Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 3 страница

Шедевром сарматського мистецтва вважається парадний кинджал із пишно оздобленою піхвою. Клинок залізний, лінзоподібний у перетині, довжиною 23 см. Перехрестя кинджала у вигляді поперечного бруска, обрамленого золотою бляхою, стикування із залізом старанно запаяні. До перехрестя акуратно припаяна обкладка руків'я. На передній круглій завершальній частині руків'я — горельєфне зображення верблюда. По­стать тварини ідеально закомпонована в коло, вона густо декорована кам'яними вставками у вигляді ромбів, півмісяців, крапель тощо. За верблюдом виглядають декілька листочків плюща. Інше зображення вер­блюда, біля основи руків'я, закомпоновано із зображенням орла, який вчепився пазурами в його горби.

У зображенні двох верблюдів закладена певна символіка етапів люд­ського буття, життя і смерті. Прекрасно вкомпоновані зображення вер­блюдів у витончене орнаментальне декоративне мереживо руків'я да­ють уявлення про високий естетичний рівень сарматської торевтики, що набула самобутнього стильового виразу і композиційної гармонії.

Шкіряна піхва кинджала має червоний колір. На передню сторону прикріплена золота пластина з двома боковими виступами, вся поверхня якої заповнена пишною орнаментикою і декоративними вставками із гра­ната та бірюзи. Істотні центральні мотиви композиційної програми стано­влять розташовані на довгій площині золотої накладки чотири сцени зі зображеннями боротьби орла з напіврозкритими крилами, що вчепився у горби лежачого на підігнутих ногах верблюда і клює його в живіт. Верблюд, напівзігнувши передню ногу намагається встати, вивернувши голову вліво, і кусає орла за ліве крило. Композиції поступово зменшу­ються за розміром від верхньої до нижньої; під нижньою композицією розташовані два горизонтальні пагінці плюща, які є наче завершальним акцентом. Сцени боротьби орла і верблюда розташовані теж у бокових і нижніх виступах накладки піхви.

Орнаментальний мотив плюща, пов’язаний, з одного боку, з діонісівськими святами в античності, з іншого — як діонісійський символ бога, що вмирає і воскресає, отже символізує вічність існування життя, вічність народжування та відмирання всього живого у світі. Мотив плющової галузки поруч із зо­браженням протиборства мирної та хижої тварин у певному сенсі теж розкриває діонісійську символіку гілки плюща.

Сарматське золотарське мистецтво здебільшого характеризується як мистецтво "варварське", де відсутні властиві мистецтвам античності ознаки гармонії, рівноваги, міри і краси. Однак коли порівнювати умови життя міст античних митрополій чи хоча б міст-полісів Північного При­чорномор'я і таких кочових племен, як сармати, алани та інші, то вони творили степову культуру кочівного характеру, культуру власну, від­повідну їхнім етносам та ментальності, відгомін якої згодом просте­жується серед елементів культури слов'ян. Отже, питання щодо автохтонності мистецтва сарматів заслуговує на ствердну відповідь.

Дата добавления: 2015-05-24