Епоха Великих географічних відкриттів

Середньовіччя

У середньовічній Європі науки перебували в занепаді. Купці прагнули збагачення від торгівлі заморськими товарами. Найбільшої слави набула подорож Марко Поло (1254—1324 рр.), який вирушив до Китаю та прожив там 17 років. Про свої пригоди він написав «Книгу Марко Поло», яка містить описи не лише Китаю та материкової частини Азії, а й островів — від Японії до Занзібару.

У Багдаді, столиці Арабського халіфату, був створений Будинок Мудрості — своєрідний науковий центр, куди запрошували працювати видатних учених, привозили з різних країн наукові праці, упровадили наукові спостереження. Одним із найвидатніших арабських мандрівників є ІбнБаттута (1304—1377 рр.), який подорожував майже 30 років, подолавши відстань близько 130 тис. км. Свої враження він описав у книзі «Особливості міст та чудеса подорожей».

У Середньовіччі географічні відомості про українські землі подавалися в літописах, де в 1187 р. вперше була вжита назва Україна. Цікаві відомості про природу, життя та побут народів, що населяли південну частину сучасної України, наведені у творах арабських учених Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін.

Епохою Великих географічних відкриттів називають історичний період від кінця XV до середини XVII ст. Розвиток господарства та торгівлі в Європі сприяв піднесенню дослідницької активності європейців. Вони прагнули потрапити до Індії — їх вабили прянощі, золото, тканини. Дослідницькі подорожі підтримували уряди країн, особливо Іспанії та Португалії.

Хронологія найвидатніших відкриттів

Дата	Подія	Значення
1487 р.	Португалець Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня	Підтвердилися сподівання, що Індії можна дістатися океаном, прямуючи вздовж східного узбережжя Африки
1492 р.	Генуезець Христофор Колумб досяг островів Вест-Індії	Фактично це було відкриття європейцями Америки та початок масштабного освоєння її земель
1497 р.	Португалець Васко да Гама відкрив морський шлях з Європи до Індії	Від того часу і до відкриття Суецького каналу (1869 р.) основна торгівля європейців із країнами Південної та Східної Азії відбувалася цим шляхом
1519—1522 рр.	Перше навколосвітнє плавання іспанської експедиції під керівництвом Фернана Маґеллана	На практиці було доведено, що Земля має форму кулі, а Світовий океан є єдиним цілим
1577—1580 рр.	Друге навколосвітнє плавання ескадри піратів, що мали заступництво англійської корони, під керівництвом Френсіса Дрейка	Були зроблені важливі уточнення карти світу, відкрита протока, яку пізніше назвали протокою Дрейка
1644 р.	Відкриття Австралії голландським мореплавцем Абелем Тасманом	Було остаточно доведено, що Австралія — самостійний материк
Кінець XVI — середина XVII ст.	Походи землепрохідців із метою освоєння Сибіру та Далекого Сходу	Була досліджена значна частина Сибіру та Далекого Сходу; складені карти

 Географія Нового часу. Сучасні географічні дослідження

У подорожах Нового часу відбувається не тільки відкриття нових земель, а й починаються їх наукові дослідження.

Джеймс Кук (1728—1779 рр.) — англійський мореплавець, перший антарктичний мореход,капітан вищого рангу, член Лондонського королівського товариства — здійснив три кругосвітні подорожі. Під час першого плавання (1768—1771) Дж. Кук обстежив два острови Нової Зеландії та східне узбережжя Австралії. Під час другої експедиції (1772—1775) Кук намагався знайти Південний материк. Його корабель вперше за історію мореплавання перетнув Південне полярне коло. Дж. Кук склав карти приантарктичної частини Тихого океану, відкрив острови Нові Сандвічеві (Гавайські), Нова Георгія, Нова Каледонія, описав плоскі айсберги, які назвав «льодовими островами». Третя кругосвітня експедиція під керівництвом Дж. Кука (1776—1780) відкрила безліч островів та коралових рифів у південно-західній частині Тихого океану, досліджувала північно-західне узбережжя Північної Америки. Під час зимування на Гавайських островах Дж. Кук загинув у сутичці з аборигенами 14 лютого 1779 р.

Александр фон Гумбольдт (1769—1859 рр.) — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру. Свої наукові спостереження в Америці він відобразив у 30-томному звіті «Подорож до рівноденних областей Нового Світу». А. Гумбольдт уперше надав географії статус теоретичної дисципліни. Він проводив численні спостереження за атмосферою, астрономічними та магнітними явищами. Наприкінці життя він створив п’ятитомну головну працю свого життя — «Космос. Досвід фізичного опису світу». Перекладена на всі європейські мови, це була найавторитетніша наукова праця того часу.

Дата добавления: 2015-05-24