Географічне пізнання землі

ЩО ВИВЧАЄ ГЕОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ. МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Географія — комплексна наука, яка вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність. Географія є однією з найдавніших наук світу. Слово «географія» в перекладі з грецької мови означає «землеопис» («гео» — земля, «графо» — пишу). Уперше цю назву застосував до науки про Землю давньогрецький учений Ератосфен у ІІІ ст. до н. е.

Фізична географія вивчає природу Землі, явища та процеси, що відбуваються на ній. Фізична географія поєднує пов’язані між собою науки: землезнавство, геоморфологію, метеорологію, кліматологію, гідрологію, океанологію, ґрунтознавство та ін.

Соціально-економічна географія вивчає населення Землі та його господарську діяльність. До складу соціально-економічної географії також належать різні науки, наприклад, географія населення, географія промисловості, географія сільського господарства та багато інших.

Особливе місце в системі географічних наук посідає картографія — наука про карти, методи їх створення та використання.

&Методи географічних досліджень

Загальнонаукові

• Історичний — дослідження об’єктів природи і суспільства у процесі їх розвитку

• Математичний — обробка зібраної географічної інформації за допомогою математичних методів

• Комп’ютерне моделювання — створення та вивчення моделей реальних земних об’єктів та процесів на комп’ютері

• Системний — розгляд складових частин природних систем

• Інші

Суто географічні

• Спостереження за навколишнім середовищем

• Картографічний — вивчення географічних об’єктів і явищ, позначених умовними знаками

• Геофізичний — вивчення земної кори та мантії

• Геохімічний — дослідження руху хімічних речовин у природних комплексах

• Геокосмічний — дослідження розвитку географічної оболонки та великих природних комплексів Землі

• Палеогеографічний — вивчення решток давніх рослин і тварин та ін.

Увесь час накопичення географічних знань розподіляють на умовні етапи: Давня епоха (до V ст. н. е.), Середньовіччя (V — перша половина XV ст.), епоха Великих географічних відкриттів (друга половина XV—XVІІст.), епоха Нового часу (XVІІ-ХІХ ст.), епоха Сучасних географічних досліджень (від початку XX ст.).

Давня епоха (античні часи)

Найдавнішою відомою подорожжю вважається експедиція, відправлена з Єгипту царицею Хатшепсут 3,5 тис. років тому.

Географія як наука бере свій початок із Давньої Греції та Риму. Греки узагальнили та осмислили географічний матеріал, що залишився від найдавніших цивілізацій, та здійснили багато власних відкриттів. Фундатором давньогрецького природознавства вважають Фалеса Мілетського(VІІ-VІ ст. до н. е.). Він першим, застосовуючи математичні методи, почав вимірювати і визначати положення об’єктів на поверхні Землі. Видатний мандрівник давнини Геродот (480—425 рр. до н. е.) увів поняття «історична географія», вивчав традиції невідомих народів, побував у Скіфії (південних землях України), уперше описав життя і побут скіфів. Відомий філософ Арістотель (384—322 рр. до н. е.) обґрунтував кулястість Землі. «Батько географії» Ератосфен (275—194 рр. до н. е.) першим використав термін «географія», досить точно обчислив довжину великого кола Землі (250 стадій, що відповідає близько 39 тис. км), склав карту світу, використавши географічну сітку, систематизував знання про Землю, накопичені до того часу. Страбон (64/63—23/24 рр. до н. е.) є автором «Географії» у 17 книгах, де наводиться детальний опис усіх відомих на той час земель. Видатний астроном і географ давніх часів Птолемей (90—160 рр. н. е.) систематизував усі відомі на той час географічні знання, обґрунтував геоцентричну систему розвитку Всесвіту, створив знамениту працю «Посібник із географії», склав 26 карт окремих ділянок земної поверхні й одну зведену карту світу.

Дата добавления: 2015-05-24