Структура популяцій. Популяції властива певна організація

Популяції властива певна організація. Розподіл особин по території, співвідношення груп за статтю, віком, морфологічними, фізіологічними, поведінковими і генетичними особливостями відображають структуру популяції.

А) Статева структура популяції

Співвідношення особин за статтю, а особливо, частка самок, мають велике значення для загального зростання її чисельності.

У залежності від статевої структури розрізняють:

1. о д н о с т а т е в і п о п у л я ц і ї – найчастіше це жіночі популяції, які розмножуються партеногенетично (без участі самців) – попелиці; гіногенетичні популяції – лин, сріблястий карась (спермії інших видів стимулюють розвиток ікри). Існують одностатеві літні популяції, які розмножуються партеногенетично, восени в цих жіночих популяціях з’являються самці. І ці осінні популяції розмножуються із заплідненням (дафнії);

2. д в о с т а т е в і п о п у л я ц і ї:

а) гермафродитні (гермафродитизм – знаходження чоловічих і жіночих органів в одному організмі);

б) моногамні (співвідношення статей 1:1);

в) полігамні (співвідношення статей 1:n) – курині, страуси.

В одних видів існують самці і самки зовні схожі один на одного (беркути, лісові коти …). Інші види мають самців, які відрізняються від самок своїм зовнішнім виглядом (зазвичай яскравіші, або менші (чи більші) за розмірами …).

Таке явище називається с т а т е в и м д е м о р ф і з м о м.

Вікова структура популяції

Вікові відмінності у популяції суттєво посилюють її екологічну неоднорідність, а тим самим і опірність середовищу. Підвищується ймовірність того, що при значних відхиленнях умов від норми в популяції збережеться хоча б частина життєздатних особин і вона зможе продовжити своє існування.

За співвідношенням вікових груп популяції бувають:

1. І н в а з і й н і – представлені лише молодими особинами (нестадні саранові, поле пшениці навесні).

2. Н о р м а л ь н і:

а) нормальні повночленні – представлені всіма віковими групами (популяція сосен мішаного лісу, популяція індійських слонів …);

б) нормальні неповночленні, в складі популяції відсутня якась вікова група.

3. Р е г р е с и в н і – популяції, що не утримують молодих і зрілих особин, представлена лише старими особинами (нестадні саранові і поле пшениці восени).

Просторова структура популяції

Простір, який займає популяція, дає їй засоби до життя.

Р о з п о д і л о с о б и н по території може бути таких типів:

1) р і в н о м і р н и й – суцільне упорядковане розміщення особин по території. Зустрічається в природі дуже рідко, наприклад, у чистих заростях деяких рослин, у морських поліхет;

2) н е р і в н о м і р н и й розподіл буває кількох типів:

а) мозаїчні поселення – чергування незайнятого простору і окремих скупчень особин (місця гніздувань граків (колонії) знаходяться поблизу місць, де легше добути корм);

б) дифузне розміщення – випадкове розміщення по всій території без певного порядку. Дифузний розподіл зустрічається у природі, якщо члени популяції порівняно незалежні один від одного і живуть в однорідному середовищі (борошняні хрущаки в борошні, личинки-одноденки у воді струмка, нірки павуків каракуртів у степу);

в) пульсуючий тип розміщення характерний для популяцій із різким коливанням чисельності;

г) циклічний тип розміщення – поперемінне використання території протягом року (північні олені, лемінги).

Підтримання певної чисельності дістало назву г о м е о с т а з у популяцій.

Дата добавления: 2015-05-24