Науковий комплекс

Наука - система знань про закони і закономірності розвитку природи, суспільства і мислення - є важливою складовою частиною духовної культури людства, формою людської свідомості

Вона дає нові знання про природу і людину, визначає науковий і технологічний прогрес, організовує і вдосконалює виробництво і побут юдей, освіту і охорону здоров'я, ріст валового національного продукту розвинених країн більше ніж на 50% зумовлюється науковими досягненнями.

Безпосередньою метою науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ у природі та суспільстві на основі відкритих нею законів. Виробництво знань є специфічною формою діяльності.

Умовно науку поділяють на три групи (підсистеми):

Суспільні (гуманітарні);

Природничі;

Технічні науки.

Різкої межі між ними не існує, вони часто стикуються і утворюють пограничні науки: біоніка, географія тощо. Розрізняють фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, які керують поведінкою і взаємодією базових структур природи, суспільства і мислення.

Українська наука є інтегральною частиною світової науки, яка має універсальний, вселюдський характер. Вагомими є здобутки українських учених на Батьківщині та в діаспорі. В Україні розвивались і розвиваються всі основні напрями науки, але є ряд пріоритетних напрямів, де наші вчені займають передові позиції. Це математика, фізика, хімія, біологія, медицина, геологія, механіка, космічні науки тощо. Україна пишається такими славетними вченими, як математики Михайло Кравчук, Михайло Остроградський, кібернетик - Василь Глушков, фізіолог, перший український Нобелівський лауреат Ілля Мечников і т.д.

Гуманітарні науки розвивалися не так успішно, як природничі і технічні. Це пояснюється багатовіковим колоніальним статусом України. Особливо трагічною була доля тих наук, які тепер називають українознавством. Та незважаючи на заборони, терор і геноцид, Україна дала світові такі визначні постаті, як філософ Григорій Сковорода, історик Михайло Грушевський, економіст Михайло Туган-Барановський, антрополог Микола Міклухо-Маклай, географ Степан Рудницький. Набагато кращі умови мали українські вчені - суспільники в діаспорі. З них насамперед слід відзначити географа й енциклопедиста Володимира Кубійовича, який здійснив воістину науковий подвиг, видавши „Енциклопедію українознавства".

Наука як специфічна галузь народного господарства формує свій комплекс. Потенціал цього комплексу високий. У державі є понад 1300 науково-дослідних інститутів, вузів, проектно-конструкторських і технологічних бюро. '

У науковому комплексі України працює близько 650 тис. чоловік, з них близько 13866 докторів наук і понад 81 тис. кандидатів наук. Витрати в Україні на науково-дослідні роботи становлять дуже мало порівняно з розвиненими країнами.

Майже третину загальної чисельності докторів і кандидатів наук становлять жінки, при цьому серед докторів наук - 15,2%, а серед кан-дидатів - 34,7%. З-поміж науковців, що володіли вченим званням академіка або члена-кореспондента, 6,9% складали жінки, серед професорів або доцентів — 26,6% були жінки, а серед старших наукових співробітників — 24,4%.

Переважна більшість науковців вищої кваліфікації зосереджувалась в організаціях Національної академії наук 9458 осіб. (43,0%), Міністерства освіти та науки - 2633 (12,0%), Української академії аграрних наук - 2380 (10,8%), Академії медичних наук - 1627 (7,4%), Мінпромполітики - 1254 (5,7%), Міністерства охорони здоров'я - 853 (3,9%), а в інших міністерствах і відомствах - 11,2%.

Розподіл наукових кадрів вищої кваліфікації по території України нерівномірний. Більшість їх у 2009 р. мешкало і працювало у промислово розвинутих регіонах. Так, майже 28,0% зосереджено в м. Києві, 14,7% - у Харківській, 7,3% - Дніпропетровській, 7,1% - у Львівській, 6,8% - у Донецькій і 6,6% - в Одеській областях.

Понад 29% загальної чисельності докторів та кандидатів наук захистились у галузях технічних, 14,9% - медичних, 12,3% - фізико-математичних, 7,9% - економічних, 6,1% - біологічних наук.

Важливою віхою у становленні науки України було створення Наукового Товариства ім.. Т.Шевченка у Львові (1873 р.). спочатку це було літературне „Товариство ім. Шевченка", а з 1892 р. воно стало науковим. Значних успіхів у науковій діяльності товариство досягло, коли його очолював М.Грушевський (1894-1913рр.).

Етапною подією стало відкриття Української Академії Наук (створена 14 листопада 1918 р); у наш час в системі Національної Академії Наук України діє близько 100 наукових установ і 80 підприємств дослідно-конструкторської і виробничої бази.

У складі HAH України організовано три секції, які діляться на відділення:

- секція фізико-технічних і математичних наук об'єднує шість відділень: математики і кібернетики; механіки; фізики та астрономії;наук про Землю, куди входить і географія; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики.

- секція хіміко-технологічних і біологічних наук об'єднує три відділення: хімії та хімічної технології; фізіології і теоретичної медицини; загальної біології.

- секція суспільних наук теж об'єднує три відділення: економіки, історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства.

Установи HAH розміщені у багатьох містах України, які об'єднані у шість наукових центрів: Донецький, Західний, Південний, Північно-Західний, Північно-Східний і Придніпровський. Ці наукові центри сформувались у різний час і

мають специфічні напрями наукової діяльності, зумовлені географічним положенням, традиціями і спеціалізацією народного господарства регіонів.

Північно-західний науковий центр заснований в 1981 р. його діяльність охоплює Київську, Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку, Черкаську і Чернігівську області. Київ як столиця і духовний центр України є і найбільшим її науковим осередком, особливо в галузі гуманітарних і природничих наук. Тут розміщені інститути філософії, економіки, права, української мови і літератури, мистецтвознавства, фольклору і етнографії, історії України та інші. З природничих наук слід назвати перш за все інститути фізики, хімії, ботаніки, зоології, географії, геології тощо. В столиці працюють інститути кібернетики, математики, електрозварювання, матеріалознавства, механіки та інших установ фізико-технічного та математичного профілів, а також медицини, санітарії та гігієни, фізкультури і спорту. Відомчі науково-дослідні та проектно-технологічні інститути, вузи, наукові бібліотеки і музеї завершують структуру столичної науки. В інших областях розміщені філіали столичних науково-дослідних інститутів, за окремими винятками самостійні наукові заклади.

Південний науковий центр розміщений в Одесі і обслуговує Миколаївську, Одеську і Херсонську області та Крим. Його першочерговими завданням є вивчення Чорного і Азовського морів, проблем морського транспорту і кораблебудування. Над ним працюють Морський гідрофізичний інститут, Інститут біології південних морів у Севастополі, проектно-конструкторське бюро електрогідравліки в Миколаєві тощо. Для розвитку рослинництва і виноградарства регіону створені селекційно-генетичний науково-дослідний інститут та Український науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства. Великою популярністю користуються Одеський науково-дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.Філатова та Одеський науково-дослідний інститут вірусології епідеміології імені І.Мечнікова.

Північно-східний науковий центр охоплює Харківську, Полтавську, Сумську області. Він відомий перш за все дослідженнями в області ядерної фізики, фізики низьких температур, радіофізики і електроніки, проблем машинобудування. Знаними не тільки в Україні є такі наукові заклади, як харківські Фізико-технічний інститут, Інститут низьких температур, Інститут радіофізики і електроніки, Інститут проблем машинобудування, Інститут кріобіології і кріомедицини, а також Полтавська гравіметрична обсерваторія. Тут працюють науково-дослідні інститути з проблем ветеринарії і тваринництва, лісівництва, рослинництва, генетики і селекції, які забезпечують наукове обслуговування провідних галузей Лісостепової зони. Лише в Харкові налічується близько 150 наукових установ і проектно-конструкторських організацій і т.д. Харків як столиця Слобожанщини від початку XIX ст.. був великим центром української духовності, культури і науки.

Придніпровський науковий центр охоплює Дніпропетровську і Запорізьку області, основний металургійний регіон України, з добре розвиненим машинобудуванням. Наукові заклади центру вирішують проблеми ракетобудування і космічної техніки, моторобудування, чорної і кольорової металургії. Тут працює гігант ракетобудування „Південний машинобудівний завод" з дослідними і конструкторськими бюро, Інститут геотехнічної механіки, Інститут чорної металургії, Науково-дослідний і Конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості, Науково-дослідний інститут автоматизації чорно металургії тощо. Важливі для степової зони України наукові проблеми розробляє Інститут кукурудзи.

Донецький науковий центр об'єднує установи Донецької і Луганської областей і покликаний розв'язувати наукові й технологічні проблеми вуглевидобування, хімічної та металургійної промисловості регіону. Провідними науковими установами центру є Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії, Фізико-технічний інститут та Інститут економіки промисловості. Технологічні питання провідної галузі вирішують Донецький науково-дослідний інститут вугілля і Донецький проектно-конструкторський і експериментальний інститут комплексної механізації шахт. Центру підпорядковані Донецький ботанічний сад і Український степовий заповідник, які виконують важливі дослідження по збереженню автохтонної степової флори, інтродукції цінних видів флори і фауни краю та озелененню населених пунктів і териконів.

Західний науковий центр у Львові обслуговує сім областей: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську і Чернівецьку. Найбільших успіхів тут досягли суспільні і природничі науки. Такий напрям роботи мають Інститут українознавства (раніше інститут суспільних наук), Інститут археографії, Музей етнографії і художніх промислів, Інститут регіональних досліджень (Львів), Львівський державний історичний архів тощо. Львів завжди славився як провідний центр математичної і фізичної науки, механіки і матеріалознавства. В цьому напрямі працюють Інститут статистичної фізики, фізико-механічний та прикладних проблем механіки і математики, Ужгородський інститут ядерних досліджень. Ви вченням природи Карпат і прилеглих територій займається Інститут екології Карпат. З 1989 р. працює відновлене у Львові Наукове товариство імені Т.Шевченка з усіма його секціями суспільних і природничих наук. Воно співпрацює з крайовими управами в СІЛА, Канаді, Австралії та інших країнах.

Дата добавления: 2015-05-24