Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 1 страница




Читайте также:
  1. A) борьба с браконьерами. 1 страница
  2. A) борьба с браконьерами. 2 страница
  3. A) борьба с браконьерами. 3 страница
  4. A) борьба с браконьерами. 4 страница
  5. A) борьба с браконьерами. 5 страница
  6. A) борьба с браконьерами. 6 страница
  7. Annotation 1 страница
  8. Annotation 1 страница
  9. Annotation 2 страница
  10. Annotation 2 страница
  11. Annotation 3 страница
  12. Annotation 3 страница

Скульптура кіммерійців. У І тис. до н.е. мистецтво скульптури роз­вивається у нас на своєрідному підґрунті. Тоді на українських землях паралельно співіснували немовби дві цивілізаційні системи: скотарсько-хліборобсько-степова та аптично-полісно-міська.

Різноманітна степова складалася з осілої хліборобської та кочівної, друга — хліборобська — стабільна. Це міста і протоміста — городища і кочівничі племінні об'єднання військово-племінних союзів-держав кім­мерійців, скіфів, сарматів та ін. Строкатості суспільних систем і держа­вних укладів відповідає різнохарактерність мистецтва пластики.

Меморіально-курганна скульптура кіммерійців, скіфів та сарматів є Далеким відлунням індоєвропейських степових антропоморфних стел, яких У той період існувало безліч на степових курганах. Вони відповідно впли­вали на новоприбулих із "Великого степу" кочівників, прадавні корені яких виходили із самих же індоєвропейців. Скульптура "Великого степу", зокрема азійські "Оленячі камені" чи просто звичайні вертикальні камені — виражали віковічне прагнення різних народів знайти певні матеріальні чинники увічнення, збереження від забуття пам'яті про предків у цих безкраїх степових просторах, за­фіксувати їх могили пам'ятними знаками. Ці знаки давали змогу колись повернутися до них, відсвяткувати тризну, згадати минулі дні, переда­ти пам'ять нащадкам. Відтак пошук ідеї тривалого упам'ятнення родово­го, племінного чи етнічного буття постійно був актуальним, видозміню­вався залежно від розвитку ідеї самоствердження, возвеличення, творення міфів та легенд, іноді обоготворення. Постійні кочові міграції призводили до того, що скульптури степових етносів часто видозміню­вали форми внаслідок інспірації існуючими у різних географічних регіо­нах пам'ятками культових пластик.

Традиційні форми кіммерійської монументальної скульптури занесе­ні на наші землі цим широковідомим в античному світі войовничим наро­дом із просторів євразійських степів, що простяглися від Угорської До­лини до кордонів Китаю.

Кіммерійські стели-обеліски своєрідні за вирішенням, хоча їх форма суто геометрична. Вони безголові, сприймаються як абстраговані симво­ли людської постаті. Деякі зображувальні елементи поєднують їх із ан­тропоморфними стелами. Наприклад, пояси, що оперізують стели-обе­ліски, зображення предметів, озброєння та ін. Пояс вважався одним із основних оберегів воїна.

Кіммерійських пам'яток на терені України збережено мало. Серед них — відома стела із Бахчі-елі в Криму, стела із Ольвії (тепер в Одесь­кому археологічному музеї).

84. Надмогильна кіммерійська статуя-стовп, с.Костянтинівка Миколаївської обл.



Здебільшого ці пам'ятки збереглися на терені Болгарії та Північному Кавказі. З цієї групи дещо відмінний тип становлять декілька кіммерій­ських стел, знайдених біля с.Новомордова на Самарському водоймищі. Вони дуже сплющеної форми, зверху заокруглені. Площини стел ста­ранно вигладжені, на їх поверхні розміщені рельєфні зображення коро­тких мечів і бойових сокир. На одній зображено тільки меч-акинак, тра­диційні пояси тут відсутні. Стели засвідчують існування окремої якосте-вої групи кіммерійських пам'яток із особливою релігійною символікою, яка становить певну інновацію в мистецькій спадщині кіммерійців.

У кіммерійському похованні на Самарському водоймищі (поховання № 5) зберігся фрагмент дерев'яної орнаментальної різьби саркофага із чітких геометричних ромбів, яка покривала поверхню споруд. Це знову є прикладом побутування дерев'яної пластики у кіммерійців (фрагмент не вберігся через нетривкість матеріалу).

Полісемантичний мотив ромба широко відомий. Він мав численні модифікації у дерев'яній високопрофесійній і народній різьбі України майже на всіх етапах розвитку, поступово відозмінюючись та набуваю­чи щораз нового духовного наповнення. Кам'яної скульптури кіммерій­ців збереглось мало.

Хоча період появи кіммерійців в українських степах чітко не встано­влений, є відомості, що у Північному Причорномор'ї вони проіснували до VIII ст. до н.е., а після них (у VII ст. до н.е.) з'являються скіфські племена. Витіснені зі степової зони України, кіммерійці переходять на осілий спосіб життя на землях Приазов'я, Таманського та Кримського півостровів. Скульптура скіфів. Скульптура скіфів розмаїта і має декілька різно­видів із характерними яскраво-стилістичними ознаками. Поширений вид степових курганних кам'яних монументів, характерними ознаками яких є зображення схематизованих приземистих головастих людських поста­тей із "буйними" зачісками, бородами, вусами, озброєних луками, бойо­вими сокирами, акинаками тощо.

Відомі й деякі стели-статуї, виконані під впливом антропоморфних стел, залишених на численних степових курганах кочівниками, праіндо-європейськими аріями наприкінці III тис. до н.е. перед їх відходом в Іран та Індію.

Існує також різновид статуй особливо спрощених. Вони нагадують циліндричні стовпи, завершені кулястими формами, подібні до людсь­ких постатей чи інших такого виду антропоморфних витворів. Цих ску­льптур не настільки багато, як ан­тропоморфних стел, але вони ста­новлять певний етап нашої степової меморіальної пластики.

 

 

88. Кіммерійська менгір-статуя із с. Цілинного. Крим.

Зі скіфських скульптур другої групи привертає увагу антропомор­фна надгробна плита з IV ст. до н.е., що зберігається у Дніпропетровсь­кому музеї. Фігура перепоясана, за­вершення статуї півкругле, голова у вигляді маски. Предмети не "висять" у повітрі як в антропоморфних сте­лах, але всі реально прикріплені до одягу фігури: ритон з питвом — у правій руці статуї, до пояса прикрі­плені колчан для стріл і меч-акинак. Вертикальна лінія зігнута внизу, що виникає з-поза лівої руки і перети­нає пояс, означає, мабуть форму лука. Широкою лінією подана також форма гривни на шиї фігури. Стела приваблює цільним монументальним вирішенням, в якому відчутні озна­ки оформлюваного (формованого) стилю. Вона чимось нагадує твори великих митців Сходу. Стела, без сумніву, є твір мистецтва, що за­свідчує встановлений тип скіфської монументальної степової пластики, яка колись побутувала тисячами зра­зків на терені України.

Крім схематичних фігур, відо­мі стели-рельєфи із Північного Кавказу, вирішені наче рельєфні фрагменти постатей, підперезані поясом з атрибутами озброєння чи навіть одягу. Частий мотив чоловічої статуї із ратищем в руках, рух яких подібний до фігури з X ст. н.е., так званого Збруцького ідола, що певною мірою свідчить про успадкованість скіф­ських традицій пізнішими слов'янськими племенами. Це особливо стосу­ється скіфських статуй із с.Сібіаре в Румунії та Бутори в Молдові.

 

89. Скіфська надгробна стела.

IV ст. до н.е. Дніпропетровський музей.

90. Статуарні рельєфи скіфського періоду із м.Краснодар на Північному Кавказі.

Крім кам'яної пластики, феноменом світового мистецтва є скіфські вироби із золота, бронзи та інших металів, що становили предмети куль­ту, предмети розкоші з побуту скіфської знаті, предмети декоративних прикрас одягу, зброї, елементи кінської збруї.

Окремі зразки численної культурної спадщини скіфів стали відоми­ми шедеврами світового мистецтва. Серед них — дзеркало із Келермесь-кого кургану, Чортомлицька ваза-амфора, вази із кургану Куль-Оба, ваза із Гайманової могили, золотий гребінь, срібні чаша і посудина із кургану Солоха, пектораль із Товстої Могили, деякі високомистецькі золоті сагайдаки.

Золотарство скіфів майже не стикується з їхньою кам'яною мону­ментальною скульптурою, його розвиток відбувається по іншому схе­матично-образному нахилі, їх русла начебто ніде не переплітаються.

91. Скіфські кам'яні стели, виявлені на Північному Кавказі: 1,2 — станиця Єлизаветинська; 3 — Сальська околиця; 4 — станиця Бескорбна. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е.

94. Скіфські стели-статуї:

1 — Україна, с.Ольховчик; 2 — Румунія, Сібіаре; 3 — Молдова, Бутори; 4 — Росія, м.Краснодар.

97. Художні вироби у скіфському звіриному стилі: 2-20 — кінець VII-VI ст. до н.е.; 21-36 — V ст. до н.е. Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис, до І-І.е.

Однак предметно на скіфських кам'я­них стелах збережені мечі-акинаки чи сагайдаки, оригінали яких зустрічає­мо при похованнях, бойові сокири, луки тощо. Характерною ознакою цьо­го мистецтва є звіриний стиль. Тобто мотиви тваринного світу з фантастич­ними зображеннями сфінкса, грифонів, які нерозривно пов'язані із формою самих предметів, що переходять в орнаментику або становлять її інте­гральну частину.

Виникає враження, ніби давні скіфи — автори високохудожнього зо­лотарства, одержимі фантасмогонією творчості, працювали в атмосфері ви­нятково піднесеної анімалістично-міфо­логічної духовності, яка закономірно переходила від містичного захоплення протиборства свійських і фантастичних тварин до піднесеного зображення зіткнення хижаків та їхніх жертв. Ця своєрідна симфонія образів звірів викликала містичне захоплення степо­вої людини — скіфа, грека, сармата, протослов'янина та багатьох інших етносів і племен, котрі населяли прос­тори нашої землі.

Найдавніші відомі зразки скіфсько-сибірського звіриного стилю сягають ІХ-УПІ ст. до н.е., знайдені в кургані Аржан у Туві. Якраз у цьому середовищі центральноазійських степів і склались першооснови оригінального мистецтва скіфів.

До ранніх шедеврів, виробів із "скіфського золота", належать пред­мети періоду повернення скіфів із передньоазійських походів VI ст. до н.е. Скіфи витіснили кіммерійців і осіли спочатку в степових районах Прикубання, де розташувались група Келермеських, Костромських і Ульських курганів.

В стилістиці цих художніх золотарських витворів виразно просте­жуються сліди недавніх походів скіфів, коли фактично формувалися високохудожні пам'ятки ранньо-скіфського чи архаїчного періоду. Тут відчувається вплив мистецтва Переднього Сходу й Закавказзя. Мистець­кі витвори з місцевості Зівіє, Курдистану в Ірані (Кармір-Блур із Урар­ту і Келермес із Прикубання) — це наче стилістичні, чергові ланки одного ланцюга, що характеризують окремі періоди скіфських завойов­ницьких походів і їх повернення у Північне Причорномор'я, а також етапи становлення мистецтва скіфів.

101. Келермеська секіра. Деталі:

1-верхня частина секіри; 2 — зображення різних тварин; 3 — зображення людини; 4 — два козли, які стоять на задніх лапах по боках священного дерева (нижня частина руків’я). Золото, бронза. VІст. до н.е.

До найраніших належать шість Келермеських курганів. Чотири з них варварськи розкопані гірничим техніком Д.Шульцом 1906 р., дві — дослі­джені 1904 р. археологом М.Веселовським.

Із Келермеського кургану № 1 видобуто велику кількість археоло­гічних знахідок. З-поміж них шедеври ранньоскіфської золотарської пластики — золота "пантера", яка прикрашала щит, меч-акинак із оздобленими золотими рельєфами руків'я і піхви, парадна сокира зі зо­лотарською високомистецькою оббивкою, золоті чаші з рельєфами тощо.

Золотарські речі кургану № 1 відображають важливий перехідний етап розвитку скіфської золотарської пластики. Виявлені тут цінності — це коштовні ритуально-парадні предмети високопоставлених вельмож або скіфського царя. З одного боку, подані анімалістичні мотиви на зра­зок "два козли біля дерева життя" чи "два крилатих генії біля вікового дерева". Такі типово культові мотиви, навіяні впливами ассіро-вавілонського мистецтва, країни, де побували скіфи у походах. З іншого боку, переважна кількість мотивів, зокрема сидячі фігури оленів, козлів, диких кабанів, ведмедів тощо — скіфські анімалістичні образи, які у пам'ят­ках скіфської торевтики повторюються в численних золотарських виро­бах скіфів упродовж декількох наступних століть. Зображення птахів і тварин на одній із золотих чаш становлять рельєфи високого мистецько­го рівня. Виконано речі торевтами, вихідцями із Близького Сходу, котрі працювали на замовлення скіфської знаті й перейнялися естетикою скіф­ського середовища.

До світових шедеврів, виявлених серед скарбів Келермеських кур­ганів, належить срібне дзеркало (діаметр 0,17 м) із кургану № 4, тиль­на сторона якого суцільно заповнена риштовинним декором. Виявлено 1904 р. на Кубані, станиця Келермеська (курган № 4 розкопав археолог М.Веселовський) Тильна сторона дзеркала обрамлена надзвичайно тонкою золотою бляхою, де чітко відтиснутий увесь ритований рельєф зворотної сторони предмета. Вся тильна циркульно-кругла сторона дзер­кала радіально розділена на вісім секторів, що в свою чергу розділені подвійним шнурковим орнаментом. Гострі кути секторів, заповнені лис­точками, що разом утворюють у центрі розетку. Поля всіх секторів зайняті зображеннями міфологічного змісту чи тварин. В одному секторі зображено одягнену в довгий одяг богиню Кібелу — "володарку звірів". Вона тримає за передні лапи двох левів з боязливо підібраними хвоста­ми. Далі у секторі справа поміщено зображення бика з левом. Під цією сценою — зображення кабана. Третя антитетичного (протилежно-симет­ричного) характеру композиція зображає двох крилатих сфінксів і під ними — пантеру, яка у вигляді великої бляхи є прикрасою щита. Далі — зображення лева на тлі дерева, нижче від нього — барана. В наступному секторі — волосаті людські фігури. Вони тримають крилатого хижака, який виривається з рук. Під сценою зображення "землі" у вигляді орнамен­тальної плетінки — символ, що передаватиметься до періоду Київської Русі в мотивах срібних наручних браслетів з "русаліями".

В шостому секторі домінує зображення ведмедя і птаха, що летить над ним, внизу — лисиці. Сьомий сектор заповнений двома антитетично розташованими фігурами сфінксів і крилатого грифона, у восьмому —. два геральдичне укладених леви, аналогічні зі зображеннями, що нага­дують мотиви на кінцях келермеського і мельгунівського мечів, та фігу­ру козла, котрий лежить, позаду якого видніється голова барана. Зобра­жені в сегментах дзеркала сакральні символи колись мали чітко визна­чену семантику, а дзеркало виконувало певну ритуальну функцію.

Спадщина скіфського золота надзвичайно багата. Скіфи не будували святинь чи палаців. У них освячувалося кочівне життя, — оспіване, верифіковане, що, напевно, вважалося однією з найкращих форм людсь­кого побутування.

 

102. Пантера (вухо, око, ніс інкрустовано емаллю). Прикраса щита.

Довжина — 32,6 см, ширина — 16,2 см. Золото. Келермеський курган.

Початок VI ст. до н.е.

103. Два крилатих генії поруч священного дерева.

Предмети культури, які можна за естетичною та ідеологічною навантаженістю зіставити з витворами грецької античної пластики, — це зо­лотарські прикраси одягу, збруї, предмети, виготовлені для того, щоб бути прикрасою життя і "супутниками" покійників. Тому такі предмети опинились у курганах, де відтворювався потойбічний світ. До них нале­жить золота бляха для щита у вигляді оленя із Костромського кургану. Це зразок стилістично сформованої скіфської пластики, де образ оленя зображений як своєрідний ідеал краси із фантастичними, орнаменталь­не поданими рогами, узагальненістю пластичного вирішення фігури тварин, високим естетичним рівнем художнього бачення, гостротою розкриття образу. Золота фігурка оленя виявлена 1897 р. на Кубані (розкопки проводив М.Веселовський).

Курган Солоха — один із найбільших царських курганів (висота — 18м) лівобережної частини Степового Придніпров'я. В кургані, розкопаному археологом М.Веселовським у 1913-1915 рр., виявилися дві могили — центральна і бокова. Хто похований у давно розграбованій центральній могилі, чітко встановити не вдалося. Однак переважає думка, що тут було двоє поховань — чоловіче і жіноче.

Бокова могила кургану виявилася не пограбованою. Тут поміщалось багате поховання царя. У могилі знайдені три ніші, в найбільшій із них лежав скелет основного покійника. Біля голови померлого царя збереглося безліч золотих художніх прикрас: бляшки з рельєфними зображеннями тварин, ювелірні вироби. На шиї — масивна лита золота гривна, закінчена лев'ячими голівками на кінцях. На руках — золоті браслети, біля ніг — знову чимало золотих нашивних бляшок із рельєфними зображеннями, якими, очевидно, були обшиті штани покійника. Справа лежав меч із зо­лотою оббивкою рукояті та піхви. Ця золота оббивка прикрашена тради­ційними сюжетами звіриного стилю. З правого боку покійника знаходи­лись шість срібних посудин: кубок із зображенням сфінксів, позолочена чаша, прикрашена барельєфними сценами, сценами полювання молодих скіфів із собаками та левами, посудина у вигляді кухля, на якому рито-винною технікою виконане зображення жінки з квітами та музичними ін­струментами. Інші посудини — гладкі, без прикрас. Поховання переповне­не предметами щоденного ужиткового призначення, зброєю, а також скелетом слуги-підлітка, названого виночерпієм, тощо. Серед численних предметів, окрім декількох світової слави згадува­них срібних келихів для пиття, відомі горит, срібна оббивка якого прикрашена зображенням битви кінних старших і піших, молодих воїнів. Тут, ймовірно, відтворена легенда про битву скіфів, котрі повернулися з передньоазійських походів із молодим поколінням потомків "осліпле­них рабів".

104. Дзеркало з міфологічними зображеннями.

Келермеський курган. Електр на сріблі. Початок IV ст. до н.е.

С.-Петербург. Ермітаж.

107. Зображення оленя. Довжина — 31,5 см, ширина — 22,5 см. Золото. VI ст. до н.е. Костромський курган. С.-Петербург. Ермітаж.

108Битва молодих і старших скіфів. Рельєф обкладки горита. Курган Солоха. Срібло. ІV ст.. до н.е.

До шедеврів світового мистецтва належить золотий гребінь із кур­гану Солоха (Запорізька обл.). Гребінь має висоту 0,123 м, ширину 0,102 м. Виявлено пам'ятку 1913 р. (розкопки М.Веселовського). Верхня частина гребеня прикрашена чітко розташованими фігурками лежачих левів, які утворили немовби ажурний фриз елементів з лев'ячих фігурок і порожнину між ними, відділяють функціональну частину від декорати­вного завершення. Верхня частина гребеня становить скульптурну плас­тику із двостороннього рельєфу, що зображає динамічну батальну сцену, прекрасно закомпоновану в навкругову композицію. Батальна група — зображення трьох воїнів: один — верхи на коні вбиває іншого воїна, який нападає на нього спереду; його поранений кінь лежить під ногами вершника. Третій воїн із мечем поспішає на допомогу вершникові. Композиція становить гармонійно організовану скульптурну групу, спо­внену руху і динаміки.

Ймовірно, два воїни, на головах яких грецькі шоломи, — це скіфсь­кі воєначальники (такий самий грецький шолом, як на вершникові із гривни, лежав у похованні поряд із головою покійника). Можливо, центральний персонаж із композиції гребеня і зображає покійника у бо­йовій ситуації, але це лише здогадки. Елементи одягу та зброї на персо­нажах — напівскіфські та грецькі: скіфські кафтани, штани, декоровані нашивками (але на головах — два грецьких шоломи), на гомілках у вер­шника — грецькі кнепіди, на туловищах — панцирі (у вершника — лус­ковий, у пішого — гладкий із півкруглими пластинками внизу). Третій воїн зображений у скіфському одязі без покриття голови.

Зброя у воїнів здебільшого скіфська. Всі деталі одягу та зброї мають аналоги у предметах, що побутують у скіфських похованнях. Вершник різко осадив коня на задні ноги — мотив особливо мальовничий для пластики і живопису, має багато аналогів у класичній грецькій скульп­турі, зокрема знаменитому фризі афінського Парфенону.

Автор, можливо, був вихідцем із грецького чи негрецького місцево­го середовища, котрий, з одного боку, прекрасно оволодів художніми засобами античного мистецтва найвищого рівня, з іншого — знав степо­ву атмосферу життя кочівників. Названі ознаки характерні для інших предметів із кургану Солоха, де застосовано скульптурні рельєфні сю­жети. Це стосується декількох уже згаданих срібних посудин.

Світовий мистецький рівень має скульптурна пластика предметів із царського поховання у кургані Чортомлик, одного з небагатьох степових курганів, яких оминула доля цілковитого пограбування. Він розташова­ний неподалік м. Нікополя (Дніпропетровської обл.). Висота кургану 20 м (приблизно п'ятиповерхового будинку), окружність 330 м (третина кіло­метра).

Розкопки кургану (1862-1863) принесли славу археологові Іванові Забєліну, котрий згодом розкопав курган Велика Близниця на Тамані (1864).

Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів, сарматів І тис. до н.е. 141

109. Гребінь з кургану Солоха.

Золото. Перша половина IV ст. до н.е.

С.-Петербург. Ермітаж.

110. Битва трьох воїнів. Деталь золотого гребеня. Курган Солоха.

 

Подальше дослідження Чортомлика відбулось 1979-1986 рр. Його провів Інститут археології АН УРСР. Роботу очолив археолог Олексій Тереножкін.

Археологічні знахідки під час забєлінських розкопок у 60-х роках XIX ст. ще на рівні насипу — це передусім величезна кількість предме­тів матеріальної культури, елементів парадної кінської збруї, в тому числі із золотими нащочниками. Тільки вуздечок налічувалося не менше 250, що, очевидно, засвідчує кількість убитих коней під час поховаль­них церемоній. Знайдено сотні бронзових наконечників стріл, бронзові нашийні гривни. На рівні материка виявлено контури декількох ям, із них центральна вирізнялася розмірами. Вона була заваленою камінням і мала глибину 11м, причому донизу поступово розширялась. Дно її мало площу 6,4x4,4 м. По кутках ями виявились чотири, виконані у вигляді печер, камери 5 м довжиною, 3,5 м шириною, висотою близько 2 м. В одній лежали два чоловічі скелети. Обидві постаті покриті великою кіль­кістю золотих нашивок, що покривали одяг померлих. На їх шиях — золоті гривни, на руках — перстені, поряд — предмети зброї, меч, сагайдаки від стріл тощо.

Друга камера — північно-західна — це жіноче поховання. Скелет лежав на зотлілому дерев'яному ложі. Вся постать, як і в попередньому похованні, покрита великою кількістю високохудожніх золотих прикрас. На неї одягнута золота гривна, золоті браслети, золоті перстені. Біля правої руки — бронзове дзеркало. На підлозі камери лежав скелет юна­ка, повернений головою до попереднього. На його руках виявлено брон­зові та залізні браслети. Біля нього лежав ніж і наконечники стріл, сто­яла глиняна амфора і окремо ще тринадцять амфор. Поблизу західної стіни камери знаходилась Чортомлицька ваза-амфора (висота — близь­ко 0,70 м, діаметр — 0,65 м). Ваза виконана зі срібла, місцями покритого позолотою, оздоблена високохудожніми рельєфами. Поряд стояв вели­кий срібний із позолотою полумисок з фігурними ручками і срібний чер­пак, завершений головою вовка.

Чортомлицька ваза-амфора замкненою формою нагадує аналогічні посудини з острова Самос VI ст. У нижній її частині — три крани-отвори. Два з них оформлені у вигляді лев'ячих голівок, один — у формі голови коня. Отвори колись закривались спеціальними втулками, щоб не виті­кав напиток з амфори. Поверхню амфори покривають три смуги зобра­жень, орнаментально-фантастичні, розкішні за формою рослини, що пагінцями рівномірно заповнюють майже всю амфору. На верхній верти­кальній частині вази-амфори фризовою смугою виділено зображення скі­фів, які приборкують диких коней, а на верхній пологій частині — дві сцени роздирання оленів грифонами.

Весь комплекс високомистецьких витворів (ваза, полумисок і черпак) становлять групу сакральних предметів, призначених для виконання магічно-ритуальних функцій жрицею, яка похована разом з умертвле­ним помічником.

Окрему наукову проблему становить семантика зображень на амфо­рі. Потрійний поділ масиву вази на три різні за шириною зображувальні регістри відтворює традиційні космогоні­чні уявлення індоєвропейських народів про будову всесвіту і його релігійно-філософські тлумачення. Об'ємна яйцепо­дібна форма амфори дала змогу розвину­ти зображення не тільки у площині, а й просторовому вирішенні. Безперечно, центральним на амфорі є монументальне зображення великої рослини — пальме­ти, на пагінцях якої квіти і ягідки, а се­ред них степові птахи: внизу такі, що здіймаються до лету, зверху — сідають на гілки рослини. Сама рослина за се­мантикою зображає "дерево життя". В уявленні скіфів — це іпостась Великої Богині, основного божества скіфського пантеону. Сам образ "дерева життя" із птахами на гілках, солярною розеткою у центрі відомий майже у всіх культурах античності.

111. Амфора з кургану Чортомлик.

Срібло, позолота. IV ст. до н.е. Виявлена 1863 р.

С.-Петербург. Ермітаж.

Фрагмент амфори з кургану Чортомлик

Гіппокамп, що несе на собі «дерево життя». Частина оздоблення амфори з кургану Чортом лик. Срібло, позолота. IV ст.. до н. е.

 

Велика Богиня в образі сонячного сві­тила вранці підноситься на небосхилі, вве­чері сідає за обрій. Упродовж ночі морсь­кий кінь гіппокамп* перевозить її водами підземного океану із заходу на схід, де вона з'являється на небосхилі зранку. В центрі амфори знизу також зображений гіппокамп. Об'ємною пластикою винятково високохудожньо промодельована його голова. Вона обрамлена плавниками, за якими виглядають крила. Мож­ливо, йдеться про всюдисущу силу Великої Богині на землі, у воді й повітрі. Над головою гіппокампа — солярна розетка у формі квітки, що символізує сонце. * Гіппокамп (грец.) — уявна істота, в якій об'єднані кінь і змія; реалістичне зображення середземноморського коника; засіб переміщення для морських божеств. Зображення гіппокампа відомі на вівтарі Зевса в Пергамі, а також на монетах.

 

Зверху "дерева життя" — фризова стрічка, де, починаючи зі задньої сторони амфори, події розвиваються у часі. Тут зображені коні, що спо­кійно пасуться у степу. Зображена подія розвивається на дві сторони — показ сцен із приборкуванням коня завершується принесенням його бо­гам у жертву на передній стороні амфори, де фризовий пояс стикується. Рельєфи характеризує високий мистецький рівень, глибоке знання по­буту скіфів, опоетизованість життєвих реалій. У верхньому регістрі ам­фори події також розвиваються в часі: на задньому плані — два грифо­ни, що роздирають оленя, який намагається вирватись, на передньому зображений олень.

У загальній композиції амфори закладені концепція динаміки і ста­тики, концепція часу і вічності, концепція життєвої повсякденності та боротьби, які циклічно повторюються, отже, — концепція постійності й непо­рушності космосу і водночас існування всесильного божества.

Як видатні твори декоративно-ужи­ткової скульптури з Чортомлицького кургану варто назвати обрамлену золо­тим рельєфом піхву від так званого Ахеменідського меча і золоте обрамлення горита (виявлено в ніші камери № 5 Чортомлика). Воно спеціально виконане для збереження ахеменідського меча зі зо­лотим руків'ям іранської роботи V ст. до н.е. і призначались, ймовірно, тільки для урочистостей. Винятково художнього рі­вня батальні сцени зображені на піхві. Стосовно їхньої інтерпретації існують рі­зні думки. Одні дослідники важають, що це війни греків і персів при Марафоні, інші — події з Троянської війни. Якщо взяти за основу атрибуції цієї пам'ятки одяг, зокрема характер сорочок, у зо­браженні "варварів", із якими вступили в бій грецькі воїни, то можна допусти­ти, що це була сутичка з автохтонни­ми, ймовірно, навіть праслов'янськими племенами, котрі неодноразово конфлі­ктували з причорноморськими греками.





Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 3432; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.011 сек.