Божественність запліднення і народження

Його здійснює сам Бог весілля і Роду.

Це ніщо не є грішне і прокляте само в собі. Хлопці Дажбога родяться без первородного гріха.

Це корона життя. Це Святість і Вічність Роду і Народу. Немає тут нічого брудного і гріховного.

Це виражене також в українському весільному обряді. Хто добре його знає, той знає, що обряд весілля не кінчиться за весільним столом. Його завершенням є саме містерія запліднення.

Це сам Дажбог, Батько людського щастя. Найвище щастя людини в його Роді.

А цей Рід Божественний.

Прості слова об'явлення. Прості і правдиві, як слово віщуна. Воно згущене, як букви на малій дощинці. Ні слова зайвого. Кожне слово нове як об'явлення, свіже, міцне як ранкове світло.

ТИ Є СИНОМ ТВОГО БОГА!

Сказано про дві чудотворниці, але лиш у прийдешньому здійсниться Божественність твого призначення.

Неси Світло і Щастя у людський світ. Бо ти є сином Божества Світла і Щастя.

Коли ж це сталося оте народження нації, народження Українського Народу?

Смішне питання, оце «коли».

Тоді ще не було історичного часу. Усе в нашому гимні старинне. Кажемо, що це архаїчна доба патріярхальности. Нарід зображує цей час, як час Батька Русі. Сини цих патріярхів будуть цілими народами.

Знайдем декілька видів цього міту народження. Вважаю цей найстаршим. Інші мають у собі елемент історії, а саме назви. Тут одна тільки назва: РУСЬ.

А її територія? – спитає смішака.

Територія необмежених просторів історіотворчої Русі, яку сьогодні в її обмеженій формі називаємо Україною. [60]

Але знайдемо у «Книзі Велеса» і це питання території.

Знайдем і те, що всі ці території прастарої Русі величають і поклоняються Київу. Заявляють, що нікому, тільки Київу, будуть платити данину. Тільки Князя Київа будуть слухати. А будуть вони вибирати своїх князів на всіх широких Землях України на сім років, а ці князі між собою будуть вибирати князя у Київі, що буде Батьком усіх цих країн. Така буде історія від Прабатька Русі до Батька усіх країн цієї Русі.

Така була конституція наших прабатьків. Конституція України насьогодні.

Не можна яскравіше визначити перед історією свою національно-державну приналежність, як це зробили наші прабатьки.у своєму посланні до нас сьогодні.

Це Україна, але не Україна в її обмежених границях сьогодні, але Україна, як прабатьківщина цієї Русі, в якій народилися і з якої виросли всі сини Прабатька Орія, але про це будемо читати згодом.

Це Україна, яку в історії творили далі і боронили Олег, Ігор і Святослав. Це Україна ще більша і ширша від тієї, яку любив Святослав і дякував Перунові, що вчинив її такою великою.

Сьогоднішні провідники націоналізму шукають міту Київа. Його не треба шукати, ані творити. Він є у Вірі Забутих Предків.

Але ж Святослав молився до Перуна, – завважить хтось.

Так, це Бог князів і героїв.

Поза Вогнем і Світлом є ще глибша Потуга Всесвіту.

Вона у Громовиці Перуна. Вона поборює первісну Темінь, вона постійно з нею бореться. Саме існування Космосу є вислідом цієї вічної Боротьби.

Це Перун творить Всесвіт, утримує його, споює його в єдиний лад, як казали старинні віщуни «отак як вісь споює колеса гарби» так воля і Потуга Перуна утримує Всесвіт.

Вибух, Вибух його Потуги дав початок історії Всесвіту.

Сьогоднішня наука поклоняється перед цим Правибухом, як каже ця наука, перед Великим Вибухом.

Наші прапредки поклонялися Перунові і розуміли його дію утримання Світу Потугою Своєї Громовиці.

Наука називає цю силу електричністю і нею пояснює усе від протону до квазарів.

А в нашій Вірі Перун – це Батько Дажбога!

А сам ВІН – ПЕРУН – це САМ СВАРОГ У ТРОЇСТОСТІ ЙОГО ІСТОТИ. [61]

Наша Віра знала таку гієрархію.

Оце є вступ до нашого пізнання і відновлення Віри Забутих Предків.

***

Дорогі Друзі!

Ви, як звичайно, неспокійні, що немає листів від мене, Я писав в обіжнику, що хоч я був хворий, то мій час не був змарнований. Боже, Боже, щоб тільки я зміг скоро написати те все, що я відкрив в тому часі. Але поки здобудуся на наукове написання «того всього», хочу коротко і попередньо поділитися з Вами самими вислідами, які покищо прошу прийняти на-віру. Я знаю, що Ви мені вірите, але тут ідеться про наукові докази, а не самі ствердження.

Отже 1-ше: Наш Бог Перун був, навіть ще у часі першої доби Риґведи, вже на індійському терені в системі їх генотеїзму почитаний, як найвищий Бог. Є факт, що немає цього в пізніших текстах. Я написав про цю ідентифікацію в «Про Перуна знання таємне». Це було об'явлення та інтуїція. Сьогодні маю на це науковий доказ. Звичайно, мене це не здивувало. Були в Риґведі два етапи почитання Перуна. Відтак його місце зайняв Індра, як популярний національний Бог Індії. Цю ідентифікацію я знав прекрасно. Дивна річ навіть у моїй студії про Індру, (загублена докторська праця, яку я не міг показати чи представити за большевицьких часів: як Вам відомо, мене підозрівали в расовій ідеології) я концентрувався тоді на гимнах до Індри та переочив цей важливий поділ чи розріжнення двох етапів.

Для нас це важне. Тут «Книга Велеса» виправдана. Як знаєте, там Перун є частиною найвищої Трійці. Пізніше багато варіянтів цієї концепції Трійці відомі в гіндуїзмі.

Друге: Є важлива ріжниця між українським і ведійським генотеїзмом. У Риґведі бракує виразного ствердження, що всі Боги є тільки частиною Сварога і поза ним не існують як окремі Боги для себе. В Риґведі більше число Богів було в часі почитано як Найвище Божество. Ріжниця тут не тільки у назвах, але у глибшій концепції. Не знаю чи це ясно?

Третє: Важливий висновок: коли у мові і в теології знаходимо це першенство старинности праслов'янства – то це доказ, що наше праслов'янство первісне і старше перед добою, в якій формувався духовий світ Риґведи. Праслов'яни-Арійці принесли РІГ ВЕДИ, себто РІГ ЗНАННЯ, до Індії, а тому цілком зрозуміло, що духовий світ індійського Ведизму був молодший за Релігію Арійців, хоч цей світ зазнав довшого і багатшого розвитку. [62]

Четверте: Хоч безліч разів слово і поняття «арійський» і «Арієць» виступає в Риґведі і Авесті, то однак немає там свідомости походження від Батька Арія чи Орія, очевидно, який став чи перейшов у світ легенди.

Основна цінність «Книги Велеса» – це триподіл світів, в тому світ Правія, себто Космічного Права. Це поняття відповідає поняттю Ріта в Риґведі. Його етимологія від того самого кореня «АР», «РІ», у Авесті це «АША». Це свідоцтво справжньої благородносте нашого народу, який бачив Право у Всесвіті.

Це все мусить бути вступом до «Книги Велеса». Без цього, ані ми, ані світ не зрозуміє цінности і автентичности цієї Книги... Покищо радісні привіти!

П.С.

Знаю, що Ви нетерпеливі побачити ці речі сформульовані у окремих розділах.

Почав ходити до Британської Бібліотеки.

Здоров'я як бачите краще, хоч тиснення крови все ще високе. Якось я звик до хвороби, чи вона до мене...

11 травня 1974 р.

Володимир.

***

Дорогі, Найдорожчі!

Це тільки коротка відомість, що я щасливо вернувся до моєї хати. Щоправда, я ще перебуваю на «шпитальному режимі», себто маса медицини, наказ спати і нічого не робити і т.д. Це принаймні один місяць. Але я вже чую себе добре і знаю, що вже завтра цей режим не послухаю.

Мої найперші завдання: зробити копії двох праць, а саме: 1. Вступ до Риґведи, 2. Гимн про Чоловіка.

Це за ці дві академічні праці я був іменованим членом УВАН, Керівним членом Групи Орієнталістів.

Обі ці праці в манускрипті і немає навіть машинопису. Вступ до Риґведи важливий методологією інтерпретації старинних гимнів та їх датування, згідно з Якобі (астроном) і знавцем Риґведи ТІЛЯКОМ (приятелем Ґандгі, провідним мислителем часів Ґандгі).

Але праця про «Гимни про Чоловіка» переходить далеко саму тільки наукову інтерпретацію Гимну. Вона викликала і здивування і подив професора СТАСЯКА, коли він почув її у Лондоні.

ТУТ ЧОЛОВІК – ЦЕ ЧОЛОВІК ІЗ УЧЕННЯ СКОВОРОДИ: ЦЕ КОСМОТВОРЧИЙ ЕЛЕМЕНТ КОСМІЧНОГО ЧОЛОВІКА, ЩО І Є [63] КОСМОСОМ. Принцип індивідуалізації, висунений як космотворчий – не елемент – але сам ЧОЛОВІК.

Було б жаль, якби ця праця пропала. Звичайно, я обіцяв собі переписати її на машині і притягнути апарат модерної філософії і космогонії, себто астрономії – так, просто астрономії. Отже я дозволив собі коштом Інституту вчинити три копії, так як вони є, а як буде час, взятися за нові уступи до неї. В цій праці я доказую, що побіч європейської психоонтології – себто пояснювання Буття елементами відомими із психології, вірніше із інтроспекції, є зовсім рівновартна і добра мітоонтологія, себто пояснювання Буття через мітологію, і це є теж метода пізнання.

Але щобільше: ІСНУЄ РИТООНТОЛОГІЯ, СЕБТО ПОЯСНЮВАННЯ БУТТЯ ЕЛЕМЕНТАМИ ЖЕРТВИ І РИТУАЛУ. ЦЕ Є НОВЕ! ХОЧ ТАКЕ СТРІЧАЄМО у філософії Міменси.

Не забудьте Друзі!, що існує 5.000 літ розвитку індійської філософії і все те, що світає в Европі – вже було. Ніщо не змінить цього факту.

Приклади мітоонтології маєте вже в моїх працях про «Книгу Велеса». Це завдання число два.

Покищо мушу кінчати сердечним привітом на волі!

Не сумнівайтеся у мій поворот до праці!

Ваш, Ваш, сто разів Ваш!

30 червня, 1974 р. Володимир.

Дата добавления: 2015-05-24