Номенклатура основ

Основи - це складні сполуки, які складаються з атомів металу та гідроксогруп. Кількість гідроксогруп вказує на кислотність основи та визначається ступенем окиснення металу.

Основи

Хімічні властивості амфотерних оксидів

Амфотерними називають оксиди, які залежно від умов проявляють властивості кислотних або основних оксидів.

1 Взаємодія з кислотами або кислотними оксидами з утворенням солей:

ZnO + H₂SO₄ = ZnSO₄ + H₂O.

Al₂O₃ + 3N₂O₅ = 2Al(NO₃)₃

(N₂O₅ + H₂O → 2H NO₃).

2 Взаємодія з основами або основними оксидами з утворенням солей:

BeO + 2NaOH = Na₂BeO₂ + H₂O,

(BeO + H₂O → H₂ BeO₂).

PbO + MgO = MgPbO₂,

(PbO + H₂O → H₂ PbO₂)

3 Взаємодія між собою з утворенням солі (звичайно елемент з нижчим ступенем окиснення записують як катіон солі, а метал з вищим ступенем окиснення – у складі аніону):

+ = Zn (AlO₂)₂

(Al₂O₃ + H₂O → 2H AlO₂).

З точки зору теорії електролітичної дисоціації основами називають електроліти, при дисоціації яких утворюються у вигляді аніонів лише гідроксид-йони.

Основи класифікують:

- за розчинністю на розчинні (луги) та нерозчинні;

- за кількістю гідроксогруп на однокислотні, двокислотні та багатокислотні.

Назви основ утворюються таким чином:

Кількість гідроксогруп співпадає з валентністю (ступенем окиснення) металу.

NaOH – натрій гідроксид,

Mn(ОН)₂ – манган (II) гідроксид,

Mn(ОН)₃ – манган (III) гідроксид.

Дата добавления: 2015-05-24