Порушення сну 2 страница

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Запис у зошит видів безумовних рефлексів.
1. Харчові: виділення слини, ковтання.
2. Захисні або оборонні: кашель, чхання, відсмикування руки від гарячого предмета, кліпання очима.
3. Орієнтувальні: за запахом, звуком.
4. Пов’язані із збереженням виду: копуляція, піклування про потомство.
5. Пов’язані із регуляцією процесів життєдіяльності: виділення поту, сечовипускання, дефекація.

Поведінкові реакції людини поділяються на вроджені й набуті. Між ними немає чіткої межі, тому в поведінці завжди присутні і вроджені, і набуті елементи. Вродженою поведінкою називають форму поведінки, що визначена генетично, а набутою – ту, що формується в результаті індивідуального досвіду. Обидві форми поведінки адаптивні й вигідні організму.
Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища й відбувається розмноження.
Безумовні рефлекси лежать в основі поведінкових реакцій. Вони відносно стійкі, стабільні і майже завжди зберігаються протягом усього життя.
Інстинктивна поведінка генетична запрограмована і її майже неможливо змінити. Вона забезпечує організм набором готових поведінкових реакцій, дуже важливих для виживання.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Продумати відповідь над запитанням: до якого виду відносяться дані безумовні рефлекси?
- відсмикування руки від уколу;
- людина оглядає нову кімнату;
- раптовий кашель при попаданні крихти в гортань?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 4

Набута поведінка. Лабораторна робота №10 “Безумовні й умовні рефлекси людини”.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; ознайомити із умовними рефлексами, причинами їх утворення, гальмування та значенням для життєдіяльності; розкрити потреби та мотиви поведінки.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати безумовні та умовні рефлекси людини, їхнє значення та виживання в мінливих умовах довкілля.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до фізичного, психічного та соціального здоров’я людини.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем та порівняльних таблиць.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, суспільствознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, плакати.
Основні поняття та терміни: безумовні рефлекси, умовні рефлекси, гальмування умовних рефлексів, набута поведінка.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Дати відповідь на запитання:
1. Яку будову має ЦНС? Назвати основні відділи головного мозку і їх нервові центри.
2. У чому полягає рефлекторний принцип регуляції функцій?
3. Як побудована структура інстинктивної поведінки?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання, на яке повинні дати відповідь в кінці уроку:
- Умови нашого життя: і особистого, і соціального, і міжнародного в наш час плинно змінюються. Які ж рефлекси: безумовні (природжені) чи умовні (набуті протягом життя) забезпечать виживання організму?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Безумовна рефлекси – це рефлекси, що сформувалися в процесі еволюції виду, і однакові для всіх представників виду. Вони забезпечують життєдіяльність організму при сталих умовах середовища. Але для того, щоб вижити необхідно щось інше. Які ж рефлекси повинні вироблятися у людини?
Для утворення умовного рефлексу необхідне поєднання в часі певної зміни в навколишньому середовищі зі здійсненням певного безумовного рефлексу. Ці зміни називають умовним подразником – сигналом.
Якщо безумовні рефлекси відносно сталі й зазвичай зберігаються протягом у сього життя, то умовні рефлекси несталі, вони можуть формуватися й зникати залежно від умов середовища. Безумовні рефлекси здійснюються у відповідь на певні подразнення, а умовні рефлекси можуть виникати під дією найрізноманітніших подразнень. Умовні рефлекси істотно розширяють спектр адаптивних можливостей організму, а їхня швидка динамічна зміна надає поведінці високого ступеня пластичності.
Умовні рефлекси реалізуються тільки за наявності відповідної біологічної потреби. Стан, що виражає потребу, на основі якої формується поведінка, спрямований на її задоволення називається мотивацією. Мотив – це те, що спонукає до діяльності й надає їй осмисленості.
Організми можуть виживати лише в тих у мовах, які задовольняють їхні потреби. Потреба – це прагнення до чогось необхідного для підтримання життя та розвитку організму. Кожна людина має потреби, які обумовлюють появу основних рушійних причин або мотивів її вчинків та дій. Розрізняють біологічні, соціальні та духовні потреби людини. Біологічні – це потреби в диханні, їжі, води, русі, збереженні тепла. Вони викликають відчуття голоду, спраги… Соціальні потреби пов’язані з поведінкою людини в суспільстві. Для духовних потреб належать потреби в набутті знань, передача знань іншим, потреби працювати, творити… Чим складнішими є потреби, тим складніша поведінка, спрямована на їхнє задоволення.
Складний комплекс пристосувальних рухових актів, які мають на меті задоволення наявної в організму потреби й знаходять свій зовнішній вплив у цілеспрямованій діяльності називають поведінкою.
Поведінка людини визначається фізіологічними та психічними процесами. Життєвий досвід у всіх людей різний, тому їхня поведінка індивідуальна і неповторна.
Робота умовнорефлекторного механізму базується на двох основних процесах: збудження та гальмування. (Розповідь про гальмування).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи «Безумовні та умовні рефлекси людини».

V. Узагальнення та систематизація знань.

Спільним для всіх умовних рефлексів є:
- відсутні у немовлят;
- є індивідуальним вищим пристосуванням до мінливих умов;
- здійснюються вищими відділами ЦНС;
- набуваються шляхом утворення тимчасових нервових зв’язків і втрачаються, якщо умови середовища, які їх викликали, змінюються;
- являють собою попереджувальну сигнальну реакцію.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 5

Динамічний стереотип. Навички та звички.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів із системою послідовних умовних рефлексів – динамічним стереотипом та його значенням; розкрити процес утворення навичок та етапи їхнього формування та важливе значення звичок у стосунках між людьми.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати різноманітні динамічні стереотипи людей, етапи формування навичок та позитивні і негативні звички між собою; розвивати увагу, уяву, пам’ять, логічне мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей; звернути увагу на проблему формування шкідливих звичок.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем утворення рухової навички та позитивних і негативних звичок.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізкультура, спорт, психологія, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, фото з різними життєвими ситуаціями.
Основні поняття та терміни: набута поведінка, динамічний стереотип, навички, звички.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про:
- безумовні рефлекси та їхнє біологічне значення для життєдіяльності людини;
- умовні рефлекси та механізм їх утворення;
- чим безумовні рефлекси та умовні відрізняються між собою?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Показати учням ті навички та уміння, які вони мають, особливості формування навичок (етапи), звернути увагу на проблему формування шкідливих звичок.
Поставити проблемне запитання:
- чому людина, яка пише правою рукою не може так же писати лівою і навпаки?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До типових форм набутої поведінки відносять динамічний стереотип, навички та звички.
Систему послідовних умовних рефлексів називають динамічним стереотипом, тобто це система послідовних закріплених тимчасових нервових зв’язків, що утворилися у відповідь на постійно повторювану систему умовних подразників. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички: ходьба, біг, плавання, писання, володіння ложкою, голкою…. Проявом внутрішнього динамічного стереотипу є періодична зміна діяльності фізіологічних систем організму протягом доби. У години. Коли людина працює, підвищується працездатність нервової та інших фізіологічних систем. У години, коли людина вживає їжу, умовно рефлекторно виділяються травні соки. І.П.Павлов застосовував поняття «динамічний стереотип» від оволодіння людиною найпростішими прийомами трудової діяльності до способу її життя та мислення.
Динамічні стереотипи забезпечують тривале зберігання досвіду виконання певних дій у звичних умовах та у випадку, коли ці умови виникнуть у майбутньому. Автоматизуючи свої дії людина виробляє навички та звички, які полегшують здійснення свідомо спрямованої діяльності. У процесі діяльності утворюються нові динамічні стереотипи. Старі не зникають, а взаємодіють із новоутвореними, сприяють їх утворенню або суперечать їм.
Навички – здатність виконувати дії відповідно до заданих критеріїв. Це психічні новоутворення, підконтрольні свідомості й вироблені шляхом вправ. Навичками називають рухові, сенсорні й розумові дії, доведені до автоматизму шляхом багаторазового повторення. Існують навички рухові, сенсорні, інтелектуальні та навички поведінки. (Розповідь та повідомлення учнів, які були раніше задані окремим учням).
Динамічний стереотип є підгрунтям утворення у людини звичок. Звички – це типові для людини дії або особливості поведінки, які стали її потребою. Розрізняють позитивні та негативні (шкідливі) звички і вади, які виникають під впливом неправильного виховання, ненормальних умов життя.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Формування навичок відбувається через кілька етапів, наприклад навички навчитися читати:
- на першому етапі дитина оволодіває окремими елементами дії – вивчає абетку;
- на другому – об’єднує вивчені елементи у цілісну дію – вчиться складати склади та слова;
- на третьому – тренує свої дії з метою надання їм плавності, швидкості зняття напруження, впевненості.

V. Узагальнення та систематизація знань.
Розгляд схем утворення навички та різноманітності звичок.
Що необхідно для викорінення шкідливих звичок:
- утримуватися від повторення шкідливих звичок;
- вольові зусилля;
- загартування організму;
- трудова активність;
- заняття фізкультурою та спортом;
- самовиховання;
- постійний самоконтроль і аналіз своїх вчинків.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 6

Біоритми.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів із біологічними ритмами та їхнім значенням для життєдіяльності людини; дати поняття «хронобіологія», розкрити різноманітність хронобіологічних типів людини – жайворонок, сова, голуб.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення біологічних ритмів для процесів життєдіяльності людини, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4 .Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, хронобіологія, географія, фармакологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, фото.
Основні поняття та терміни: біологічні ритми, хронобіологія, хронобіологічний тип.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

1. Як формується динамічний стереотип та чому його називають руховим?
2. Що лежить в основі вироблення навичок?
3. Чим навички відрізняються від звички?
4. Які навички можете назвати у себе?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми повинні з’ясувати значення ритмів, що виникають на нашій планеті, із ритмами життя людини.
Поставити проблемне запитання: чому одні люди можуть легко піднятися зранку, але пізно ввечері вже не здатні активно працювати, а інші навпаки – вранці їх не піднімеш, зате вночі досить активні?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ми знаємо, що багато процесів у природі протікають ритмічно: чергуються пори року, дні і ночі, змінюються сезони, припливи та відпливи, змінюється сонячна активність.
Життя ритмічне на всіх рівнях організації: циклічно синтезуються молекули, діляться клітини, працюють органи та системи органів. Циклічність – одна з найбільш загальних властивостей живих систем. Ритми, властиві живим системам називаються біологічними ритмами. Біологічні ритми – це повторення певного стану живих систем через більш-менш регулярні проміжки часу. Наука, що вивчає біологічні ритми – хронобіологія.
Біологічні ритми вчені вважають найважливішими регуляторами функцій організму, що забезпечує гомеостаз, динамічну рівновагу, процеси адаптації в біологічних системах. Біоритми поділяють на фізіологічні та екологічні. Фізіологічні мають періоди від часток секунди до кількох хвилин: биття серця, артеріальний тиск, дихальний ритм. Екологічні ритми за тривалістю збігаються з якимсь природним ритмом довкілля: добові, сезонні, річні, місячні.
Учені виявили біологічні ритми чутливості організмів щодо дії чинників хімічної та фізичної природи. Це стало основою для розвитку хронофармакології, тобто способів застосування ліків з урахуванням залежності їхньої дії від фаз біологічних ритмів функціонування організму.
Від біологічних ритмів залежать майже всі життєві процеси, ріст, розвиток. Для того, щоб він міг функціонувати як єдине ціле, необхідна певн узгодженість у роботі різних органів та систем. Органи людини працюють упродовж доби з різною інтенсивністю. Наприклад, печінка найбільш активно функціонує з 1-ї до 3-ї години ночі, нирки – із 17-ї до 19-ї години, серце – з 11-ї до 13-ї години.
Кожній людині властивий свій добовий біологічний ритм. Є люди, які рано прокидаються і вранці їхня працездатність висока. Їх називають «жайворонками». Інші люди працюють активно до самої ночі і вночі, їх називають «совами». Середній тип – це «голуби».
Неузгодженість біологічних ритмів в організмі називають десинхронозом. Медичні працівники вважають, що більша частина захворювань людини пов’язана з порушенням ритмів. При цьому відбувається розбіжність природних ритмів і усталених біоритмів самої людини і відбувається внутрішній дискомфорт: різко погіршується самопочуття, слабшає імунітет.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Визначення власного хронобіологічного типу: сови, жайворонка чи голуба.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Біоритми людини мають життєво важливе значення так як всі життєві процеси мають циклічність. При акліматизації до нових незвичних ситуацій та кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем, терморегуляції.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Уроки 7,8

Сон. Види сну.

Мета.
Освітня. Сформувати уявлення про сон як особливу форму роботи головного мозку людини; ознайомити із причинами сну, видами сну, сновидіннями, порушеннями сну; розкрити значення сну для відновлення активності життєдіяльності організму.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати циклічні явища в житті людини на прикладі різних видів сну, уміння розрізняти фази сну та робити логічні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем або таблиць.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: хронобіологія, медицина, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, фото, плакати.
Основні поняття та терміни: сон, фази сну, сновидіння, сезонний сон, гіпнотичний сон, летаргія, електроенцефалограма, полісомнографія, безсоння, онейрологія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про біологічні ритми людини та хронобілогічні ритми кожного учня.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Повідомити тему, мету та завдання уроку. Розглянути сон як особливу форму роботи головного мозку людини, види сну та встановити причини й наслідки порушення сну.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Сон – це фізіологічний стан, що періодично настає у людини та тварин. Він характеризується повною відсутністю реакцій на зовнішні подразники та зменшення активності фізіологічних процесів. Розрізняють нормальний фізіологічний сон та декілька патологічних (летаргічний, гіпнотичний).
Засновником науки про сон є М.М.Манасеїна, учениця фізіолога І.Р.Тарханова, яка у 1870-ті роки на цуценятах вивчала значення сну для організму. Вона дійшла висновку, що сон важливіше за їжу.
Методами електроенцефалограми (ЕЕГ)і полісомнографії доведено, що існує 5 стадій сну. (Розповідь)
Розрізняють сон із швидкими рухами очей – ШРО та повільними рухами очей – ПРО.
Ритм сну і його стадії регулюють нервові механізми, що реалізуються через системи нейромедіаторів мозку: ацетилхолін та два біогенні нейростимулятори – серотонін і норадреналін.
Сновидіння – особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну, спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Спляча людина не має змоги контролювати хід подій сновидіння. Наука, що вивчає сни і сновидіння називається онейрологією.
Порушення сну (за Міжнародною класифікацією):
- порушення засинання і тривалості сну – інсомія;
- надмірна тривалість сну – гіперсомія;
- порушення циклу сну – неспання;
- сонні апное;
- нарколепсія і катаплексія;
- інші порушення.
Безсоння об’єднує різні стани, воно означає нездатність спати, незважаючи на те, що обставини це дозволяють. Безсоння – це порушення відчуття сну, глибини сну, порушення відчуття відпочинку. Безсоння знижує якість життя і впливає на працездатність. (Розповідь про летаргію).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Ми повинні знати, що час сну залежить від віку. Немовля спить до 22 годин на добу, однорічне маля – 13-14 годин, 10-річна дитина – 10 годин. У дорослої людини індивідуальна потреба в сні може коливатися від 3 до 12 годин.
Бесіда про сон школярів, його характеристика деякими учнями.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Обговорення запитань.
1. Що є найбільш істотними проявами сну?
2. Чи можна сказати, що сон є пасивним процесом?
3. Яке негативне значення недосипання?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Уроки 9,10

Пам’ять. Види пам’яті. Практична робота №8 “Вивчення різних видів пам’яті”.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з основними типами та видами пам’яті; розкрити фізіологічний механізм пам’яті; визначити роль пам’яті у формуванні особистості; поглибити знання учнів про шкідливий вплив нікотину, алкоголю, наркотичних речовин на пам’ять.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати різні види пам’яті та визначати їхнє значення, уміння логічно мислити, робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Тип уроку: засвоєння нових знань учнів.
Форма уроку: комбінований.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання практичної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв”язки: література, математика, фізкультура.
Обладнання: таблиці, малюнки, тексти.
Терміни та поняття: сенсорна пам’ять, короткочасна, довготривала, логічно-змістова, чуттєво-образна, словесна пам’ять, логічна, зорова, нюхова, слухова, смакова, рухова.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань.

Дати відповіді на запитання:
1. Чим відрізняється ВНД людини від ВНД тварин?
а) у людини є мова, абстрактне мислення;
б) у тварин основою ВНД є перша сигнальна система, а у людини – друга;
в) у тварин перша сигнальна система, а у людини – перша і друга.
2. Кому властиві абстрактне мислення і оперування поняттями? а) людині; б) тваринам; в) людині та тваринам; г) людиноподібним мавпам.
3. Наявність якої сигнальної системи визначає подібність ВНД людини і тварин? а) першої; б) другої; в) першої і другої.
4. Які рефлекси складають ВНД людини та тварин?
а) умовні; б) безумовні; в) умовні і безумовні.
5. Кому властиве конкретне образне мислення?
а) людині; б) тваринам; в) тваринам і людині; г) людиноподібним мавпам.

Спробувати пояснити наступне?
“... пролунав постріл, і юнак впав на землю, обливаючись кров’ю. Куля пробила череп і пройшла в мозок. Здавалося, все скінчилося.
Проте через десять днів після операції, юнак видужав. Він був фізично здоровим, але назавжди втратив здатність розуміти мову. Юнак все чув, але зовсім не розумів того, що йому кажуть”. Що трапилось із юнаком?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для того, щоб зрозуміти мету нашого уроку прослухайте розповідь:
- “ Англійський вчений Ч.Шеррінгтон порівнював мозок з “чудовим ткацьким верстатом, на якому мільйони блискучих веретен тчуть швидкоплинний візерунок, мінливий, але завжди вагомий” Як шукати сліди вражень – побаченого, почутого, прочитаного? Чи є вони, ці сліди? А якщо є, то що це?
Це – пам’ять, одна з найважливіших психічних особливостей людини. Ще давні греки вважали богиню пам’яті Мнемозину матір’ю 9 муз, а походження пам’яті пов’язували з ім’ям Прометея.
Світ без пам’яті... Навіть у палкій уяві це важко намалювати достовірно. Спробував це зробити колумбійський письменник Г.Маркес. “Коли хворий звикає не спати, з його пам’яті починають зникати спочатку спогади дитинства, потім назви та призначення предметів, потім він не впізнає людей і навіть втрачає усвідомлення своєї особистості. Людина поринає у стан ідіотизму”.
Так, саме пам’ять дозволяє людині бути тим, чим вона є, діяти в навколишньому середовищі, усвідомлювати своє власне “я”, навчатися, кохати...
- Що таке пам’ять? Якою вона буває? Що є її фізіологічною основою?

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

Етапи запам’ятовування. Заповнення таблиці.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання практичної роботи.
1. Дослідження обсягу зорової пам’яті:
а) плакат зі словами, записати їх по пам’яті;
б) плакат із цифрами, записати їх по пам’яті;
в) дивитися на малюнки геометричних фігур, записати по пам’яті;
г) дивитися на фото знаменитостей, записати по пам’яті.
2. Дослідження обсягу рухової пам’яті:
а) один учень виконує фізичні вправи, а всі інші записують їх по пам’яті.
3. Дослідження обсягу словесно-логічної пам’яті:
а) прочитати слова, що логічно пов’язані: замок-ключ; корова-молоко; сніг-зима; перо-папір; голова-волосся; книга-бібліотека; яблуко-компот; дерево-листок; сонце-літо; карієс-зуби; школа-оцінка...
4. Дослідження обсягу словесно-механічної пам’яті:
а) прочитати словосполучення, слова яких логічно не пов’язані:
(дати завдання учням приготувати такі словосполучення завчасно).

Дата добавления: 2015-05-24