аналізований період.

В процесі аналізу визначається, як вплинуло виконання завдання по середньому зниженню норм витрат важливих видів матеріальних ресурсів на матеріаломісткість виробництва.

Підвищення чи зниження матеріаломіскості призводить відповідно до перевитрат або економії матеріальних ресурсів. Для визначення суми одержаної економії чи перевитрат необхідно величину зміни коефіцієнта матеріаломісткості помножити на витрати матеріальних ресурсів у базовому періоді.

Тема 10. Аналіз витрат на виробництво, собівартості і

реалізації продукції

Основні питання:

1. Значення, завдання і система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві.

2. Напрямки аналізу витрат на підприємстві

3. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат

4. Факторний аналіз витрат підприємства

5. Аналіз збуту і реалізації продукції

6. Оцінка впливу факторів на обсяг реалізації продукції

7. Аналіз товарних запасів та оборотності товарів

1. Значення, завдання і система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві

Функціонування підприємства вимагає відповідних витрат виробничих ресурсів і коштів. Окремі з них відшкодовуються за рахунок прибутку підприємства та коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення. Більшість витрат пов’язаних, з використанням в процесі виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво становлять собівартість продукції. Собівартість відбиває, що коштує підприємству виробництво (реалізація) продукції, створеної зусиллями всього колективу.

Завданнями аналізу собівартості продукції є оцінка обгрунтованості та напруженості розрахункових показників собівартості, оцінка досягнення розрахункового рівня, вивчення динаміки собівартості, створення умов оперативного пливу на формування показників собівартості, виявлення відхилень фактичного рівня витрат від розрахункового або встановлених нормативів, вивчення чинників зміни показників собівартості продукції, виявлення та мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.

У господарській практиці підприємств різних галузей промисловості застосовуються такі основні показники собівартості:

- виробнича собівартість продукції;

- собівартість порівняльної продукції;

- затрати на 1 грн. продукції;

- собівартість одиниці виробів.

Виходячи з перерахованих показників практикою сформовані такі основні напрямки аналізу собівартості продукції:

- аналіз собівартості продукції за елементами та калькуляційними статтями;

- аналіз витрат на 1 гривню продукції;

- аналіз собівартості окремих видів продукції;

- зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції на підприємстві.

Для вирішення поставлених завдань використовуються такі джерела інформації:

- кошториси витрат на виробництво (реалізацію) продукції;

- норми і нормативи споживання матеріальних, трудових і інших ресурсів;

- первинні документи про випуск та використання матеріалів, облік виробітку і заробітної плати, зміни норм та відхилень від них тощо;

- дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку;

- матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторської і технологічної документації.

2. Напрямки аналізу витрат на підприємстві

Аналіз витрат підприємства здійснюється за декількома напрямками. Перш за все проводимо аналіз витрат (собівартості продукції) за економічними елементами. Групування витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічно однорідними первинними елементами дає можливість визначити всі матеріальні, трудові і грошові витрати підприємства на виробництво продукції в звітному періоді.

Таке групування є єдиним та обов’язковим для всіх підприємств незалежно від їх галузевої належності. Згідно з діючим законодавством витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Планові дані про витрати на виробництво за відповідними економічними елементами містяться у кошторисі витрат на виробництво, а фактичні – у відповідній звітності.

Для аналізу витрат використовують порівняння фактичних витрат з кошторисними та даними минулого року, як за економічними елементами, так і в цілому. Доцільно оцінити долю кожного елемента в загальній сумі витрат і її зміну порівняно з планом та показниками минулого року. З кожного елементу витрат вивчаються причини змін як порівняно з планом, так і в динаміці.

Одним з основних показників обліку й аналізу собівартості продукції є показник витрат на гривню товарної продукції. Цей показник характеризує не лише рівень собівартості, а й рентабельність виробництва, оскільки розраховується відношенням повної собівартості продукції до вартості цієї ж продукції в оптових цінах.

Зниження витрат на гривню продукції характеризує організаційний і економічний аспекти функціонування підприємства щодо впровадження нової техніки, зростання продуктивності праці, економного використання матеріальних і грошових ресурсів, виявлення і повнішого використання внутрішніх резервів.

Простота розрахунку цього показника та можливості охоплення ним усієї продукції дозволяє враховувати зміни собівартості через зниження (збільшення) витрат у копійках на кожну гривню оптових цін і суму економії (перевитрат) на весь товарний випуск.

При аналізі витрат на одну гривню продукції необхідно:

- визначити виконання плану (завдання) щодо рівня витрат на 1 грн. виробленої продукції;

- виявити вплив окремих чинників на рівень фактичних витрат на 1 грн. продукції.

Фактичні витрати на 1 грн. продукції відхиляються від розрахункових під впливом таких факторів: відхилення від розрахункових структури і асортименту продукції; зміни собівартості окремих виробів, зміни цін і тарифів на сировину, енергію та послуги, зміни порівняно з розрахунковими цін на готову продукцію. Аналіз перелічених факторів проводиться способом відсоткових чисел, ланцюгової підстановки тощо.

3.Аналіз витрат за калькуляційними статтями

Аналіз собівартості продукції у розрізі калькуляційних статей

витрат дозволяє виявити зміну собівартості продукції в окремих структурних підрозділах підприємства, оцінити роботу окремих виконавців, які відповідають за зниження собівартості на відповідній ділянці.

Аналіз розпочинається із зіставлення фактичних витрат з витратами, передбаченими планом чи розрахунками.

Після розрахунку абсолютних відхилень з кожної статті визначають відсоток відношення до розрахункових витрат повної собівартості та з кожної статті окремо. На цьому етапі доцільно також оцінити структуру витрат та структурні зрушення в собівартості продукції.

Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину та матеріали. Загальна сума витрат з цієї статті залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), її структури та зміни питомих витрат на окремі вироби (ПМВі).

Питомі матеріальні витрати на окремі вироби в свою чергу залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (ПВі) і середньої ціни одиниці матеріалу (Ці).

Розрахунок впливу даних факторів здійснюється способом ланцюгових підстановок.

Витрати матеріалів на виробництво продукції

а) за планом: S(VВПпл * ПВплі * Цплі)

б) за планом, перерахованому на фактичний обсяг виробництва продукції: S(VВПпл * ПВплі * Цплі) * Ктп

в) за плановими нормами і плановими цінами на фактичний випуск продукції: S(VВПфі * ПВплі * Цплі)

г) фактично за плановими цінами: S(VВПфі * ПВфі * Цплі)

д) фактично S(VВПфі * ПВфі * Цфі).

Для розрахунку впливу факторів необхідно з кожного наступного розрахунку відняти попередній.

Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання включають амортизацію машин й технологічного обладнання, витрати на їх утримання, витрати з експлуатації, витрати з внутрішньозаводського переміщення вантажів, знос МБП та ін. Деякі види витрат (наприклад, амортизація) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші повністю або частково залежать від його зміни і є умовно-змінними. Ступінь їх залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається досвідним шляхом, або за допомогою кореляційного аналізу за великою сукупністю даних про обсяг випуску продукції й суми цих витрат. Аналіз наведених витрат здійснюється в цілому по статті й за наведеними складовими елементами.

За складовими елементами та в цілому вивчаються також цехові та загальногосподарські видатки. При цьому відокремлюється зарплата працівників апарату управління, утримання основних засобів, витрати на поточний ремонт, утримання легкового транспорту, видатки на відрядження, видатки на утримання сторожевої охорони, податки й відрахування від зарплати, видатки на охорону праці та ін. В процесі аналізу фактичні витрати порівнюють з рівнем витрат за кошторисом, розраховують їх відхилення та вивчають причини і вплив факторів.

Комерційні видатки включають витрати на відвантаження продукції покупцям (навантажувально-розвантажувальні роботи, доставка), видатки на тару й пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринку збуту й т.д. Вивчення цих витрат здійснюється за складовими елементами. При розрахунку впливу факторів враховують специфіку витрат.

Так, видатки з доставки товарів залежать від відстані перевезень, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, видів транспортних засобів.

Видатки з навантаження й розвантаження можуть змінюватися у зв’язку зі зміною маси відвантаженої продукції й розцінок за навантаження й розвантаження однієї тонни продукції.

Видатки на тару й пакувальні матеріали залежать від їх кількості й вартості.

Для виявлення додаткових резервів зниження собівартості продукції доцільно проаналізувати собівартість окремих виробів. Такий аналіз здійснюється з найважливіших видів продукції, які мають значну питому вагу у загальному обсязі виробництва. При цьому особливу увагу слід звернути на вироби, собівартість яких підвищилася.

Аналіз собівартості окремих виробів доцільно починати із загальної оцінки виконання завдання з собівартості відповідного виробу. Потім доцільно оцінити відхилення з кожної статті калькуляції. Особливу увагу при цьому слід приділити статтям, що мають велику питому вагу у собівартості продукції.

Після виявлення відхилень з окремих статей витрат потрібно виявити вплив різних факторів.

Заключним етапом аналізу витрат підприємства є підрахування резервів можливого їх зниження й розробка конкретних рекомендацій з їх залучення.

4. Факторний аналіз собівартості продукції

Загальна сума витрат підприємства може змінюватися під впливом зміни обсягу реалізації продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції й суми постійних витрат. Розрахунок впливу факторів можна проводити за даними таблиці.

Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат

на виробництво і реалізацію продукції

Витрати	Фактори зміни витрат
Обсяг випуску продукції	Структу ра про дукції	Змінні витрати	Постійні витрати
За планом на плановий випуск продукції S(Вплі * Хплі) + Апл	План	план	план	План
За планом, перерахованому на фактичний обсяг виробництва продукції S(Впл * Хплі) Ктп + Апл	Факт	план	план	План
За плановим рівнем на фактичний випуск продукції S(Вплі * Хфі) + Апл	Факт	факт	план	План
Фактично при плановому рівні постійних витрат S(Вфі * Хфі) + Апл	Факт	факт	факт	План
Фактичні S(Вфі * Хфі) + Аф	Факт	факт	факт	Факт

При дослідженні впливу факторів за зміну витрат на гривню товарної продукції використовують спосіб ланцюгової підстановки. Порядок розрахунку наведено в таблиці.

Розрахунок впливу факторів на зміну суми витрат на гривню

товарної продукції

Витрати на гривню товарної продукції, коп	Фактор
Обсяг виробниц тва	Структура виробниц Тва	Рівень питомих змінних витрат	Сума постйних витрат	Відпускні ціни на продукцію
План	План	План	План	План	План
Ум. 1	Факт	План	План	План	План
Ум. 2	Факт	Факт	План	План	План
Ум. 3	Факт	Факт	Факт	План	План
Ум. 4	Факт	Факт	Факт	Факт	План
Факт	Факт	Факт	Факт	Факт	Факт

Сума постійних і змінних витрат, в свою чергу, залежить від рівня ресурсоємності та зміни вартості матеріальних ресурсів у зв’язку з інфляцією. Щоб встановити, як ці фактори вплинули на зміну суми, необхідно абсолютні прирости витрат на гривню товарної продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, відображений в планових цінах.

5. Аналіз реалізації (поставок) продукції

Серед показників, що характеризують товарні операції

підприємства, реалізація продукції (робіт, послуг) є найважливішим, тому що, з одного боку, вона характеризує кінцевий етап у русі товарів, а, з іншого боку – формує інші показники діяльності, такі як прибуток, фінансовий стан та ін.

Перед тим, як розглядати обсяг реалізації, слід уточнити його розмір. Це означає, що обсяг реалізації має бути приведений у співставимий вигляд порівняно з минулими періодами. Для цього:

1. З обсягу реалізації виключаються внутрішні перекидки товару.
2. Якщо відбулася зміна цін, то проводиться перерахунок реалізації у співставимі ціни.

Аналіз обсягу реалізації проводиться за трьома напрямками:

- оперативний аналіз;

- вивчення складу обсягу реалізації за різноманітними ознаками (за видами реалізації, за термінами, за покупцями, за асортиментом);

- побудова динамічних рядів, вивчення тенденцій та закономірностей розвитку реалізації і на цій основі прогнозування показників реалізації на майбутнє.

Оперативний аналіз реалізації продукції передбачає її вивчення в процесі здійснення, коли виявляються недоліки, що виникають в процесі поточної реалізації, і приймаються оперативні заходи з їх усунення.

Аналізуючи реалізацію за її видами, відокремлюють:

- реалізацію через підприємства, фірми, компанії, ярмарки, аукціони;

- реалізацію зі складів та транзитом;

- дрібнооптову реалізацію;

- реалізацію через фірмову мережу;

- внутрішньосистемні відпущення товарів;

- додаткові послуги.

З кожного виду реалізації розраховується відсоток виконання плану, динаміка, відхилення від плану й показників минулого року, показники структури, зрушення в ній, вивчаються причини.

Наступним етапом в аналізі є вивчення обсягу реалізації за покупцями та термінами з розрахунком вищеперелічених показників.

Далі проводиться аналіз реалізації основних видів поставленої продукції. Для цього з кожного виду продукції фактичні дані зіставляються з плановими, визначають ступінь виконання планового завдання та відхилення від плану, вивчають причини. Показники також вивчаються в динаміці з розрахунком абсолютних та відносних відхилень, структурних зрушень.

Аналізуючи реалізацію за покупцями, слід визначити виконання договірних зобов’язань, встановити рівномірність поставки, долю кожного покупця в загальному обсязі поставки та обсязі реалізації окремого виду продукції.

Вивчається рівномірність завантаження підприємства договорами в звітному періоді та її вплив на підсумки роботи підприємства.

Для оцінки виконання договірних зобовязань з поставки продукції доцільно використовувати комплексний показник, який визначається за формулою

Ккомп. = (1 – Кн) * Кас. * Кяк.,

де Кн – коефіцієнт невиконання зобов’язань з поставок продукції у встановлені терміни;

Кас. – коефіцієнт виконання зобов’язань з асортименту;

Кяк. – коефіцієнт виконання зобов’язань з якості продукції.

6.Аналіз основних факторів, що впливають на зміну обсягу реалізації

Обсяг реалізації змінюється під впливом великої кількості факторів. Задачею аналізу є встановлення найбільш суттєвих із них, згрупувати їх і визначити методику розрахунку впливу.

Фактори можна згрупувати в наступні 3 групи:

1. Фактори використання товарних ресурсів
2. Трудові фактори
3. Фактори МТБ та організаційно-технічні.

До факторів використання товарних ресурсів залежить стан запасів на початок і кінець періоду, надходження товарів та інші видатки товарів. Наведені показники пов’язані між собою формулою:

Зп + Н = Р + В + Зк,

де Зп – запаси на початок періоду;

Н – надходження товарів за період;

Р – реалізація товарів за період;

В – ішще вибуття товарів;

Зк – запаси на кінець періоду.

Для розрахунку впливу факторів можна використати спосіб ланцюгової підстановки і спосіб характеру взаємозвязку.

В першому випадку спочатку розраховують значення обсягу реалізації при різноманітних умовах (шляхом заміни кожного з факторів з планової на фактичну величину почергово), а потім, беручи різницю між кожним наступним і попереднім результатом визначають вплив відповідного фактору.

В другому випадку враховують, що показники прибуткової частини повязані з обсягом реалізації прямою залежністю. Тобто їх зміна викликає таку ж саму зміну обсягу реалізації, а показники видаnкової частини з обсягом реалізації пов’язані зворотною залежністю, тобто їх зміна викликає протилежну зміну обсягу реалізації.

Трудові фактори – це чисельність працівників і їх виробіток.

Обсяг реалізації через наведені фактори можна подати:

Р = ч * Вп,

де ч – середньоспискова чисельність працівників;

Вп – виробіток на 1-го працівника.

Маючи мультиплікативну модель залежності, для розрахунку впливу факторів раціонально використати спосіб абсолютних різниць. Тоді вплив факторів на обсяг реалізації розраховується наступним чином:

D Рч = (Ч1 – Чо) * Впо

D Рв = (Вп1 – Впо) * Ч1.

Велике значення для підприємства має структура робочої сили. Наприклад, для розрахунку впливу на обсяг реалізації трудових факторів можна ваикористати наступну формулу:

Р = Чвс. * dскл * Впскл,

де Чвс – загальна кількість працівників підприємства;

dскл – питома вага складських працівників в загальній чисельності працівників;

Впскл – виробіток складського працівника.

Для розрахунку впливу факторів доцільно використати спосіб ланцюгової підстановки. Послідовність розрахунків:

1. Ро = Чвс.о * dскл о * Впскл о
2. Р1 ум. = Чвс.1 * dскло * Впскл о
3. Р2ум. = Чвс.1 * dскл 1 * Впскл о
4. Р1 = Чвс.1 * dскл1 * Впскл1,

Тоді:

DРчвс = Р1ум – Ро

DРd = Р2ум – Р1ум

DРвпскл = Р1 – Р2ум

До факторів МТБ належать основні фонди, за допомогою яких забезпечується процес реалізації товарів, а також показники їхнього використання, показники торговельної чи складської площі та їхнього використання. Організаційно-технічними факторами є кількість робочих днів в періоді, тривалість робочого дня і т.п. Для розрахунку впливу наведених факторів використовують спосіб абсолютних різниць і спосіб ланцюгової підстановки. Методика розрахунку така ж, як з наведених раніше факторів.

7.Аналіз товарних запасів та швикості реалізації товарів.

До завдань аналізу товарних запасів належать:

- вивчення складу запасів за окремими ознаками: за термінами, номенклатурними найменуваннями, місцем знаходження;

- перевірка забезпеченості реалізації запасами і виявлення зверхнормативних чи недостаючих запасів;

- організація проведення оперативного аналізу товарних запасів;

- встановлення ступеня впливу факторів на зміну обсягу товарних запасів;

- виявлення динаміки товарних запасів, закономірностей їхнього розвитку і на цій основі прогнозування запасів.

Товарні запаси враховуються на картках складського обліку за номенклатурними найменуваннями кількісно та в сумовому виразі. Проводячи аналіз товарних запасів, виходимо з відомостей про запаси на кінець чи початок періоду. Це підкреслює, що показники запасів обчислюються не в цілому за період, а на певний момент часу. Тому при виявленні зверхнормативних чи недостаючих запасів розрахунок проводиться на початок чи кінець місяця, кварталу за номенклатурними найменуваннями і за місцем реалізації.

Для цього фактичні показники порівнюються з розробленими нормативами. Аналіз запасів проводиться в сумі і в днях обігу. В основу аналізу покладається такий зв’язок:

Товарні запаси в сумі = товарні запаси в днях * одноденний складський обіг;

Товарні запаси в днях = товарні запаси в сумі / одноденний складський обіг

Щоб визначити зверхнормативні чи недостаючі товарні запаси використовують формули:

Зф – (N * Р / Д) = +,- ТЗ у сумі;

(Зф / Р / Д) – N = +,- ТЗ у днях,

де Зф – фактичні товарні запаси у сумі на початок чи кінець періоду;

N – норматив товарних запасів у днях;

Р – реалізація за період;

Д – кількість днів у періоді.

З показниками товарних запасів пов’язаний показник обертаємості, який характеризується кількістю обертів та часом товарного обігу.

Кількість обігів вказує на те, скільки раз за період реалізувався середній товарний запас. Розрахунок проводиться за формулою:

Ш = Р / ТЗсер,

де Ш – швидкість реалізації;

Р – реалізація за період;

ТЗсер – середній товарний запас.

Цей показник може використовуватися і як показник ефективності використання запасів, оскільки вказує розмір реалізації, що припадає на 1 грн. запасу. Чим більша ця величина, тим більш ефективніше використовується запас і тим більшу кількість раз він був реалізований, що свідчить про прискорення обертаємості запасу.

Час товарного обігу – це період часу, протягом якого реалізується середній запас:

Ч = Тзсер / ор = Тзсер * Д / Р,

де Ч – час обертаємості в днях;

ор – одноденна реалізація.

Показники обертаємості запасів пов’язані між собою. Зв’язок відбивається наступним:

1. Швидкість обертаємості та час обертаємості – зворотно пропорційні
2. Добуток цих показників дорівнює кількості днів у періоді

Ш * Ч = Д

Позитивним у роботі підприємства є прискорення обертаємості запасів, тому що це дає можливість збільшити реалізацію з меншими запасами, веде до скорочення відсотків за кредити, витрат на утримання запасів, до вивільнення коштів, що перебувають в обігу.

Для розрахунку впливу факторів на зміну розміру середніх товарних запасів використовують розрахункову формулу:

ТЗсер = Ч * ор

D ТЗсер ор = (ор1 – оро) * Чо

D ТЗсер Ч = (Ч1 – Чо) * ор1

Для розрахунку впливу факторів на час обертаємості використовується спосіб ланцюгових підстановок. Розрахунки проводять в такій послідовності:

1. Чо = ТЗо / оро
2. Чум. = Тзо – ор1
3. Ч1 = ТЗ1 / ор1, тоді

D Чор = Чум - Чо

D Чор = Ч1 – Чум.

Дата добавления: 2015-05-24