Список використаної і рекомендованої літератури 3 страница

Обласний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Складається, затверджується і виконується обласними органами державної влади і самоврядування.

Одержувачі коштів бюджету – це підприємства, організації, установи, що не мають статусу бюджетних установ чи організацій, які отримують кошти з бюджету безпосередньо через розпорядників коштів бюджету.

Облік виконання бюджету являє собою забезпечуючу систему, на якій засновується бюджетний процес, а саме: повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання Державного і місцевих бюджетів. Складовими організації обліку є: первинні документи, з оформлення операції щодо виконання бюджету, і схеми їх документообороту; облікові реєстри, в яких відображаються ті чи інші операції, та порядок ведення запису в них; план рахунків з обліку виконання бюджету.

Оборотна касова готівка – кошти, що утворюються у складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Оприлюднення звітності – офіційне подання бухгалтерської звітності /балансів/ до органів Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Комітету у справах з нагляду за страховою діяльністю та інших установ і організацій, уповноважених відповідно до чинних законодавчих актів України на отримання бухгалтерської звітності (балансів) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо інше не передбачено законодавством.

Органи стягнення – податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Органи виконавчої влади – самостійний вид органів державної влади., головне призначення яких згідно з конституційним принципом поділу державної влади - здійснення однієї гілки державної влади – виконавчої.

Органи державної влади – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади.

Основне зобов’язання – зобов’язання за договорами позики, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо, а також зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди і виконання якого забезпечене заставою нерухомого майна, яке належить одній зі сторін зазначених договорів (боржникові) або третій особі (майновому поручителеві), в інтересах іншої сторони за цими договорами.

Основні види фінансових ресурсів – прибуток; амортизаційні відрахування; податки й збори з підприємств, установ і організацій та з населення; відрахування на соціальні потреби; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; виручка від реалізації безгосподарного та наявного в надлишках майна; надходження від продажу державних запасів і резервів; надходження від здавання в оренду об’єктів нерухомості, земельних ділянок, устаткування, транспортних засобів; надходження в погашення кредитів, наданих раніше іншим країнам; одержання кредитів і гуманітарної допомоги з-за кордону; надлишок обігових коштів.

Пасивні доходи – доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Пенсійний фонд України – самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків (у відсотках до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовують на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних витрат.

Перевитрата – перевищення фактичного показника витрат певного виду ресурсів, зокрема й фінансових, порівняно з їх нормативним значенням чи значенням за базовий період.

Перевірка – обстеження та вивчення окремих ділянок адміністративно- розпорядчої та фінансової діяльності об’єкта перевірки та його посадових осіб щодо видання ними нормативних, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів та здійснюваних на підставі них розпорядчих і фінансових операцій щодо направлення, отримання та використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), актів чинного законодавства України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік з погляду правильності документального оформлення фінансових операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку. У ході перевірки досліджується також питання ефективного та доцільного витрачання бюджетних фондів. Перевірка є способом документального викриття незаконного та нецільового використання коштів і матеріальних цінностей, їх недостач, розтрат, розкрадань та привласнення, попередження фінансових зловживань, інших порушень чинного законодавства. Результати перевірки оформляються довідкою, а в разі виявлення фактів нецільового використання коштів та матеріальних цінностей, недостач, розтрат, розкрадань, привласнень та інших зловживань – актом.

Період дії соціальних виплат – період з дати початку соціальних виплат до повного повернення вкладу вкладникові шляхом соціальних виплат.

Періодична бюджетна звітність – звітність, що подається розпорядниками коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавчо встановлені терміни.

Пеня – штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов’язань, що застосовується в разі несвоєчасної сплати податків і неподаткових платежів, а також у разі затримання оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконання робіт. Нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день затримки.

Планування бюджетне – комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів для визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Платіж – погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Податкова парасолька – перенесення в майбутнє збитків минулих років для захисту поточних і майбутніх доходів від податків шляхом зменшення або заниження доходів на величину збитків.

Податкова позика – різновид податкових пільг. Повне або часткове звільнення від оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період. Оформлюється угодою як фінансова позика цим суб’єктам, що має бути використана на певні цілі. Податкові позики використовуються в практиці багатьох країн.

Податкова угода – угода, яку укладають органи влади і суб’єкти підприємницької діяльності, що отримують податкові пільги. Застосовується як правова форма регулювання податкових пільг, котрі надаються місцевими органами влади в деяких країнах, зокрема в Російській Федерації. Угода передбачає обов’язки сторін, напрями використання звільненого від оподаткування доходу, очікуваний ефект та інші показники.

Податкове зусилля – ступінь використання місцевим органом влади податкоспроможності територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Податковий потенціал адміністративно-територіальної одиниці – загальний обсяг податків, які мобілізуються за рахунок усіх платників на відповідній території. Показник визначає податкові можливості території. Податковий потенціал є однією зі складових фінансового потенціалу території. Одиницею виміру податкового потенціалу, яка використовується в практиці бюджетного регулювання, є податкові збори на душу населення, або податковий потенціал на душу населення. У практиці розвинутих зарубіжних країн показник податкового потенціалу розраховується по-іншому. В умовах існування розмежованих податкових систем центрального уряду й органів місцевого самоврядування розраховується показник податкового потенціалу територіального колективу. Він відображає сукупні податкові надходження до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Податкові надходження – доходи бюджету у вигляді податків на власність, доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; внутрішніх податків на товари і послуги; місцевих податків і зборів; державного мита та інших податків.

Податкоспроможність територіального колективу – обсяг доходів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комунальними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Позабюджетні фонди – фонди фінансових ресурсів, що формуються органами місцевого самоврядування за рахунок визначених законом джерел. У 1990–1995 рр. вони не включалися до складу місцевих бюджетів і витрачалися з метою, встановленою місцевою владою. З 1996 р., згідно із законодавством, позабюджетні фонди, які формуються на основі обов’язкових відрахувань, включено до складу відповідних місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом України створення позабюджетних фондів не допускається.

Платіж – погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Платник – особа, якій має бути зроблене подання згідно з інкасованим дорученням.

Платник податків – юридична або фізична особа, на яку згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі ).

Платоспроможність – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками і сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та зазначених витрат.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з законом “Про податок на додану вартість”.

Позичальник – фізична або юридична особа, яка може отримати у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Посадові особи – посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Послуги – будь-який предмет закупівлі, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв’язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, а також інша подібна діяльність.

Поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків.

Проект бюджету – оформлений у встановленому порядку документ, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідних рад, у якому містяться обгрунтування щодо бюджетних призначень та інших положень, запропонованих в проекті Закону про Державний бюджет України або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Профіцит бюджету – перевищення доходів бюджету над його видатками.

Прихований дефіцит бюджету – невчасне або неповне фінансування галузей бюджетної сфери. Виник в Україні в умовах боротьби за скорочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюджету України.

Районний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Районний бюджет у місті – бюджет, що складається, затверджується і виконується органами районного в місті самоврядування.

Регіональна фінансова політика – система заходів, здійснюваних державою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в окремих адміністративно-теритріальних одиницях. Основне місце в системі цих заходів належить систематичній фінансовій допомозі з боку центрального уряду органам влади тих територій, які мають недостатні фінансові ресурси для виконання покладених на них обов’язків.

Регульовані доходи – доходи, закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими і щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Річний розпис призначень державного бюджету – розпис видатків загального і спеціального фондів державного бюджету на рік у розрізі головних розпорядників коштів (далі – головних розпорядників) за функціональною та повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядники позабюджетних коштів – керівники бюджетних установ та організацій, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Розмежування доходів між бюджетами – законодавчий розподіл установлених загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного бюджету.

Розпис доходів і видатків бюджету – основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термінами надходжень і витрачання бюджетних коштів протягом року.

Річна бюджетна звітність – звітність, що подається розпорядниками коштів у контролюючі органи та вищестоящі органи по закінченні року в законодавчо встановлені терміни.

Самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.

Соціальні виплати – додаткове соціальне забезпечення громадян, здійснюване банком шляхом щомісячних виплат вкладнику з його іменного рахунку, протягом строку та на умовах, визначених у договорі. Договором можуть бути передбачені довічні соціальні виплати та соціальні виплати на визначений строк.

Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Сукупність податків і зборів – сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування..

Середня фінансова забезпеченість – сума коштів, що спрямовується на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, виробничої і соціальної інфраструктури, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, фінансування апарату управління та програм соціально-економічного розвитку в розрахунку на одного жителя за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та державних і місцевих позабюджетних фондів. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн. Територіальні утворення, які мають фінансову забезпеченість меншу середньої, мають право на отримання державної допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Один з показників, на підставі якого розробляється формула фінансового вирівнювання.

Субсидіарність – принцип побудови міжурядових фінансових взаємовідносин. Субсидіарність – це відповідність завдань та функцій, що покладаються на той чи інший рівень влади, об’єктивним можливостям найефективнішого їх забезпечення. Згідно з принципом субсидіарності повноваження між рівнями влади слід розподілити таким чином, щоб проблеми вирішувалися тими владними структурами, які є найближчими до місця події. Принцип субсидіарності широко використовується в країнах Європейського союзу.

Сукупні доходи бюджету як складова частина доходів бюджету складаються із поточних доходів і доходів від операцій з капіталом.

Тендерна комісія – група спеціалістів, що визначається замовником відповідальною за здійснення процедур закупівлі згідно з “Положенням про порядок здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для державних потреб”.

Тендерне забезпечення – надання виконавцем замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання бере будь-який банк, депозити в готівкових коштах, векселі.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання мешканців кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Трансферти – (від фр. transfert; лат. transfero – переносити, переводити) – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки.

Уповноважена особа – представник, довірена юридична або фізична особа, яка діє на підставі чинного законодавства України.

Фінансова неспроможність – будь-яка ситуація, за якої банк – член платіжної системи не може функціонувати і/або виконувати свої зобов’язання щодо розрахунків відповідно до умов угоди з платіжною організацією, як-от банкрутство, вилучення ліцензії на здійснення банківських операцій, неплатоспроможність при розрахунках тощо.

Фінансова спроможність – здатність учасника контракту виконувати свої фінансові зобов’язання перед іншими учасниками і третіми особами.

Фінансова установа – юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної дохідної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади. Синонім поняття “бюджете регулювання”. Фінансове вирівнювання є не абсолютним вирівнюванням доходів територіальних одиниць, а лише в цілому..

Фінансово-кредитні інститути – державні й приватні, комерційні організації, уповноважені здійснювати фінансові операції з кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових рахунків, надання фінансових послуг.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансовий механізм – складова частина господарського механізму, сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і засобів регулювання економічних процесів і відносин.

Фінансові інститути місцевих органів влади – сукупність закладів, установ, утворень, які є суб’єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди сприяння та інші структури, що мають відповідний правовий статус. Фінансові інститути місцевих органів влади регулюють фінансову діяльність місцевого самоврядування. Фінансові інститути місцевих органів влади перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів.

Фінансові інструменти – фінансові документи, продаж і передача яких забезпечує отримання фінансових ресурсів, фінансування соціально-економічних заходів.

Фінансування – забезпечення необхідними фінансовими ресурсами господарського комплексу країни, регіонів і под.

Фінансування бюджету – надходження та витрати у зв’язку зі зміною залишку готівкових коштів з бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Фінансова інтеграція – процес гармонізації і уніфікації податкових систем, бюджетної класифікації, бюджетного процесу, державних видатків, що проводиться з метою координації політики держав-учасниць регіональних угруповань.

Функціональна класифікація видатків бюджету – групування видатків Державного і місцевих бюджетів, яке відображає напрями використання коштів залежно від функцій, які виконує держава.

Цільові кошти – кошти, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами або нормативними актами Національного банку України.

Цільові фонди – фонди, кошти яких використовуються для розв’язання конкретних проблем, визначених органами місцевого самоврядування.

Циклічний бюджет – рівність обсягу державних видатків на товари і послуги чистому обсягу податкових надходжень у межах одного економічного циклу.

Циклічний дефіцит бюджету – дефіцит державного бюджету, який спричиняється спадом ділової активності.

Чисті податки – податки, що сплачуються населенням державі за вирахуванням трансфертних платежів, які населення отримує від держави.

Чистий державний борг – борг за вирахуванням зобов’язань, розміщених у різних установах.

Штраф – штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Штрафні санкції – пені, штрафи, неустойки, стягнені з учасника контракту за невиконання або неналежне виконання контрактних зобов’язань.

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96-ВР // Відомості ВРУ. - 1996.-№30.

2. Бюджетний кодекс України. № 2542-ІП від 21.06.2001 // Український інвестиційний журнал. - 2001. № 4. - С. З - 38.

3. Закон України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №23.-Ст. 121.-С, 378-390.

4. Закон України "Про державний внутрішній борг України" // Закони України: В 11т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т. 4. - С. 43 - 44.

5. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" // Закони України: В 11т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т. 4. - С. 247 - 266.

6. Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 43. - Ст. 212 (з урахуванням рішень Конституційного суду України, грудень 1997 року).

7. Про Національний банк України: Закон України // Урядовий кур'єр. - 1999. – 1 лип.

8. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" // Закони України: В 11 т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т.5.-С. 13-20.

9. Закон України "Про державну податкову службу" // Закони України: В 11 т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т. 1. - Ст. 37-7.

10. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-ПІ від 18.01.2001 р. // Відомості ВРУ, 2001. - № 11

11. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування №400/97-ВР від 26.06.97 // Відомості ВРУ. - 1997. - № 37.

12. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" // Відомості Верховної Ради, 1999. - № 46 - 47. - Ст. 403.Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170. - С. 379 - 429.

13. Закон України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 1.03.91 // Відомості Верховної Ради України, 1991.-№14.

14. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 1978-ХП від 13.12.91 //Відомості Верховної Ради України, 1992. -№ 12.

15. Закон України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" // Офіційний вісник України. 2002. - № 2. - С. 68 - 217.

16. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" // Закони України: В 11 т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1996. - Т.1.-С. 301-308.

17. Закон України "Про загальну середню освіту" № 651-XIV / Відомості ВРУ. - 1999 № 28. - Ст. 230 від 13.05.1999.

18. Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХП від 5.11.91 // Відомості Верховної Ради України, 1992.- №2.

19. Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" № 315/96-ВР від 11.07.96 // Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 43.

20. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування". № 2213-ІП від 11.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001.-№11.

21. Закон України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" //Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 40 - 41. - Ст. 249. - С. 818 - 822.

22. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" № 796 XII від 28.02.91 // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 16.

23. Закон України "Про страхування" № 85/96-ВР від 7.03.96 // Відомості Верховної Ради України, 1996.-№18.

24. Закон України "Про фінансування дорожнього господарства України" № 724/97-ВР від 16.12.97 // Відомості Верховної Ради України, 1998. -№ 14.

25. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2.03.2000 р. № 1533-ІП // Відомості Верховної Ради України, 2000. -№22.-Ст. 171.

26. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-ІП від 19.10.2000 // Відомості Верховної Ради України, 2000. - № 51 - 52.

27. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002. № 2984-ПІ. - Голос України №43. 05.03.2002.

29. Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інші платежі, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України. Затверджена постановою Пенсійного фонду України 29.11.2001 р. за № 998/6189 № 4 - 6// Офіційний вісник України. - К., 1999. - № 27. - С. 259.

30. Основні напрямки пенсійного забезпечення в Україні (Указ Президента України №291/98 від 13.10.1998) // Офіційний вісник України. - К., 1998. -№ 15. - С. 18.

31. Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації (Постанова КМУ від 16.02.1998 № 164) // Офіційний вісник України. - К., 1998. - № 7. - С. 85.

32. Положення про проведення перевірок цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню субсидій та адресної соціальної допомоги. Затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомітету у справах сім'ї та молоді, Держкомстату, Держкомбуду, архітектури та житлової політики України 21.07.1999 р. №119/167/96/114/175/266. // Офіційний вісник України. - К., 1999. - № 35. - С. 165.

33. Положення про технічний порядок проведення аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Затверджено постановою Правління НБУ від 15.04.1999р. № 186 // Офіційний вісник України. - К., 1999. - № 16. - С. 100.

Дата добавления: 2015-05-24