| Тип
| Підтип
| Країни
| Ознаки
|
| Економічно високорозвинені
країни
| Головні країни («Велика сімка»)
| США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада
| Високий рівень концентрації економічного, технологічного та наукового потенціалів; найвищі показники рівня соціально-економічного розвитку; частка зайнятих у сфері послуг перевищує 50 %
|
| Малі індустріально розвинені країни
| Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Швеція, Норвегія, Австрія, Швейцарія
| Висока питома вага експортної продукції та імпорту сировини і палива. Значна частка припадає на невиробничі галузі, пов’язані з міжнародною сферою послуг, — банківську справу, міжнароднийтуризм, торгівлю тощо. Високий ступінь соціального захисту населення
|
| Країни «переселенського капіталу»
| Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Ізраїль
| У минулому (за винятком Ізраїлю)були колоніями Великої Британії. Характеризуються аграрною сировинною спеціалізацією в міжнародному поділі праці (крім Ізраїлю). Господарство країн усебічно розвинене, задовольняє внутрішні потреби і має позитивний торговельний баланс
|
| Країни із середнім економічним розвитком
| Країни, що досягли середнього розвитку
| Ірландія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція
| Рівень індустріалізації дорівнює або трохи перевищує пересічний світовий. Більшість із них має високі темпи розвитку і в найближчій перспективі можуть перейти до групи високорозвинених країн
|
| Країни, що відстали в розвитку
| Колишні республіки Радянського Союзу, а також постсоціалістичні країни Європи, що стали на шлях розвитку ринкової економіки
| Індустріальний тип економіки з пріоритетним розвитком промисловості. Упроваджується структурна і якісна перебудова суспільства. Деякі країни (Польща, Словаччина, Чехія, Естонія) досягли значних успіхів
|
| Країни планової економіки
(соціалістичні)
|
| Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба
| Невисокий рівень соціально-економічного розвитку. ВНП на душу населення становить у середньому 14 % рівня США. Китай і В’єтнам будують ринкову економіку, одночасно намагаючись зберегти соціалістичний устрій
|
| Країни, що розвиваються
| Країни з високим прибутком
| Нові індустріальні: Сінгапур, Республіка Корея, Тайвань, Чилі, Аргентина, Бразилія,Мексика, Венесуела та ін.
| Високі темпи зростання ВВП і експорту промислової продукції, розвиток власного науково-технічного потенціалу, запозичення іноземних технологій
|
| Нафтоекспортери: Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Бахрейн, Катар, Бруней,Лівія та ін.
| Видобуток нафти дає основну частину ВВП. Відбувається процес формування базових галузей промисловості
|
| «Багаті острови»:Антигуа і Барбуда,Антильські, Багамські, Сейшельські, Реюньйон та ін.
| Високий ВВП на душу населення за рахунок іноземного туризму, транзитної торгівлі, видобувної промисловості
|
| Країни із середнім прибутком
| Країни Центральної і Південної Америки: Гватемала, Беліз, Коста-Рика, Панама, Колумбія, Еквадор.
«Цукрові острови»: Ямайка, Гренада та ін. Деякі країни Західної та Центральної Азії
| Аграрно-індустріальні країни: у промисловості найбільшого розвитку досягли харчова, легка та видобувна галузі. Значні показники безробіття
|
| Країни з низьким прибутком
| Індія, Пакистан, Гондурас, Нікарагуа, Марокко, Ліберія та ін.
| Сільське господарство має два сектори: споживчий (носить натуральний характер) і експортний (має вузьку спеціалізацію). У сільському господарстві зайнята більша частина населення
|
| Найбідніші країни (42 країни)
| М’янма, Бутан, Афганістан, Ефіопія, Сомалі, Уганда, Руанда, Бурунді, Ботсвана, Папуа-Нова Гвінея, Кірібаті, Гаїті та ін.
| Зберігаються натуральне господарство та примітивні засоби обробітку землі. Промисловість, плантації та експортні галузі економіки майже відсутні
|
