КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Порушення сну 1 страница
СОН Сон — періодичний функціональний стан людського організму, котрий характеризується вимкненням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на різноманітні зовнішні подразники. В момент сну вповільнюється частота дихальних рухів. Найбільш характернішими ознаками сну являється типова електрична активність мозку й м'язів, рухи очей. Активність мозку електричну можна визначити з допомогою електроенцефалографа, котрий записує коливання у мозку різноманітних хвиль: альфа-, бета-, тета- й дельта-хвилі.Даний запис фіксується на спеціальній електроенцефалограмі. Встановлено 2 види сну: 1) повільнохвильовий (повільний), 2) швидкохвильовий (стрімкий).На основі спеціальної електроенцефалографічної картини сон поділили на головні фази: І —дрімання (триває 1–7 хв.); ІІ — «сонні веретена», які супроводжуються веретеноподібними ритмічними коливаннями; ІІІ й ІV — переважають повільні дельта-хвилі, звідси і назвадельта-сон; V — існування альфа-хвиль, наче стан пробудження. Перші чотири фази сну характеризуються пониженням електричної активності кори мозку(в них переважають повільні високоамплітудні тетахвилі й дельтахвилі), розслабленням усіх скелетних м'язів й відсутністю рухів очей. Дані ознаки властиві для повільнохвильового сну, тобто повільного сну. В 5 фазі сну, котра зветься швидкохвильовим сном або швидким сном, яка йде 20–30 хв.,помітні швидкі рухи очей, певне напруження мімічних та скелетних м'язів. В стані активностіна електроенцефалограмі відмічають переважання альфа- й бета-хвиль, високої частоти електричної активності м'язів, це указує на те, що усі скелетні м'язи напружені, тобто підтримується тонус м'язів, а рухи очей зумовлюють появу нерегулярних електричних імпульсів. Далі вона знову замінюється глибоким повільнохвильовим сном. Доведено теж, що нічний сонне являється однорідним. Подібні періодичні коливання здійснюються близько через кожні півтори години. Повільні низькочастотні ритми електроенцефалограми замінюються швидкими високочастотними ритмами, які характерні для періоду активності. Таким чином, сон складається із чотирьох-п'яти циклів, будь-який із котрих розпочинається стадією повільного сну та закінчується стадією швидкого сну.
Учені припускають те, що швидкохвильовий сон пов'язаний із аналізом та обробкою інформації, внаслідок чого з'являються сновидіння. СНОВИДІННЯ Сновидіння із давніх-давен вражають й хвилюють людей власною таємничістю. Однак вивчення діяльності мозку в момент сну не надає нам підстав взаємопов'язувати сновидіння зі впливом певних надприродних сил. Сновидіння отримали повністю матеріальну основу й являється результатом різноманітних психофізіологічних процесів мозку. На думку І. П. Павловлова,фізіологічною основою сновидіння являється часткове незагальмування (або розгальмування) кори мозку. І. Сєченов вважав сни «небувалими комбінаціями минулих вражень людини». В результаті дослідів було виявлено, що в момент фази швидкохвильового сну усі процесиу мозку переходять зі підсвідомого на свідомий рівень. Однак адже загальмована кора досить великих півкуль не здатний забезпечити їх аналіз, то дана інформація здатна поєднуватисьв найрізноманітніших комбінаціях. Саме тому сновидіння здатні бути логічними, як й реальна діяльність незагальмованого мозку, чи і неймовірними. Буває те, що зміст сновидінь та свідоме мислення не різняться одне від одного. Відповідно до сучасної точки зору, сновидіння являються результатом перекомбінацій, перегляду інформації, яка зберігається в пам'яті.
Сновидіння із'являються впродовж існування людини внаслідок її спілкування з зовнішнім світом. Саме тому сліпі від свого народження позбавлені в сновидіннях зорових образів,а глухонімі, в свою чергу,— мовних елементів й звуків. Це теж свідчить, що сновидіння являється результатом діяльності мозку. ТРИВАЛІСТЬ СНУ І ЇЇ РЕГУЛЯЦІЯ Ще у XVI ст. знаменитий лікар Парацельс дотримувався думки, що природний сон повинен тривати 8 годин. Відповідно до тривалості сну люди теж в значні мірі різняться між собою. Із віком потреба в сні змінюється — від 16–20 годин в новонароджених і до 7–8 годин в дорослих.Однак існують люди, що сплять по 3–4 години на добу (поміж них зустрічались: французький імператор Наполеон Бонапарт чи 9–10 годин (всесвітньо відомий фізик-теоретик Альберт Ейнштейн). Тривалість й якість сну у нормі зумовлені спадковою схильністю людини. Біологічне значення сну заключається у потребі відновлення енергетичного потенціалу та структури нервових клітин, розвантаженні мозку від надмірної інформації, переведення важливої інформації у довготривалу пам'ять. Потреба у сні являється життєво необхідною. Сон здатний порушуватися через певні екологічні впливи, інформаційні перевантаження чи надмірну роботу у нічні години. Так з'являється безсоння, яке завдає людині значних страждань. Тривале недосипання чи повністю неспання впливає негативно на функціональнийстан людського організму. Після тривалого неспання в людей спостерігається мікросон — досить небезпечне явище, в момент котрого людина час від часу засинає на 1–3 с. Окремі люди намагаються позбутися явища безсоння з допомогою снодійних. Але ценебезпечно, оскільки для нормалізації сну більш краще дотримуватися вірного режиму дня, приділяти певну увагу фізичній роботі, слідкувати за власним психічним станом. V. Закріпленнянових знань і вмінь 1. Що таке біоритм? Які види біоритмів бувають? 2. Що таке сон? Які фази сну виділяються? 3. Що таке сновидіння? 4. Як регулюється тривалість сну? VІ. Підведення підсумків VІІ. Домашнє завдання — прочитати параграф, — дати відповідь на запитання, — інше. Порушення сну різноманітні. Відповідно до Міжнародної класифікації захворювань, порушення сну класифікують таким чином:
Безсоння — поняття, яке об’єднує різні стани. Воно означає нездатність спати, незважаючи на те, що обставини це дозволяють. По-перше, безсоння — це порушення відчуття тривалості сну, глибини сну, порушення відчуття відпочинку — людина відчуває себе такою, що не виспалася, не відпочила. Сон поверхневий, нетривкий, з частими пробудженнями, що повторюються, протягом ночі. Можуть бути також труднощі із засинанням, сон може взагалі не настати. Нарешті, у разі безсоння можуть бути і протилежні порушення — дуже раннє пробудження, неможливість заснути знову. Нерідко спостерігається комбінація цих симптомів. Безсоння значною мірою знижує якість життя людини і впливає на її працездатність, що визначає медичне й соціальне значення цієї проблеми. Людина, яка страждає від безсоння, сонлива протягом дня, їй важко концентруватися на щоденній роботі, знижується продуктивність її праці. З часом розвивається психологічний дистрес — утома, нервозність. Летаргія — хворобливий стан, схожий на сон. Характеризується повною відсутністю зовнішньої реакції, майже нечутним диханням, слабким пульсом і кров’яним тиском. Напади летаргії тривають, як правило, від декількох годин до кількох тижнів, а в деяких випадках — місяців і років. У минулому хворі в летаргічному стані, без ознак життєдіяльності та серцебиття помилково визнавалися мертвими. Перебування в летаргічному сні може тривати роками.
Сон і його види Сон являє собою особливий періодично виникаючий функціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах, який характеризується зниженням активності нервової системи, відключенням від сенсорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсутністю рухової активності. Наукові дослідження останніх десятиліть показали винятково важливе значення сну для життєдіяльності людини.
У людини періодизація сну, як правило, тісно прив'язана до добового циклу зміни дня і ночі. Наявність одного періоду сну і бадьорості впродовж доби називається монофазним сном. При поліфазному сні зміна періодів сну і бадьорості відбувається кілька разів на добу. Такий сон характерний для маленької дитини. У дорослої людини, як правило, сон монофазний чи діфазний (двічі на добу). Виділяють ще такі види сну, як: 1) наркотичний - настає внаслідок впливу різних хімічних речовин (різних видів наркотиків, вдихання парів ефіру, хлороформу) а також електронаркозу (вплив слабкого переривчастого електричного струму); 2) гіпнотичний - настає внаслідок гіпнотичного навіювання; 3) патологічний - може виникати внаслідок ушкоджень головного мозку хвороботворного чи травматичного характеру (пухлини у великих півкулях, ураження деяких ділянок стовбура мозку, анемія мозку, різні види мозкових травм); різновидами патологічного сну є сомнамбулізм і летаргічний сон (може виникнути внаслідок сильної емоційної травми і продовжуватися від декількох днів до декількох років і більше). Теорії сну З самого початку формування наукових припущень щодо природи сну визначились дві основні точки зору: 1) активні теорії сну - сон є активним процесом і настає в результаті збудження певних структур ("центрів сну"), що викликає загальне зниження активності організму; 2) пасивні теорії сну - настання сну відбувається пасивно в результаті припинення дії певних чинників, що необхідні для підтримки стану бадьорості [4]. Хімічна теорія. Згідно з цією теорією людина засинає внаслідок того, що під час стану бадьорості в клітинах тіла накопичуються продукти, що легко окислюються, і в організмі виникає дефіцит кисню. Деякі дослідники припустили, що під час стану бадьорості в організмі синтезується особлива отруйна речовина - гіпнотоксин, руйнування якого відбувається під час сну. У дослідженнях були отримані різні результати - такі, що підтверджують, так і такі (у більшій мірі), що спростовують цю теорію. Про її суперечливість, наприклад, говорить те, що вона не може пояснити часті випадки бадьорості одного із сіамських близнюків, що мають загальну кровоносну систему, під час сну іншого; практично цілодобовий сон немовляти; механізм нейтралізації при безсонні токсичних речовин, що нібито утворюються у стані бадьорості. Гальмівна теорія сну. Її автором є І.П. Павлов. Згідно з його поглядами причиною сну є широка іррадіація внутрішнього гальмування по корі великих півкуль і відділах мозку, що знаходяться нижче. Цей процес забезпечує "відпочинок" головного мозку і лежить в основі відновлення його працездатності для подальшої після сну життєдіяльності. Сучасні теорії сну. Більшість сучасних гіпотез щодо функціонального призначення сну й окремих його стадій можна звести до трьох основних типів: 1) енергетичних, 2) інформаційних, 3) психодинамічних [3]. Відповідно до "енергетичних"" теорій під час сну відбувається відновлення енергії, витраченої під час бадьорості. Особлива роль при цьому приділяється дельта-сну, збільшення тривалості якого виникає після фізичного і розумового напруження. Будь-яке навантаження компенсується збільшенням частки дельта-сну. При цьому початковим етапом сну керує ретикулярна формація. А регулюючий вплив на функції сну і бадьорості також справляють гіпногенна зона передньої частини гіпоталамуса і периферичні гіпногенні зони, що розташовані в стінках сонних артерій. Згідно із поглядами П.К. Анохіна, у механізмі настання сну основну роль відіграє гіпоталамус: при тривалому стані бадьорості рівень життєвої активності клітин кори мозку знижується; це призводить до зниження їхнього гальмівного вплив на гіпоталамус, що дозволяє йому "виключати" вплив активуючої ретикулярної формації і, як наслідок, при зниженні висхідного потоку збудження людина засинає. Згідно із інформаційними теоріями сон настає в результаті зменшення сенсорного потоку до ретикулярної формації, що призводить до включення гальмівних структур. Згідно із ще однією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тканини й органи, а психічні функції (сприйняття, мислення, пам'ять). Оскільки сприймана інформація може "переповнити" мозок, тому йому необхідно на час відключитися від навколишнього світу за допомогою сну. Сон закінчується, коли інформація, отримана впродовж попереднього дня "записана" у пам'яті, і організм готовий до сприйняття нової порції інформації. У психодинамічних теоріях сну причиною його настання вважається гальмівний вплив, що справляє кора головного мозку на саму себе і підкіркові структури. За деякими уявленнями існує ієрархічно побудована мозкова система, що регулює цикли сну і бадьорості. У регульований контур цієї системи входить ретикулярна формація, що підтримує рівень бадьорості, синхронізуючі апарати, відповідальні за повільний сон, і ретикулярні ядра вароліїва мосту, відповідальні за швидкий сон. У регулюючому контурі здійснюється взаємодія між цими апаратами, їхнє включення і зміна. Там само сон і бадьорість пов'язані з іншими системами організму - вегетативною, соматичною, психічною. Регулюючий контур знаходиться в межах лімбіко-ретикулярного комплексу. Усередині цього комплексу маються і спеціалізовані апарати (судинорухальний і дихальний центри, ядра гіпоталамуса, що регулюють діяльність гіпофіза і підсилюють зрушення у внутрішньому середовищі, зони, що забезпечують сон і бадьорість), і нейронні утворення, що здійснюють інтеграцію діяльності мозкових систем [3].
Електроенцефалографія - це метод дослідження електричної активності головного мозку. Метод заснований на принципі реєстрації електричних потенціалів, що з'являються в нервових клітинах в процесі їх діяльності. Електрична активність головного мозку мала, вона виражається в мільйонних частках вольта. Вивчення біопотенціалів мозку виробляється тому за допомогою спеціальних, високочутливих вимірювальних приладів чи підсилювачів, званих електроенцефалографами (рис.). З цією метою на поверхню черепа людини накладаються металеві пластинки (електроди), які з'єднують проводами з входом електроенцефалографа. На виході апарату виходить графічне зображення на папері коливань різниці біопотенціалів головного мозку, зване електроенцефалограмою (ЕЕГ). Дані ЕЕГ виявляються різними у здорової і хворої людини. У стані спокою на ЕЕГ здорової дорослої людини видно ритмічні коливання біопотенціалів двох типів. Більш великі коливання, із середньою частотою 10 в 1 сек. і з напругою, рівним 50 мкв, називаються альфа-хвилями. Інші, більш дрібні коливання, із середньою частотою 30 в 1 сек. і напругою, рівним 15-20 мкв, називаються бета-хвилями. Якщо мозок людини переходить від стану відносного спокою до стану діяльності, то альфа-ритм слабшає, а бета-ритм посилюється. Під час сну як альфа-ритм, так і бета-ритм зменшуються і з'являються більш повільні біопотенціали з частотою 4-5 або 2-3 коливання в 1 сек. і частотою 14-22 коливання в 1 сек. У дітей ЕЕГ відрізняється від результатів дослідження електричної активності головного мозку у дорослих і наближається до них у міру повного дозрівання мозку, тобто до 13 - 17 років життя. Електроенцефалографія (грец. enkephalos - головний мозок, grapho - записую) - метод дослідження діяльності головного мозку людини і тварин на підставі вивчення електричної активності різних його відділів. Урок 2 Роль ретикулярної формації та рівні сприйняття інформації. Мета. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Методи і методичні прийоми: Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, історія. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Шляхом експрес-тесту з’ясувати знання учнів про будову головного мозку людини і особливо переднього відділу та значення кори. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Дати відповідь на проблемне запитання: ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. В основі ВНД лежать умовні рефлекси, які виробляються вищими відділами ЦНС (корою), а також безумовні рефлекси – інстинкти, здійснювані в основному найближчими підкорковими нервовими утвореннями. При цьому кора й підкоркові відділи працюють як єдине ціле. V. Узагальнення та систематизація знань. Ретикулярна формація відіграє важливу роль у процесах свідомості, мислення, пам’яті, сприйняття. На ЦНС вона впливає різними способами. Насамперед, вона відбирає і регулює рух нервових імпульсів, вибираючи з потоку інформації лише найважливіші для організму в дану хвилину сигнали. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Структура інстинктивної поведінки, її модифікації. Мета. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Методи і методичні прийоми: Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, історія. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Дати відповідь на запитання: ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поставити проблемні запитання і проблемні досліди: ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. До вроджених форм поведінки належать безумовні рефлекси та інстинкти.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 1095; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |