Характеристика природно-сировинної бази країни на прикладі Росії

Характеристика центральної Америки

Центральную Америку можно пред­ставить себе в виде большого треу­гольника, нижний (южный) угол кото­рого приходится на Панаму. Этот мост между Северной Америкой и Южной кончается в Панаме узким перешей­ком, где всего каких-либо 50 км отде­ляют Атлантический океан от Тихого. Гватемала и Белиз, Гондурас и Саль­вадор, Никарагуа, Коста-Рика и Панама - семь небольших госу­дарств расположены на перешейке между двумя громадными матери­ками.

Хотя территория Центральной Аме­рики не так уж велика, природа ее далеко не однообразна. Основную часть Центральной Америки (кроме севера Гватемалы и прибрежных рав­нин) составляют горы, состоящие из вытянутой на 1000 км цепочки вулканов, многие из которых еще ак­тивны. К Тихому океану спускаются более крутые склоны, на Атланти­ческом побережье они положе. Замет­но различаются они и своим клима­том, хотя находятся приблизительно на одной и той же географической широте. И там и там дождливый се­зон с мая по октябрь с наибольшим количеством дождей в июне и сентяб­ре. Но побережье Карибского моря получает еще дожди в сухой сезон. Стало быть, побережья Тихого океана много суше.

Разница в количестве осадков на востоке и западе Центральной Аме­рики хорошо заметна по раститель­ности. Направляясь через Панам­ский канал из Карибского моря в Ти­хий океан, путешественник наглядно воспринимает контраст между пышными лесами Карибских Анд и чах­лой растительностью Тихоокеанского побережья, хотя в целом этот уголок мира отличается богатством расти­тельности. Прибрежные равнины и склоны гор до высоты 1000 м покрыты на восточном побережье густыми тропическими дождевыми лесами. Тихоокеанское же побережье до этой же примерно высоты покрыто влаж­ным тропическим листопадным лесом, который местами сменяется кустарни­ками и безлесными склонами. Тут встречаются кактусы, акации и в Гва­темале - сосны. Выше в горах растут вместе с соснами смешанные леса с кипарисами, пихтами, дубом, ольхой, сливами и другими деревьями. А вы­ше леса, на конусах вулканов,- альпийские луга с кустарниками и травянистыми растениями.

Состав птичьей фауны Центральной Америки показывает, что тут много птиц пролетных и зимующих. Ведь этот район связывает два огромных материка.

У промисловості переважають галузі важкої індустрії, яка спирається на потужну паливно-енергетичну базу. Паливно-енергетичний комплекс країни орієнтований на інтенсифікацію видобутку природного газу, нафти, дешевого вугілля. Сучасний стан цього комплексу подібний до того, який був у США на початку 60-х років: зростання експорту газу, нафти, нафтопродуктів при одночасному падінні їх виробництва. Так, за обсягами її видобутку Росія поступається нині Саудівській Аравії та США. Зменшився обсяг експорту нафти і нафтопродуктів у країни СНД та Балтії. Втрати нафти становлять 10% через несправності в трубопроводах.

За оцінками спеціалістів, на Росію припадає 36% світових запасів природного газу, з них 78% знаходяться в Західному Сибіру, 4% – в Східному Сибіру й на Далекому Сході, 7% – в зоні шельфу Охотського, Баренцового, Карського морів, півострова Ямал. Нині головними районами видобутку газу є Західний Сибір. У Росії продовжує формуватися найбільша в світі загальнодержавна система газопостачання, яка об'єднує близько 200 газових і газоконденсатних родовищ системою магістральних газопроводів довжиною понад 140 тис. кілометрів.

Вугільна промисловість виявилась у найважчому становищі: понад 70 % шахт, в яких концентрується близько 50% промислових запасів вугілля, не реконструювались останні 20 років. вугільними басейнами Росії є Кузнецький, Печорський, Південноякутський та Кансько-Ачинський. В енергетиці країни провідне місце посідають теплові електростанції, які працюють переважно на низькосортному кам'яному та бурому вугіллі, торфі, горючих сланцях, а також на газі (в районах видобутку).

На атомну енергетику припадає близько 11% загального виробництва електроенергії, а в європейській частині країни – 25%. Планується нарощування енергоблоків на діючих АЕС: Кольській, Білібінській, Курській, Калінінській, Балаковській. Майже 5% від загального виробництва електроенергії дають так звані нетрадиційні виробники електроенергії. Це Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові електростанції різної потужності (їх близько 1500), а також станції сонячного теплопостачання і біоенергетичні установки. Крім Курило-Камчатської зони, де знаходяться основні запаси термальних вод, перспективними є райони Північного Кавказу, півдня Західного Сибіру, Східний Сибір (Бурятія, Тува).

На Північному Кавказі (Дагестан, Ставропольський та Краснодарський краї) термальні води вже використовуються для теплопостачання. В північних та північно-східних районах Росії, які не були охоплені централізованим енергопостачанням, є значні резерви комбінованого використання традиційних та нетрадиційних джерел (особливо використання вітрової енергії).

Дата добавления: 2015-05-24