Методи організації учнів на уроці фізичного виховання (методи ведення уроку)

Метод - це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.

Під методом ведення уроку розуміють способи організації учнів на уроці для виконання вправ у відповідності з планом учителя. Основними методами, які використовуються у молодших класах є такі:

Фронтальний метод — вправу виконують одночасно всі учні. Його переваги - в охопленні всіх дітей роботою, у забезпеченні високої щільності уроку і оптимального навантаження на учнів. Фронтальний метод застосовують у підготовчій і заключній частинах, а також у основній частині, коли виконання фізичних вправ не потребує допомоги або страхування вчителя. Проте фронтальний метод обмежує можливість учителя спостерігати за учнями, виправляти їхні помилки і точно дозувати навантаження. Використовується широко в роботі з молодшими класами, особливо при ознайомленні з навчальним матеріалом.

Потоковий метод - учні одну і ту ж вправу виконують по черзі, один за одним, безперервним потоком. Таких потоків може бути два, три в залежності від конкретних умов. Наприклад, при навчанні вправ з рівноваги два, три потоки можуть бути при наявності двох-трьох колод або гімнастичних лав і т. д. Перевага одного потоку - у великій можливості слідкувати за індивідуальним виконанням вправ.

Потоковий метод частіш усього використовують при проведенні вправ з метою удосконалення умінь і навичок, а також для збільшення навантаження (збільшення щільності уроку).

Застосовується метод, коли:

вправа виконується не тривалий час;

виконується на приладі низької пропусної спроможності;

потрібна ретельна страховка.

Зміний метод полягає в тому, що всі учні на уроці поділяються на зміни, які виконують однакові вправи, так само, як при фрональному методі, але по черзі - одна зміна учнів виконує вправу, а учні іншої - можуть допомогати їм. Наприклад, при виконанні вправ на матах, лазіння по гімнастичній стінці, при стрибках з висоти, висах, метанні на дальність та в ціль. При застосуванні змінного способу вчителеві легше спостерігати за роботою учнів, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність уроку нижча, ніж при фронтальному методі.

Застосовується метод, коли:

1) треба, щоб одна частина учнів виконувала вправу, а інша - слідкувала за правильністю виконання;

2) коли кожному, хто виконує вправу, потрібна допомога (наприклад, утримання ніг);

3) коли на всіх учнів не вистачає приладів.

Груповий метод полягає в тому, що учнів поділяють на групи (за рівнем фізичної підготовленості), кожна група по завданю вчителя займається самостійно, а потім міняється місцями. Груповий метод застосовується в основній частині уроку в тих випадках, коли для занять одним видом вправ не вистачає приладдя і інвентаря. Тому, щоб раціонально використати час, вивчаються одночасно два-три види вправ. Місце вчителя там, де вивчається новий матеріал або треба надати учням допомогу чи забезпечити надійне страхування. У кожній групі призначається старший, котрий спостерігає за дітьми під час занять. Груповий метод сприяє ущільненню уроку і забезпечує різнобічний вплив на фізичну підготовленість учнів, але застосовується тільки під час виконання учнями знайомих їм і не дуже складних вправ.

Груповий метод підвищує самостійність учнів, сприяє розвитку взаємодопомоги.

При індивідуальному методі учні виконують вправу окремо, а інші спостерігають. Він застосовується в основному на контрольних уроках, що дає змогу вчителеві проаналізувати виконання учнем вправу, виправити помилки і поставити оцінку. При індивідуальному методі низька щільність уроку.

Метод колового тренування полягає в тому, що учнів поділяють на групи (4-8 груп) за фізичною підготовленістю. Кількість груп залежить від кількості місць занять (станції). На кожній станції учні виконують вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учителя кожна група учнів переходить на інше місце занять.

Коловий метод застосовують, головним чином, з метою диференційованого дозування фізичного навантаження, розвитку самостійності учнів, а також підвищення щільності уроку і розвитку рухових якостей учнів.

Колове тренування на уроці має велику перевагу перед іншими методами, сприяючи збільшенню щільності уроку і підвищенню ефективності навчального процесу. Цей метод дає змогу учням самостійно виконувати фізичні вправи з посильним навантаженням, удосконалення функціональних можливостей організму учнів у процесі колового тренування досягається точно регламентованим навантаженням, встановленням відповідної зміни вправ. Виховними можливостями методу колового тренування є добір засобів, обміну роботи, виконання кожним учнем.

Учні розміщуються по колу. Можна розміщувати колонами, шеренгами, раціональне використання залу або майданчика.

Ігровий метод застосовується для проведення рухливих ігор та різних естафет. Його можна застосовувати в усіх частинах уроку, але в основному - в основній частині, де проводяться рухливі ігри.

При виборі методів організації учнів на уроці фізичної культури, важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження, поступове зростання його спочатку до середини уроку, додержання потрібних інтервалів між виконанням вправ для відпочинку. Всі методи організації учнів перебувають у взаємозв'язку. Завдання вчителя полягає в тому, щоб застосувати їх у різних варіантах для якісного і емоційного проведення уроку.

5. Засоби фізичного виховання молодших школярів (загальна характеристика основних та допоміжних засобів фізичного виховання: фізичні вправи, ігри, спорт, туризм, фізична праця, оздоровчі сили природи, особиста та громадська гігієна).

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання людей різних вікових груп залежить від правильного поєднання використання таких засобів, як фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризмі; природні фактори /повітря, сонце, вода/; гігієнічні умови праці і побуту.

Засоби фізичного виховання молодших школярів.

1. Основні засоби фізичного виховання.

Ø Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання.

Ø Ігри.

Ø Спорт.

Ø Туризм.

2. Допоміжні засоби фізичного виховання.

Ø Роль природних сил (сонце, повітря, вода) їх правильне застосування.

Ø Гігієнічні фактори: особиста і громадська гігієна, режим праці і відпочинку.

Фізичними вправами називають лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.

Гімнастика – це система фізичних вправ, спрямованих на профілактику захворювань, загальний розвиток людини і як комплекс вправ змагальної діяльності спортсмена.

Фізичні вправи сприяють всебічному фізичному розвитку учнів, формуванню різноманітних умінь та навичок у таких природних рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та ін., розвиткові рухових якостей /спритності, швидкості, сили, гнучкості та витривалості/. У процесі занять фізичними вправами виховуються моральні та вольові риси особистості. Гімнастика - один з основних засобів фізичного виховання. Спе цифічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м"язові групи та суглоби; чітко дозува ти фізіологічні навантажений; застосовувати вправи з використанням різноманітних пристосувань та гімнастичного інвентаря; виконувати частину вправ під музику. Завдяки цим особливостям гімнастики її використовують на заняттях з людьми різного віку і стану здоров"я, різної фізичної підготовки.

Широкі можливості застосування фізичних вправ та різноманітність їх привели до створення самостійних видів гімнастики: І/ основна гімнастика та її різновиди; 2/ гімнастика зі спортивною спрямованістю/спортивна, акробатика, художня гімнастика/; 3/ спеціальні /прикладні/ види гімнастики.

Основну гімнастику спрямовано на загальний фізичний розвиток та зміцнення здоров"я учнів, на оволодіння загальними основами рухових дій, виховання моральних, вольових та естетичних якостей. Відомі найрізноманітніші вправи: з шикування та перешикування, загальнорозвиваючі й вільні, на приладах; різні види ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, утримання рівноваги.

Основна гімнастика посідає значне місце в програмах а фізичної культури дошкільних закладів та шкіл. Завдання, комплекси вправ те методика проведення конкретизуються відповідно до контингенту тих, хто займається/гімнастика для дошкільнят, учнів шкіл, дорослих/.

Гігієнічну гімнастику виділяють як самостійний вид основної гімнастики. Вона сприяє зміцненню здорав"я, загартуванню організму, поліпшує фізичний розвиток і підвищує працездатність.

Найпоширенішим різновидом гігієнічної гімнастики є ранкова гімнастика /"зарядка"/. Загальнорозвиваючі вправи, що становлять її комплекс, добирають таким чином, щоб охопити всі великі групи м'язів, вплинути на поліпшення обміну речовин, дихання, кровообігу та інших функцій організму.

Гігієнічна гімнастика буває індивідуальна і колективна. Індивідуальною гімнастикою займаються вдома, вранці після сну. Колективна гігієнічна гімнастика провадиться у дитячих садках, школах, учнівських таборах відпочинку. Особливо корисно для здоров"я дітей поєднувати ранкову гімнастику з повітряними ваннами та водними процедурами. Полегшений одяг не утруднює рухів і дихання, а систематичне обтирання, душ або купання після гімнастики загартовують організм і мають гігієнічне значення. Атлетична гімнастика за своїм напрямом близька до гігієнічної*

Специфічними засобами її є вправи з гантелями, гирями, штангою та іншим фізкультурним інвентарем /тренажерами/. Силові вправи поєднуються з різноманітними загальнорозвиваючими. Заняття атлетичною гімнастикою починають з підліткового віку; вони сприяють гармонійному розвиткові м"язів удосконаленню вегетативних функцій організму людини, формують правильну поставу.

Гімнастика із спортивною спрямованістю. За сучасною спортивною класифікацією розрізняють спортивну, художню гімнастику І спортивну акробатику.

Спортивна гімнастика передбачає такі групи фізичних вправ: вільні, вправи на приладах /брусах, перекладці, кільцях, колоді, коні з ручками/ і вправи з опорних стрибків. Ці вправи у вигляді багатоборств визначають зміст програми підготовки гімнастів до присвоєння того або іншого спортивного розряду.

До спортивної акробатики належать дві групи вправ; динамічні /перекати, перекиди, перевороти, сальто/ та статичні /стійки, шпагати, парні та групові вправи/.

Акробатичні вправи сприяють розвиткові спритності, швидкості, сили, поліпшують гнучкість, чуття рівноваги, орієнтування в безопірному положенні, що робить їх цінним засобом фізичного виховання.

Художня гімнастика - це головним чином танцювальні рухи, які виконуються з предметами /стрічками, обручами, м'ячами, булавами, скакалками/ і без них. Вправи художньої гімнастики виконуються під музику, яка посилки виразність рухових дій, сприяє розвиткові чуття ритму. Особливості цього виду гімнастики зробили її одним з корисних засобів фізичного виховання жінок. Художня гімнастика має свою класифікаційну програму, за якою провадяться змагання.

Спеціальну /прикладну/ гімнастику підпорядковано завданням, пов"язаним зі спортивною, військовою та професійною діяльністю. Розрізняють такі її види: професійно-прикладна, військово-прикладна, спортивно-приклацна, виробнича та лікувальна гімнастика.

Професійно-прикладна гімнастика покликана сприяти удосконаленню рухових якостей людини, від яких залежить опанування професійними навичками. Заняття цим видом гімнастики підвищує рівень фізичної підготовленості робітників та службовців до трудової діяльності, позитивно впливао на продуктивність праці.

Військово-прикладна гімнастика застосовується з юнаками допризовного віку і є основою системи фізичної підготовки військовослужбовців армії та флоту. Зміст військаво-прикладної гімнастики залежить від особливостей конкретної військової діяльності.

Спортивно-прикладна гімнастика забезпечує загальну і спеціальну фізичну ПІДГОТОВКУ спортсмена. Це досягається добором спеціальних вправ під час тренування баскетболістів, гімнастів, легкоатлетів та перед початком змагань /розминка/.

Гімнастика на виробництві сприяє зміцненні) здоров"я і підвищенню продуктивності праці. Основні форми гімнастики на виробництві такі:

гімнастика перед роботою /10...12 хв/ та фізкультурні паузи /6...8 хв/, які виконуються у вигляді активного відпочинку під час організованих протягом робочого дня спеціальних перерв. Комплексна гімнастика перед роботою і для фізкультурних пауз складаються із загальнорозвиваючих вправ з урахуванням контингенту робітників і характеру виробництва.

Лікувальна гімнастика є частиною загального комплексу лікувальних методів. Вона широко застосовується для відновлення рухових функцій організму та виправлення дефектів у розвитку окремих частин тіла. Лікувальна гімнастика грає значну роль у поліпшенні загального самопочуття хворих, у піднесенні їхнього життєвого тонусу. Вправи лікувальної гімнастики чітко дозуються лікарем і часто поєднуються з фізіотерапевтичними засобами.

Гра – це засібфізичного виховання, який об’єднує рухову діяльність людини певним сюжетом.

Ігри - один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри.

Рухливі ігри передбачають елементи загальнорозвиваючих вправ, ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння тощо. Вони сприяють удосконаленню вмінь та навичок основних рухів, розвивають спритність, швидкість, силу, витривалість, позитивно впливають на функцію серцево-судинної і дихальної систем. Ігрова діяльність в основному має комплексний характер і будується на сполученні різних рухових дій /ходьба, (біг, стрибки та ін.). Характерною особливістю рухливих ігор є велика їх емоційність.

У системі фізичного виховання рухливі ігри мають широке застосування, особливо в дошкільному віці та в учнів початкових класів.

До рухливих ігор відносяться ігри, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку й не потребуючі спеціальної підготовки граючих; вони побудовані на вільних, різноманітних і простих рухах, пов'язані із залученням у роботу головним чином більшість м'язових груп і прості по своєму змісту й правилам.

Спортивні ігри характеризуються наявністю боротьби граючих за перемогу своєї команди або за особисту першість. Вони відрізняються від рухливих ігор складністю правил і техніки, а також стійкістю умов і правил.

Ігри мають особливо важливе значення в різнобічному фізичному вихованні дітей і юнацтва, тому що в них зазвичай входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловіння, опір і ін.). Крім того, в іграх ці рухи зустрічаються у всіляких комбінаціях.

Регулярне проведення ігор у процесі фізичного виховання дітей і молоді сприяє формуванню в них основних рухових навичок, розвитку швидкості, спритності, сили і витривалості, поліпшує діяльність їх організму, збільшує працездатність і зміцнює здоров'я.

Ігри відрізняються великою емоційністю, оскільки в них завжди є широкі можливості для прояву особистих якостей, ініціативи. Ігри емоційні, створюють гарний настрій, сприяють зміцненню дружби, взаємодопомоги.

Педагогіка надає великого значення іграм як одному із засобів виховання. Тому вони широко застосовуються в практичній роботі з дітьми й молоддю.

Беручи участь в іграх, діти засвоюють правильні поняття про предмети і явища природи й практично закріплюють деякі знання, одержувані на заняттях по природознавству, арифметиці й географії. Граючи, діти пізнають значення чесного й сумлінного виконання правил гри, що має важливе значення не тільки для окремого гравця, але й для команди або колективу в цілому. Тут пізнається необхідність дружних, спільних дій для досягнення загальних цілей. Це у свою чергу сприяє вихованню в дітей почуття колективізму й товариства.

Ускладнення, що вводяться в різні ігри, подолання труднощів, що зустрічаються, і застосування у зв'язку із цим найбільш раціональних дій і прийомів, а також широке використання раніше засвоєних рухових навичок виховує в дітей стійкість, сміливість і вміння долати труднощі. Вимога до дотримання правил гри й виконанню всіх необхідних дій виховує дисциплінованість.

Значне місце ігри займають у школі. У початкових школах рухливі ігри є одним з основних засобів фізичного виховання дітей. Вони проводяться на уроках фізичної культури, перервах, а також на заняттях груп і секцій фізкультурних колективів. Серед, учнів старших класів проводяться головним чином спортивні ігри. Ці ігри входять у шкільні навчальні програми по фізичному вихованню, а також у плани навчально-тренувальної роботи секцій шкільних колективів фізичної культури. По спортивних іграх у кожній школі проводяться змагання. Це надає іграм особливий інтерес і підвищує прагнення учнів до оволодіння технікою й тактикою спортивних ігор. Зрештою, ігри в старших класах є одним із засобів загальної фізичної й спортивної підготовки школярів.

Спорт – це змагальна діяльність, специфічна підготовка до неї, міжособові і суспільно значущі результати, характерні для цієї діяльності.

Спорт вимагає значного напруження рухових та морально-вольових якостей людини, тому він доступний лише після досягнення певного віку та за умови відповідної фізичної підготовки. Учні молодших класів залучаються до шкільних секцій та систематичних тренувальних занять у дитячо-юнацьких школах з таких видів спорту, як плавання, фігурне катання на ковзанах, художня та спортивна гімнастика, акробатика та ін.

Специфічною особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання є спортивні змагання. Вони стимулюють-подальше оволодіння спортивною технікою та удосконалення її, і є одним з ефективних засобів залучення широких мас дитячого та дорослого населення України до систематичних занять різними видами спорту. Спортивні змагання потребують тривалої та старанної підготовки спортсменів і таким чином підвищують рівень всієї роботи з фізичного виховання.

У системі фізичного виховання спорт є одним з найважливіших засобів всебічного виховання підростаючого покоління. Він займає належне місце і в усій роботі з фізичного виховання в нашій країні, в школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, добровільних спортивних товариствах, в армії та на флоті.

Спорт є таким засобом фізичного виховання, у якому завдання зміцнення здоров'я, розвитку фізичних сил і рухових здібностей тісно сполучаються із завданнями досягнення високих результатів в окремих видах фізичних вправ (в окремих видах спорту).

Досягнення високих результатів у спорті можливо лише при повному прояві всіх фізичних, моральних і вольових якостей спортсменів у результаті систематичних занять і тренувань протягом тривалого періоду часу. При цьому процес тренування спортсменів відрізняється строгою спрямованістю, а досягнення спортивних цілей пронизує всю фізичну й спеціальну підготовку, яка по вибраному виду спорту можлива лише на базі гарної загальної фізичної підготовки.

Багато видів спорту відносяться до прикладних засобів фізичного виховання, наприклад ходьба, біг, стрибки, метання, лижний, велосипедний і мотоциклетний спорт, плавання й веслування, бокс, боротьба, фехтування, кінний, стрілецький і інші види спорту, пов'язані з подоланням простору, перешкод, єдиноборством, умінням володіти мотором і зброєю. Усі зазначені види спорту мають безпосереднє застосування в практичній діяльності людини. У нашій країні різними видами спорту займаються мільйони людей. Велике місце спорт займає й у житті школярів.

Прийнята в нашій системі спортивних змагань, починаючи від змагань у низових колективах фізкультури й кінчаючи всеукраїнською першістю, дозволяє виявити кращі досягнення колективів, організацій і окремих спортсменів. Спортивні змагання вимагають ретельної підготовки спортсменів і тим самим сприяють поліпшенню всієї роботи з фізичного виховання.

Спорт — один із засобів агітації й пропаганди. Спортивні змагання, показові виступи майстрів спорту, масові гімнастичні виступи спортсменів сприяють залученню в ряди фізкультурників нових контингентів людей.

Усім своїм змістом спорт відіграє важливу роль у розвитку культурних зв'язків між країнами й народами.

Туризм як засіб фізичного виховання – це спеціально організовані заходи у формі піших і водних походів, гірських сходжень, комплексних мандрівок з метою пізнання навколишньої дійсності, загартування і зміцнення здоров’я, розвитку рухових здібностей.

Туризм - це одна з форм організації вільного часу та суспільнокорисної діяльності школярів, що спрямована на активний відпочинок, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

З учнями молодших класів проводяться переважно прості форми подорожей, передусім поширений туризм вихідного дня.

Це невеликі одноденні походи за добре вибраним і перевіреним маршрутом, У такому поході слід поєднувати елементи ігрової, навчальної, трудової і пізнавальної діяльності дітей, проводити загартовуючі процедури. У міських школах проведення походів включав поїздку транспортом аа міську зону і піший похід за обраним маршрутом.

Туристські походи сприяють набуттю прикладних навичок та вмінь: ходьба в різних умовах грунту і рельєфу місцевості, вправи з лазіння, перелізання та утримання рівноваги; орієнтування на місцевості, розпалювання вогнища, готування їжі та ін.

Велика роль туризму в ідейному та військово-патріотичному вихованні школярів. Під час туристських походів учні відвідують історичні памятники, місця боїв Великої Вітчизняної війни, знайомляться з новобудовами, музеями та ін.

Під час подорожей туристи знайомляться з живою природою і її різноманітними явищами; відвідують нові будівництва; знайомляться з життям і побутом відомих людей промислового й сільськогосподарського виробництва, зі старожилами й очевидцями історичних подій.

Туристські групи школярів збирають різні колекції й гербарії. Це сприяє закріпленню в них знань, отриманих на уроках, а зібрані ними матеріали стають надбанням школи й збагачують шкільні кабінети й музеї. Нерідко групи юних туристів одержують певні завдання від краєзнавчих музеїв, пов'язані з вивченням природи краю, його природніх багатств, пам'ятників старовини й фольклору. Туризм є також одним із засобів різнобічного фізичного розвитку, загартовування організму й виховання витривалості, наполегливості й звички до похідного життя.

Туризм пов'язаний з умінням добре ходити, бігати й плавати, гребти, лазити, переносити вантажі, долати різні природні й штучні перешкоди, а взимку ходити на лижах. Подорожі сприяють виробленню в туристів міцних рухових навичок, які доводиться застосовувати в різній і часто мінливій обстановці. Усе це розвиває в туристів такі якості, як швидкість, силу, витривалість, спритність.

Крім того, подорожі пов'язані з перебуванням на свіжому повітрі й з максимальним використанням факторів природи (води, повітря й сонячних променів), вони зміцнюють здоров'я й гартують організм туристів.

Велике значення туризму у вихованні й розвитку прикладних умінь і навичок у готуванні їжі, розведенні багаття, установці намету, орієнтуванні на місцевості, користуванні картою, компасом і ін.

Велике значення має туризм для формування й розвитку високих моральних і вольових якостей, для організованості й дисциплінованості людей. Спільні подорожі, колективні дії в умовах похідного життя, подолання труднощів гуртують туристів, виховують почуття товариської взаємодопомоги.

У систему фізичного виховання поряд з гімнастикою, спортом і іграми входять туристські подорожі з активними засобами пересування: пішки, на лижах, велосипеді, на човнах, плотах і ін.

Найбільш простими формами туризму є прогулянки в ліс, на ріку й т.п. Вони не вимагають значних витрат сил і засобів, не вимагають спеціального спорядження й особливого тренування, прості по своїй організації й відрізняються доступністю для широких мас дітей і дорослих.

Прогулянки, проведені із заздалегідь наміченими пізнавальними цілями на природу, на пасіку, в оранжерею, музей і т.д., називаються екскурсіями. Ця форма туризму може застосовуватися протягом усього року й проводитися зі школярами різних вікових груп. Прогулянки й екскурсії тривають від 2 до 8 годин і є як би першим щаблем туризму.

Більш складною формою туризму є туристські походи по рідному краю. Найпростіші з них — походи вихідного дня, проводяться у вільний від роботи або навчання день, з нічлігом або без нього.

Більш складними можуть бути багатоденні походи, що вимагають тривалої й гарної підготовки туристів і необхідного спорядження. Такі походи відбуваються під час відпустки або канікул.

Центрами туристської роботи серед школярів є дитячі туристсько- екскурсійні станції, що ведуть організаційну, пропагандистську й консультаційну роботу з туризму.

Практична робота з туризму серед школярів проводиться в школах, секціях і клубах туристів.

Більшу організаційну роботу проводять Будинки дитячої творчості.

Фізична праця – важливий засіб фізичного виховання школярів для розвитку і підтримання фізичних сил люди. К.Д.Ушинський підкреслював, що фізична праця необхідна для розвитку й підтримання фізичних сил людини, її здоров"я і фізичних здібностей. Учні молодших класів у школі і вдома виконують фізичну працю, пов'язану із самообслуговуванням, задоволенням потреб побуту, суспільно корисну працю /праця на ділянка, догляд за фізкультурними майданчиками тощо/. Є також спеціальні уроки праці.

Поряд з вихованням свідомого і позитивного ставлення до фізичної праці у дітей розвиваються цінні фізичні якості і уміння. Уроки ручної праці, суспільно корисну працю дітей і працю в побуті слід організовувати, дотримуючись необхідних гігієнічних вимог і правильно дозуючи фізичні навантаження.

Оздоровчі сили природи – це комплекс природних засобів (сонце, повітря, вода), які сприяють оздоровленню та відновленню організму людини.

Серед засобів фізичного виховання важливе місце займають природні фактори— сонячні промені, повітря й вода, які при правильному використанні зміцнюють здоров'я й загартовують організм. Ці засоби використовуються у фізичному вихованні як супутні при заняттях фізичними вправами, але вони можуть застосовуватися й самостійно. Найбільш широко й організовано вони використовуються в дитячих яслах і садах, у школах і навчальних закладах, на промислових підприємствах, у парках, на стадіонах і водних станціях, у шкільних і туристських таборах.

Сонячні промені, вода й повітря виявляють дуже сильний вплив на організм людини, і тому використання їх проводиться по строго певних правилах, розроблених відповідно до наукових даних.

Значення загартування, особливо для дітей, важко переоцінити. Загартовуючі засоби удосконалюють процеси терморегуляції, обміну речовин, серцево-судинної діяльності, поліпшують функціональний стан м"язів, центральної нервової системи. Загартування сонцем, повітрям та водою може застосовуватись як самостійний засіб. Вода очищає шкуру від забруднення, сприяв розширенню та звуженню судин. Повітря лісів, парків містить так звані фітонциди, які сприяють знищенню мікробів, збагачують кров киснем, позитивно впливають на організм людини. Сонячні промені знищують різні мікроби та охороняють дитину від хвороб /рахіту тощо/.

Ці засоби широко використовують також у поєднанні з фізичними вправами, наприклад, повітряними ваннами під час ранкової гімнастики, водними процедурами після занять з фізичної культури тощо. Як свідчать спеціальні дослідження, поєднання фізичних вправ з природними факторами загартування підвищує загальну опірність організму до негативних впливів зовнішнього середовища.

-

Гігієнічні фактори -це своєрідний засіб фізичного виховання (режим дня /заняття, відпочинок/, дотримання правил гігієни /особиста, громадська/, раціональне харчування).

Дотримання необхідних гігієнічних умов відіграє важливу роль у фізичному вихованні. Сюди ставиться твердий режим дня, під яким розуміється строго встановлений розпорядок повсякденного життя, раціональний розподіл часу праці й відпочинку, сну й харчування. Дотримуваний протягом тривалого часу режим дня сприяє зміцненню здоров'я людину, створює бадьорий, життєрадісний настрій, підвищує працездатність.

Точне дотримання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

У режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з наступною водною процедурою; раціональне чергування часу для навчання в школі з домашніми роботами, заняттями спортом, прогулянками й іграми на свіжому повітрі; читання книг, заняття улюбленою справою й помірне відвідування видовищних заходів. У режимі дня передбачається також строгий порядок і час для приймання їжі, відпочинку й підготовки до сну.

Таким чином, режим дня як би поєднує різні засоби фізичного виховання й регулює правильне використання їх.

Для занять фізичними вправами необхідно забезпечити й ряд інших гігієнічних умов. Приміщення, у яких проводяться уроки або секційні заняття, фізкультурні виступи й спортивні змагання, повинні утримуватися в чистоті. У них слід підтримувати відповідну температуру й безперервний доступ свіжого повітря.

Застосовувані на заняттях фізичними вправами різне приладдя, інвентар і устаткування по своєму розміру, вазі й обладнанню повинні строго відповідати віку йстаті учнів.

Спеціальний костюм для занять фізичними вправами поліпшує умови для виконання вправ і сприяє, кращому впливу їх на організм учня.

До гігієнічних умов відноситься й особиста гігієна фізкультурника. Особиста гігієна — це комплекс усіх заходів, що забезпечують збереження здоров'я людини.

Основними вимогами особистої гігієни є чистота тіла й догляд за ним; чистота білизни, одягу, взуття, житла й робочого місця; акуратний зміст предметів обстановки й особистого побуту. До вимог особистої гігієни школярів відноситься також акуратне користування книгами, зошитами, особистими й шкільними речами, правильна поведінка в дома, у школі, на вулиці й у громадських місцях.

Таким чином, як гігієнічні умови, що безпосередньо ставляться до процесу фізичного виховання (режим дня, стан приміщенні для занять, зміст інвентаря й устаткування, костюм учнів), так і умови, що супроводжують фізичне виховання (особиста гігієна), є у своїй сукупності одним з важливих засобів фізичного виховання поряд з фізичними вправами й факторами природи.

Гігієнічні фактори /режим занять, відпочинку, їжі, гігієна одягу, фізкультурного обладнання та ін./ - своєрідний засіб фізичного виховання. Створення умов, що задовольняють вимоги гігієни, раціональне харчування, особиста гігієна, правильний режим праці і побуту - важливі фактори нормального розвитку дітей.

Необхідною умовою гармонійного фізичного розвитку школярів, зміцнення їхнього здоровя, підтримання високого рівня фізичної та розумової працездатності є правильна організований режим дня.

Під режимом слід розуміти певний розпорядок дня, встановлений для життя дітей у школі та в сім"ї, що передбачає правильне чергування різних щодо навантаження видів діяльності /уроки, виконання домашніх завдань, їжа тощо і відпочинку.

У звичайні години приймання їжі дитина відчуває голод, починається виділення шлункового соку, пробуджується апетит; завдяки цьому їжа краще перетравлюється й швидко засвоюється. Щоденні уроки в школі і виконання домашніх завдань в одні И ті самі години сприяють виробленню в учнів навичок розумової праці. З наближенням часу сну в корі головного мозку відбувається процес гальмування, який охоплюй дедалі більші ділянки, поширюється на підкоркові центри, нарешті» настає загальне гальмування - сон.

Установлений режимом певний ритм життя сприяє нормальному перебігу всіх фізіологічних процесів в організмі і має велике виховне значення. Вчителі і батьки повинні постійно контролювати виконання учнями режиму дня.

Дотримання вимог гігієни у процесі фізичного виховання /чистота приміщення, фізкультурного обладнання, спортивного одягу, взуття та ін./ створює певні передумови для позитивного впливу фізичних вправ, на організм учня. Свідоме виконання вимог особистої та суспільної гігієни прищеплює дітям необхідні культурно-гігієнічні навички.

Важливою складовою частиною режиму є дотримання дітьми правил гігієни у повсякденному житті. Прищеплення їм усвідомленої звички дотримуватись правил особистої і суспільної гігієни - це одне з головних завдань фізичного виховання молодших школярів, яке розв'язується спільними зусиллями школи і сім"ї.

Дата добавления: 2015-05-07