Організаційне забезпечення інформаційної системи у податковій системі. 2 страница

36.Сутність інформаційного процесу управління. Потреба в управлінні виникає в тому випадку, коли необхідна координація дій членів деякого колективу, об'єднаних для досягнення загальних цілей. Такими цілями можуть бути: забезпечення стійкості функціонування чи виживання об'єкта управління в конкурентній боротьбі, одержання максимального прибутку, вихід на міжнародний ринок і т.д. Цілі спочатку носять узагальнений характер, а потім у процесі уточнення вони формалізуються управлінським апаратом у вигляді цільових функцій.Відповідно до кібернетичного підходу система управління являє собою сукупність об'єкта управління, наприклад підприємства, і суб'єкта управління - управлінського апарата. Останній поєднує в собі управлінців, які визначають мету діяльності, розробляють плани, а також контролюють їхнє виконання. У задачу ж об'єкта управління входить виконання планів, вироблених управлінським апаратом, тобто реалізація тієї мети діяльності, для якої створювалася система управління.Обидва компоненти системи управління зв'язані прямим (П) і зворотнім (З) зв'язками. Прямий зв'язок - потік директивної інформації, що направляється від управлінського апарата до об'єкта управління, а зворотній - потік звітної інформації про виконання прийнятих рішень, що направляється в зворотному напрямку.Директивну інформацію створює управлінський апарат відповідно до цілей управління та наявної на об’єкті управління економічної ситуації, а також інформації про навколишнє середовище. Звітна інформація формується об'єктом управління і відбиває внутрішню економічну ситуацію, а також ступінь впливу на неї зовнішнього середовища (затримки платежів, порушення подачі енергії, погодні умови, суспільно-політична ситуація в регіоні і т.д.). Зовнішнє середовище впливає не тільки на об'єкт управління, але і на управлінський апарат, рішення якого залежать від зовнішніх факторів (стан ринку, наявність конкуренції, величина процентних ставок, рівень інфляції, податкова і митна політика тощо).В АУІС потоки інформації між суб’єктом та об’єктом управління, зовнішнім середовищем обробляються та аналізуються засобами інформаційних технологій, що забезпечує високу ефективність управління економічним об’єктом.

37.Економічні задачі. А) Інфор­маційні управлінські задачі економічного приз­начення. Реалізація інформаційного процесу управління озна­чає виконання різних інформаційних операцій. Кожна та­ка операція орієнтована на певну цільову функцію, яка безпосередньо пов'язана з інформацією та її перетворен­ням. Виконання інформаційних операцій зводиться до роз­в'язання інформаційних задач. Саме вони розв'язуються автоматизованим способом за допомогою комп'ютерної техніки. Такі задачі реалізують інформаційний процес управління. Їх називають інфор­маційними управлінськими задачами економічного приз­начення. Комплекси задач управління забезпечують в АІС формування відповідних груп техніко-економічних показників (ТЕПів), значення яких вико­ристовуються управлінським персоналом для прийняття рішень щодо управління виробничо-господарською і фі­нансовою діяльністю підприємства.Задачі управління насамперед мають на меті відшу­кання значень вихідних показників. Вони розглядаються як об'єкт автоматизованого розв'язання за допомогою ПЕОМ. З погляду кінцевого користувача задачі за своїм призначенням поділяють на регламентні, інформаційно-довідкового обслуговування, поглибленого економічного аналізу. Кожна регламентна задача полягає в обробленні да­них, пов'язаних економічним змістом, у складанні форм звітності без додаткового втручання управлінського працівника, що формуються в чітко визначені терміни і регламентуються за змістом. Задачі інформаційно-довідкового обслуговування ут­ворюють клас задач, які забезпечують інформаційний сер­віс для користувача. Вони передбачають формування за запитами користувача необхідної інформації для опера­тивного створення доповідей, аналітичних записок, до­відок, фрагментів звітів, не регламентованих терміном укладання і змістом. Призначення таких задач полягає в підвищенні рівня оперативності управління. За­дачі поглибленого економічної аналізу, дають змогу детально вивчити суть явищ і процесів, що спостеріга­ються, виявити закономірності та тенденції економічного і соціального розвитку об'єкта управління. Для розв'я­зання таких задач використовують розвинений апарат математичних методів (математичне програмування; математична логіка; теорія графів; теорія множин; теорія масового обслуговування; дослідження опе­рацій; теорія ігор та інших видів прикладної математики) й економіко-математичних моде­лей (EMM). Економіка-математичні моделі — особливий клас попередньо моделей, що відображають різні економічні процеси в народному господарстві та його ланках, різні інформаційні аспекти управління.Технологічною основою розв'язання задач поглибле­ного економічного аналізу є сукупність пакетів приклад­них програм (ППП), орієнтованих на реалізацію EMM. Ос­новні напрями розвитку EMM в автоматизації управління сконцентровано в рамках побудови економіко-математичного забезпечення УАІС на основі концепції банку моделей аналізу і прогнозування господарських процесів. Б) Типи задач, що розв’язуються за допомогою УАІС. За характером впливу на керований об'єкт задачі поді­ляють на три класи:1. Розрахункові задачі. При їх розв'язуванні знахо­дять кількісні величини, що характеризують діяльність суб'єкта господарювання. Ґрунтуються на алгоритмі пря­мого розрахунку, регламентуються економічними та пра­вовими умовами. Розрахункові задачі, що розв'язуються регулярно з ус­тановленою циклічністю і не потребують миттєвої реакції обчислювальної системи, реалізуються в режимі пакетно­го оброблення. Кілька таких задач об'єднуються в пакет, який вводять й обробляють в ЕОМ. 2. Оптимізаційні (варіантні) задачі. У процесі їх розв'язування на основі оптимізаційного алгоритму з ви­користанням економіко-математичних методів здійсню­ють багаторазові повторення розрахунків. Це дає змогу вибрати за заданим критерієм вихідну інформацію для прийняття управлінського рішення, яка найадекватніше відповідає виробничо-господарській ситуації. 3. Задачі, що не формалізуються або слабко формалі­зуються. Ці задачі в рамках системи підтримки прийнят­тя рішень (СППР) побудованої на основі систем штучного інтелекту орієнтовані на надання особі, яка приймає рішення (ОПР), допомоги в пошуках розв'язку задачі.

38.Інформація та дані. Інформаційний процес. Інформація — сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у нав­колишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всере­дині певної системи.Інформація повинна реально відображати навколишній світ (предметну область), бути зрозумілою користу­вачеві, своєчасною, достовірною, корисною.У теорії автоматизованого оброблення інформації інформацію розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромад­ження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.Інформація - це основа управлінського рішення, так як вона передбачає її збір, обробку та аналіз в процесі опрацювання рішення. За допомогою інформації здійснюється циклічно повторюючи стадії процесу управління, одержання і переробки свідчень про стан управляючого об'єкта і передача управлінських команд цьому об'єкту. За допомогою інформації реалізується взаємозв'язок між органом управління і об'єктом управління, або між різними рівнями управляючої системи.В об'єктивній реальності постійно відбу­ваються зміни стану об'єкта управління. Ці події породжують повідомлен­ня, що можуть бути відображені на матеріальних носіях в різних знакових системах. Сукупність повідомлень про реальні події, факти, не співвіднесені з мож­ливостями їх використання, називають да­ними.Дані — об’єктивне відображення явищ, не пов'яза­не з конкретним завданням управління та з певним споживачем.Дані стають інформацією лише тоді, коли їхній спожи­вач розв'язує певне завдання управління. Іншими слова­ми, інформація — це дані, які ви­користовують в управлінні.Інформація розглядається в прагматич­ному, семантичному і синтаксичному аспектах. Прагма­тичний аспект пов'язаний із мірою цінності, ко­рисності економічної інформації для користувача, який її використовує з метою ви­роблення правильного управлінського рішення. Семантичний аспект характеризує змістове наванта­ження інформації, встановлення зв'язків між її складови­ми частинами. Синтаксичний аспект характеризує форми подання інформації, способи її кодування при передачі, її матеріальні носії, параметри інформаційних потоків.В автоматизованій інформаційній системі (АІС) відповідальність за прийняття управлінського рішення покладається безпосередньо на людину, яка приймає це рішення. Тобто рішення приймає людина, а АІС їй допомагає у цьому.Фаза аналізу повідомляючої інформації - (АІ) - від обєкта управління (Іоу) та інформації від концептуальної моделі обєкта управління (Ікмоу) Фаза постановки задачі - (ПЗ), розвязання якої дозволить найкраще управляти об’єктом у даній ситуації. Фаза генерації альтернатив (ГА), тобто пропозиції різних варіантів розвязання задачі. Фаза – вибору критерію (ВК) розвязання поставленої задачі.Фаза аналізу альтернатив (АА), на якому проводиться їх дослідження за вибраним критерієм.Фаза остаточного вибору однієї із альтернатив (ВА), яка найкраще відповідає критерію вибору. Фаза прийняття остаточного рішення (ОР), яке УАІС приймає у вигляді потоку управляючої інформації Іу.На даний час під час прийняття управлінських рішень найкраще автоматизованій обробці піддається інформація у фазах аналізу інформації (АІ), генерації альтернатив (ГА) і аналізу альтернатив (АА) за вибраним критерієм.

39.Одиниці економічної інформації. Економічна інформація має певну структуру незалежно від застосовуваних технічних засобів для її оброблення.Структура розкриває побудову економічної інформації, відіграючи в ній ту саму роль, що і синтаксис у розмовній мові. З елементів інформації — одиниць нижчого рангу — утворюються складові сукупності — одиниці вищого рангу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею вищого рангу —1C. Реквізит — це логічно неподільний елемент, який для обробки у комп’ютері кодується у двійкові коди. Такі елементи бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки. Реквізити-основи кількісно характеризують конкретні об'єкти управління, реквізити-ознаки — якісно. Реквізити-основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолютні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.Реквізит мас певну самостійність й особливі риси. Форма реквізиту включає найменування, структуру (формат), значення (сукупність значень). Найменування (ім'я) служить для звернення до нього і, як правило, подається словом або групою слів. Структура реквізиту — це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина — кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи. Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень).З реквізитів утворюється показник — структурна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак. Показник — це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. Економічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей — повного набору інформації, достатньої для всебічної характеристики об'єкта за певний проміжок часу.Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням. Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, зафіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.Реквізити і показники можуть розглядатися в укрупнених сполученнях, що дає змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня — інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизованого оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, — інформаційною підсистемою. Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІБ (інформаційну базу). Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

40.Формалізація, алгоритмізація та автоматизована обробка економічної інформації в оподаткуванні. Підготовка завдань до автоматизованого розв’язування з використанням комп’ютерів складається з 6 етапів:І. Постановка задачі та її змістовий аналіз.ІІ. Формалізація задачі (математична модель), вибір методу її розв’язування.ІІІ. Складання алгоритму на основі вибраного методу.ІV. Складання програми.V. Тестування (експеримент) та відлагодження програм.VI. Виконання програми, аналіз результатів.Формалізації будь–якого процесу, завдання чи задачі передує вивчення структури елементів, з яких складається цей процес, в результаті чого з’являється так званий змістовий опис процесу, тобто основа для створення формалізованої схеми процесу.

Після формалізації проводиться запис в аналітичній формі всіх співвідношень задачі, які ще не були відображені, описуються логічні умови та дії по реалізації процесу розв’язання, тобто описується сукупність дій, необхідних для розв’язання поставленої задачі.В обчислювальних процесах під алгоритмом розуміють послідовність команд (директив, вказівок або інструкцій), що визначає дії, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети: розв’язання певної задачі.Ефективним методом побудови алгоритму є метод покрокової деталізації, при якому завдання розбивається на кілька простих підзадач (модулів) і для кожного модуля створюється свій власний алгоритм. Здебільшого модуль реалізує певний процес обробки інформації і застосовується як окремо, так і для включення модуля в інший алгоритм.Алгоритм має такі властивості:Дискретність, Визначеність (точність), Зрозумілість, Універсальність (масовість), Скінченність, Результативність, Формальність. Якщо алгоритм відповідає переліченим властивостям, то його виконання здійснюється формально, тобто точно за схемою алгоритму, без будь–яких втручань у послідовність дій та у самі дії.Три базові структури алгоритмів:лінійна структура розгалужена структура циклічна структура. Лінійна структура в якій дії виконуються послідовно одна за одною. Це найпростіші алгоритми, вони не містять умов, повторень, жодна дія не пропускається. Розгалужена структура передбачає вибір дії залежно від виконання певної умови, при цьому деякі дії можуть не виконуватись взагалі (пропускатися).Умови поділяють на прості та складенні. Циклічна структура використовується при необхідності повторень деяких дій (блоків) з різними, новими початковими даними, тобто виконується перебір варіантів.Комбінуючи базові структури між собою, можна відтворювати алгоритми, що реалізує складний обчислювальний процес.Циклом називається повторення послідовної кількості кроків алгоритму.Циклом називається послідовність дій, яка виконується декілька раз (або ні разу) до тих пір поки виконується деяка умова.

41.Технологічні аспекти інформаційного процесу управління в оподаткуванні. Управління завжди тісно пов'язано зі збиранням, опрацюванням інформації та доведенням до виконавців прийнятих рішень. Тому технологія прийняття рішень завжди мала інфор­маційну основу. Із застосуванням засобів обчислювальної техніки в Інформаційна технологія – це поняття з‘явилося з виникненням сучасного суспільства в основі якого лежать не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, науки, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, творча діяльність людей. У широкому понятті технологія – це спосіб пізнання та освоєння людського матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну (базується на наукових принципах), матеріальну (засоби виробництва), соціальну (людські ресурси, які мають певні професійні навички).Автоматизована інформаційна технологія — комплекс методів, способів і засобів, що забезпечують пошук, збирання (набуття, придбання), реєстрацію, накопичення, зберігання, поширення (розповсюдження, реалізацію), захист і відображення інформації за допомогою автоматизованих інформаційних систем. IT невід'ємно пов'язана з технічним і програм­ним середовищем, в якому її реалізовано.Інформаційні технології залежать від таких компонен­тів: технічних засобів; персоналу, здатного використову­вати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єди­ному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють фор­мування й видачу інформації.Технологічний аспект ІС припускає її розгляд як одного з управлінських процесів, пов'язаних зі здійсненням ком­плексу інформаційних процедур: збирання даних з метою одержати точне, своєчасне та повне відображення явищ економічного життя, їхня реєстрація на матеріальних носіях; передача даних (традиційним шляхом та за допомогою інформаційних мереж); збереження інформації на матеріальних носіях з метою її багаторазового використання; оброблення інформації шляхом застосування арифметико-логічних операцій; передача результатної інформації об’єктам управління, суб’єктам управління, для зберігання; споживання результатної інформації (використання результатів у вигляді розрахункових техніко-економічних показників для визначення факторів впливу.

Основою технології інформаційного процесу управління є іформаційна процедура — сукупність однорідних операцій, пов'язаних із впливом на інформацію. Сукупність усіх інформаційних процедур утворює ін­формаційний процес — технологічну основу управлін­ської діяльності. Інформаційний процес управління складається з двох частин: інформаційного процесу і прийняття управлінських рішень.Інформаційний процес аналогічно виробництву про­дукції є процесом здобуття певного цілісного за змістом набору даних для вироблення і прийняття управлінських рішень. Прийняття управлінських рішень за впливом на ви­робничо-господарську діяльність ґрунтується на резуль­татній інформації та є продовженням інформаційного процесу на вищому логічному рівні.Інформаційний процес управління — сукупність управлінських операцій, головним предметом яких є інформація. Інформаційний процес є об'єктом автоматизації управління.

42.Етапи проектування БД. Проектування БД - це ітераційний, багатоетапний процес прийняття аргументованих рішень під час аналізу інформаційної моделі предметної області, вимог до даних з боку прикладних програмістів і користувачів, синтезу логічних і фізичних структур даних, аналізу та обгрунтування вибору програмних та апаратних засобів.Для створення бази даних з визначеної предметної області (теми) необхідно ретельно ознайомитися з теорією нормалізації відношень. До узагальнених етапів проектування БД слід віднести:Дослідження предметної області; Аналіз даних (сутностей та їх властивостей); Визначення відносин між сутностями і визначення первинних і вторинних (зовнішніх) ключів. У процесі проектування визначається структура реляційної БД (склад таблиць, їх структура і логічні зв'язки). Структура таблиці визначається складом стовпців, типом даних і розмірами стовпців, ключами таблиці. Життєвий цикл бази даних - це сукупність етапів які проходить база даних на своєму шляху від створення до закінчення використання.Серед них:Дослідження і аналіз проблеми, для вирішення якої створюється база даних. Побудова Інфологічної і даталогіческой моделі. Нормалізація отриманих Інфологічних і даталогічних моделей. Після закінчення цього етапу, як правило отримують заготовки таблиць БД і набір зв'язків між ними (первинні та вторинні ключі). Перевірка цілісності БД (Цілісність бази даних) Вибір фізичного способу зберігання та експлуатації (тех. засоби) бази даних. Проектування вхідних та вихідних форм. Розробка інтерфейсу програми. Функціональне наповнення програми. Налагодження: перевірка на коректність роботи функціонального наповнення системи. Тестування: тест на коректність введення виведення даних, тест на максимальну кількість активних сесій і т. д. Введення в експлуатацію: налагодження ІТ-інфраструктури, навчання користувачів та ІТ-персоналу. При необхідності додавання вихідних форм та додаткової функціональності. У випадку якщо необхідні більш серйозні зміни, слід повторити всі кроки з першого. Виведення з експлуатації: перенесення даних до нової СКБД.

43.Життєвий цикл ІС. Життєвий цикл — це період, який проходить управлінська автомати­зована ІС у своєму розвитку від моменту прийняття рішення про початок удосконалення системи управління об'єктом до моменту, коли ІС перестає функціонувати та відбувається її утилізація. Моделлю життєвого циклу інформаційної системи будемо називати деяку систему, що визначає послідовність здійснення процесів, дій і задач, виконуваних протягом життєвого циклу інформаційної системи, а також взаємозв'язку між цими процесами, діями і задачами. Найбільше поширення одержали наступні дві основні моделі життєвого циклу: каскадна модель (модель “водоспад”) та спіральна модель. Каскадна модель передбачає послідовну організацію робіт. При цьому її основною особливістю є розбивка всієї розробки на етапи, причому перехід з одного етапу на наступний відбувається тільки після того, як будуть цілком довершені всі роботи на попередньому етапі. Кожен етап завершується випуском повного комплекту документації, достатньої для того, щоб розробка могла бути продовжена іншою командою розроблювачів.Можна виділити ряд стійких етапів створення АІС на основі моделі життєвого циклу «водоспад»: аналіз вимог замовника; проектування; розробка моделі; тестування і дослідна експлуатація; здача готового продукту. На етапі аналізу вимог замовника проводиться дослідження проблеми, що має бути вирішена, чітко формулюються усі вимоги замовника. Результатом, який отримують на даному етапі, є технічне завдання (завдання на розробку), погоджене з усіма зацікавленими сторонами.На етапі проектування розробляються проектні рішення, що задовольняють усім вимогами, сформульованим у технічному завданні. Результатом даного етапу є комплект проектної документації, що містить усі необхідні дані для реалізації проекту. Етап розробки — реалізація проекту. Тут здійснюється розробка (створення) робочої АІС відповідно до проектних рішень, отриманими на попередньому етапі. Методи, використовувані для реалізації, не мають принципового значення. Результатом виконання даного етапу є готова АІС.На етапі тестування проводиться перевірка створеної АІС на предмет відповідності вимогам, заявленим у технічному завданні. Дослідна експлуатація дозволяє виявити різного роду сховані недоліки, що проявляються в реальних умовах роботи інформаційної системи.Останній етап — здача готового проекту. Головна задача цього етапу — переконати замовника, що всі його вимоги реалізовані повною мірою. Спіральна модель життєвого циклу базується на ітераційному процесі розробки інформаційної системи. При цьому зростає значення початкових етапів життєвого циклу, таких як аналіз і проектування. На цих етапах перевіряється й обгрунтовується можливість реалізації технічних рішень шляхом створення прототипів.Кожна ітерація (повторення) являє собою закінчений цикл розробки, що приводить до випуску внутрішньої чи зовнішньої версії виробу, що удосконалюється від ітерації до ітерації, щоб стати закінченою інформаційною системою (рис. 11).Кожен виток спіралі відповідає створенню фрагмента версії програмного виробу, на ньому уточнюється мета і характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. На кожній ітерації поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту, у результаті чого вибирається обґрунтований варіант, що доводиться до остаточної реалізації.Використання спіральної моделі дозволяє здійснювати перехід на наступний етап виконання проекту, не чекаючи повного завершення роботи на поточному — недороблену роботу можна буде виконати на наступній ітерації. Головна задача кожної ітерації — якнайшвидше створити працездатний продукт, якому можна показати користувачам системи.

44.Оцінки вибору та економічна ефективність інформаційної системи. Безліч фірм-розробників, різні класифікації ІС, а також різні підходи до управління бізнес-процесами, створюють певні труднощі у виборі автоматизованих управлінських систем. Їхній вибір доцільно проводити на основі трьох основних оцінок:оцінки можливостей підприємства; оцінки можливостей системи;оцінки фірми-розробника. Оцінка можливостей та потреб підприємства. Починати створювати ІС потрібно перш за все з оцінки потреб і можливостей підприємства. Методологічно таку оцінку слід проводити по наступних напрямах: Комплексність. Комплексна постановка задачі з оцінки допустимих затрат та кінцевих результатів, зокрема економічних, від упровадження системи. Порівняння варіантів рішень. Альтернативні варіанти рішень повинні бути порівняні за однаковими критеріями з врахуванням усіх витрат та отриманих від впровадження результатів. Облік часового чинника. Визначити часовий період, за який має бути впроваджена система. Безперервність. Визначити потребу подальшого удосконалення та розширення системи. Невизначеність і ризик. При оцінці можливостей і потреб підприємства та ефективності від упровадження системи враховувати можливі ризики через неповноту початкової і похідної інформації, можливість її випадкового або свідомого спотворення і інші подібні чинники.

Етапність. При обмеженості матеріальних ресурсів передбачити можливість часткової автоматизації, але з подальшою перспективою переходу на повну автоматизацію. Облік центрів відповідальності. Необхідно визначити центри відповідальності (конкретні фахівці, певні підрозділи), які будуть відповідати за впровадження та експлуатацію системи. Оцінка можливостей системи. Основними критеріями оцінки АІС є її функціональна повнота, можливість розуміння користувачем, «дружність» і надійність. Функціональна повнота. При широті обхвату функцій управління і комплексності системи слід керуватися принципом оптимальної функціональної достатності, оскільки численні вузькі специфічні функції можуть залишитися незатребуваними. Тим часом вони невиправдано ускладнюють роботу з системою, приводять до її дорожчання. Зрозумілість. Система повинна бути інтуїтивно зрозумілою. Цьому сприяють: простота установки і легкість в навчанні; діалоговий режим і зручний інтерфейс; екранні форми, де без навчання можна здогадатися про призначення пунктів, рядків, граф, вікон. Ступінь інтегрованості. При оцінці і виборі системи слід передбачити можливість її інтеграції з іншими програмними продуктами. Економічно доцільнішою у кожному конкретному випадку може виявитися можливість експортувати проводки та обмінюватися інформацією з іншими системами. Оцінка фірми-розробника. Враховуючи специфіку такого товару, як «програмний продукт» можна виділити наступні критерії для оцінки фірм-розробників програмних продуктів для бізнесу. Відкрита цінова політика. Наявність у фірми-розробника доступного будь-якому потенційному покупцю прайс-листа на всі види програмної продукції позитивно характеризує компанію. Рекламна активність. По рекламній активності компанії можна судити про її стратегію на ринку. Відсутність реклами протягом достатньо тривалого періоду може свідчити або про фінансові утруднення і відсутність засобів на рекламу, або про намір піти з ринку. Участь в традиційних виставках. Виставки — одна з найпоширеніших форм пропаганди програмних продуктів. Підтримка інформаційних каналів. Розсилка власних корпоративних видань, телефонні консультації «гаряча лінія», підготовка інформації для передачі в Інтернет (Web-сервер). Активність в пресі і інших ЗМІ. Стаж роботи на ринку, наявність/ відсутність іншої діяльності, наявність/відсутність учбових центрів, відгуки користувачів.

Дата добавления: 2015-05-24