Фізико-географічна характеристика о.Мадагаскар

Урбанізація. Територіальні відмінності в рівнях урбанізації в різних регіонах України.

Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

Групи регіонів в залежності від ступеню урбанізованості:

І група — регіони з найвищим ступенем урбанізованості, до якої належать Донецька, Луганська і Дніпропетровська області. Усі вони є високорозвиненими індустріальними регіонами, для яких характерні великий рівень освоєння території, значна частка великих міст і висока густота міського населення. У таких регіонах відбувається процес формування агломерацій.

ІІ група — високоурбанізовані регіони. До цієї групи можна віднести Харківську область, яка характеризується наявністю великого промислового, адміністративного та культурного центру (м. Харків), в якому зосереджено понад 60% міського населення області, значною часткою міського населення в загальній чисельності населення області, а також великою кількістю міст.

ІІІ група — регіони, наближені до високоурбанізованих До них належать Запорізька, Львівська та Київська області. Характерними рисами цих областей є велика кількість малих міст, у яких зосереджена значна питома вага населення. В цих регіонах розташовані великі центри розселення, довкола яких формується мережа майбутніх високоурбанізованих районів (міста Київ, Запоріжжя, Львів).

IV група — регіони з середнім рівнем урбанізації. Нині такими регіонами є більшість областей України.

V група — регіони з найменшим рівнем урбанізації, до якої відносяться Закарпатська, Чернівецька та Херсонська області. Особливостями даної групи регіонів є найменша концентрація міст, які в переважній більшості належать до категорії малих та середніх та виконують функції районних центрів.Кількість та густота розміщення міст в даних областях є найменшою в Україні.

Для території України характерна нерівномірна урбанізованість. Найбільш урбанізованими є Східний та частина Центрального регіону країни, які завжди характеризувалися найвищим рівнем виробничого освоєння території, найбільшою часткою промислового виробництва, високою густотою населення тощо. Найменш урбанізованими є частина Західного та Південного регіонів України, де розташовані в основному малі та середні міста, характерним є агропромисловий тип виробництва.

Мадагаскар — один із найбільших на землі островів, що поступається розмірами лише Гренландії, Новій Гвінеї та Калімантану. Його площа 590 тисяч км². Крайня північна точка — мис Амбр — віддалена від крайньої південної — мису Сент-Марі — на 1650 км. Середня ширина острова — 400—450 кілометри, найбільша — 600 кілометрів.

Берегова лінія Мадагаскару не дуже звивиста. Найбільше порізані північні та західні береги.

Мадагаскар — гірська країна: понад половину острова займають гірські хребти, плоскогіря і пасма високих горбів. Головний вододіл тягнеться з півночі на південь більш як на 800 км уздовж східного берега так, що між ним і океаном залишається порівняно вузька смуга низовини. На схід гори обриваються круто. На заході до них прилягають плоскогіря, що величезними східцями знижуються в бік Мозамбікської протоки. Найвищі гори — Анкаратра і Царатанана — містяться всередині і на півночі острова. Це групи згаслих вулканів 2000—2500 м заввишки. Через всю східну частину острова з півночі на південь простяглося Центральне нагір'я (Високе плато) висотою 800—1500 м, в межах якого виділяють масиви: Царатанана (до 2876 м), Анкаратра (2643 м), Вухімехеті (1956 м).

Діючих вулканів на Мадагаскарі немає, але згаслих багато. Острів був колись осередком досить сильної вулканічної діяльності. Землетруси і тепер бувають часто. В багатьох місцях б'ють гарячі джерела, а з тріщин землі виходять струмені вуглекислого газу.

Якщо намалювати профіль Мадагаскару по лінії схід-захід, то в загальних рисах він матиме вигляд даху, один схил якого, звернений до Африки, довгий, пологий і східчастий, а другий, звернений до Індійського океану, короткий і стрімкий. Зрозуміло, що при такій будові поверхні річки західної і східної частин острова мають відрізнятися і розмірами, і характером своєї течії. Східний берег Мадагаскару багатий на річки. Всі вони невеликі, порожисті і стрімкі, особливо після дощів. Річок, що течуть у Мозамбікську протоку, не так багато, як на східному схилі острова, але зате вони довгі і повноводні. Деякі з них у нижній течії придатні для судноплавства, проте плавати по них можуть тільки судна з невеликою осадкою і плоскодонні.

Дата добавления: 2015-05-24