Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Антропоморфна пластика Трипілля




Читайте также:
  1. Архітектурно-декоративна та статуарна пластика
  2. Будівництво і живопис Трипілля
  3. Матеріальний та духовний світ населення культурно-історичної спільноти Кукутені-Трипілля.
  4. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 1 страница
  5. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 2 страница
  6. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 3 страница
  7. Пластика і художні вироби.
  8. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи
  9. Ранньохристиянська скульптура. Ідеопластика кочівників степу і слов'ян
  10. Транслюминальная баллонная ангиопластика и стентирование
  11. ЭНЕРГОПЛАСТИКА ВАШЕГО ТЕЛА

Паралельно із збереженими пам'ятками кам'яної скульптури збере­глися пам'ятки дрібної керамічної пластики племен культури Трипілля. Наголосимо, що матеріали, з яких виконані твори, суттєво сприяли їхньому збереженню. У період У-ІІІ тис. до н.е. скульптурні твори вико­нувались переважно із дерева. Мистецькими якостями вони могли впли­вати на кам'яну чи керамічну пластику, однак у зв'язку з нетривкістю матеріалу просто не збереглися.

Трипільські племена прийшли на наші землі з теренів Малої Азії. Традиції їхньої пластики найчастіше пов'язують із формами культури Чатал-Гуюк, що розвивалися на території сучасної Туреччини. Однак трипільці за півтори тисячі років побутування на українських землях створили якісно новий у мистецькому відношенні неповторний стилевий різновид, що став відомим як світовий феномен під назвою трипільська культура, або культура Трипілля-Кукутені.

Справа в тому, що географічні межі розвитку окремих історичних культур, звичайно, не збігаються із сучасними державними кордонами, і якраз південні регіони побутування трипільців були розташовані на те­ренах, що тепер належать Румунії. Румунські вчені дали цій культурі назву від місцевості Кукутені. Так виник новий різновид назви культури Трипілля — культура Трипілля-Кукутені.

Трипільська культура — ранньоземлеробська, одна з культур Південно-Східної Європи, яка, в свою чергу, нерозривно пов'язана з аналогіч­ного характеру культурами неоліту та енеоліту Середземномор'я і Середньої Азії. Звідси в VI тис. до н.е. в Європу привезені насіння хлібо­робських культур та деякі види домашніх тварин і чимало релігійно-магічних хліборобських культів.

Власне із цими культами пов'язано і виникнення антропоморфної керамічної пластики. Не будучи предметами практичного вжитку, саме ці твори мистецтва трипільців є чи не єдиною із категорій матеріальної культури носіями інформації про характер духовного життя людини того періоду, коли духовна традиція передавалась тільки усно й тому не збереглась до нашого часу. Скульптурна пластика дає уявлення про естетичні погляди ранніх хліборобів. У ній виражені уявлення про красу, ідеал людини, уявлення функціонально значущі для тогогочасної куль­тової обрядовості.

Матеріалом пластики Трипілля переважно була обпалена керамічна глина-теракота, хоча на ранньому етапі розвитку трипільської культури рідко траплялися антропоморфні статуетки із кості, міді чи каменя. Од­нак вони маловиразні та схематичні.

Науковці керамічну пластику розподіляють на три періоди: ранній (А) — поселення Лука-Врублівецька, Гринівка, Бернашівка на Дністрі та ін.; середній (В) і — Володимирівка на Синюсі, Коломийщина поблизу Києва та ін.; пізній (С) — Жванець, Козаровичі, Кошилівці, Усатове (тепер територія Одеси), Городськ на Волині, Софіївка на Київському Подніпров'ї та ін.



Пам'ятки трипільської пластики збереглися лише в фрагментарному вигляді; з понад 2 тис. статуеток неушкодженими виявилися 103, тобто близько 50% загальної кількості. Краще збереглися масивні частини фі­гурок, гірше — торси фігурок (близько 30%). Фрагментарність статуеток пояснюється їх обрядовими функціями. Антропоморфні статуетки здебі­льшого зображають жінок (90%), чоловіків набагато менше (48 статуе­ток). Окрім антропоморфних сюжетів трапляються сюжети зооморфні. Деякі фігурки зображають різні предмети. Наприклад, моделі глиняних вівтарів, жител, модель крісла і столика, антропоморфні посудини та ручки від ковшів, різні амулети тощо.

Виявлені пам'ятки антропоморфної пластики Трипілля дають змогу групувати матеріал за стильовими ознаками, визначити еволюцію його стильового розвитку тощо.

Серед міфологічних вірувань і культів трипільців простежується віра в жіноче божество, богиню Праматір і божество у постаті бога Бика, постаті, аналогічні головним культовим персонажам культури Чатал-Гуюк та багатьом іншим культурам близькосхідного і середньоморського середовища. Це, зокрема, скульптурне зображення голови бика з на­кресленою на ньому оголеною жіночою фігурою у русі Оранти з Більче Золоте, статуетка сидячої оголеної жінки. Тут простежується сюжет пізнішого античного міфу про викрадення Європи.

Антропоморфну пластику Трипілля раннього періоду характеризує зв'язок з пластичними традиціями й формами виконуваних у техніці ма­монтової кості фігурок "Венер" пізнього палеоліту. Це легко простежи­ти на декількох статуетках із поселення Лука-Врублівецька і, зрештою, ще хронологічно раніших за них жіночих статуеток із місцевості Прекукутені (Румунія, III—II тис.). Вітальною експресією, виразом культу пло­довитості вони досягли вершин мистецького виразу.

 

57. Трипільська культура:

1 — фігурка. Теракота. Олександрівка; 2—3 — чоловічі голови: 2 — Коломийщина І; 3 — Майданецьке II.

Керамічна пластика Трипілля збагачена орнаментальними графема­ми магічної символіки, винятково високого мистецького рівня. Така сти­льова єдність пластичного й графічного засобів досягнута суспільством високого рівня, художнього розвитку, вподобань і таланту. Деякі з сим­волічних графем, наприклад, навхрест пересічені лініями ромби із точ­ками в чотирьох утворених площинах, — знак родючості, відомий у багатьох культурах Близького Сходу періоду античності. Водночас цей знак властивий народному мистецтву України.

Деякі графеми перекликаються з орнаментальними риштовинами на кам'яних антропоморфних стелах. Окремі елементи схематичних рішень людської фігурки у кам'яних стелах того періоду простежуються у ста­туетках із Бернашівки. Орнамент знизу на статуетці нагадує мотив орна­менту із бокової пластини Керносівського ідола і, мабуть, у цьому випа­дку є зображенням землі та відповідного божества.

 

І

58. Пластика раннього Трипілля:

1 — Окопи; 2 — Сабатинівка; 3, 4, 5, 8, 12 — Бернашівка; 1—3, 6, 7, 9~13 — глина; 5 — камінь; 7 — раковина. Антропоморфна пластика Трипілля

 

 

60 — Культура Трипілля-Кукутені. Зображення сидячої жіночої фігури. Тирнешть.Сучасна Румунія.

Для середнього етапу (етапу В) Трипілля характерне зменшення кі­лькості статуеток. Навіть усі розкопані житлові об'єкти чи поховання цього етапу мають збережену антропоморфну кераміку. За мистецьким рівнем пластика середнього етапу слабша від пластики етапу А вирішенням ску­льптурних об'ємів статуеток. Відсутнє внутрішнє тонке відчуття загаль­них пластичних образів. Графеми орнаментальних декорів уже не так органічно згармонізовані з об'ємами пластики. На кінцевій стадії другого етапу статуетки стають схематичнішими, є намагання творити їх з еле­ментами шаржу.

Кошиловецьке поселення дало одну з найбільших колекцій трипіль­ської пластики (пізній етап). Серед антропоморфних зображень кількісно переважають жіночі статуетки. Вони старанно вимодельовані, нерідко розмальовані фарбами. Розпис передає деталі одягу, взуття, прикрас. Жіночі статуетки різняться розмірами і типами, поділяються на більш реалістичні та схематизовані. Виявлено безліч антропоморфних зобра­жень: бик, кінь, свиня, баран, собака, птах тощо. На зооморфній посу­дині у вигляді фігурки вола з двома головами збереглися сліди розпису, що, можливо, передає упряж. Певно, фігурка зображує пару волів у ярмі. Незначну кількість кошиловецьких статуеток становлять чоловічі зображення.

Мистецтво Трипілля високим художнім рівнем не поступається ми­стецтву найрозвинутіших культур Близького Сходу чи Середземномор'я. Практика свідчить, що мистецька культура може створюватися тільки у високорозвинутому суспільному й побутовому комплексі. Витончена естетика керамічних форм і орнаментика характеризують культуру Три­пілля.

Сьогодні феномен Трипілля потребує ґрунтовного наукового вивчен­ня, особливо святилищ — давніх компонентів цієї культури. Такі об'єкти у нас відомі ще з періоду пізнього палеоліту. Згадаймо хоча б Кам'яну Могилу, де в зображеннях знайшов відбиток період Трипілля (запряган­ня волів, вершники).

На пізньому етапі (етапі С) трипільські поселення розширюють регі­они побутування. Вони з'являються на Волині, у Північно-Західному Причорномор'ї та лівобережжі Середнього Дніпра. Пластика дедалі стає схематичнішою, майже зникають символічні графеми, що починають імітувати фо­рми натурального одягу, прикрас.

На завершальному етапі трипіль­ські племена інтегруються з індо-європейськими племенами регіонів Північ­ного Причорномор'я, зокрема з арія­ми. З'являються кубикоподібні форми статуеток, що можуть сприйматися антропоморфними лише як символи.

Стосовно сутності їх зображень думки вчених не збігаються. Особливо це стосується статуеток із поселення Усатове. Статуетки із Усатового ста­новлять завершальну стадію пластики Трипілля, коли ускладнюється сама ідея зображення. Виявлені археологіч­ні матеріали усатовського поселення цього періоду сприяють адекватнішо-му осмисленню стародавньої історії Східної Європи. Якраз на терені Усато­вого зіткнулись та інтегрувались куль­тури Трипілля і Степової України, утворивши низку небачених досі мис­тецьких явищ.

Усатівська стелла. Усатівське посе­лення та комплекс курганних поховань виявили величезну кількість археоло­гічних матеріалів, завдяки яким вчені по-іншому розглядають культурно-ми­стецьке надбання теренів Північно-За-хідного Причорномор'я. Із пам'яток ску­льптури, крім дрібної пластики, тут знайдено скульптурні об'єкти, які не мають аналогів серед кам'яної пластики

III тис. до н.е. у Північному Причорномор'ї. Це передусім знаменита "Уса­тівська стела".

У світовому мистецтві побутує низка так званих вічних, чи традицій­них, композиційних мотивів, що, видозмінюючись залежно від геогра­фічного положення і часу, існують у мистецтві постійно впродовж тися­чоліть. Серед них — мотиви Оранта, "Зажурена постать", "Венера", "Боротьба героя з драконом", "Бик із жіночою постаттю" тощо. До таких мотивів належить і мотив "Божество серед звірів" або "Хазяїн звірів". На наших землях наближеним до цього мотиву можемо назвати зга­дувані зображення із Кам'яної Могили. Йдеться про зображення фантастичної тварини Мамонто-Бика серед різних тварин. Мамонто-Бик за масштабом зображений у декілька разів більшим від інших тварин. Ймо­вірно, це теж певне божество із вірувань мисливської магії.

 

 

 

64. Кераміка культури Трипілля-Кукутені зі зображенням людських постатей:

10, 11, 14 — Тиршешти III; 12 — Нові Русешти II; 13 — Лука-Врублівецька; 15 — Жуковці; 16, 17 — Верет'я; 18 — Гребені; 19 — Мерешівка II; 20 — Бринзени.

В Усатовому у центрі стели на прямокутній вапняковій плиті зобра­жена постать людини серед тварин: биків, оленя тощо. Стела становить фрагмент зображення фігури людини. Збереглись майже цілими права рука, половина нижньої частини фігури, права нога. Вся постать начеб­то складається із двох зістикованих між собою вершинами трикутників. Дуже велика, схематично подана голова. На тлі фігури (десь починаючи із рівня її пояса, чи, точніше, "осиної талії") розташовані три вертика­льно закомпоновані схематичні постаті двох биків і коня. Горизонтально зображена фігура оленя.У зображеннях тварин автор виявив більше художньої спостереж­ливості, ніж у фігурах людини. Не забуваймо, однак, що це приклад одного з найдавніших і унікальних творів первісного мистецтва. Зобра­ження звірів нагадують за стилем і характером петрогліфи із Кам'яної Могили, які, ймовірно, в той період слугували своєрідним іконографіч­ним зразком.

Такі зображення тварин простежуються і на деяких тогочасних ан­тропоморфних стелах. Зображення людини вирішено радше в традиціях трипільських керамічних сюжетів. Тут людські, умовно дуже стилізова­ні постаті, зображені зіставленими із двох трикутників. Сьогодні пробле­матично визначити — чи маємо справу із найдавнішим зразком мотиву "володаря звірів". Адже у III тис. до н.е. цей мотив трапляється також у мистецтві аріїв, тільки вже на те­ренах Індії та в інших місцевостях5 Близького Сходу і Середземномор'я.

 

 

 

66. Статуетки кінця середнього—початку пізнього етапу Трипілля: 1-3 — Чапаївка; 4-11 — Кринички.

67. Статуетки пізнього етапу Трипілля, с. Кошилівці.

Антропоморфна пластика Трипілля

Аналогічну зі стелою з Усатово-го композицію зображає печатка Шіви Пашупаті із Харанни (Індія, III тис. до н.е.). Печатка квадратна за формою, в центрі — рогате бо­жество, яке сидить у позі, власти­вій індійським іконографічним зобра­женням, в оточенні різних, харак­терних для регіонів Індії тварин (слонів, носорогів, тигрів та ін.).

Не виключено, що композицій­на ідея стели привнесена із праба­тьківщини аріїв — Північного При­чорномор'я, де міг розпочатися про­цес іконографічного формування божества Шіви (II).

Мотив "володаря звірів" в античному світі запозичить постать "Орфея серед звірів", у скіфів — "Папай серед звірів", мистецтвах Візантії та Київської Русі — "Давид і Ме­лодія серед звірів" та ін. Ймовірно, тут маємо справу з одним із перших, а можливо, найперших у світовому мистецтві зразків цього сюжету, інспіраторами якого були прапредки протослов'янських племен, індоєв­ропейські арії (частина їх у III тис. до н.е. перекочувала до Індії).

68. Статуетки завершального етапу Трипілля: 1-3 — Усатове, 4-9 — Вихватинці.

 

 

70. Стела із с.Усатове поблизу м. Одеси із ритованим зображенням «володаря звірів». Епоха бронзи.

Усатівська стела — етапний твір первісного мистецтва на наших землях. Він характеризує синкретизаційні процеси мігруючих і осілих племен, взаємопроникнення етнокультурних традицій, образотворчих іконографічно-онтологічних знакових мотивів світового мистецтва.

Катакомбна культура, жителі якої були творцями згаданих антро­поморфних стел на початку II тис. до н.е., демонструє у ХУШ-ХУП ст. до н.е. новий поховальний феномен — перші спроби творення портрета людини на модельованих черепах.

Тобто череп померлої людини очищався від покривних анатомічних нашарувань, і на його кістяну основу за допомогою глиняної маси нано­сились форми очей, носа, рота, надаючи промодельованому черепові портретних рис померлої людини.

Цей звичай практикувався багатьма народами світу, наприклад, куль­турою Бенін в Африці, давніми індійцями Перу та ін. Обряд моделюван­ня "черепів-портретів" зафіксовано в археологічних шарах докерамічного неоліту в Єрихоні, давньому Єгипті.

Культ черепів без ознак портретного моделювання зафіксований у Південній Анатолії (Чатал-Гуюк). Тут у VII археологічному прошарку знайшли декорований розписами і рельєфами храм. Розписи зображали культ померлих. Монументальний розпис змальовував коршунів-ягнятників, що кружляли над обезголовленими тілами людей. Перед зобра­женнями стояли глиняні лавки із людськими черепами. Моделювання черепів було популярним на Близькому Сході впродовж тисячоліть, зо­крема у масштабах Давнього Єгипту. Так виявлялись контакти катаком­бної культури із цим краєм, де існувала високо розвинена культура бальзамування померлих, відтворення їх портретних рис "як живих".

Обряд виконання "портретів-черепів" практиковано у II тис. до н.е. в регіонах Північного Причорномор'я та Приазов'я. Як засвідчують супут­ні поховання "портретованих черепів" особистостей, — це представники або керівної верхівки племен, тобто вожді й члени їхніх сімей, або жреці. Поряд з ними поховано інших представників родового суспільства.

Найбільше згущення могильників із "портретними черепами" зафік­совано поблизу сучасного Токмака на Приазов'ї. Тут виявлено одне з найсильніших племенних об'єднань катакомбної культури: с.Заможне (44 модельовані черепи), та біля с.Виноградне недалеко від святилища Ка­м'яної Могили. Як відомо, у давніх суспільствах культові центри чи свя­тилища і місця поховання знаті розташовувались поруч.

Модельовані черепи із ознаками початкових спроб творення порт­ретних зображень є проявом започаткування культу предків на наших землях. Поряд із антропоморфними стелами існував поховальний обряд, який мав чимало спільного з поховальним обрядом Давнього Єгипту ПІ-ІІ тис. до н.е.

 





Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 4120; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.006 сек.