Політика цін продавця товару

Система управлінні запасами, що передбачає встановлення оптимальної величини партії закупівлі, за умов значної інфляції повинна ґрунтуватись на тому, що витрати на формування та утримання запасів зростатимуть, оскільки зростатимуть закупівельні ціни. І за цієї ситуації політика закупівлі залежатиме від того, яку політику цін проводитиме продавець товару. Розглянемо два можливі варіанти, які по-різному впливають на оптимальну величину партії, а саме:

- пасивна поведінка продавці, що полягає у відсутності інфляційних очікувань, а отже, у відсутності превентивних дій щодо встановлення маржі до чинної вартості товару для усунення майбутнього впливу інфляції;

- активна поведінка продавця, що полягає у наявності у нього інфляційних очікувань, а отже, у здійсненні превентивних дій щодо встановлення маржі до чинної вартості товару для усунення майбутнього впливу інфляції.

Формуючи систему управління запасами в межах усієї логістичної системи, в межах логістичної мережі добрим практичним знаряддям зарекомендувало себе так зване «правило квадратного кореня»: загальний страховий запас сукупності складських об’єктів змінюється пропорційно до кореня квадратного зміни кількості цих об’єктів, тобто

, (2.14)

де n₁, n₂ – відповідно кількість наявних і проектованих об’єктів;

Z_стр1, Z_стр2 – відповідно загальний запас в наявних і проектованих об’єктах.

Викладені теоретичні засади управління запасами в логістичних системах, базові моделі управління запасами за своєю сутністю є лише механізмами субоптимізації. Водночас їх використання за реальних умов вимагає безумовного врахування істотних змін, очікуваних чи неочікуваних, із тим, щоб виявити залежності «trade off» у різних площинах і включити до механізмів оптимізації. Такими важливими змінними параметрами, окрім величини замовлення і циклу замовлення, необхідно вважати інтенсивність (стабільність, змінність) попиту, що є предметом досліджень структурного аналізу запасів (АВС- та ХYZ-аналізу).

Під час регулювання запасів необхідно враховувати, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються, суттєво різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку (або збитків), обсягу можливих втрат від браку запасів. Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно, беручи до уваги відносну значущість предметів зберігання. У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості. сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються (ранжуються) в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.

Таблиця 2.1.

Результати систематизації є основою для прийняття рішень щодо вибору оптимізаційних моделей, а також визначення періодів контролю за запасами (наприклад, група А контролюється щодоби; В — щомісяця; С — щоквартально).

Метод АВС використовується для поліпшення роботи різних сфер виробничої діяльності. Один з основних способів його застосування — сфера обслуговування, де менеджер акцентує увагу на основних аспектах обслуговування, поділяючи їх на найважливіші, важливі та не дуже важливі. Сутність у тому, щоб не переоцінити другорядних аспектів обслуговування за рахунок справді важливих.

Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом — XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживанні. Категорія Х — це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, для сировини існують норми витрачання кожного її виду) та високою достовірністю прогнозу терміну споживання. До категорії Y належать ресурси, потреба в яких характеризується певними тенденціями (наприклад сезонними коливаннями) та середніми можливостями їх прогнозування. Ресурси, що належать до категорії Z, використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко. Порівняння результатів XYZ-аналізу та даних методу АВС дає змогу поділити запаси на дев’ять блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів та достовірність прогнозування потреби в них.

Із урахуванням результатів структурного аналізу матриця можливих варіантів систем управління запасами доповнюється ще двома параметрами: питомою вартістю та прогнозованістю використання. Схематично це можна показано на рис 2.5:

1		Прогноз попиту
Х	Y	Z	С	Вартість використання
Величина замовлмення	змінна	Змінне замовлення, стабільний цикл (ІІІ)	Змінне замовлення, стабільний цикл (ІV)
В
стабільна	Стабільне замовлення, стабільний цикл (І)	Стабільне замовлення, стабільний цикл (ІІ)
А
стабільний	змінний	Z
Цикл замовлення

Рисунок 2.5. - Матрична модифікація систем управління запасами

Модифікація систем управління запасами щодо АВС-класифікації запасів означає диференціацію чинних моделей у двох координатах матриці «замовлення-цикл» щодо кожного з класів запасів. Так, для запасів класу А доцільним є використання поля І або ІІ залежно від характеристики ХYZ-класифікації. Для запасів класу С придатнішими є поля ІІІ, ІV, і теж залежно від ХYZ-класифікації.

У будь-якій задачі управління запасами вирішується питання вибору розмірів і термінів розміщення замовлень на продукцію. На жаль, спільне рішення цих завдань неможливо одержати на основі однієї моделі. Тому розроблені найрізноманітніші моделі, що описують різні окремі випадки. Одним з вирішальних факторів при розробці моделі управління запасами є характер попиту. У найбільш простих моделях передбачається, що попит є статичним детермінованим.

У більшості розглянутих моделей управління запасами здійснюється оптимізація функції витрат, що включає витрати на оформлення замовлень, закупівлю і зберігання продукції, а також втрати від дефіциту. Втрати від дефіциту зазвичай найбільш складно оцінити, тому вони можуть бути обумовлені такими нематеріальними факторами, як, наприклад, погіршення репутації. З іншого боку, хоч оцінку витрат на оформлення замовлення отримати неважко, включення в модель цієї статті витрат істотно ускладнює математичний опис завдання.

Відомі моделі управління запасами рідко точно описують реальну систему. Тому рішення, що отримується на основі моделей цього класу, слід розглядати скоріше як принципові висновки, а не конкретні рекомендації.

Управління запасами підприємств має бути спрямоване на визначення їх оптимального обсягу та зниження витрат, пов’язаних з їх утриманням. Основні моделі управління запасами базуються на певних припущеннях та не враховують обмеженості терміну придатності як сировини, так і кінцевого продукту, що в загальному випадку призводить до збільшення витрат на зберігання оборотних засобів на величину суми зіпсованої продукції у грошовому виразі.

Дата добавления: 2015-05-08