Загальна економіко-географічна характеристика світу. Політична карта світу

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Тема 11. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ ЯК НАУКА. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. НАСЕЛЕННЯ

Теми рефератів

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає сутність культури?

2. Які елементи об’єднує поняття «культура»?

3. Назвіть функції культури.

4. В яких сферах проявляється людська культура?

5. Які ви знаєте форми культури?

6. Чим різняться елітарна й народна культури?

7. У чому полягає суть культурних конфліктів?

8. Охарактеризуйте завдання культури.

9. Що називають культурними універсаліями?

10. У чому полягає суть явищ культурного етноцентризму й культурного релятивізму?

11. Що описують статика й динаміка культури?

1. Проблеми культурного відродження в Україні.

2. Цінності та норми як елементи культури.

3. Функції культури та її значення для життєдіяльності суспільства.

4. Субкультури, проблеми їх співвідношення.

& Використана і рекомендована література

Бабій Л. Г. Діалектика розвитку історичних типів культури. — Львів, 1991.

Войтович С. О. Світ соціальних відносин в українській культурі: історико-соціологічне дослідження. — К., 1994.

Здіарук С. І., Парахонський В. О., Валевський О. Л. Стратегічні аспек­ти національно-культурної політики України. — К., 1995.

Ионин Л. Г. Социология культуры. — М., 1994.

Історія української культури. — Миколаїв, 1996.

Коган Л. Н. Социология культуры. — Екатеринбург, 1992.

Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. — Тернопіль, 1993.

Культура і побут населення України. — К., 1991.

Культурология. ХХ век: Антология // Философия и социология культуры. — М., 1994.

Победа Н. А. Социология культуры. — Одесса, 1997.

Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1992.

Смелзер Н. Социология. — М., 1994.

Столяров И. А. Управление культурой. — М., 1988.

Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. — Львів, 1996.

Якуба О. Социология. — Харьков, 1995.

[1] Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.

Соціально-економічна географія світу вивчає закономірності розвитку та розміщення населення і господарство у світі, окремих регіонах та країнах.

Політична карта світу — це географічна карта, на якій відображено поділ світу на держави та території з нанесенням існуючих кордонів. Політична карта є предметом вивчення політичної географії. Основними одиницями політичної карти світу є територія, країна, держава.

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Країна — територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною. Держава — це суверенне політичне утворення, яке здійснює свої владні повноваження на певній території через діяльність особливої системи органів і організацій — державного механізму.

Держави за формою правління (організації державної влади) поділяють на республіки та монархії. Республіка — це форма правління, за якої глава держави (наприклад президент) обирається населенням або спеціальною виборчою колегією. Законодавча влада в республіці належить виборному представницькому органу (парламенту). Більшість сучасних держав є республіками.

Монархія — це форма правління, за якої верховна державна влада належить монарху (королю, князю, шаху, еміру) та передається спадково. Якщо влада монарха не обмежена, монархія називається абсолютною (Оман, Бутан, Свазіленд), якщо обмежена — конституційною (більшість сучасних монархій: Велика Британія, Японія, Швеція та ін.). Якщо монарх одночасно є й главою церкви, то форма правління в державі називається теократичною монархією (Ватикан, Бруней).

За формою територіального устрою країни поділяють на унітарні та федеративні.

Унітарна країна має єдиний законодавчий і виконавчий орган влади, єдину конституцію, керівництво здійснюється з одного центру (Франція, Україна, Ізраїль).

Федеративна країна має у своєму складі окремі територіальні одиниці: республіки, штати, землі, провінції, округи тощо, які, крім загальнодержавних, мають власні законодавчі та виконавчі органи влади (Німеччина, США, Індія). Федерація може мати тимчасовий характер, якщо вона створюється з метою досягнення спільних інтересів федеральних одиниць. Таке об’єднання називається конфедерацією (наприклад Швейцарія від 1291 р. до 1818 р.).

На сучасній політичній карті світу існує близько 240 країн і територій. Із них 194 є державами.

Різноманіття країн сучасного світу вимагає їх типології. Типологія країн світу — науковий розподіл держав на групи за певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Критеріями типологій можуть бути різні ознаки: географічне положення, розміри території, кількість населення, форма правління, розміри ВВП або ВНП на душу населення. Останніми десятиліттями набув популярності Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Цей показник об’єднує три складові людського розвитку: тривалість життя, рівень освіти та реальний ВВП на душу населення. ІРЛП має значення від 0 до 1. Ті країни, у яких ІРЛП перевищує 0,8, уважаються країнами з високим рівнем розвитку (наприклад Норвегія, Австралія, Канада). Країни з індексом 0,5—0,8 належать до країн середнього розвитку (Китай, Росія, Україна тощо). Країни з індексом меншим за 0,5 уважають країнами з низьким рівнем розвитку (більшість країн Африки).

Дата добавления: 2015-05-24