Планування навчальної роботи з фізичного виховання в школі. Види планування з фізичної культури. 1 страница

2)2

Рухливі ігри у різних частинах уроку

1) Підготовча частина - ігри які сприяють організації дітей, «розігріванню» організму дітей, удосконаленню перешикування.

2) Основна частина - удосконалення різних рухових умінь і навичок з бігу, стрибків, метанню...

3) Заключна частина - переведення організму у відносно спокійний стан, організоване закінченняуроку.

На уроках проводять одну-дві гри.

Підготовка до проведення гри

Добір гри. Успіх ігрової діяльності у розв'язанні поставлених перед нею завдань, а також позитивний фізіо­логічний і емоційний вплив на гравців залежать насамперед від правильного добору гри.

Перед тим як вибрати гру, слід поставити конкретне пе* дагогічне завдання, розв'язанню якого сприяє дана гра, врахувати склад учасників, їхні вікові особливості, роз­виток і фізичну підготовленість.

При доборі гри слід враховувати форму проведення за­нять (урок, перерва, заняття спортивної секції). Напри­клад, на уроці та великій перерві ігри обмежуються пев­ним часом. Крім того, на перерві проводять переважно ігри, які можна закінчити в будь-який час, не порушуючи проце­су їх.

Добір гри залежить також від місця проведення. В не­великому, вузькому залі або коридорі можна проводити ігри з шикуванням у колони й шеренги, а також ігри, в яких гравці беруть участь по черзі; у великому залі або на май­данчику — ігри великої рухливості з бігом врозтіч, з метан-

ням великих і малих мячів, з елементами спортивних ігор тощо.

Коли гра відбувається на майданчику, слід враховувати погоду і температуру повітря. При низькій температурі можна проводити гру, в якій беруть участь одночасно всі учні і фізичне навантаження розподіляється рівно­мірно.

У спеку краще використати ігри, в яких гравці беруть участь по черзі.

Добір гри залежить також від наявності спеціального інвентаря. Якщо гравці стоять і чекають черги через від­сутність необхідного інвентаря, вони втрачають інтерес до гри, що призводить до порушення дисципліни.

Підготовка місця для гри. Для проведення ігор на свіжому повітрі необхідно підготувати майданчик: утрамбувати землю, посипати її піском, розмітити постійні лінії. Бажано, щоб майданчик для ігор був гарно оформле­ний. Велике значення мають зелені насадження, що захи­щають його від вітру й куряви, освіжають повітря, дають тінь.

Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітри­ти, а спортивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали.

Для відпочинку гравців, що виходять з гри, слід поста­вити кілька гімнастичних лав, які також використовують в окремих іграх.

Підготовка інвентаря. Для проведення ряду ігор потрібен різноманітний інвентар: м'ячі, прапорці, обру­чі, скакалки тощо. Бажано, щоб він був яскравим, кольо­ровим, добре помітним у грі і відповідав за вагою та розмі­ром силі гравців.

Для гри інвентар готують заздалегідь, щоб розставлян­ня й роздавання його не забирали багато часу.

Роздавати дрібний інвентар треба після пояснення пра­вил гри, в противному разі діти будуть неуважні. Для роз­давання і розміщення інвентаря вчитель залучає учнів, спо­стерігаючи за тим, щоб ця робота виконувалась організова­но і швидко.

Проведення гри

Педагогічна ефективність гри залежить від організатор­ських здібностей вчителя, його вміння дохідливо й цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об'єктив­ним та уважним в оцінці ігрових дій дітей.

Пояснення гри. Готуючись до проведення гри, вчитель повинен добре знати її правила і передбачати мож­ливі відхилення від них. Перед поясненням треба розміс­тити дітей таким чином, щоб кожний з них добре бачив і чув учителя. Краще всього розставити їх в таке положення, з якого вони починатимуть гру.

При поясненні правил вчитель повідомляє назву гри, розповідає про роль кожного гравця, його місце, мету гри і хід її.

Проводячи гру з шикуванням дітей у коло, вчитель зна­ходиться в колі. Якщо гравці розподілені на дві команди і розміщені одна проти другої («День і ніч», «Спостерігачі» та ін.), він повертає команди обличчям одну до одної і для пояснення займає місце на одному з флангів.

Якщо гра починається з руху врозтіч («Ми веселі діти», «Карасі й щука»), можна шикувати учнів в шеренгу або у напівколо, щоб всім було видно і чути вчителя.

Для кращого засвоєння гри учнями молодших класів ре­комендується супроводжувати розповідь показом окремих, складніших рухів. Правила пояснюються докладно лише в тому випадку, якщо гра проводиться вперше.

При повторенні гри слід лише нагадати її основний зміст за допомогою запитань, пояснити учням додаткові правила і прийоми.

Після пояснення гри вчитель перевіряє, чи всі гравці ро­зуміють її правила.

Визначення ведучих. У багатьох іграх потрібні один або кілька ведучих. їхні ролі можуть бути різноманіт­ні: догнати гравця, що втікає, влучити в нього м'ячем; від­гадати по голосу, хто підходив, та ін. Виконання обов'язків ведучого сприяє формуванню організаторських навичок і активності.

Існує кілька способів визначення ведучого. Вчитель мо­же призначити ведучим одного з гравців на свій розсуд, коротко обґрунтовуючи свій вибір. Ведучого також можуть обрати самі гравці. Цей спосіб має позитивне педагогічне значення, тому що він реалізує колективне бажання дітей обрати на цю роль найбільш гідного товариша. Однак для цього необхідно, щоб гравці добре знали один одного, інак­ше їхній вибір не завжди буде вдалим.

Нерідко призначають ведучого за результатами попе­редніх ігор. Цей вибір стимулює учнів добиватись кращих результатів у грі. Негативним в цьому є те, що на роль ведучого не можуть бути висунуті слабкі чи менш спритні діти.

Часто застосовують жеребкування у вигляді лічби. 11а кого випаде останнє слово лічби, той стає ведучим чи, на­впаки, виходить з кола (в такому разі лічба проводиться доти, поки не залишиться один гравець, який і стає веду­чим). Цим способом, який забирає більше часу, звичайно користуються в іграх, які проводять у позаурочний час.

Всі перелічені способи застосовують залежно від умов занять, характеру гри та кількості гравців.

Розподіл на команди. У командних іграх та естафетах змагаються між собою дві і більше команд. Роз­поділ гравців на команди здійснюється вчителем на його розсуд, за допомогою розрахунку або фігурного марширу­вання, а також за призначенням капітанів команд.

При розподілі гравців за допомогою розрахунку діти шикуються в шеренгу, а потім робиться розрахунок на таку кількість номерів, скільки має бути команд у грі. Внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівними за своїми силами.

Розподіл гравців шляхом фігурного марширування здій­снюється таким чином: учні перешиковуються з колони по одному в колону по два, по три, де кожна з новоутворених колон являє собою одну з команд. Цей розподіл гравців не потребує багато часу.

Розподіл на команди за призначенням капітанів полягає в тому, що діти на початку гри вибирають капітанів залеж­но від кількості команд. Призначені капітани по черзі виби­рають гравців у свою команду. Це дає змогу швидко уком­плектувати команди, рівні за силами. Негативною стороною цього способу є те, що слабких гравців капітани до своїх команд беруть неохоче. Щоб цього уникнути, треба віді­брати з команди половину гравців, а другу — поділити за допомогою розрахунку.

Всі способи розподілу на команди слід запроваджувати відповідно до характеру і умов проведення гри, а також складу гравців.

Визначення помічників (обліковців очок) та суддів. Більшість рухливих ігор важко ор­ганізувати і провести без помічників і суддів. Це особливо важливо на уроках фізичної культури, коли час на прове­дення гри обмежений і в зв'язку з цим організація її має бути особливо чіткою.

Помічники і судді призначаються з учнів, звільнених за станом здоров'я від виконання фізичних вправ середньої та великої інтенсивності, для яких фізичне навантаження да­ної гри протипоказане. Якщо таких учнів немає, то поміч-

ників і суддів призначають з числа гравців. При повторенні гри їх слід заміняти іншими гравцями.

Кількість помічників та суддів у грі залежить від їх ха­рактеру, кількості груп або команд і розмірів майданчика. Вони допомагають учителю роздавати або встановлювати інвентар, стежать за додержанням правил гри, ведуть під­рахунок очок.

Керівництво процесом гри. Після пояснення правил і розміщення гравців на майданчику (в залі) почи­нається гра за умовним сигналом (свисток, оплеск у долоні, змах прапорцем, рукою), по команді або за розпоряджен­ням учителя. Сигнал подається після того, як учитель пере­конався, що всі гравці добре засвоїли правила гри і зайня­ли ВІДПОВІДНІ місця.

В іграх з розподілом гравців на підгрупи, особливо в ес­тафетах, бажано користуватись командами: «Увага!», «Руш!» Останню команду іноді заміняють свистком. Все це сприяє виробленню у дітей правильної та швидкої реакції, яка необхідна в маіібутньому при навчанні старту в бігу, плаванні, ходьбі на лижах та бігу на ковзанах.

Ігри сюжетного характеру («Горобці», «Кіт і мишка»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чіт­ких команд. Такі ігри можна починати за наказом, вислов­леним спокійним голосом: «Гру почали!» Або можна попе­редити дітей, що гра починається після слів: «Раз, два, три!» Після того як діти почали гру, вчитель уважно сте­жить за її ходом і поведінкою гравців.

У процесі гри вчитель дає вказівки гравцям, які допус­кають помилки або порушують правила. Всі зауваження та вказівки слід робити, не заважаючи ходу гри, не зупиняю­чи гравців. Зупиняти гру можна в тому випадку, коли біль­шість її учасників допускають грубі помилки.

Дозування навантаження в грі. Відпові­дальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозу­вання фізичного навантаження, визначити яке важче, ніж у фізичних вправах, не пов'язаних з ігровими діями. На­приклад, фізичне навантаження, яке дає гра, залежить від загального навантаження на уроці фізичної культури, від характеру роботи на уроці і активності гравців. Ігрова ді­яльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчу­вають втоми. Щоб уникнути перевтомлення учнів, необхідно своєчасно припинити гру або змінити її інтенсивність і ха­рактер навантаження.

Для регулювання фізичного навантаження у грі запро­ваджуються різноманітні методичні прийоми: зменшення

або збільшення часу, відведеного на гру, кількості повто­рень гри, розмірів майданчика і довжини дистанції, яку про­бігають гравці, ваги предметів, які метають, кількості і складності правил гри і перешкод, введення короткочасних пауз для відпочинку або уточнення і розбору помилок.

Отже, дозування фізичного навантаження в грі визнача­ється методикою проведення її, місцем та умовами, в яких перебувають гравці.

Закінчення гри. Гру потрібно закінчити своєчас­но, коли гравці одержали достатнє фізичне та емоційне на­вантаження. Не слід чекати, коли самі діти запропонують припинити її.

Якщо гра командна, необхідно перед початком її пові­домити учасників, скільки разів вона повторюватиметься. Коли гра не має визначеного кінця, вчитель заздалегідь по­переджає про закінчення її або проводить гру доти, поки не зміниться ведучий.

Закінчення гри не повинно бути несподіваним для учас­ників, тому що раптовий кінець її може викликати негатив­ні реакції або невдоволення у дітей. Рухливі ігри, які про­водять під час уроків з фізичної культури, повторюються З—5 разів. Там, де закінчення гри не обумовлено правила­ми («Квач з м'ячем», «Вудочка», «Третій зайвий» тощо), вона триває 6—10 хв.

Після закінчення гри необхідно підбити підсумки. При повідомленні результатів слід вказати командам і окремим гравцям на допущені помилки та негативні сторони в їхній поведінці.

Треба обов'язково відзначити дітей, які брали активну участь у грі, точно додержувались її правил, виявляли твор­чу ініціативу. Слід пам'ятати, що вміле підбиття підсумків має велике виховне значення.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури

Рухливі ігри на уроках фізичної культури використову­ються для розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих за­вдань у відповідності з вимогами програми.

Вибір гри залежить від педагогічних завдань даного уро­ку. За своїм змістом і навантаженням гра має відповідати темі уроку. Після вправ, які потребують складної коорди­нації і напруження уваги, застосовуються ігри, які не потре­бують концентрованої уваги, з рухами середньої та малої інтенсивності. Не рекомендується після ігор з бігом та стрибками робити вправи, які потребують точних рухів і збереження рівноваги.

Залежно від завдань і характеру гри, її фізіологічного та емоційного навантаження, складу учнів вона може бути включена в усі частини уроку.

У підготовчій частині можна проводити ігри невеликої рухливості і складності, які сприяють зосередженню уваги учнів. Найхарактернішими видами рухів для цих ігор є ходьба і біг з нескладними додатковими завданнями («Слу­хай сигнал», «До своїх прапорців» та ін.).

Не рекомендується проводити у підготовчій частині ігри великої рухливості, тому що значне збудження, викликане ними на початку уроку, може негативно вплинути на дисци­пліну учнів та на наступний хід уроку.

В основній частині уроку застосовуються ігри з бігом на швидкість, з подоланням перешкод, метанням, стрибка­ми та іншими видами рухів, які потребують великої рухли­вості.

Ігри в основній частині уроку повинні сприяти засвоєн­ню й удосконаленню техніки рухів, наприклад передача і ловіння м'яча, метання предмета в ціль, спуск на лижах з гірки.

У заключній частині уроку використовують ігри незнач­ної та середньої рухливості з простими рухами, правилами та організацією. Вони повинні сприяти активному відпочин­ку після інтенсивного навантаження в основній частині уро­ку і завершенню його з добрим, піднесеним настроєм дітей. Це ігри «Відгадай по голосу», «Знайди річ», «Хто підхо­див?» та ін.

Для всебічного фізичного розвитку учнів рухливі ігри необхідно планувати на уроках фізичної культури протя­гом усього навчального року, враховуючи пору року і педа­гогічні завдання на кожну навчальну чверть.

Рухливі ігри в режимі дня школи

Рухливі ігри в режимі навчального дня застосовуються на великих перервах, особливо для дітей молодшого шкіль­ного віку. Навесні та восени вони проводяться на спортив­ному майданчику або пришкільному подвір'ї, зимою — в ко­ридорі або добре провітреному залі.

Самодіяльні ігри слід проводити під контролем черго­вого вчителя, піонервожатого або учнів старших класів. Під час перерв також можуть проводитись ігри, які органі­зовуються вчителем фізичної культури.

Ігри, що проводяться на перервах, мають бути добре знайомі дітям, нескладні за своєю організацією та прави­лами.

З учнями молодших класів рекомендується організову­вати ігри зі співами або відгадуванням, ігри-атракціони, в яких беруть участь один-два учні, а решта є активними спо< стерігачами. Проводяться ігри з почерговою участю гравців («М'яч середньому», «Кіт і мишка», «Другий зайвий» та ін.).

Ігри необхідно закінчувати за 3—4 хв до дзвоника на урок.

Значне місце посідають рухливі ігри у групах подовже­ного дня та підготовчих до школи класах. Вони є засобом ефективної організації активного відпочинку учнів і мають характер цікавої і корисної розваги під час прогулянки.

Рухливі ігри у режимі дня зазначених груп мають бути різнохарактерними за змістом і різноманітними за впливом на організм дітей.

Під час прогулянок на майданчику або на місцевості за­стосовують ігри, в яких можна використати природні умови (орієнтування на місцевості, ходьба та біг з подоланням природних перешкод). Наприклад, у грі «Полювання на зайців» або «Мисливці» діти ховаються за дерева, кущі, підлізають під низькі гілки. У грі «Влучно в ціль» кидають у дерево м'ячі або шишки.

Якщо рухливі ігри широко застосовуються у різних ор­ганізаційних формах фізичної культури молодших класів, вони швидко стають надбанням їхнього повсякденного по­буту, що дуже важливо для вдосконалення системи фізич­ного виховання школярів.

9. ПЛАНУВАННЯ ТА ОШК РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ

9,1, Планування процесу фізичного виховання учнів

Уся робота з фізичного виховання в школі чітко планується та обліковується. У кожній школі складають плани навчальної роботи з фі­зичної культури для кожного класу, плани фізкультурно-оздоровчої та спортинно-масової роботи.

Розглянемо основні педагогічні вимоги щодо планування навчаль­ної роботи, яке здійснюється вчителем перед початком навчального ро­ку.

Правильно спланувати процес фізичного виховання - означає перед­бачити умови, засоби і методи розв"язання завдань навчання, вихован­ня та зміцнення здоров'я учнів. Планування навчальної роботи забезпе­чує систематичність, наступність і послідовність у роботі вчителя та набуття учнями потрібних навичок та вмінь.

Завдання фізичного виховання, визначені в програмах з фізичної культури, можуть бути успішно розв'язані лише за умови вдумливого і творчого планування навчально-виховних завдань на кожну чверть та урок, добір та використання програмного матеріалу з урахуванням умов роботи школи, індивідуальних можливостей дітей, їхньої фізичної під­готовленості та здоров"я.

^Навчальний матеріал у програмах з фізичної культури подається за розділами та видами рухів. Програмою передбачено поступове, з кла­су в клас, підвищення вимог щодо рівня всебічної підготовки учнів. Для успішного засвоєння програмного матеріалу потрібний раціональний його розподіл за окремими періодами навчального року.

^Основою для планування є державна програма, її матеріал та роз­поділ годин. Плануванню підлягають: завдання, засоби, організація та методи навчально-виховної роботи.

Планування на^твльної роботи з фізичної культури здійснюетьоя в певній поелідовж>етіі/на пероому етапі вчитель старанно вивчав про­граму з фізичної кульїури і основні завдання фізичного виховання уч­нів певного класу, які подано в пояснювальній записці; визначав про­відні педагогічні завдання і розподіляв програмний матеріал за чвер­тями навчального року, враховуючи умови, в яких будуть проводитись уроки /кліматичні умови, наявність місць занять, кількість спортивно­го інвентаря та ін./, склад учнів класу, кількість занять у чверті тощо; потім намічає навчальні нормативи, які учні повинні виконати протягом певної чверті.

Наступним етапом планування є складання графіка розподілу нав­чального матеріалу на уроки в кожній чверті. Залежно від обсягу і складності навчального матеріалу, а також важливості цих вправ для успішного розв'язку освітніх, оздоровчих та виховних завдань установ­люється потрібна д;;я його засвоєння кількість уроків. Орієнтиром у розподілі часу між розділами програми є мережа навчальних годин та строки тривалості кожної чверті.

У графіку треба враховувати наступність матеріалу окремих чвер­тей. У початкових класах рекомендується дотримуватись комплексного розподілу програмного матеріалу /за винятком лижно? підготовки та плавання/ на всі «верті навчального року.

На кожному уроці учні виконують стройові і загальнорозвиваючі вправи, рухи основної гімнастики, а також грають у рухливі ігри. Усе це сприяє гармонійному фізичному розвиткові учнів, успішному форму­ванню та вдосконаленню в них рухових навичок. У графіку визначаються орієнтовні строки перевірки якості виконання квнтрольних вправ те навчальних нормативів.

Орієнтовний розподіл програмного матеріалу з фізичної культури на другу чверть подано в плані-грпфіку для учнів Щ класу /табл.2/.

План-графік розподілу програмного матеріалу на навчальний рік не виключає внесення вчителем певних змін під час складання кален­дарного плану на півріччя.

Передовий досвід учителів і експериментальні дослідження під­тверджують, що прогреїтий матеріал за чвертями навчального року до­цільно розподіляти так: елементи строю, загальнорозвиваючі вправи, теоретичні відомості планують протягом усього навчального року. Про­те вивчення нових вправ з шикувань та перетикувань краще планувати в першому півріччі.

Біг на швидкість, стрибки в довжину та висоту з розбігу, метан­ня на дальність, деякі рухливі ігри та елементи спортивних ігор /футбол, гандбол/, які потребують багато місця для їх проведення /фізкультурний майданчик/, слід планувати на І та ІУ чверті.

Вправи з рівноваги та перелізання планують на 1-1 чверті, впра­ви з лазіння, акробатичні та танцювальні, стрибки в довжину з місця та в глибину - на П та Ш чверті, лижну підготовку - на Ш чверть, плмання /в разі відсутності зимового басейну/ на І та ІУ чверті. Рухливі ігри та елементи баскетболу розподіляють за всіма чвертями.

У школах, де з різних причин не може бути опрацьований матеріал з плавання та лижно! підготовки, відповідні години відводять на ос­новну гімнастику, легку атлетику та ігри.

Ь На основі графічного розподілу матеріалу програми складається календарний план на півріччя /за чвертями навчального року/. В ньому конкретизуються навчально-виховні завдання кожної чверті, деталізую­ться засоби фізичної культури, визначається послідовність запровад­ження і поєднання їх при проведенні уроків. У цих планах докладніше, ніж у річних /графічних/, визначаються дозування фізичного наванта­ження, а також форми організації учнів.

; Для виконання цього етапу планування вчитель розподіляє матері­ал так, щоб уроки фізичної культури були об"єднані у відповідні сис­теми. Основа розподілу програмного матеріалу за системами уроків за­кладається в плані-графіку, де вчитель враховує складність тих чи інших вправ, передбачає необхідну кількість повторень їх на уроках, визначає строки складання навчальних нормативів.

У педагогічній літературі поняття "система уроків" розкриваєть­ся як ряд послідовно проведених занять, що забезпечують успішне роз­в'язання навчально-виховних завдань, визначених для учнів даного кла­су на певний період навчання.Система уроків при цьому визначається не чергуванням різних типів уроків, а правильним урахуванням та застосу­ванням послідовних етапів навчання.

При плануванні систем уроків обов'язково враховується реаліза­ція дидактичних принципів навчання /послідовність, доступність, сис­тематичність/.

Організація уроків за системами сприяє більш ефективній підго­товці вчителя до кожного уроку, дає йому змогу конкретизувати завдан­ня, визначити засоби та методи, що найефективніше сприятимуть форму­ванню та вдосконаленню рухових нввичок.

Навчальна програма передбачає певні теоретичні відомості з пи­тань фізичної культури: про руховий режим школяра, загартування, фор­мування постави, правильне дихання під час виконання фізичних вправ, вплив фізичних вправ на розвиток рухових якостей та ін.

Вчитель повинен знати, в якій формі він подаватиме учням ті чи інші теоретичні відомості, і обов'язково планувати їх у календарному плані та в плені-конспекті уроку з фізичної культури. Значне місце в програмах з фізичної культури в початкових класах посідають рухливі.ігри, які слід проводити на кожному уроці фізичної культури. Крім аоиирених та загальновідомих ігор рекомендується широко застосовува­ти народні ігри.

^Розподіляти рухливі ігри в календарном. плані за чвертями нав­чального року, потрібно встановити доцільнішу їх послідовність. При цьому необхідно врахувати ступінь складності рухового змісту і прави- аа гри, мисмодів гравців, &з»рмозв"язок між прог|«мним матеріалом

основної гімнастики, лижної підготовки, плаванням та рухливими Іг­реки на кожному уроці конкретно. Знання і навички учнів а цих розді­лі* програми найчастіше поширюються та удосконалюються під час про­ведення рухливих ігор. Ігрова діяльність, яка відбувається майже завжди в умовах, що швидко змінюються, сприяв розвиткові в учнів уміння доцільно використовувати раніше вивчені руки відповідно до завдань і правил гри.

Рухливі ігри за своїм змістом бувають проотими і досить склад­ними, що визначає час на їх засвоєння. Тому вкладні ігри рекоменду­ється планувати не кількох /2-4/ уроках підряд, поступово ускладнюю­чи вимоги до гравців на кожному наступному уроці.

Гіід час уроків учні одержують завдання для самостійного виконаи ня фізичних вправ. їх зміст спрямований на розвиток рухових якостей та удосконалення навичок виконання певних рухів, вивчених на уроках.

У календарних планах передбачаються також завдання, які вчитель пропонуватиме виконати. Це стосується удосконалення виконання окремих видів вправ я основної гімнастики, легкої атлетики, лижної підготов­ки, елементів спортивних ігор. Як правило, ці завдання вчитель дає водно¹'яс усім учням, але при цьому враховує можливість їх виконання в домети іх умовах.

Іноді виникає потреба дати завдання окремим учням, які неможли­во передбачити заздалегідь, наприклад, для розвитку певних фізичних якостей Ці завдання треба записувати безпосередньо в ллани-конспек- тк уроків.

У практиці навчальної роботи з фізичної культури сюйлася об­грунтована теорією та методикою фізичного виховання схема календар­ного плану. На початку плану зазначаються основні педагогічні зав­дання на чяврть, після цього записуються навчальні нормативи, вико­нання яких оцінюється під час контрольних уроків; далі наводиться програшний матеріал на кожен урок.

Наведемо приклад орієнтовного плану на І чверть для Ш класу /планування уроків у цьому плані подано лише на три уроки/.

Процес планування навчальної роботи завершується складанням плану-конспекту уроку відповідно до програми з фізичної культури.

У плані-конспекті ставляться конкретні навчально-виховні зав­дання на даний урок з урахуванням наслідків попереднього заняття та визначається послідовність їх розв"яз«ння. В ньому записуються теоретичні відомості, комплекси загальнорозвиваючих вправ із заз­наченням порядку їх проведені я та кількість повторень і підвідних вправ із вказівкою на те, який елемент техніки вправи, то вивчають­ся, вони допоможуть засвоїти.

Вправи з основної гімнастики, лижної підготовки, плавання та ігор записують у порядку послідовності постановки педагогічних зав­дань уроку. Вказують дозування навантаження /в часі або за кількі­стю повторень/, а також ті вправи, які будуть оцінюватись на дано­му уроці. У плані-конспекті визначається методика організації учнів у кожній частині уроку, приблизний розрахунок часу, домашнє завдан­ня.

Складання плану-конспекту починають з визначення педагогічних зар.дань, які конкретизують на основі планів на чверть, записів у журналі або план\'-Хонспекту попереднього уроку.

Певну роль відіграють організація навчального процесу, місце уроку в календарному плані на чверть, ступінь засвоєння учнями про­грамного матеріалу, час, відведений на його вивчення на даному уро­ці, передбачені учителем строки засвоєння матеріалу та ін. Як пра­вило, визначають 3-4 основних педагогічних завдання.

При визначенні завдань в системі уроків з будь-якої навчальної теми /наприклад, стрибки в довжину з розбігу та біг на дистанцію ЗО м/ необхідно враховувати наступність засвоєння навчального мате­ріалу.

Навчальне завдання першого уроку, на якому розучується певний рух, - ознайомити учнів з виконанням руху.

На наступних уооках цей рух багато разів повторюють. Якщо вико­нання його пов"язане з певними труднощами, над оволодінням цим ру­хом треба працювати на кількох уроках /система уроків/.

Завдання системи цих уроків - навчання певного руху - конкре­тизується для кожного уроку, наприклад; навчити енергійно відштовху­ватись однією ногою під час виконання стрибка в довжину з розбігу.

Якщо ж нови вправа досить проста за своєю структурою або учні мають хорошу рухову підготовку і певний рух може бути засвоєний піс­ля кількох повторень /іноді протягом одного заняття/, завдання уро­ку формулюють так: навчити учнів певного руху.

На наступних уроках, коли учні вже оволоділи основами руху І працюють над удосконаленням вміння виконувати окремі елементи або рух в цілому, завдання уроку формулюють так: удосконалення вміння ви­конувати певний рух.

Так само може формулюватися завдання тоді, коли рух, який рані­ше вивчено, виконуватиметься у незвичних умовах, наприклад, у проце­сі гри.

У планах уроків, на яких перевіряються та оцінюються знання і вміння учнів або провадиться заключна перевірка їхньої успішності, навчальне завдання можна формулювати так: перевірити і оцінити вмін­ня учнів виконувати певний рух.

Конкретизація педагогічних завдань є основою для визначення ме­тодів організації діяльності учнів на уроці, а також вибору методич­них прийомів навчання та виховання.

Шкільний урок фізичної культури складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної.

Підготовча частина, Тут розв"язують завдання організації учнів, їхньої психологічної спрямованості на активне та свідоме засвоєння певного навчального матеріалу.

Добір фізичних вправ для підготовчої частини в кожному конкрет­ному випадку має відповідати завданням уроку та навчальному матеріа­лу основної частини. Різноманітність вправ збагачує руховий досвід учнів, створює умови їхнього всебічного фізичного розвитку, поліп­шує:оординацію ру:ів тощо.

Методи організації та добір засобів для цієї частини залежать також від емоційного стану учнів перед початком уроку. Наприклад, якщо урок фізичної культури проводиться після великої перерви, пот­рібно врахувати емоційну збудженість учнів і планувати проведення стройових вправ, різних завдань, ідо концентрують увагу учнів. Після уроків прг (і планують для виконання імітаційні вправи, ходьбу в по­єднанні з різноманітними рухами з тим, щоб нейтралізувати однобіч­не навантаження, яке діти дістали під час цього уроку.

Дата добавления: 2015-05-07